Макрон повертається з Китаю. Чому Європі складно заручитися підтримкою Сі Цзіньпіна щодо України?

БРЮССЕЛЬ – Президент Франції Емманюель Макрон повертається з Китаю, де намагався заручитися сприянням Пекіна у тиску на Росію задля припинення вогню в Україні. Чергові спроби домовитися з Китаєм відбуваються на тлі активної дипломатії, націленої на завершення майже чотирирічної війни під проводом США.

Однак аналітики та європейські посадовці, які спілкувалися з Радіо Свобода, сумніваються, що Пекін відгукнеться на заклики Макрона до китайського лідера Сі Цзіньпіна натиснути на президента Росії Володимира Путіна, щоб він відійшов від своїх максималістських вимог щодо України.

Хоча візит Макрона був сповнений символізму й зосереджений на торговельних можливостях, конкретних результатів він дав небагато. Експерти зазначають, що послідовна підтримка Китаєм Росії протягом усієї війни навряд чи похитнеться, а в Сі мало причин витрачати свій вплив на Путіна заради мирного плану, який російський президент фактично відкинув.

Початковий 28-пунктний мирний план США щодо завершення війни в Україні, схоже, суттєво надавав перевагу Росії, хоча відтоді проєкт змінили, врахувавши зауваження Києва.

«Не думаю, що у Пекіна є будь-яка мотивація втручатися і намагатися завершити війну, – сказав Радіо Свобода експерт берлінського аналітичного центру MERICS Клаус Сунг. – Європа не така цінна для Китаю, як Росія».

Після прийому з червоною доріжкою і почесною військовою вартою в Пекіні 4 грудня, Макрон під час зустрічі із Сі попередив про тиск на міжнародну політичну систему, спричинений війною в Україні, та про необхідність досягнути тривалого миру.

«Ми стикаємося з ризиком розпаду міжнародного порядку, який забезпечував мир у світі впродовж десятиліть, і в цьому контексті діалог між Китаєм і Францією є ще важливішим, ніж будь-коли», – сказав Макрон.

Французький президент також закликав Сі долучитися до європейських зусиль, щоб «якнайшвидше досягти принаймні припинення вогню у формі мораторію на удари по критичній інфраструктурі». Сі прямо не відповів на заклик Макрона, але заявив, що «Китай підтримує всі зусилля, спрямовані на мир», і закликав до угоди, прийнятної для всіх сторін.

Пекін ніколи не називав повномасштабне вторгнення Росії 2022 року війною, натомість використовуючи термін «конфлікт». І хоча багато європейських чиновників закликали Китай стримати Москву, позиція Пекіна лишалася незмінною.

«Китай може завдати дуже серйозної економічної шкоди Євросоюзу, – сказав Радіо Свобода китаєзнавець Юрій Пойта з Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння у Києві. – Саме тому ці всі дії і заяви, зокрема, президента Франції щодо того, що він буде просити Китай вплинути на Росію, – формальність. Ніхто в Європі наразі… ні краплі не вірить, що ці прохання до Китаю матимуть якісь результати».

Навіщо Макрон їздив до КитаюЕкономічні зв’язки були ще однією ключовою причиною візиту Макрона, який завершився 5 грудня оглядовою екскурсією Сі по південно-західному Ченду.

Перед поїздкою французькі чиновники надали журналістам у Брюсселі нові дані про «значний» торговельний дисбаланс між Францією та Китаєм: дефіцит у 47 мільярдів євро (54 мільярди доларів), що вдвічі більше, ніж десять років тому.

Чиновники Єлисейського палацу зазначили, що їхня «мета – збалансувати ці [торговельні] потоки» під час візиту, на який Макрон прибув разом із 35 керівниками великих французьких компаній – від виробників коньяку до брендів люксового ритейлу.

Зустріч у Пекіні 4 грудня принесла лише 12 угод про співпрацю в таких галузях, як старіння населення, ядерна енергетика та збереження панд; жодних фінансових сум не було оголошено.

ЄС загалом має значний торговельний дефіцит із Китаєм — понад 300 мільярдів євро (348 мільярдів доларів) минулого року.

Аналітики кажуть, що Пекін може використовувати дружні відносини з Францією, щоб розширити свій вплив у ЄС, але наразі обмежений неспроможністю надати Парижу значні поступки.

Довгоочікуване замовлення на 500 літаків Airbus, ймовірно, не просуватиметься, оскільки це може вплинути на позиції Пекіна в торговельних переговорах зі США, які наполягають на нових замовленнях китайською стороною літаків Boeing.

Сі також не дав зобов’язань полегшити умови для французьких виробників коньяку чи свинини, адже це послабило би позиції Пекіна в переговорах із Брюсселем щодо тарифів на китайські електромобілі.

