Рік без Асада та Путіна. Куди веде Сирію нова влада та що буде далі

• • Author, Ксенія Гогітідзе
  • Role, ВВС
• 32 хвилин(и) тому

Рівно рік тому Башар Асад втік із Сирії до Москви, до Володимира Путіна, а Росія втратила ключового союзника на Близькому Сході. Династія Асадів правила країною понад пів століття. Тепер керманич країни – учорашній джихадист Ахмед аш-Шараа.

На що перетворилася Сирія за 12 місяців і чого очікувати далі?

Тимчасовий сирійський президент швидко інтегрувався у світову дипломатію, двічі зустрічався з Дональдом Трампом, побував у Кремлі та Білому домі, заручився підтримкою Європи та арабських країн і виступив на Генеральній Асамблеї ООН.

Його успіхи у зовнішній політиці називають дивом: він позбувся тавра терориста, став “рукопотисним” на Заході і майже домігся зняття санкцій із Сирії – адже без іноземних грошей його країна не виживе після 13 років війни.

Але всередині Сирії проблем більше, ніж досягнень. Кланові розбіжності, вбивства на етнічному чи конфесійному ґрунті, страти без суду, викрадення людей і скромні спроби притягти до відповідальності винних у вбивствах попереднього режиму.

Роздроблена країна

Підпис до фото, Цілі райони та міста перетворилися на привидиАш-Шараа в спадок від Асада отримав країну в руїнах, зі зруйнованими державними інституціями та бідним населенням.

Він досі не контролює третину території: північний схід залишається під курдськими силами, південь – під впливом друзів, на півночі активні протурецькі формування, а багато сіл під контролем місцевих племінних командирів.

Туреччина разом із Катаром і Саудівською Аравією сперечаються за вплив на Дамаск, Ізраїль проводить операції на півдні Сирії та домагається від аш-Шараа мирної угоди, у рамках якої той відмовився б від Голанських висот. А головний у минулому союзник Сирії Росія не хоче втрачати вплив на Дамаск, але відмовляється передати новій владі втікача до Москви Асада.

Велика частина сирійців живе за межею бідності, електрику подають по дві години на день, через посуху воду доводиться брати із цистерн. Понад два мільйони сирійців живуть у наметах. Зарплати державним службовцям допомагає виплачувати Катар.

Оптимізм і страх за майбутнє

Підпис до фото, 90% сирійців живуть за межею бідності, багато хто змушений жити в наметах у зруйнованих містахСирійці надали аш-Шараа величезний кредит довіри, його досі підтримує більшість населення, хоча й далеко не серед усіх конфесій. Попри це, через рік багато хто знову боїться: спалахи насильства, вбивства алавітів, друзів, християн, викрадення жінок, експропріація будинків посилюють страх за майбутнє.

Аш-Шараа – не обраний президент, після одноосібного правління Асадів країна просто не може провести прозорі та репрезентативні вибори: центральна влада не контролює всю Сирію, а перепис населення проводили 15 років тому. Тимчасова влада обіцяє за п’ять років підготувати країну до чесних виборів.

“Населення Сирії неоднорідне, і залежно від релігійної та соціальної приналежності ставлення до Шараа змінюється”, – говорить BBC експерт із Сирії з Ліонського університету та запрошений фахівець Вашингтонського інституту Фабріс Баланш.

Ахмад Шараа, сам суніт, досі користується значною підтримкою серед сунітів, особливо серед бідних сунітів із сіл – експерт оцінює її в 30-40%.

Суніти становлять більшість у Сирії, близько 70%. Але серед інших груп, включно із сунітами з міст та світських прошарків суспільства, ейфорія перших днів після відходу Асада поступово згасає, зазначає експерт.

Підпис до фото, У грудні минулого року в Сирії панував оптимізмНаймасштабніше з 2011 року опитування громадської думки (у дослідженні Arab Opinion Index опитали 3700 людей) показало, що перехідному уряду довіряють понад 55% сирійців, 56% вважають, що країна рухається у правильному напрямку.

Багато сирійців у приватних розмовах рік тому визнавали, що завжди вважали, що позбутися Асада не вдалося б без більшої крові та руйнувань. Повстанцям із ХТШ знадобилося лише 11 днів, щоб вибити Асада з президентського палацу і змусити його тікати до Росії.

Зараз настрої, особливо серед представників етнічних і релігійних меншин та світських прошарків, різко змінилися.

Вони кажуть, що не почуваються у безпеці, а оптимізм змінився страхом за майбутнє. Ті, хто має можливість, виїжджають.

