З блискучим гумором про надзвичайно серйозне: помер легендарний драматург Том Стоппард

Підпис до фото, Том Стоппард на обкладинці Radio Times у липні 1974

• • Author, Відділ новин
  • Role, BBC News Україна
• 52 хвилин(и) тому

“Вік – надто велика ціна за зрілість”, – це одна із найвідоміших фраз сера Тома Стоппарда, одного з найбличкучіших британських драматургів, який помер у віці 88 років. Його дотепність лише підкреслювала серйозність у всьому – від вторів до участі у філософських та політичних дискусіях. Ще одне його знамените висловлювання: “Голосування – не демократія, а підрахунок голосів”.

Том Стоппард поєднував кар’єру дуже затребуваного голлівудського сценариста, і, водночас, складного письменника-інтелектуала, першим тріумфом якого став “Розенкранц і Гільденстерн мертві”, на якому Стоппард зробив собі ім’я.

Можливо, його особливі якості як драматурга відображали його походження: частково центральноєвропейський інтелектуал, частково самоіронічний, освічений у приватній школі англієць, який любить крикет.

Він народився Томасом Штрауслером 3 липня 1937 року в тодішній Чехословаччині, де його батько, єврей, працював лікарем у взуттєвій компанії Bata. Його батьки втекли від нацистської окупації, коли він був ще немовлям, і вирушили до Сінгапуру, де його батько помер у японському таборі для військовополонених.

Том, його мати та брат втекли перед японським вторгненням і спочатку поїхали до Австралії, а потім до Індії. Там його мати зустріла та вийшла заміж за англійця, майора Стоппарда.

Про смерть Тома Стоппарда у маєтку в Дорсеті напередодні, в суботу, повідомила його родина.

Інтелектуальна зарозумілість

Підпис до фото, Том Стоппард працював журналістом, перш ніж досяг успіху як письменник. На фото – він із першою дружиною Джозі ІнглСтоппард став журналістом, спочатку в газеті Western Daily Press у Брістолі. Перший прорив стався у 1963 році, коли його перша театральна п’єса “Прогулянка по воді” (пізніше перейменована на “Входить вільна людина”) транслювалася на ITV.

Але п’єсою, яка справді піднесла його до слави, була “Розенкранц і Гільденстерн мертві”, прем’єра якої відбулася на Единбурзькому фестивалі в 1966 році та була перенесена на сцену Лондонського Національного театру в 1967 році.

У ній він поставив двох другорядних персонажів з “Гамлета” Шекспіра у центр сцени, – спантеличених і збентежених, здавалося б, випадковими подіями, що вирувалися навколо них.

Це було блискуче: як Семюел Беккет, але з набагато кращими жартами.

Підпис до фото, Другий шлюб Тома Стоппарда був із лікаркою та телеведучою Міріам СтоппардПісля цього була низка театральних вистав, які оберталися навколо несподіваних інтелектуальних ідей або дивних зіставлень, та демонстрували блискучі діалоги, каламбури, дотепи, подвійний зміст та непорозуміння.

“Стрибуни” – це п’єса про академічну філософію та гімнастику.

“Традвесті” відбувається в Цюриху під час Першої світової війни, і в ній фігурували Ленін, Джеймс Джойс, дадаїст Трістан Тцара та “Важливість бути серйозним” Оскара Уайльда, з чиїми яскравими та розумними п’єсами іноді порівнювали п’єси самого Стоппарда.

Пізніше у своїй кар’єрі, в подібному ключі, він написав “Хепгуд” – п’єсу про шпигунство та квантову фізику, та “Аркадію” – про математику, термодинаміку, літературу та ландшафтне садівництво.

Він стверджував, що пише п’єси як для того, щоб дізнатися, що він насправді думає, так і для того, щоб дослідити самі ідеї.

Кохання та невірність

З роками твори Стоппарда ставали серйознішими, більш політичними та більш емпатичними (а подекуди й автобіографічними).

