Резонансне вбивство ветерана АТО у Львові: що відомо? Реакції

ЛЬВІВ – 5 грудня у Львові попрощались із 37-річним військовослужбовцем Територіального центру комплектування та соціальної підтримки Галицького-Франківського району Юрієм Бондаренком, якого, за даними слідства, смертельно поранив 30-річний чоловік під час перевірки документів 3 грудня близько 20-ї години.

Також сьогодні Франківський суд Львова обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у СІЗО без права внесення застави підозрюваному Григорію Кедруку.

Ввечері 3 грудня близько 20-ї години на одній із вулиць Львова під час перевірки обліково-реєстраційних документів між 30-річним львів’янином і військовослужбовцями ТЦК та СП виник конфлікт, під час якого чоловік, документи якого хотіли перевірити, завдав ножового поранення в ногу Юрієві Бондаренку, розпилив сльозогінний газ із балончика в обличчя ще двом військовослужбовцям, після чого втік з місця події. Про це повідомила Нацполіція Львівщини.

Юрій Бондаренко від отриманих травм помер у лікарні зранку 4 грудня.

Правоохоронці заявили, що встановили місце перебування підозрюваного та затримали його.

Юрій Бондаренко родом із Харкова. Там навчався, здобув кілька вищих освіт. Він – один син у мами.

Лада Бондаренко, мама вбитого військовослужбовця, розповіла Радіо Свобода, що син у 2014 році поїхав з волонтерами на Донбас і побачив ситуацію, яка там була у той час. Він нічого не сказав рідним – мамі і дідусеві – і поїхав у 2015 році захищати країну. З березня 2015 року по квітень 2016 року брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей у складі 16-го Окремого мотопіхотного батальйону.

«Ми жили у Харкові. Після АТО моя дитина вирішила, що не хоче чути російської мови і, якщо будуть у нього діти, щоб і вони не чули цієї мови. Він з дружиною переїхав жити у Львів. У 2020 році я приїхала до них», – говорить мама.

За станом здоров’я військовослужбовець був звільнений у запас.

«У 2022 році син брав участь у звільненні Харківщини. Він хворів цукровим діабетом. Був інсулінозалежний. Міг сказати, що не може служити, але так не зробив. Бо знав, що може приносити користь своїй державі. Він дуже любив Україну, це у нього від дідуся. Любив історію, мав почуття гумору», – каже Лада Бондаренко.

На похороні був присутній і дідусь військового, який приїхав із Харкова.

«Я змалечку його няньчив. Загинув у тилу, це жах. Він казав: мені нічого не треба. Для мене Україна – на першому місці», – не стримуючи сліз, говорив дідусь Юрія.

Із листопада 2024 року по червень 2025 року Юрій Бондаренко служив зв’язківцем, оператором радіолокаційної станції. У червні 2025 року, через погіршення стану здоров’я, його перевели на службу у Галицько-Франківський ОРТЦК та СП Львова.

Провести в останню путь Юрія Бондаренка прийшли його рідні, мама, дідусь, дружина, друзі, колеги по роботі. Лікар Іван Платок познайомився з Юрієм Бондаренком до повномасштабного нападу Росії. І згадує його як людину мудру, відважну, яка приходила на допомогу.

«Людина-скала. Він захищав Харків, боровся, багато розповідав про події. Потім був поранений, комісований, але повернувся на фронт. Надзвичайно скромна людина, культурна, ввічлива. Він був волонтером. Я особисто знаю, що ремонтував машини, свій автомобіль віддав на фронт, закуповував запчастини. Віддав все хлопцям. Як лікар, можу сказати, що він страждав останні 2 роки на цукровий діабет, схуд, змарнів, але боровся. Страшенно любив свій Харків. З повагою ставився до галичан. Це була людина неконфліктна. Але спершу б поліція мала провести поверхневий огляд, коли перевіряють документи, визначити, чи є в людини граната, ножі, зброя. Це прикрий випадок і такого не мало статися», – говорить Іван Платок.

Лідія Ільків, штаб-сержант відділення ЦВС Галицько-Франківського РТЦК та СП у Львові, з літа працювала разом із Юрієм Бондаренком. Вона відкидає те, що він міг діяти агресивно під час перевірки документів.

«Наскільки я його могла знати за пів року служби, то він відрізнявся надзвичайною доброзичливістю, веселістю. Був лікарем. І цей гуманізм вирізнявся у посмішці та жартах. Прикро, що його смерть застала на львівській землі», – каже Лідія Ільків.

