Як гонитва за ідеалом гальмує вашу кар’єру – і що з цим робити

Підпис до фото, Перфекціонізм лише звучить красиво

• • Author, Ханна Карпель
  • Role, BBC News
• 36 хвилин(и) тому

Ми звикли пишатися своєю “любов’ю до ідеалу”. Кажемо про це на співбесідах, повторюємо друзям. А що, як цей нібито плюс тихо руйнує нашу кар’єру? І те, що ми звикли називати силою, давно перетворилося на слабкість?

“Я розумію, що досконалості не існує, але все одно не можу зупинитися”, — каже 25-річна Асван.

І таких історій значно більше, ніж ми думаємо.

Постійна напруга і страх помилки

На роботі Асван відчуває внутрішній тиск.

“Я знаю, що одна помилка не стане приводом мене звільнити. Але щодня живу з відчуттям, що один промах — і все, мене просто виженуть”.

Підпис до фото, “Мені постійно здається, що я можу зазнати невдачі або підвести себе та інших”, — каже АсванПсихологиня Сула Віндігассен пояснює: така тривога — частий супутник перфекціоністів.

“Низька самооцінка йде пліч-о-пліч з прагнення досконалості, бо завжди є страх провалу”, — пояснює вона BBC.

Саме цей страх нерідко запускає прокрастинацію. Асван згадує про іспит із водіння:

“Я так сильно хотіла скласти його з першого разу, що коли не вистачило кількох балів, навіть не намагалася перескладати”.

Відтоді минуло майже чотири роки.

Звідки береться перфекціонізм — і як розірвати це коло

Перфекціонізм може формуватися з рис характеру, але часто його корені ведуть у дитинство: у шкільне середовище, вимоги батьків, у ті фрази, які нам повторювали про те, що означає бути “хорошим”.

Хоча перфекціонізм не є діагнозом, його наслідки — відчутні. Це й тривожність, і хронічна втома, і постійний стрес, і навіть фізичні прояви, як-от ослаблений імунітет.

Та замкнене коло можна розірвати. Психологиня Сула Віндгассен пропонує почати з простого поведінкового експерименту.

Спершу запитайте себе, що, на вашу думку, станеться, якщо результат вийде неідеальним.

Запишіть власні припущення — і перевірте їх на практиці.

Чи справді все виявиться так погано? І які несподівані плюси відкриються?

Можливо, ви ляжете спати о 22:00 замість першої ночі — і вперше за довгий час прокинетеся свіжими та сповненими сил.

Історія “експерфекціоністки”

26-річна Дейна колись жила за правилом “все або нічого”.

Вона жертвувала власним благополуччям заради бездоганних результатів і не уявляла, що можна інакше.

Підпис до фото, Дейна навчилася стримувати свого внутрішнього критикаСьогодні вона називає себе “колишньою перфекціоністкою” і відчуває справжнє полегшення.

“Я почала вести щоденник, щоб краще розуміти свої реакції, і читала книги з особистісного розвитку”, — розповідає Дейна.

“Мені довелося довго вчитися не жертвувати всім заради ідеалу і зрозуміти, що перфекціонізм — далеко не благородна риса, як я раніше вважала”.

Згодом її внутрішній критик взяв гору — і це призвело до вигорання. Згадуючи той період, Дейна каже, що жила в постійному стресі та тривозі.

“Тепер я просто роблю все, що в моїх силах, — каже вона. — Не завжди виходить ідеально, і це нормально. Те, що я роблю, вже достатньо, і саме це дає мені внутрішній спокій”.

Коли перфекціонізм допомагає

Варто розуміти: не весь перфекціонізм шкідливий. Існує так зване “здорове прагнення до високих цілей” — коли людина ставить амбітні завдання, але за потреби може адаптуватися.

Наприклад, спортсмен може тренуватися максимально інтенсивно, але зменшити навантаження під час травми — і це не зруйнує його емоційно.

Підпис до фото, Прагнути більшого — добре, якщо це робити без шкоди для себеАле й тут є свої межі.

Дослідження Британської психологічної асоціації, опубліковане в липні 2025 року, показало: надмірно високі цілі часто ведуть до перевантаження й переробок, а реальний приріст ефективності при цьому мінімальний.

Робота над собою може бути неприємною, попереджає Віндігассен, але це важлива частина процесу.

“Дискомфорт, який ви відчуваєте, — це не сигнал зупинитися, — каже психологиня. — Це сигнал, що ви рухаєтеся в правильному напрямку”.