Джерело: www.volynnews.com
Про це повідомляє відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
Андрій Юрійович після школи закінчив Шацький лісовий технікум. Після 1994 року трудився за спеціальністю в одному з волинських лісгоспів, далі змінив фах: оператор на АЗС, експедитор із доставки хліба в торговельні мережі. Одне слово, жив, як і більшість його земляків із українсько-польського прикордоння.
Але все змінило повномасштабне вторгнення російських окупантів. Буквально в перший день агресії вони завдали ракетно-бомбових ударів і по Волині, дорогами повз рідний Любомль на Захід поїхали колони біженців. Ще тоді стало зрозуміло: війна справді не закінчиться без тих, хто здатен тримати зброю в руках та ефективно захищати Вітчизну.
Читати ще: «Зараз на війні – епоха дронів», – воїн сталевої сотки на псевдо Яник
Солдата мобілізували у ЗСУ в січні цього року. Потрапив до складу 156-ї Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Тут у березні і зустрів 50-річчя.
Відтоді розвідник одного з підрозділів механізованого батальйону виконав чимало бойових завдань. А той особливо пам’ятний героїчний та тривалий вихід на позицію в сірій зоні розпочався з наказу облаштувати та зайняти позицію для спостереження за ворогом та здійснення коригування для ударів по окупантах артилерією і дронами.
На спостережному пункті постійно перебували по два-три українські бійці. Крім постійної уваги людей, допомагав виконувати бойові завдання і місцевий песик, якого хлопці назвали Брехун (бо гавкав, по-сільському – брехав, одразу, як тільки окупанти проявляли активність і починали пересуватися).
СП розташовувалася на околиці практично вщент зруйнованого села, біля якого противник постійно висував своє озброєння для обстрілу українських позицій. Особливо дошкуляв російський танк, який після того, як Любомль і його хлопці точно визначили координати цілі, було знищено.
Читати ще: Врятував не одне життя: санітар-ветеран з Волині розповів, чому отримав позивний Святий
Захопили на Донеччині наші бійці й полоненого. Це відбулося, коли двоє рашистів висувалися в бік їхнього спостережного пункту. Наші дрони скидами знищили одного окупанта, а другий виявився тільки контуженим. У момент знешкодження тримав у руці гранату, але вдалося його обеззброїти та врешті вгамувати. Потім переправили у підрозділ, де він поповнив обмінний фонд.
Любомль каже, що до їхньої позиції дуже важко було дістатися іншим побратимам. Тому й евакуація пораненого бійця, якому солдат надав першу допомогу, відбувалася довго. Але життя йому врятували. Забезпечення відбувалося з повітря, скидами з дронів.
«Щодо геройства? Та кожен боїться спочатку. А потім береш я…ця в жменю – і пішов. На війні головне – зробити перший крок! Тому в армії навчатися потрібно насамперед для того, щоб вижити. І перемогти!» – каже Андрій Шарандак.
Удома свого найріднішого Героя завжди чекають дружина та двоє доньок. Після виходу з позицій Любомль побував у відпустці та зустрівся з родиною. А після повернення в підрозділ отримав відзнаку командира бригади. Його також представлено до відзначення державною нагородою.
Фото відділення комунікацій 156-ї ОМБр та з особистого архіву солдата Любомля
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