Вирок суду – СІЗОУ час, коли рідні та друзі, колеги прощались з Юрієм Бондаренком, у Франківському суді Львова обирали запобіжний захід підозрюваному – 30-річному Григорію Кедруку. Він повідомив у залі суду, що народився на Рівненщині, зареєстрований і жив у Харкові, але через потрапляння у квартиру безпілотника переїхав у Львів. Чоловік орендує квартиру на вулиці, де й трапився трагічний випадок. Він розповів свою версію того, що сталося ввечері 3 грудня.

«Зупинилася машина, вийшли люди. Два чи три тижні у мене вже перевіряли документи. Я спочатку казав, що ви в мене перевіряли. Викликав адвоката. Показав документи. Приїхав чорний бус, відкрились двері і на мене вилетіла людина у військовій формі, і одразу я отримав удар в голову. Після цього мене бризнули газом. Наступне, що я пам’ятаю, що лежу, 3 чи 4 мене б’ють, я намагаюсь якось відбитись від них. Поліцейські, які були на місці, ніяк не реагували на них. Після того, як я намагався відкрити очі, то вже пам’ятаю, як я намагаюсь відкрити двері і у ванній змити сльозогінний газ», – заявив під час судового засідання підозрюваний.

Він визнав, що мав ніж, що його застосовував, бо порізані пальці. Ніж використовував у побутових цілях. Із собою носив і балончик. За його словами, все погано пам’ятає про вечір 3 грудня. Назвав про кілька захворювань, але жодних довідок про інвалідність не має. Ніде не працює, але, до слова, орендує помешкання в елітному районі Львова.

Як повідомили Радіо Свобода в Львівському обласному ТЦК та СП, Григорій Кедрук – придатний до служби.

Прокуратура порушила кримінальне провадження за ч.2 ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) та ч. 3 ст. 350 (Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок) Кримінального кодексу України.

Франківський суд Львова обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Григорій Кедрук протягом 60 днів перебуватиме у СІЗО.

Чому так сталося, чому військовослужбовець загинув у тиловому місті, виконуючи службове завдання? Мама Юрія Бондаренка на це запитання відповіла:

«У нас жахливе ставлення до ТЦК. Ніхто не знає, що відбувається всередині. Це помилки, які допустила наша держава. Буду казати, як відчуваю. Може, мій син пішов служити у ТЦК, бо хотів довести, показати людям – просто робіть все за законом, якщо відстрочка – без проблем, якщо хвороба – без проблем. Я втратила частинку своєї душі. Єдиний мій син…»

Загибель військовослужбовця ТЦК у Львові обговорюють у соціальних мережах. Громадська діячка Тетяна Трощинська у своєму пості фейсбуці написала про ті висновки, які варто зробити через трагічну подію у Львові, хто має понести відповідальність.

Найкращими спогадами про друга поділився Сергій Грішин.

Ветеран Юрій Гудименко звернув увагу на те, що вбивство військовослужбовця ТЦК можуть не зауважити.

Те, що трапилось у Львові, коли вбитий ветеран і працівник ТЦК, є наслідком того, що держава не бере всіх функцій, пов’язаних з мобілізацією, заявляє військовий експерт Олександр Поронюк.

«А зробила цапом-відбувайлом ТЦК. За все відповідають військові і все тільки їм треба. Місцеві органи влади від цього відмежувались, районні та обласні адміністрації також. Має бути ухвалений соціально-справедливий закон щодо мобілізації, бо в іншому разі буде велика біда», – наголосив колишній військовослужбовець Олександр Поронюк.

Військова омбудсманка Ольга Решетилова наголошує, що військовослужбовці не повинні займатися безпосередньою мобілізацією.

«Завдання військових – формування мобілізаційного плану, постановка на облік, розподіл особового складу. Оповіщенням, доставленням, затриманням, притягненням до відповідальності, пропагандою і формуванням відповідної інформаційної політики має займатися виконавча влада, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи. Коли всі ці інституції самоусунулись і переклали відповідальність на плечі тих, хто не має відповідної спроможності, наслідки були очевидні і прогнозовані. Наслідки уже настали. Але краще пізно, ніж ніколи, почати зміни. При чому ці зміни – це як реформа мобілізації від держави, так і боротьба громадянського суспільства, медіа, свідомих громадян з навалою невігластва, безвідповідальності і російського ІПСО», – написала вона у фейсбуці.