Зміна тактики? Чому Україна почала втрачати більше техніки, ніж Росія

За даними аналітичного порталу Oryx, який веде підрахунок знищеної та пошкодженої військової техніки у війні Росії проти України, ЗСУ у 2025 році почали втрачати на фронті більше танків, БМП та інших машин, ніж російська армія. До цього російські втрати, як правило, були, навпаки, більшими за українські. Російська редакція Радіо Свобода вирішила з’ясувати, із чим пов’язаний перелом тенденції, що спостерігалася від початку повномасштабного російського вторгнення.

За даними Oryx, за вересень ЗС РФ втратили 30 танків, 23 бойові бронемашини (ББМ), 5 бронеавтомобілів, 10 одиниць буксируваних гаубиць, 6 самохідних, 7 РСЗВ, 3 літаки та 2 гелікоптери, тобто сумарно 86 одиниць військової техніки. За цей же період Україна втратила вдвічі більше: 23 танки, 34 ББМ, 87 бронеавтомобілів, 2 буксирувані гаубиці та 30 самохідних, 1 РСЗВ та 1 літак, сумарно 178 одиниць. У жовтні тенденція збереглася: 199 одиниць з боку ЗСУ проти 151 з боку ЗС РФ.

Повних даних за листопад поки що немає, але проміжні підрахунки дозволяють зробити висновки, що тенденція збережеться і цього місяця: Росія за неповний листопад втратила 164 одиниці техніки, а Україна – 325.

Втім, українські втрати хоч і перевищують російські, але з місяця в місяць вони залишалися у різних категоріях приблизно на одному рівні без помітних стрибків. Єдиними винятками можна назвати березень, коли українські війська відступали з Курської області, та листопад, коли зростання українських втрат може бути пов’язане з активізацією бойових дій під Покровськом.

Чому так відбувається?Український офіцер із позивним «Алекс» вважає, що одна з причин того, чому українські втрати техніки стали вищими за російські, полягає в тому, що військові РФ, зокрема російські оператори дронів, почали робити більший акцент на знищенні української логістики та ураженні техніки у віддалених від лінії фронту районах – тоді як ЗСУ концентруються на ураженні машин, задіяних безпосередньо під час штурмових дій на лінії фронту.

«Звідси й виходять такі показники, адже рух транспорту в районах до 15 км від лінії бойового зіткнення доволі інтенсивний і відбувається постійно, тому і на рахунку противника переважно бойові броньовані машини, легка автомобільна техніка або танки та самохідні артилерійські установки, які замасковані на позиціях; ми в свою чергу знищуємо важку броньовану техніку, як-от танки: танки, БМП, БТР, котрі слугують «броньованими таксі», на яких російські військові доставляють своїх на штурм», – вважає він.

Аналітик проєкту Oryx Якуб Яновський, команда якого спільно з проєктом WarSpotting займається підрахунками російських та українських втрат під час війни, погоджується, що за останній час російські оператори дронів змогли успішно наростити глибину своїх ударів по українській техніці далеко від лінії фронту.

«Алекс» також каже про зміну концепції війни та пріоритетів України на полі бою – від знищення техніки до знищення живої сили, що, на думку офіцера, є раціональним рішенням.

Інший український офіцер Ілля Самойленко з позивним «Гендальф», який служить в «Азові», погоджується з тим, що російські підрозділи БПЛА, зокрема «Рубікон», більше зосереджені на відрізанні української логістики та постачання в оперативному діапазоні. Українські Сили безпілотних систем, навпаки, на його думку, більше націлені на знищення живої сили. Самойленко, на відміну від «Алекса», не вважає такий підхід правильним. «Піхота без постачання – це майбутнє джерело саботажу», – говорить він.

«Алекс» також зазначає, що зниження кількості знищеної російської техніки пов’язане з тим, що Росія менше використовувала її цього літа та на початку осені. Про це каже і Якуб Яновський. Він пояснює, що протягом 2024 та 2025 років українським операторам дронів вдавалося з високою ефективністю знищувати російську техніку за 5–10 кілометрів від лінії фронту, через що російська армія поступово перейшла до тактики залучення піхотних груп без важких броньованих машин.