Попри ці труднощі, Сун із MERICS зазначає, що Макрон усе ж має «очевидний стимул» звертатися до Пекіна, адже чиновники адміністрації президента США Дональда Трампа дедалі частіше звертають увагу на Західну півкулю.

«Макронові треба використовувати свої зв’язки з Китаєм і дивитися, що він може отримати від цих відносин», – сказав Сун.

«Дружба за розрахунком» між Китаєм і РосієюКитай залишається основним ринком для європейського експорту – від авіації до промислової хімії – і став ще важливішим після того, як США запровадили тарифи на європейський імпорт.

Також Китай є головним постачальником сировини та рідкоземельних елементів для Європи, що робить його незамінним для стратегічних ланцюгів постачання континенту.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна, який відвідав Пекін на початку листопада, сказав Радіо Свобода, що діалог із Китаєм все ще має сенс, навіть якщо Пекін є «головним сприячем» здатності Росії вести війну – про що він прямо заявив своїм китайським колегам.

Китай наполягає, що залишається нейтральним, але продовжує поглиблювати політичні та економічні зв’язки з Росією. Київ і його західні союзники давно скаржаться, що Пекін постачає Москві товари подвійного призначення, які можуть використовуватися на полі бою проти України. Китай також є головним покупцем російської нафти.

Попри це, Китай залишається глибоко зацікавленим у Європі, яка є одним із його найбільших ринків збуту. «І це – важіль, який ми маємо використовувати, щоб Китай більше не підтримував Росію», – каже Цахкна.

Як саме Європа може використати цей важіль – питання відкрите.

Міністр закордонних справ Китаю Ван І цього тижня відвідав Москву й зустрівся з російським колегою Сергієм Лавровим. І 2 грудня навіть перетнувся зі спецпосланцем США Стівом Віткоффом та зятем Трампа Джаредом Кушнером під час їхніх переговорів з російськими чиновниками щодо завершення війни в Україні.

Топдипломат КНР перебував у Кремлі для пересічних стратегічних консультацій, але їхній час збігся з новим дипломатичним «наступом» США, спрямованим на завершення війни.

«Це дружба за розрахунком (Росії й Китаю – ред.), – сказала Радіо Свобода сходознавиця Наталія Бутирська з київського аналітичного центру «Нова Європа». – Китай не зацікавлений у поверненні Росії до західного табору. Його цікавить ресурсна база Росії і її використання в протистоянні з Заходом спільним фронтом».

Ніколя Тензер, колишній французький чиновник і старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики (CEPA), каже, що «Китай використовує Росію як інструмент для розділення Заходу».

«[Сі] безумовно прагне повністю переписати міжнародний порядок, – сказав Тензер. – Сі також боїться своєрідного демократичного зараження, як і всі диктатори. І саме тому, гадаю, Сі підтримує Путіна».

Тензер додав, що Китаю важливо зберігати міцні економічні зв’язки з Європою, оскільки це може допомогти Пекіну захиститися від можливих санкцій у разі нападу на Тайвань — самоврядний острів, який Китай вважає своєю територією та обіцяє «возз’єднати», включно із застосуванням сили, якщо буде потрібно.

Посол Франції в Україні Гаель Весьєр зазначив 5 грудня, що надто оптимістично було би сподіватися на підтримку Китаєм України, однак Макрон продовжує переконувати Пекін у стратегічній невигідності для Китаю російської перемоги. Дипломат принагідно закликав Україну робити те саме.

«Дуже важливо переконувати Китай, що їхній інтерес точно не в тому, щоб перемогла Росія. Вони самі багато в чому втратять обличчя», – підкреслив Весьєр.

Пекін прагнув отримати підтримку Франції щодо Тайваню під час поїздки Макрона на тлі загострення дипломатичної суперечки з Токіо. Прем’єр-міністерка Японії Санае Такаїчі минулого місяця заявила, що конфлікт навколо Тайваню може становити екзистенційну загрозу для Японії.

Макрон не порушував питання Тайваню публічно під час візиту, але європейські чиновники уважно стежать за напруженням у регіоні, пам’ятаючи, що затяжна війна в Україні може одночасно послабити і Росію, і Захід, а також відволікти увагу від Китаю та Індо-Тихоокеанського регіону.

«Китай розвиває свої військові можливості далеко за межі того, що потрібно для самозахисту. Тож завжди постає питання: навіщо?» – сказала міністерка закордонних справ Латвії Байба Браже в коментарі Радіо Свобода на полях зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Брюсселі 3 грудня.

«Ми також чітко бачимо, що Китай підтримує війну Росії в Україні. Важливо відкрито озвучувати ці виклики Китаю. Росія – не Китай, Китай – не Росія», – резюмувала Браже.