“Я сім років прожила в квартирі з тілом мертвої сестри”. Історії дівчини, яка втекла від...

Підпис до фото, Заріна у юному та дорослому віці. Фото публікується з дозволу “Громадського”43 хвилин(и) тому

На початку липня поліція виявила у місті Костянтинівка на Донеччині, до якого підходять російські війська, муміфіковане тіло дівчини, яка померла ще у 2006 році. Весь цей час тіло залишалося в квартирі, а мати дівчини, Ольга, переконувала себе й свою молодшу доньку, Заріну, що її сестра жива.

Заріна жила в таких умовах сім років, із 12 до 19 років, не маючи змоги попросити про допомогу – ані вчителів, ані родичів, ані сусідів.

Тепер вона розповіла виданню “Громадське” свою історію, яка майже два десятиліття залишалася прихованою у стінах їхньої квартири в Костянтинівці.

У розмові із журналістами вона згадує, що їхня сім’я завжди була бідною, матір не працювала, і майже весь побут, виховання та підтримка лягли на її старшу сестру Дарину.

Вона навчалася в училищі, отримувала стипендію та приносила гроші додому, й на них утримувала матір із сестрою.

Після смерті батька Ольги, якого та дуже любила, її поведінка стала різко змінюватися: за словами Заріни, її мати заклеювала вікна, спала з сокирою під подушкою, чула голоси, відгороджувалася від людей і вселяла донькам страх перед зовнішнім світом.

“З 2004 року ми голодували. Бувало, що на день був лише шматочок хліба. Моя мама важила до 40 кілограмів”, – розповіла Заріна “Громадському”.

Одночасно зі зміною поведінки матері в Дарини почалися серйозні проблеми зі здоров’ям: напади, схожі на епілептичні, тяжкий псоріаз, втрати свідомості. Спершу матір викликала лікарів, але з часом повністю перестала звертатися до медиків – і поступово ізолювала дівчат від будь-яких контактів.

У школі Заріна переживала постійний булінг – як від дітей, так і від учителів. Каже, що не мала жодного дорослого, до кого могла б звернутися. Вчителі принижували її через бідність та “дивну” матір, однокласники переслідували та били.

Одного разу цілий клас проводжав їх додому шеренгою, кричачи лайки та жбурляючи бруд, розповіла Заріна. У такі моменти, згадує вона, їй стало остаточно зрозуміло, що на допомогу від школи розраховувати не можна.

19 грудня 2006 року після чергового епілептичного нападу Дарина померла. Матір переконувала, що дівчина просто знесилена і спить, і наказала покласти її в ліжко.

За словами Заріни, чотири-п’ять днів вона спала поряд із тілом сестри. Лише коли зміни стало видно, тіло перенесли на інше ліжко, але мати продовжувала твердити, що з Дариною “усе гаразд”.

Підпис до фото, У квартирі поліцейські знайшли мумифіковане тіло старшої донькиТак минали тижні й місяці, протягом яких тіло муміфікувалося. Матір суворо забороняла будь-кому говорити про смерть, залякуючи дівчинку колонією та насиллям.

Життя в квартирі ставало дедалі нестерпнішим: сміття не виносилося, води, світла й газу не було, туалет не працював, їсти було майже нічого.

За словами Заріни, вони ходили на ринок й просили викинуте листя капусти, а інколи мати вела Заріну на цвинтар та змушувала там збирати їжу.

За словами дівчини, соцслужби до них не приходили, школа не реагувала, сусіди мовчали.

Навіть коли працівники ЖКГ разом із поліцейським вибили двері через борги за воду, вони лише посміялися, перекрили воду, й пішли, так і не зайшовши до кімнати, де лежало тіло, розповіла Заріна.

Через якийсь час після смерті сестри Заріна перестала ходити до школи, і лише через кілька років ізоляції вмовила маму відвести її до вечірньої школи. Там вона здобула освіту й почала працювати в теплиці.

У 19 років дівчина утекла до Києва – і, за її словами, потрапила в “трудове рабство” в ресторані на околиці міста, де пів року працювала без свободи пересування й навіть зазнавала домагань.

Вирватися звідти їй допомогла знайома. Після цього дівчина почала самостійне життя, але продовжувала утримувати матір, що лишалася в Костянтинівці.

Розповісти комусь правду Заріна наважилася лише багато років по тому – спершу юристу, потім психотерапевтці.

Лише цьогоріч вона звернулася до поліції, і після її заяви правоохоронці знайшли муміфіковане тіло.

Підпис до фото, Жінку відправили на психіатричну експертизуУ листопаді 58-річній Ользі оголосили підозру у злісному невиконанні батьківських обов’язків і нарузі над тілом померлої.

За невиконання обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки, можна сісти за ґрати на термін до трьох років, за наругу над тілом – до п’яти.

Жінку скерували на судово-психіатричну експертизу, яка має встановити її стан і подальшу відповідальність.

У поліції розповіли ВВС News Україна, що ця експертиза наразі триває і її результатів ще немає.

Причину смерті Дарини, за висновками експертів, встановити неможливо через тривалу муміфікацію тіла, але ознак насильства не виявили.

Правоохоронці також вивчають умови навчання та життя сестер, проте деталі не розголошують через таємницю слідства.

Сама Заріна зараз живе в Києві й з серпня 2025 року також вивезла туди матір, бо фронт упритул наблизився до Костянтинівки, орендує їй квартиру та забезпечує продуктами.

Вона визнає виданню “Громадське”: у ній борються співчуття до хворої жінки та гнів за те, що довелося пережити.

Вона хоче побудувати нормальне життя й зробити свій досвід видимим, бо впевнена: це не одиничний випадок. Історії, подібні до її дитинства, можуть ховатися за будь-якими зачиненими дверима.