Джерело: www.radiosvoboda.org
Журналісти телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, побували у Костянтинівці і побачили розбиті житлові квартали та палаючі будинки.
Вдалині чути вибухи, а над будинками гудуть дрони.
Володимиру 65 років. Він продовжує жити в одному зі зруйнованих будинків. Чоловік майже не виходить на вулицю – ховається у підвалі й доглядає літню тещу. Виїхати з міста Володимир не може: родичка прикута до ліжка.
«Страшно, ну а що робити? Бабуся лежача, я з нею вже нікуди… Напружує, звичайно. Ми що, не люди? Страшнувато… Я ж кажу: от по околиці прилітало, скрізь усе згоріло», – розповідає Володимир.
Головна турбота для нього зараз – запастися їжею та водою:
Гуманітаркою запаслися – це найголовнішеВолодимир
«Гуманітаркою запаслися – це найголовніше. Їжа є. З водою якось теж проблем немає таких. Технічна – дощову збираємо. Щойно дощ – літрів 300–400 ми ємності ставимо і накопичуємо. І там точка є на дитсадку, вони качають, очищують – і ми їздимо та помаленьку возимо».
На тлі фронтових новин життя в Костянтинівці зводиться до пошуку води, їжі та вцілілого кута. Вулицями ходять військові й ті нечисленні жителі, хто досі залишається у місті.
Український військовослужбовець йде вулицею поміж житлових будинків, пошкоджених внаслідок російського військового удару. Костянтинівка, Донецька область, 28 листопада 2025 року
Мене тиждень тому відкопали лише. Грудна клітка болить, кров’ю харкаюЮрій
Юрій розповідає, як його відкопали з-під завалів після удару по будинку: «Погано живеться. Бомблять. Хату розбили. Мене он тиждень тому відкопали лише. Грудна клітка болить, кров’ю харкаю».
Юрій каже, що їхати йому нікуди. Пенсія не дозволяє винайняти нове житло: «А куди їхати? З чим їхати? У мене пенсія 3500 [гривень], а квартири, кажуть, 15 тисяч коштують. Куди їхати? За що жити? Бомжувати десь там? Тут у мене нехай розбите, але моє…»
За даними українського проєкту DeepState, бої вже точаться на південних околицях Костянтинівки. Місто разом із Дружківкою, Краматорськом та Слов’янськом входить до так званого «поясу фортець» – системи добре укріплених міст, які залишаються під контролем ЗСУ в Донецькій області.
Під гуркіт артилерії та звуки дронів над головою жителі продовжують чіплятися за кожен прожитий день. «День пережили – і добре. А далі – як піде», – каже містянка Тетяна.
У Костянтинівці, за даними української влади, залишається приблизно чотири тисячі жителів. До початку повномасштабного вторгнення Росії населення міста становило майже 80 тисяч осіб.