Втім, застосування великих піхотних груп у сьогоднішній війні теж виявилося неефективним, як раніше у розмові з Радіо Свобода зазначали аналітики розслідувальної групи Conflict Intelligence Team (CIT). У результаті чисельність груп довелося скоротити, щоб ускладнити їх виявлення та знищення: ще на початку року піхотні групи зменшилися з 10–15 до 2–5 осіб.

Таким чином російська армія намагається підлаштуватися під збільшення кількості застосовуваних на війні дронів та їхній технологічний розвиток, а також відреагувати на дедалі активніше застосування українською армією протитанкових мін, що у сукупності з дронами робить використання техніки або великих піхотних груп вкрай небезпечним.

Саме застосуванням тактики інфільтрації можна пояснити зниження кількості задіяної, і, як наслідок, знищеної російської техніки з початку літа по вересень.

«У сьогоднішніх реаліях війни, – пояснює Якуб Яновський, – якщо на штурм кинуть 15–20 одиниць техніки, щонайменше 10 із них знищать, тому використовувати бронетехніку таким чином не надто раціонально».

Проте впродовж останніх місяців Росія знову почала вдаватися до механізованих штурмів (1, 2, 3), унаслідок чого у жовтні та неповному листопаді російські втрати в техніці знову почали зростати.

У Conflict Intelligence Team зазначають, що зниження російських втрат у техніці, порівняно з 2022–2024 роками, пов’язане зі зменшенням кількості механізованих штурмів. Говорячи про українські втрати, команда звертає увагу на те, що значного зростання втрат техніки у ЗСУ, за винятком періоду відступу з Курської області, не було: вони весь рік перебували приблизно на одному рівні. При цьому, вважають у CIT, підрахунки російських втрат порталом Oryx є неповними, оскільки ця статистика не включає втрачені легкові автомобілі, «Буханки», мотоцикли, квадроцикли і багі, які російська армія активно використовує під час штурмів українських позицій.

Експерти також звертають увагу на різну природу втрат ЗСУ та ЗС РФ: російська армія втрачає техніку як у ближньому тилу, так і зазнає втрат під час штурмових дій. Україна ж здебільшого обороняється, переходячи в контратаки вкрай рідко, а основні її втрати відбуваються у ближньому та середньому тилу, а також під час несвоєчасних відступів із населених пунктів.

«Колісна бронетехніка, зокрема, бронеавтомобілі, бронетранспортери та бронемашини з посиленим протимінним захистом (MRAP) використовуються для ротації особового складу, евакуації поранених і подібних завдань. Пересувається вона, само собою, дорогами. Оскільки Росія прагне відрізати українську логістику та постачання, паралельно покращуючи свої навички керування дронами та нарощуючи дальність їхнього застосування, то логічно, що вони будуть ці дороги, де переміщується бронетехніка, атакувати.

Тобто втрати в України переважно йдуть під час тилових чи прифронтових переміщень. Це не обмежується бронемашинами: наприклад, Україна використовує самохідну артилерію більш інтенсивно, а також часто не з укриттів, через що її простіше вразити. Якщо ж самохідка в укритті, її спочатку треба виявити, а потім вдарити по ній. Росія саме так «статично» здебільшого і працює.

Українські артилерійські установки, навпаки, регулярно переміщуються дорогами з однієї позиції на іншу, з одного флангу на інший, їздять у ближньому тилу. В таких умовах їх набагато простіше вразити звичайним дроном, тим більше, що ще з 2022 року Росія докладає великих зусиль для розвитку контрбатарейної боротьби», – пояснюють аналітики CIT.

Чи закінчується в Росії техніка?У період зниження російських втрат у різних ЗМІ знову почали з’являтися повідомлення про те, що в Росії закінчується або ось-ось закінчиться броньована техніка. Нерідко для підтвердження цієї версії наводять як аргумент застосування Росією тактики інфільтрації без підтримки бронетанкових груп.