Ісламістська авторитарна Сирія без меншин

Підпис до фото, “Алавіти – наші брати й сім’я” написано на плакаті протестувальниці під час масової демонстрації на північному сході Сирії проти хвилі міжконфесійного насильстваНастрої в суспільстві змінилися після спалаху насильства в березні, коли в прибережних районах Сирії за кілька днів убили 1400 мирних жителів, переважно алавітів.

Реальні цифри ще вищі, кажуть правозахисники. До громади алавітів (релігійна меншина, вірування якої близьке до шиїтів-ісмаїлітів) належав Башар Асад, і хоча далеко не всі з них підтримували колишнього президента, тепер вони – головна ціль для тих, хто шукає помсти.

Аш-Шараа заперечує будь-яку причетність центральної влади до вбивств, а міністр юстиції обіцяє провести відкриті процеси над винними. Розслідування агентства Reuters, однак, виявило ланцюг командування, що веде від нападників безпосередньо до людей, які зараз підпорядковуються новим лідерам Сирії.

У травні та липні на півдні у провінції Сувейда під час чергового спалаху міжконфесійного насильства убили понад 1000 осіб, переважно друзів.

Правозахисники у листопаді фіксували чергові випадки розправ у Хомсі. За даними незалежної моніторингової групи “Сирійська мережа з прав людини” (SNHR), у Хомсі зросла кількість вбивств і викрадень людей.

Правозахисники повідомляли про численні випадки насильства та дискримінації щодо жінок, викрадень жінок і дівчат невідомими озброєними групами.

Деякі зазнавали сексуального насильства, інших видавали заміж проти їхньої волі. Родини постраждалих заявляють, що місцева влада нічого не робить для розслідування зникнень.

Підпис до фото, Башар Асад із сім’єю втік до Москви, де й перебуває досіХристиян і так залишилося надзвичайно мало – менше ніж 1,5% населення (якщо у 2011 році християнське населення країни оцінювали у 1,2 мільйона людей, то зараз, за даними християнських організацій, залишилося близько 200-300 тисяч), але і вони бояться стати наступною мішенню.

У жовтні на заході Сирії біля кордону з Ліваном у Ваді Насара (Долині Християн) жертвами нападів стали двоє молодих людей, а у червні 20 осіб загинули від рук смертника у церкві в Дамаску.

Аш-Шараа обіцяв чесно керувати країною з урахуванням інтересів усіх без винятку сирійців, а також забезпечити дотримання прав жінок та етнічних меншин.

Але наразі обіцянки залишаються на папері, на практиці влада зосереджена навколо близького оточення аш-Шараа – ключові посади в уряді займають його брати та колишні соратники з ХТШ.

Деякі фахівці з Сирії вважають, що Шараа залізною рукою будує ісламську Сирію і буде повільно, але впевнено витісняти всіх незгодних, а з колишнім багатоконфесійним і різнорідним суспільством буде покінчено.

“Нова влада Сирії будує Ісламську республіку в Сирії, що виллється у витіснення всіх не арабів-сунітів. Тобто алавітів, друзів, курдів і християн, яких і так майже не залишилося”, – говорить Фабріс Баланш.

У деяких колах сирійців зростають побоювання, що на зміну світському авторитаризму Асада прийде авторитаризм із ісламським ухилом.

“Перехідний період, принаймні наразі, супроводжується поступовою централізацією влади в руках колишніх членів ХТШ, тоді як інші політичні та соціальні групи представлені дуже обмежено. Багато сирійців вважають, що їм [новій владі] не вдається створити інклюзивний політичний порядок”, – зазначають аналітики некомерційної організації Crisis Group.

Обережно оцінюють перспективи нової влади впоратися з насильством і в ООН.

“Попри позитивні кроки, здійснені урядом на шляху державного будівництва, повторювані спалахи насильства викликають занепокоєння та ставлять під сумнів здатність тимчасової влади покласти край укоріненим циклам насильства в Сирії”, – заявив голова Незалежної міжнародної комісії з розслідування подій у Сирії Паулу Сержіу Пінейру.

Інші аналітики пропонують надати Сирії та перехідному уряду більше часу, щоб об’єднати розрізнене війною та взаємною недовірою суспільство.

Населення Сирії – мозаїка етнічних і релігійних громад, але і самі ці етнічні та релігійні групи не є монолітом, нагадує Фабріс Баланш. Зараз жодна з громад не почувається в безпеці, розповідає експерт, який нещодавно відвідав Сирію.

