Джерело: www.bbc.com
Автор фото, Getty Images
-
- Author, Олеся Жигалюк
- Role, ВВС News Україна
- 51 хвилин(и) тому
Наприкінці літа 1939 року міністри закордонних справ СРСР і Німеччини — Молотов та Ріббентроп — підписали сумнозвісний пакт про ненапад. Він поділив Східну Європу між країнами і дозволив Гітлеру вторгнутися до Польщі.
Нещодавно Європу шокував американо-російський план щодо України. І хоча порівнювати ці документи напряму некоректно, одне насторожує: дві найбільші військові держави знову намагаються “перекроїти” континент у власних інтересах, пише оглядач Bloomberg Марк Чемпіон.
Це, на його думку, було зрозуміло ще у лютому. На той момент уже ставало ясно: адміністрацію Трампа більше цікавить не справедливий мир для України, а відновлення відносин із Росією — ціною Києва та європейських союзників.
А публікація 28-пунктного плану лише зробила це абсолютно очевидним.
Пізніше план переробили і внесли зміни, але багато питань залишаються невирішеними. Втім, сама поява плану у такому вигляді вже всвідчить, що Європа може залишилися сам-на-сам у питанні України.
За словами Чемпіона, зараз, коли європейські лідери нарешті це визнали, постає питання: чи може ЄС стати геополітичним гравцем, здатним реально конкурувати з Росією, Китаєм або навіть США?
Висновок журналіста — ні.
Чому Європа не готова до “жорсткої сили”
Щоб стати справжнім геополітичним гравцем, ЄС, на думку оглядача Bloomberg, має вміти проєктувати серйозну військову потужність — а це суперечить його суті.
Європейський союз створювався, щоб його члени ніколи більше не воювали один з одним після двох світових воєн і століть конфліктів. І з цим завданням він впорався блискуче: у 2012 році ЄС отримав Нобелівську премію миру.
Але зовнішні загрози — зовсім інша справа, наголошує Марк Чемпіон.
Історія ЄС всіяна проваленими спробами створити спільну оборону — ще з часів Західноєвропейського союзу 1954 року. Цю роль фактично взяло на себе НАТО, тобто США, і там вона й залишилася, підкреслює журналіст.
Інструменти ЄС — юридичні, процедурні, бюрократичні. Вони просто не призначені для проєкції військової сили. Наприклад, під час Карибської кризи 1962 року Європейська економічна спільнота навіть не включила загрозу ядерної війни у порядок денний. Замість цього чиновники обговорювали зерновий ринок.
Відтоді Європа зробила великий шлях, але, як каже професор історії Кіран Клаус Патель, вимагати від ЄС “жорсткої сили” — це як просити футбольну зірку грати в регбі. Уявіть Ліонеля Мессі, який намагається зупинити 144-кілограмового новозеландського гіганта Тамайті Вільямса.
Без грошей, без повноважень, без єдності
Bloomberg зазначає: коли Кая Каллас стала Верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики, вона зіткнулася з жорсткою реальністю — її дипломатичний апарат скорочувався через брак фінансування.
Формально у ЄС є “зовнішньополітичний лідер”, але реальна зовнішня політика залишається за країнами-членами. Будь-яке важливе рішення потребує згоди всіх 27 держав.
Результат — постійна плутанина та параліч.
Саме тому досі не вирішено питання використання заморожених російських активів на користь України, хоча це очевидний крок з першого дня повернення Трампа в Білий дім.
Вихід є, але він складний
ЄС не має інституційного механізму для ведення “жорсткої геополітики”, але вибору немає, вважає журналіст Bloomberg: або Європа стає самостійним гравцем на світовій арені, або перетворюється на ресурс, який інші держави можуть поділити.
“Ключ у тому, щоб перетворити не сам ЄС, а Європу на рушій дипломатії та проекції сили, використовуючи НАТО та коаліції за потреби”, — додає оглядач.
За його словами, цей процес уже частково розпочався. Британія очолює Спільні експедиційні сили 10 північних країн, які не входять до ЄС та НАТО, а інша група об’єднує так звану Північно-Балтійську вісімку.
Крім того, Британія та Франція організували коаліцію охочих для миротворчої місії в Україні.
“Це виглядає хаотично, але не так вже й погано”, — каже Ніклас Хелвіг з Фінського інституту міжнародних відносин.
Для Європи це може бути єдиним ефективним способом діяти, враховуючи, що багато ключових гравців — Норвегія, Британія, Туреччина — не входять до ЄС.
Історія повторюється
За словами оглядача, Європа повертається до жорсткої реальності після короткого періоду утопічного спокою. Її головне завдання зараз — переозброєння.
“Європа завжди об’єднувалася проти зовнішніх загроз лише тоді, коли вони сприймалися як спільні й критичні, — як це було з Радянським Союзом під час Холодної війни або з Османською імперією у XVII столітті”, — нагадує експерт.
Друге завдання, на думку Чемпіона, — визнати Росію Путіна реальною загрозою та розробити єдиний план дій, обходячи перешкоди з боку Бельгії чи Угорщини, і минаючи бюрократичні механізми ЄС.
“Знайти баланс між внутрішнім миром і зовнішньою силою — можливо, найскладніше завдання для європейських лідерів з тих часів, коли був підписаний сумнозвісний пакт Молотова–Ріббентропа 1939 року”, — підсумовує Марк Чемпіон.
Підписуйтеся на нас у соцмережах