Опитані нами експерти пов’язують це не стільки з нестачею техніки, скільки зі зміненими реаліями війни. Із цією оцінкою погоджується й аналітик, який пише в мережі X під ніком Jompy. Він уже тривалий час відстежує стан складів та резервів російської армії.

«Певні обставини, як-от туман, сильний дощ та бруд, знову дозволяють проводити механізовані наступи, оскільки дрони не можуть працювати в такій ситуації так само ефективно, як у нормальних погодних умовах. Саме це й почалося восени з настанням поганої погоди. Однак в інших кліматичних умовах у більшості випадків доводиться покладатися на легку піхоту, що й робила Росія. Звичайно, модифіковані цивільні автомобілі, мотоцикли для бездоріжжя і навіть іноді коні допомагають прискорити просування піхоти, але зрештою саме піхотинці борються на полі бою, що задихається від дронів, які можуть швидко виявити та знищити важке обладнання задовго до того, як воно досягне лінії фронту», – говорить Jompy.

Експерт визнає, що на деяких ділянках фронту російська армія справді відчувала локальні проблеми з технікою, але головною причиною зниження інтенсивності її використання все ж таки є саме зміна війни як такої. Росія, за його спостереженнями, жодного разу за час війни не була навіть близькою до вичерпання запасів техніки.

Виходячи з аналізу супутникових знімків, проведеного Jompy та іншими OSINT-дослідниками, стало відомо, що в перші роки повномасштабного вторгнення (2022–2023) Росія справді вивела тисячі одиниць бронетехніки зі своїх баз довготривалого зберігання. Зокрема, понад дві тисячі танків із 7,1 тисячі, а ще кілька сотень перебували на момент початку вторгнення на ремонтних заводах.

Це, зазначає аналітик, можна порівняти із понесеними у перші роки війни втратами та тією кількістю танків, які на момент вторгнення вже стояли на озброєнні ЗС РФ.

На початку війни зі складів брали ті машини, які були на той момент у найкращому стані та були готові практично до моментального використання, що дозволило швидко поповнити втрати у перший рік війни – найважчий для Росії з погляду темпів втрат.

Після цього, зазначає Jompy, Росії все частіше доводилося покладатися на ремонтні заводи, де фахівці були змушені працювати з машинами, що дедалі менше збереглися. Разом із цим зростала ефективність заводів та їхнього персоналу: початкові проблеми та затримки усунули, а нинішній темп приведення у боєздатний стан техніки зі складів дослідник називає вкрай високим.

Як приклад він наводить танк Т-80Б/БВ: у 2022 році на озброєнні російської армії було 400 таких танків, а на складах зберігалося майже півтори тисячі одиниць. Нині ж на складах залишилося лише 59 Т-80Б/БВ, тобто Росії за майже чотири роки війни вдалося відновити або «канібалізувати» понад 1400 таких танків.

Ще одним яскравим прикладом Jompy називає багатоцільовий тягач МТ-ЛБ – «робочу конячку» російської армії. Так, за даними сайту Military Balance, у 2022 році, на момент початку вторгнення, Росія мала на озброєнні близько 3,3 тисячі МТ-ЛБ, а ще 4,2 тисячі, за підрахунками OSINT-дослідників, перебували на складах. Росія наразі втратила приблизно 1,8 тисячі цих тягачів, і за цей же час ввела в стрій 3 тисячі МТ-ЛБ зі складів, а ще 500 розібрала на запчастини для відновлення інших машин. Таким чином парк МТ-ЛБ на озброєнні ЗС РФ зріс майже на 1,8 тисячі одиниць, порівняно з довоєнними показниками, хоча, попереджає Jompy, 20–30% втрат техніки на війні могли бути не зафіксовані.

Приклад із цими тягачами, на думку дослідника, показує, що ситуація з танками не є винятком, а лише відображає загальну тенденцію відсутності дефіциту техніки у російської армії.