Курди та друзи наполягають на розширенні автономії, алавіти мріють про відокремлення, заможні суніти бояться помсти від своїх одноплеменців за те, що під час правління Асадів не поїхали в заколотний Ідліб, християни побоюються посилення впливу радикальних ісламістів.

Дипломатичні перемоги

Підпис до фото, “Серйозний хлопець” – сказав Трамп про аш-ШарааАш-Шараа за останній рік зустрічався із сусідами, відвідував європейців, Росію та США і, як зазначає експерт з Інституту Близького Сходу Чарльз Лістер, прийняв більше західних лідерів, ніж Асади за всі 53 роки при владі.

У відносинах із зовнішнім світом він діє прагматично і не хоче сваритися з будь-ким. Чи зможе він успішно лавірувати між різними інтересами регіональних та світових держав – поки що невідомо.

“Такий курс приносить йому міжнародну легітимність, але тримається на надзвичайно крихкому балансі, який буде все важче зберігати на тлі зростаючих суперечностей між зовнішніми гравцями”, – коментує аналітикиня Келлі Кассіс у публікації для Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень.

У Росії в Сирії дві військові бази, і з падінням Асада їхнє майбутнє опинилося під питанням. Під час візиту до Москви Шараа пообіцяв дотримуватися всіх попередніх домовленостей із Кремлем.

Москва відновила поставки пшениці та нафти, а також погодилася друкувати нові сирійські банкноти через “Гознак” – компанію, що працювала з режимом Асада.

Важливу роль у переговорах зіграв брат президента, Махер аш-Шараа, гінеколог, який понад 20 років жив і працював у Росії і сьогодні фактично обіймає посаду “віцепрезидента”.

“Домовленість із Москвою свідчить про негласне відновлення структурної залежності, що визначала епоху Асада – а разом із нею і повернення російського впливу. Проте, попри збіг інтересів, відносини між сторонами й надалі пронизані взаємною недовірою та невизначеністю”, – розмірковує Кассіс.

“Наскільки глибоким виявиться цей розрив – або чи відбудеться він взагалі, – тепер залежить від подальшого політичного курсу Сирії”, – додає вона.

У аш-Шараа обмежені можливості, і без допомоги зовнішніх сил відновити Сирію та утримати крихку владу не вдасться. За консервативною оцінкою Світового банку, країні потрібно 216 млрд доларів – астрономічна сума для бідної Сирії.

Підпис до фото, Аш-Шараа і Путін домовилися перезапустити відносиниУ кінці жовтня аш-Шараа, виступаючи на форумі в Ер-Ріяді, заявив, що Сирія вже залучила 28 млрд інвестицій. Але поки що гроші не можуть надійти в країну через санкції, які діють проти Сирії.

Президент США Дональд Трамп ще під час першої зустрічі з аш-Шараа у травні пообіцяв їх зняти, а потім повторив цю ж обіцянку під час зустрічі у листопаді в Білому домі – але не все так просто.

Щоб скасувати основні санкції, які набрали чинності у 2020 році та відомі як “закон Цезаря”, потрібно рішення Конгресу США.

Як писало видання Axios у листопаді, США хочуть пов’язати повне скасування санкцій із підписанням угоди у сфері безпеки між Ізраїлем та Сирією.

США намагаються виступити посередником в угоді про безпеку між Шараа та Ізраїлем, який після падіння Асада вторгся в райони південної Сирії і вимагав створення демілітаризованої зони на південь від Дамаска.

Ізраїль після цього підтримав друзів на півдні після їхніх зіткнень із бедуїнами-сунітами, що додало напруженості у відносинах із центральною владою.

Хто що контролює

Сирійські біженці

Підпис до фото, Сирійська діаспора величезна, багато хто в Сирії живе лише завдяки родичам за кордономСтабільна Сирія – в інтересах Європи, куди під час війни втекли майже мільйон сирійців.

“Перспектива того, що ці біженці незабаром зможуть повернутися, стає привабливим стимулом для Європи активно взаємодіяти з Дамаском і підтримувати його перехідний процес”, – пише експерт із Близького Сходу Локман Радпей.

Поки що до цього далеко, зазначають в Управлінні ООН у справах біженців. За їхніми даними, у нову Сирію повернулися за період з 8 грудня по 24 липня 2025 року 720 тисяч сирійців, переважно з сусідніх країн, куди втекли 5,5 млн осіб (40% – із Лівану, 37% – із Туреччини, 15% – із Йорданії та 5% – з Іраку).

Готовність повертатися значно нижча у тих, хто перебуває в Європі. 81% сирійських біженців та шукачів притулку на континенті, опитаних UNHCR у травні, заявили, що не планують повертатися до Сирії протягом наступного року.