“Я поступово зрозумів, що п’єси найкраще працюють, якщо дати їм трохи крові, а не просто бути захопливим обміном дотепними ідеями”, — сказав він Джоан Бейквелл у відвертому інтерв’ю 2002 року.

“Саме людяність персонажів дає театру можливість бути великим мистецтвом”, – вважав він.

Підпис до фото, “Справжня річ” – дослідження Стоппарда про подружню невірність, головною героїнею була Фелісіті Кендал, з якою він пізніше мав стосунки. Роджер Ріс (Генрі), Фелісіті Кендалл (Енні) у “Справжня річ”Якщо “Ніч і день” був про журналістику та її цілі, “Справжня річ” була про кохання та невірність, де головну роль виконала Фелісіті Кендал, заради якої Стоппард залишив свою другу дружину, лікарку та телеведучу Міріам.

У “Кожен хороший хлопець заслуговує на прихильність” Стоппард виставив на сцені симфонічний оркестр разом з акторами у жорстокій сатирі-оповіді про тяжке становище радянських дисидентів, ув’язнених у психіатричних лікарнях.

“У мене немає симптомів, у мене є думки”, — каже в якийсь момент пацієнт цієї клініки.

“Ваші думки — це ваші симптоми. Ваша хвороба — інакомислення”, — відповідає його лікар.

Це був той парадокс, який Стоппард любив досліджувати.

Сценарист

П’єси Стоппарда демонстрували широку ерудицію автора.

“Мені подобаються факти, мені подобаються знання, мені подобається мати широкі інтереси. Є різні способи описати таку людину, – дилетант може бути одним варіантом, а ерудит — іншим”, – казав він.

“Щоб взагалі написати п’єсу, мені потрібно опанувати цю міць, цей заряд, цей сік, який виникає, коли я по-справжньому зацікавлений невеликою темою — це може бути в науці, це може бути у філософії, це може бути в історії — але справжнє невимушене, нестримне захоплення чимось, з якого все інше потім стає п’єсою”.

Підпис до фото, Стоппард (праворуч) зняв екранізацію своєї п’єси “Розенкранц і Гільденстерн мертві” із Тімом Ротом та Гарі Олдманом у головних роляхСер Том був успішним сценаристом, а також драматургом. Кілька його п’єс, зокрема “Професійний фол”, яка народилася в результаті його співпраці з чеським дисидентським рухом “Хартія 77”, спочатку були написані для телебачення.

Він адаптував для телебачення п’єсу Джерома К. Джерома “Троє в човні”, став співавтором антиутопічного фентезі Террі Гілліама “Бразилія”, написав значну частину діалогів для фільму “Індіана Джонс та останній хрестовий похід” (хоча його ім’я не згадали в титрах) та екранізував Джона Ле Карре, Толстого та Роберта Гарріса. А у 1998 році він розділив “Оскар№ за найкращий сценарій за свій внесок у “Закоханий Шекспір”.

Підпис до фото, Том Стоппард отримує нагороду Tony Awards за п’єсу “Леопольдштадт” у липні 2023 в Нью-ЙоркуТом Стоппард був посвячений у лицарі в 1997 році та нагороджений британським Орденом “За заслуги” в 2000 році.

У 2014 році він одружився зі своєю третьою дружиною, спадкоємицею та телевізійним продюсером Сабріною Гіннесс.

Він стверджував, що з віком процес написання не стає легшим.

“Щоразу, коли я опиняюся в цьому дірявому човні, я повторюю цю безглузду вправу – намагаюся згадати, як я написав останню п’єсу, – розповідав він в одному з інтерв’ю. – І я ніколи не пам’ятаю”.

“Але за відсутності чогось, з чого можна було б почати, я просто читаю газети, спілкуюся з людьми, тиняюся і переживаю щодо всього цього перш ніж засну”.

Врешті, як він також говорив: “Кожен вихід десь є входом”.