Крім цього, нагадує аналітик, Росія також виробляє й абсолютно нові зразки техніки. Так, за оцінками Jompy та інших дослідників, російський ВПК зараз здатен щорічно виробляти 250–300 танків Т-90М, 400–480 БМП-3, 100–120 БМД-4М та 400–700 БТР-82.

Точних та достовірних даних щодо виробництва Росією бронеавтомобілів та бронемашин із посиленим протимінним захистом (MRAP) немає, але варто зазначити, що MRAP не поширені в російській армії, оскільки спочатку створювалися західними країнами для військових операцій на Близькому Сході. Нечисленність таких автомобілів в армії РФ підтверджується і невеликими втратами цього виду техніки: 61 одиниця за весь час від початку повномасштабного вторгнення.

Бронеавтомобілі в російській армії застосовують частіше, ніж MRAP. Так, за даними британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень, за 2023 рік російські заводи виробили 728 одиниць бронеавтомобілів «Тигр-М» і приблизно стільки ж у 2024 році. Ці дані не підтверджені, і, ймовірно, значно завищені. Про частіше застосування цього виду техніки говорить і статистика втрат: за ці чотири роки Oryx зафіксував 412 таких випадків, порівняно з 61 втраченим MRAP.

Щодо артилерії, тут також немає точних даних про темпи її виробництва в Росії. Влітку цього року аналітики CIT припустили, що Росія виробляє не більше ста артилерійських установок на рік. Заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький у вересні заявляв, що Росія планує цього року збудувати 365 абсолютно нових артилерійських систем. Невідомо, що саме Скібіцький враховував у свої оцінки і чи брав до уваги він модернізовані зразки, але перевірити його заяву неможливо: на відео та фото з фронту не фіксується величезного припливу нових артилерійських систем до російської армії.

У будь-якому разі, як і з бронетехнікою, Росія також нерідко вдається до «канібалізації» та ремонту артилерії зі складів для поповнення втрат. І хоча запаси буксированої та самохідної артилерії на російських складах скоротилися з початку вторгнення, говорити про їхнє вичерпання передчасно.

Jompy звертає увагу, що за рахунок ремонту та модернізації бронемашин, що зберігаються на складах або пошкоджених у боях, сумарно Росія щорічно може отримувати до 4,5 тисячі одиниць різної бронетехніки (йдеться про танки та ББМ; бронеавтомобілі, артилерія та MRAP не враховані). Водночас сумарні втрати Росією бронетехніки за неповний 2025 рік, за підрахунками Oryx, становили 1689 одиниць (482 танки та 1207 бойових бронемашин), тому Росія без особливих проблем здатна поповнювати свої втрати.

Jompy також зазначає, що далеко не вся вироблена чи відновлена техніка відправляється на передову: російське командування прагне відновлювати та переукомплектовувати свої механізовані формування далеко від лінії фронту: дослідник вказує, наприклад, на «сильно постраждалу в боях» 1-шу Гвардійську танкову армію, яка отримує техніку або в очікуванні великого механізованого наступу, або, що, на думку аналітика, найімовірніше, в очікуванні «туманного повоєнного періоду».

Як підтвердження своїх слів він наводить ситуацію навколо танка Т-90М: попри те, що російський ВПК нарощує темпи його виробництва, а «Уралвагонзавод» постійно випускає нові партії, на фронті ці танки помічають досить рідко. Якби Росія відчувала гостру нестачу техніки на фронті, ці танки насамперед відправлялися б саме туди.

«Росія вклала значні кошти у зміцнення своєї наявної інфраструктури з ремонту бронетехніки та в нарощування нового виробництва. І навіть якби вони раптово моментально відновили всю техніку, яка зараз стоїть у черзі на ремонтних заводах, у них все одно залишилося б достатньо резервів на базах зберігання ще на 2–4 роки війни за поточних темпів втрат», – пояснює він.

Чи рятує ЗСУ західна допомога?Точної інформації про українські запаси техніки та виробничі потужності, а також про західні поставки немає. Говорити про них можна лише за непрямими ознаками.

