Шейх Мансур та імам Шаміль на вулицях Києва. Хто «дотиснув» і для кого вони –...

«Кавказ.Реалії»Олександр БєліковУ Києві з’являться вулиця Батальйону ім. шейха Мансура та сквер імама Шаміля. Із Україною двох найбільш відомих лідерів північнокавказького визвольного руху пов’язують однойменні батальйони, що воюють на її боці. Що символічний жест означає для бійців цих підрозділів та для уродженців Північного Кавказу в цілому, які виступають на українському боці, розбирався проєкт Радіо Свобода «Кавказ.Реалії».

Ім’я імама Шаміля отримав до того безіменний сквер у Шевченківському районі української столиці. Із відповідною пропозицією до міської ради раніше звернувся «Всеукраїнський конгрес народів Дагестану». Президент організації Ахмад Ахмедов цілком підтримав рішення Київради, заявивши, що «імам Шаміль, як і зараз Україна, колись боровся проти російських загарбників» і «25 років був провідником горян Чечні та Дагестану».

На честь батальйону шейха Мансура перейменували вулицю, що до того мала ім’я радянського педагога та письменника Антона Макаренка, який народився в Російській імперії. Зміни втілили в життя у межах «дерусифікації». Київська депутатка Вікторія Муха зазначила, що «Росія десятиліттями нав’язувала чужі назви» для розмивання української ідентичності, і тепер агресора потрібно позбавити «символічної присутності в столиці».

Шейх Мансур – лідер кавказьких горян кінця XVIII століття. Названий його іменем український батальйон, який складається з прихильників Ічкерії, що емігрували, воює на Донбасі з 2014 року. У 2023 році за ініціативи глави Чечні Рамзана Кадирова однойменний батальйон був створений і в Росії – під командуванням Руслана Геремеєва, якого пов’язують із убивством опозиційного російського політика Бориса Нємцова.

Схожий контекст оточує і постать імама Шаміля. Лідер північнокавказького визвольного руху в XIX столітті широко відомий у Дагестані – банери на його честь офіційно встановлені на вулицях Махачкали та інших міст республіки, а заступитися за його спадщину не проти й депутати Держдуми від республіки. Разом із цим його образ часто використовується прихильниками незалежності, а лідера батальйону імені Шаміля Ахмада Ахмедова, який воює на боці України, в Росії звинувачують у державній зраді та тероризмі.

Герої з різними портретамиТопоніми на честь шейха Мансура можна знайти і в Росії. Його ім’я мають мечеть і район у Грозному та вулиці в столиці Чечні, Гудермесі, Шалі, станиці Первомайській та селах Гехи і Джалка. Згадки про шейха можна знайти і на вулицях інгуських міст – у Малгобеку та Сунжі.

Повністю підконтрольна владі Чечні республіканська Академія наук у 2024 році на урядовій нараді з Кадировим – за підсумками оголошеного в республіці «року історії» – презентувала йому збірник із документами, де згадується шейх Мансур. Після чого глава регіону оголосив, що виплатить по 500 тисяч рублів тим батькам, які назвуть новонароджених дітей на честь шейха Мансура або відомого полководця часів Кавказької війни Байсангура Беноєвського.

Російська влада в особі Кадирова намагається переписати історію чеченських героїв, зводячи їхню боротьбу до «права вільно сповідувати релігію», пояснює заступник представника ЧРІ у Польщі Іслам Бєлокієв. Таким чином вони прагнуть викреслити головний сенс повстань шейха Мансура, Байсангура та інших: їхню боротьбу за незалежність від Росії та проти імперського контролю, продовжує він.

«Навіть релігійна свобода в сучасній, окупованій Чечні існує тільки в межах того, що дозволяє російська адміністрація. Довгі роки людей викрадали та залякували за бороди, за хіджаби, за будь-яку «нетрадиційну» релігійність. А те, що сьогодні оточення Кадирова саме носить бороди та хіджаби – не заслуга влади, а її поразка перед народним інакодумством», – вважає співрозмовник.

Звинувачення у тому, що опоненти «прикриваються ім’ям шейха Мансура», лунали і від Кадирова. Влітку 2022 року він назвав бійців, які воюють на боці України, «недоробленими бойовиками» і заявив, що «всі нащадки шейха Мансура сьогодні перебувають поруч із нами». Ймовірно, виходячи з цієї думки, наступного року в Чечні й був сформований однойменний підрозділ.

Заяви глави республіки про те, що в Чечні йдуть шляхом шейха Мансура або, тим більше, досягли поставлених ним цілей – це свідома маніпуляція, упевнений Бєлокієв: «Вони приховують факт, що його боротьба була боротьбою за свободу, а не за декорації, які сьогодні використовують для зміцнення лояльності до Москви».

Таких постатей, як шейх Мансур або імам Шаміль, справді поважають по обидва боки фронту, погоджується керівник «Комітету інгуської незалежності» Ансар Гаркхо.

