Джерело: www.radiosvoboda.org
1 лютого 2025 року російські війська обстріляли Полтаву. За даними правоохоронців, близько 07:44 ракета Х-22 влучила у житловий будинок і зруйнувала п’ять поверхів під’їзду. Загинули 15 людей, серед них – троє дітей.
Софія, Діана та Даня навчались в одній школі. Вони загинули разом зі своїми батьками. Історії дітей читайте у тексті пам’яті.
- Текст підготувала платформа пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для Радіо Свобода.
- Щоб повідомити дані про втрати – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Софія Яворська. Фото надано родиною
«Невістка почувалася всю вагітність добре. Народила здорову дівчинку», – розповідає дідусь Софійки Ігор.
Справжній вундеркінд. Її цікавило все навколоІгор Яворський
Сім’я жила в Полтаві. Орендували помешкання на другому поверсі п’ятиповерхівки.
Софія швидко розвивалась – почала ходити у 8 місяців, у рік вже чітко говорила та вимовляла цілі фрази.
«Справжній вундеркінд. Її цікавило все навколо», – каже дідусь Ігор.
Софія Яворська. Фото надане родиною
«Гімнастика, танці, гурток ліпки, шахи. Софія дуже гарно малювала. Мали повний дім малюнків: всі – у яскравих кольорах, жодного – у чорному чи сірому. Потім пішла на в’язання гачком, виробляла іграшки. Онука відвідувала 5-6 гуртків», – ділиться дідусь.
Софія Яворська. Фото надане родиною
Дідусь та бабуся говорять, що у Софію багато вкладали батьки – часу та зусиль. Від них донька взяла все найкраще. Разом Яворські їздили гуляти містом, у вихідні, коли мама відпочивала, дівчинка була з татком на риболовлі. Їздили також за кордон і по Україні.
У колективі була лідеркоюОльга Верещака
«Дуже комунікабельна дівчинка. Могла поділитись із дітьми чимось, що вони на той момент ще не знали. У колективі була лідеркою. Якщо якась гуртова робота, то вона обов’язково мала бути там головною і всіх контролювати», – говорить Ольга Верещака, перша вчителька Софії.
Софія Яворська. Фото надане родиною
Сказали, що нікуди не поїдуть, бо Олені з Сонею потрібно підтримувати таткаОлена Яворська
«Ми дуже наполягали, щоб вони поїхали за кордон. Але сказали, що нікуди не поїдуть, бо Олені з Сонею потрібно підтримувати татка», – розповідає бабуся Олена.
Дмитро Яворський служив. Софія долучалась до волонтерства: частинку своїх поробок віддавала за донати. Частково дівчинці вдавалось і заробляти – у 8 років купила собі ноутбук. Потім оплатила нові двері у своїй кімнаті.
Софія Яворська. Фото надане родиною
У Софії був дуже щільний графік гуртків. Як мама Олена вийшла на роботу, більше часу онучці почали приділяти бабуся і дідусь. Вони возили її на гуртки та забирали. З бабусею після занять ходили у заклади смачно повечеряти. З дідусем – на закупи канцелярії та матеріалів для поробок.
«Вона постійно щось купувала: і фарби, і олівчики. Також мала улюблену крамницю з пряжею, де ми часто заходили придбати моточки», – говорить дідусь.
Софія Яворська. Фото надане родиною
Дівчинка відвідувала бібліотеку. А в дев’ять років до захоплень Софії додався настільний теніс.
У мене була мрія – побачити, якою Софія стане дорослою. Така незвичайно гарна і надзвичайно розумна вона булаОльга Верещака
«У мене була мрія – побачити, якою Софія стане дорослою. Така незвичайно гарна і надзвичайно розумна вона була. Також я міркувала над тим, яку ж професію вона обере», – говорить вчителька Ольга Верещака.
Напередодні трагедії у Софії з’явилось бажання роздати свої поробки. Вона вручала їх учителям та знайомим. Говорила: «Це вам на памʼять про мене».
Софія Яворська. Фото надане родиною
«Я 1 лютого працювала, мала йти до крамниці. О 7-й годині ранку вийшла з дому, як пролунало кілька вибухів. Гучних. Зупинилась. Відкрила телефон – дивлюсь, що піднялись літаки у Росії. Ракети, але десь ще далеко. Дісталась роботи, заповнювала касовий журнал. І о 7:40 ще вибух – я не зрозуміла, де він взявся…. Близько та голосно», – згадує бабуся Олена. Крамниця, де вона працювала, була розташована неподалік від будинку, де жили Олена, Дмитро та онука Софія.
Софія Яворська. Фото надане родиною
«А потім подзвонив чоловік та сказав, що ракета влучила просто у під’їзд, де жила родина дітей», – розповідає Олена Яворська.
Як вона спала, обіймаючи іграшку, так її й знайшлиДідусь Софійки Яворської
Першою з Яворських знайшли Софію. У момент влучання дівчинка спала, її від сили удару винесло на вулицю.
«Як вона спала, обіймаючи іграшку, так її й знайшли. Онука була присипана пилом та будівельним сміттям», – каже дідусь.
Батьків Олену та Дмитра вдалось знайти лише наступного дня – під час розчистки підвалу.