Аналітичний портал Oryx з початку вторгнення веде підрахунок західних поставок техніки Україні. Ми спробували порівняти кількість поставленої техніки з початку року з даними проєкту про українські втрати.

Для цього ми вивчили версію сторінки з підрахунком поставок від 2 січня 2025 року та актуальну версію. Проблема полягає в тому, що ці дані (принаймні в деяких категоріях) змішані з поставками за 2024-й та, можливо, більш ранні роки через те, що часто про поставки повідомляється вже постфактум. Через це у 2025 році до статистики потрапляли й поставки, зроблені раніше, тому наведена нижче інформація є завищеною і ми надаємо її, швидше, як відправну точку для порівняння втрат і темпів їхнього поповнення.

Попри те, що вищезазначена техніка навряд чи була поставлена Україні в повному обсязі саме у 2025 році, на сьогодні у розпорядженні ЗСУ, за даними Oryx, все ще є певні її запаси.

Наприклад, за роки війни було знищено, пошкоджено, кинуто ЗСУ та захоплено росіянами 485 американських бронеавтомобілів «Гамві» із понад 5000 отриманих. Із 337 переданих Нідерландами БТР YPR-765 Україна втратила лише 134.

Гірша ситуація з БМП «Бредлі»: із понад 300 обіцяних та поставлених одиниць 186 були втрачені. Не менш важка ситуація з MRAP MaxxPro: ЗСУ втратили 338 таких машин із 462 обіцяних та поставлених.

Що стосується танків, які Україна взагалі не виробляє, то в боях різним чином постраждали 22 танки «Абрамс» із 31 переданого США. У серпні, втім, Україна отримала від Австралії ще 25 «Абрамсів» із 49 обіцяних. Краща ситуація з танками Leopard 1A5: зі 103 поставлених було пошкоджено або знищено лише 25 танків.

Україна також виробляє деякі види важкої та легкої військової техніки сама: наприклад, БТР-4Е «Буцефал» та різні види бронеавтомобілів: «Козак» та «Новатор». Із весни 2025 року в Україні виробляються і канадські MRAP Roshel Senator. Достовірних даних про масштаби цих виробництв немає, але дані про українські втрати дозволяють сказати, що машини українського виробництва використовуються на фронті.

Так, у період із 2 січня 2025 року до сьогодні, за даними Oryx, ЗСУ втратили 112 бронеавтомобілів «Козак» різних модифікацій, 71 автомобіль «Новатор» та 25 БТР «Буцефал».

Крім цього, Україна виробляє самохідні артилерійські установки «Богдана». Газета The Washington Post писала у квітні 2025 року, що Україна щомісяця виробляє 20 «Богдан»: це збігається із заявою президента України Володимира Зеленського у жовтні 2024 року. У серпні 2025 року з’явилися повідомлення про те, що Україна виробляє вже 30 САУ на місяць, а у жовтні 2025 року Зеленський заявив про виробництво вже 40 таких установок щомісяця.

Якщо вірити кожній із заяв і скласти названі кількості разом (7 місяців по 20 одиниць, два місяці по 30 і 3 місяці по 40), то за 2025 рік Україна може виробити 320 одиниць САУ «Богдана». Незалежного підтвердження цієї інформації немає. З початку 2025 року кількість задокументованих ударів по цих установках, згідно з сайтом Oryx, зросла на 38 одиниць.

OSINT-аналітик Jompy вважає, що навіть якщо заява Зеленського правильна, то далеко не всі вироблені «Богдани» зроблені з нуля: більшість із них могли з’явитися в результаті «канібалізації» або модернізації гаубиць «Гіацинт-Б». Про це свідчить і недавнє повідомлення українського сайту «Мілітарний»: за даними видання, більшість цих гармат переробили на «Богдани».

Попри нестачу об’єктивних даних, на сьогодні говорити про повне виснаження запасів техніки як у ЗСУ, так і в Росії, не доводиться. Українські військовослужбовці, як і російські, можуть відчувати локальну нестачу певних видів озброєнь на різних ділянках фронту, але жодних підтверджень критичної ситуації у цій сфері для обох воюючих армій немає.