Кремль організував штучний голод, довів людей до божевілля і канібалізму

Мільйони українців були вбиті голодом. Кремлівська влада насильницьким способом вилучила в українців їжу, вдавалась до репресії щодо тих селян, які чинили опір.

Тотальний голод позбавляв людей розуму, доводив до тваринного стану, що в свою чергу стало причиною трупоїдства і канібалізму.

На сьогодні оцифрували понад тисячу кримінальних справ за фактом канібалізму під час Голодомору.

Ці документи засвідчують, як радянська влада на чолі зі Сталіним, довела тисячі людей до людоїдства, знищивши голодом і стражданнями їхню людську подобу.

Музей Голодомору закликає українців, які через російську-українську війну опинилися у різних куточках світу, запалити 22 листопада Свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Це найпростіше, що можна зробити для невинних душ і зберегти пам’ять про цю жахливу сторінку в історії українського народу.

Нові біди і проблеми принесла українцям повномасштабна війна, горе переживають родини, наголошує директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак, але не можна забувати, що події 1932-1933, 1946-1947 і сьогоднішні ‒ взаємопов’язані:

«Нинішня війна є продовженням того геноциду, який було вчинено у роки Голодомору, але незламні українці відбулися як нація і побудували державу. Просимо всіх, хто б де не був, запалити свічку пам’яті у вікні. Ця акція і є актом єднання всіх українців, які пам’ятають наслідки геноциду»

До повномасштабної війни Росії проти України дослідники часто вказували на особливе ставлення українців до хліба і до їжі загалом як наслідок Голодомору. Звідси й традиційне для українських родин бажання мати продукти про запас.

Але за роки повномасштабної війни, внаслідок дій Кремля, українці набули нового страшного досвіду. Багато людей втратили домівки, відчули голод, холод, брак медикаментів. До кінця невідомо в яких умовах живуть ті українці, які потрапили під російську окупацію.

На сьогодні залишилися одиниці живих свідків Великого Голоду. Шукати їх уже складно. Але завдяки проєкту підтримки Музею Голодомору канадським урядом здійснено експедицію десятьма містами України і записано більше 200 інтерв’ю з останніми свідками Голодомору 1932-1933 і 1946-1947 років.

Ці спогади потрібно опрацювати і вони будуть у відкритому доступі.

Не приховуватиДуже складною і до кінця недослідженою залишається тема канібалізму у роки Голодомору.

Є свідчення людей, які розповідають про випадки, коли доведені голодом до повного відчаю люди, ставали божевільними і їли тіла померлих дітей, як своїх, так і сусідських.

Десятиліттями документи кримінальних справ про ці злочини зберігалися у Галузевому державному архіві МВС під грифом «цілком таємно», були засекречені комуністичним режимом, оскільки у них є факти ретельно спланованого зумисного знищення української нації.

У 2023 році ці документи стали доступні для дослідників і на сьогодні оцифровані 1022 кримінальні справи років Голодомору за фактом канібалізму.

Ці справи засуджених за канібалізм до розстрілу або 10 років позбавлення волі з перебуванням в концентраційному таборі були відібрані для знищення у 1965 році експертною комісією УРСР відповідно до «Переліку матеріалів діловодства, що утворюються в діяльності органів охорони громадського порядку і строків їх зберігання».

Але унікальні документи вдалося врятувати завдяки втручанню радянського міністра охорони громадського порядку Головченка за умови зберігати вічно.

Щоб уникнути маніпуляцій і фальсифікацій почали оцифрування справ архіву МВС, тому що важливо говорити про всі аспекти непростої і неоднорідної історії Голодомору.

Чим більше знаємо фактів, тим більше знаємо правди і формується картинка про цей час, кажуть дослідники.

«Потрібно говорити і про канібалізм, але з розумінням, пояснювати людям, що до цього злочину вдавалися люди, які були хворими, які в результаті голодування стали божевільними і не розуміли, що роблять і це так само був злочин більшовицької, комуністичної влади, яка довела цих людей до того стану крайності», ‒ зауважує Леся Гасиджак.

Дослідження кримінальних справ показали, що перші випадки канібалізму були у першій половині 1932 року, масовим це явище стало у взимку 1932-1933 років, з кінця лютого до кінця липня 1933 року щоденно фіксувались випадки людоїдства. Смертність від голоду була найвищою від лютого до вересня 1933 року.

Науковий співробітник музею Роман Теслюк під час наукового семінару представив перші результати дослідження, які він провів, вивчаючи кримінальні справи за фактами людоїдства та трупоїдства, вчинених під час Голодомору.

Його висновки зроблені на основі оцифрованих справ, а також понад тисячі тих, які радянська влада знищила у 1956 році. Але залишились дані про прізвища обвинувачених, їхній вік, місце народження.

Роман Теслюк проаналізував регіон, вік, стать, сімейний стан, соціальне становище обвинувачених, часовий період, в який були скоєні злочини і винесені вироки.

За словами науковця, найбільше кримінальних справ було зареєстровано там, де і голод лютував найбільше.

У Київській області (тоді до її складу входили частини Черкащини та Житомирщини), згідно збережених архівних справ, було зафіксовано . 65% усіх випадків канібалізму. Ще багато справ з Харківщини.

Більшість обвинувачених – жінки, 69% проти 31% чоловіків.

Вік злочинців переважно від 17 до 50 років.

Щодо сімейного стану серед обвинувачених найбільше вдів, незаміжніх і розлучених жінок, серед чоловіків, навпаки, переважають одружені.

Це пояснюється тим, що серед чоловіків була вища смертність, а також часто чоловіки кудись йшли на заробітки, були ув’язнені чи вбиті за те, що чинили спротив.