Будинок родини після обстрілу. Джерело фото: ДСНС у Полтавській області
Олену впізнали по одягу та телефону, який був поруч. Сина Дмитра – лише за результатами ДНК-експертизи.
З особистих речей Яворських майже нічого не залишилось. Дідусю вдалось знайти портфель із книжками та портфель із моточками пряжі, які він купив онучці.
Софія Яворська. Фото надане родиною
Немає 15 квартир. Всі люди були талановиті та робили важливу для України справу… Чому такі закони Божі, що забирають найкращих?Ігор Яворський
«Кортеж машин розтягнувся на пʼять кілометрів: перша вже була у селі, а остання – тільки виїздила з Полтави», – розповідає дідусь Ігор.
На випускний у 4-му класі однолітки Софії в пам’ять про неї випустили в небо білу кульку.
«Питаю себе: чому так сталось? Немає 15 квартир. Всі люди були талановиті та робили важливу для України справу… Чому такі закони Божі, що забирають найкращих?» – говорить дідусь Ігор.
«Мені так хотілось подивитись, кого вона обере собі супутником життя та якою буде… А тепер немає рідних», – додає бабуся Олена.
7-річний Даниїл та 12-річна Діана ЗапішніКатерина і Сергій познайомились на навчанні у Харкові. Опісля повернулись жити до рідної для Сергія Полтавщини. Чоловік був родом із Диканьки. Деякий час молода родина Запішніх мешкала там, потім вони переїхали до Полтави.
«Рідні хотіли діток, як і всі», – говорить молодша сестра Сергія Тетяна Запішня.
Катерина та Сергій Запішні. Фото надане родиною
Вона була спокійною і врівноваженою. Дуже тямуща у всьомуТетяна Запішня
«Вона була спокійною і такою врівноваженою. Дуже тямуща у всьому. Я часто забирала її до себе у Диканьку, де на той час жила», – згадує тітка.
Через п’ять років після Діани у родині народилось друге дитя – хлопчик. Сина батьки назвали Даниїлом. Він був протилежністю Діани – постійно в русі, непосида. Захоплювався хлопчик конструкторами та машинками.
Діана Запішня. Фото надане родиною
Діана зовнішністю була схожа більш на маму, а Даня – на таткаТетяна Запішня
Діана, як і пізніше Даня, пішла навчатися до ліцею № 13 «Успіх». З чотирьох років вивчала англійську мову. У школі товаришувала з кількома подружками.
«Спілкувалась із тими, з ким їй було комфортно. Мала друзів, завжди була їм вірна. Поки була меншою, залишалась більш відкритою. Вела соцмережі, любила себе фотографувати, мала свій ютуб-канал», – говорить класна керівниця Діани у середній школі Жанна Семиренко.
І татка Сергія, і маму Катерину вчителька часто бачила. Запішні були відкритою родиною та завжди були готові допомогти.
Сім’я любила вечорами гуляти Полтавою. З дітьми грали у настільні ігри. Вдома мали двох котиків – щоб кожній дитині було по тварині.
Після початку повномасштабного вторгнення родина залишалась у Полтаві. Катерина працювала у конструкторському бюро, Сергій у 2024 році долучився до війська, підписав контракт.
«У нас родичі живуть і в Харкові, і в Сумах, і в Одесі. Ніхто не міг подумати, що у 2025 році доведеться їхати на похорон у спокійну Полтаву», – ділиться Тетяна Запішня.
Родина Запішніх. Фото надане родиною
З віком старша сестра Діана захопилась готичною культурою. Їй подобалось носити одяг оверсайз чорного кольору. А також її захопила азійська культура і вона мріяла відвідати Корею.
1 лютого 2025 року, коли зранку в Полтаві пролунали кілька вибухів, вчителька Діани Жанна Семиренко написала своїм учням, щоб зрозуміти, чи всі у безпеці. Лише одна учениця не відгукнулась.
Діана Запішня. Фото надане родиною
Всі плюсики у чаті класу поставили, а від Запішніх немає повідомлення. Але це сьома ранку, може, ще сплять – думала яЖанна Семиренко
«Мені чоловік скинув фото з якогось телеграм-каналу та я побачила, що зруйнований будинок схожий на той, де жили рідні. Те саме подвір’я, гойдалки…», – говорить Тетяна Запішня.
Тетяна одразу вирушила на місце обстрілу. Там зрозуміла: шансів, що рідні вижили, майже немає.
Даниїл Запішній. Фото надане родиною
Від Дані практично нічого не залишилось, така сильна пожежа булаТетяна Запішня
«Від Дані практично нічого не залишилось, така сильна пожежа була… На місці будинку знайшли гаманець брата. Свідоцтво про народження Дані, якісь фото – пару штук. Що не згоріло, то розлетілось. А потім уламки бульдозером згребли та на сміття відвезли…», – згадує Тетяна Запішня.
Ховали родину в закритих домовинах у Диканьці.
«Виявилось, що найстрашніше – не дочекатись. Наче попрощались із дитиною, але все одно чекаєш… У списках класу Діани вже немає, на її місці сидять інші діти. Але постійно намагаюсь знайти її очима – побачити її очі та пишну зачіску. Наче от-от вона має бути тут… Це відчуття мене не полишає», – ділиться Жанна Семиренко.
Діана та Даниїл Запішні. Фото надане родиною
- Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
- Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
