Джерело: www.volynnews.com
Чоловік розповів Суспільному про участь у Євромайдані в 2013-2014 роках, як приходив на акції у Луцьку і їздив до столиці.
Протести в Луцьку почалися 21 листопада 2013 року як реакція на відмову уряду від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. З перших днів, пригадує чоловік, приходив на Театральний майдан у Луцьку, а після того, як беркутів ці побили студентів у ніч на 30 листопада 2013 року на Майдан Незалежності в Києві, розумів, що народ цього не пробачить. Каже, у студентські роки був членом «Національного альянсу» та інших патріотично налаштованих організацій.
«Я їздив, приїжджав, від’їжджав на майдан до Києва, стріляли в нас тоді ще гумовими кулями. «Беркут» тоді дуже агресивний був, їм давали вказівки максимально жорстко і сильно забивати людей. Посередині стояли внутрішні війська, це призвані 18-19-річні хлопці, в яких відмерзали ноги. На них всім байдуже було», – пригадує Дмитро Зінченко.
Згодом чоловік долучився до 35-ї сотні Самооборони Майдану «Волинська січ».
“Які були завдання? Звичайні завдання, назвемо їх обороною. Звісно, зараз, коли вже війна, то це видається дуже наївним, але тоді робили, що могли. Зброї не мали. Відбивалися камінням, коктейлями Молотова, щитами саморобними дерев’яними, які не витримувала ніяких ні куль, нічого», – розповідає чоловік.
Дмитро Зінченко каже, що після сутичок на майдані Незалежності з правоохоронцями, після повідомлень про загиблих товаришів на душі було важко, навіть після того, як режим Януковича здався і всі повтікали, відчуття радості та спокою не було.
«З одного боку, ми вважали це перемогою, що зігнали цю владу, але вже після того зразу почалися невтішні новини з Криму. І, ну, настрій був поганий насправді, бо було розуміння, що війна починається», – каже Дмитро.
Багато друзів з Майдану пішли у 2014 році до полку «Азов» і почали боронити Україну. Дмитро мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Був у складі Збройних сил України, а зараз служить в Національній гвардії.
«Узимку 2022 року виїхали в складі зведеної роти сил спеціальних операцій у Бахмут. Там трошки повоювали. Під час чергових штурмів я отримав мінно-вибухове поранення, тяжке, була масивна кровотеча, побратими мене врятували. Після того проходив довгі лікування, реабілітацію», – провадить Дмитро Зінченко.
Нині він – рекрутер луцького центру Азовського корпусу і 20-ї бригади «Любарт» Національної гвардії України.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