Ще необхідно врахувати, що Київ і Харків є великими адміністративними центрами, де було було багато органів влади і каральних органів.

Судили за вбивствоБільшість обвинувачених були колгоспниками. Це є свідченням того, що українських селян, забравши у них все майно і землю, загнали примусово у колгоспи, заставляли важко працювати, не виплачували гроші, таким чином довели людей до повного відчаю.

«Голодомор-геноцид спричинив надзвичайно колосальну кількість втрат і глибинні деформації структури населення, а також значні зміни психіки людей.

Відповідно кримінальної справи № 475, де була проведена психологічна експертиза, психолог зробила висновок, що відчай може призвести людину до вчинення самогубства, вбивства, трупоїдства померлих і близьких родичів.

Канібалізм та трупоїдство є прямим доказом здійснення Кремлем злочинного щодо винищення українців.

У Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього визначено, що нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи та навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи, є кваліфікацію злочину геноциду», – каже Роман Теслюк.

Звинувачених у канібалізмі в кримінальних справах характеризували як ледарів, симулянтів, ухилянтів від роботи. А у протоколах допитів обвинувачені свідчать, що не мали здоров’я працювати в колгоспі, бо весь 1932 рік нічого не отримували за роботу, втратила сили і в 1933 році їх в колгосп ніхто не взяв.

Є певні регіональні відмінності. У Донецькій області переважали індивідуальні справи. Наприклад, у Вінницькій справі більше було випадків канібалізму групових.

Спершу за канібалізм розстрілювали. А в травні 1933 року вийшла інструкція, що послабила певну репресивну політику. Розстріл замінювався ув’язненням на 10 років.

«Фактично, у кожному документі є протокол допиту обвинуваченого, в якому слідчий ставить питання, чому обвинувачений це зробив. Відповідь була однакова: була голодна, не було взагалі що їсти. І ще цікавий момент, дуже багато звинувачених вказують на те, що чули, що це явище є, що десь на базарі говорили, що в сусідньому селі це роблять. Є в соціології теорія розбитих вікон. Суть якої в тому, коли у будинку розбивається шибка і ніхто її не лагодить, то скоро в ньому розбиті всі шибки і почнеться мародерство. Загалом, якщо десь порушуються норми поведінки, то велика ймовірність що далі буде порушуватись у цих місцях», – говорить Роман Теслюк.

За різними даними, у час Голодомору за канібалізм засудили близько 2500 осіб. Але людей засуджували за вбивство. Слідчі шукали якесь пояснення людоїдству, оминаючи справжню правду, що цей процес штучного голоду організував Кремль і людей довели канібалізму. Замість слова канібалізм писали трупоїдство. Тобто, особливість справ кваліфікованих за статтею 174 УК УССР в тому, що вони відповідали вимогам правосуддя, але жертв засуджували за вбивство.

Від голоду українці втрачали розум. Часто жертвами канібалізму ставали безпритульні діти, які бродили селами, щоб знайти якусь їжу. Є документальні докази того, що багатодітні батьки приносили в жертву когось із своїх дітей, щоб врятувати життя старших.

Люди, які це вчиняли: від голоду, фізичних страждань і горя втрачали розум.

Чоловік і троє дітей померли від голодуСеред оцифрованих документів є справа жінки 1900 року народження Анни Сторчеус. У неї був чоловік і четверо дітей. Взимку 1932 року її чоловік і троє дітей померли від голоду. Жінка збожеволіла і з’їла свою доньку.

Матеріали архіву МВС свідчать, що в своїй більшості засуджені за канібалізм були не зумисними злочинцями, а жертвами геноциду. Після стану голодного шоку, коли приходило усвідомлення вчиненого, це було найбільшим покаранням для людини і вона божеволіла.

Більшість обвинувачених мали дітей і рятувалась від голодної смерті заради них. Людина не розуміла, чому її за голод ще й карали в’язницею. Жінки працювали по дві зміни і не могли принести їжу для дітей. Згідно документів, видно, що раніше всі вони мали землю і майно, яке від них забрала влада. А потім сталінський режим відібрав у них і здоровий глузд.

Кримінальні справи дають розуміння історії кожної людини, яка голодом, зубожінням, була доведена до психічного розладу, у стані афекту вдавалась до страшного вчинку, як людожерство.

«Ті люди, яких немає, заслуговують сьогодні на те, щоб про них ми знали правду. І заслуговують на те, щоб держава-агресор, яка чинить страшний злочин над українцями і Україною, була притягнута до відповідальності. Головне, чому МВС відкрило справи, тому що злочин, який не описаний, який не підтверджений нормативними документами, архівними, як правило, може повторитися. Тому задля того, щоб Україна і українці знали правду, щоб весь світ розумів, яким чином доводили людей до канібалізму, трупоїдства. Жорстокість ворога, яку прослідковуємо у справах 1932-1933 років, не мала меж. Людина, яка мала землю, господарство, в один момент опинилася перед жахливим вироком смерті без зернини у своїй коморі», – зауважила під час наукової конференції державний секретар МВС України Інна Ящук.

Потрібні ретельні дослідження різних фахівців, зокрема психіатрів, генетиків, щоб довести, як зумисне позбавлення людини їжі, доводить її то тваринного стану.

Робота над вивченням кримінальних справ буде продовжена. Адже досі є страх правди про Голодомор, а більшість країн світу не визнали, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом сталінського режиму щодо українців.

Досі дискутують у наукових колах про кількість жертв. А причиною називають те, що довгий час комуністична влада приховувала злочин, намагалась знищити те, що підтверджує його скоєння.

Відеосвідчення тих, хто пережив Голодомор 1932-33 року, а також розказані історії дивіться і читайте тут