«Той самий імам Шаміль, який бився проти Росії, є героєм і прикладом для наслідування як з одного боку – у людей, які борються проти Росії сьогодні словом і ділом, – так і у співробітників силових структур Дагестану. Це своєрідний абсурд виходить», – продовжує він.

Водночас такий підхід у поточних російських реаліях працює набагато краще, ніж закріплення образу антигероя – як свого часу зробила РФ з українськими націоналістами, на кшталт Степана Бандери, зазначає співрозмовник.

«Російська влада взяла до уваги, що заганяти такі постаті в підпілля – це неправильно, їх потрібно просто переформатувати і переробити на свій лад. Наче вони не були противниками російської експансії, а були культурними героями, які хотіли блага для свого народу будь-яким шляхом, і на той момент їм здавалася неприйнятною тільки та російська влада, а не «русский мир» загалом», – міркує Гаркхо.

Символічна перемога і практичні проблемиСимволічне визнання двох кавказьких батальйонів відбулося після кількох років обговорень з ініціативи їхніх власних представників. Як розповів проєкту «Кавказ.Реалії» один із командирів батальйону шейха Мансура Халід (співрозмовник попросив не розкривати його особу з міркувань безпеки), вони подали заявку ще два роки тому.

«Два роки тягнулася вся ця історія: купа нарад, купа зборів, купа комісій – і ось ми потроху, з ласки Всевишнього, дотиснули. І тепер вулиця імені шейха Мансура є у Києві», – зазначив він.

Ініціативі президента «Всеукраїнського конгресу народів Дагестану» та командира батальйону імені імама Шаміля Ахмада Ахмедова про перейменування безіменного скверу також довелося пройти ретельний відбір: громадське обговорення та рейтингове інтернет-голосування у застосунку «Київ цифровий», уточнювали в Київраді.

Однак довге очікування ініціативи про перейменування – далеко не те, що зараз турбує бійців. По-справжньому болючим для багатьох залишається питання легалізації в країні. Частина чеченських добровольців не має жодних документів, окрім простроченого російського паспорта, багато хто перебуває під загрозою видачі Росії у разі перемир’я: основна частина чеченських добровольців у 2000-х брала участь у війнах проти федеральних військ у Чечні.

За Україну воює кілька чеченських підрозділів. Це окремий батальйон особливого призначення (ОБОП) у складі Іноземного легіону, батальйони імені шейха Мансура та Джохара Дудаєва, підрозділ «Скажена зграя» (Mad Pack), Special Operation Group (SOG) та батальйон імені Хамзата Гелаєва. З проблемою легалізації стикається більшість із них.

«Говорячи про чеченців на боці України, завжди треба розрізняти: є офіційні ЗС ЧРІ, і є незалежні добровольчі батальйони, які діють паралельно, але мають інший правовий та організаційний статус», – зазначає заступник представника ЧРІ у Польщі Бєлокієв.

Перебування в країні бійців ОБОП регламентується офіційним міжвідомчим договором між Україною та урядом Чеченської республіки Ічкерія на чолі з Ахмедом Закаєвим, пояснює він. Сильними є побоювання бути виданими Росії саме серед бійців незалежних від ЧРІ чеченських батальйонів – зокрема й тих, на честь яких перейменовують сквери та вулиці.

У серпні минулого року в Україні ухвалили рамковий закон, який покликаний спростити отримання громадянства для членів таких добровольчих формувань. У документі Кабміну рекомендувалося ухвалити нормативно-правові акти, які будуть необхідні для його реалізації. Дотепер жодних зрушень із легальним статусом для членів батальйону імені шейха Мансура немає, стверджує співрозмовник редакції.

«Статус батальйону так і залишився незмінним – добровольчий. Щодо документів та легалізації наших бійців усе залишилося так, як було: нікого не легалізували, нікому документи не видають, жодних законів, я так розумію, не ухвалили, щоб узаконити наших бійців», – резюмує Халід.

Раніше юрист, який представляв у судах інтереси військових, що претендують в Україні на посвідку на проживання (ПНП), попереджав, що реальному виконанню ініціативи може завадити те, що необхідні для її реалізації підзаконні акти так і не будуть ухвалені Кабміном.

• У 2018 році Україна на запит Росії екстрадувала уродженця Інгушетії Тимура Тумгоєва, якого звинуватили в членстві в одному з радикальних угруповань у Сирії. На той час генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що Тумгоєв за два роки не надав жодного доказу участі в бойових діях на боці України, а іноземці, які дійсно воювали за країну, можуть не хвилюватися. У липні цього року він порізав вени у виправній колонії №5 Вологодської області, намагаючись домогтися доступу до медичної допомоги.
• У червні 2022 року глава Чечні оголосив про створення чотирьох нових підрозділів у складі Міноборони Росії: батальйонів «Захід-Ахмат», «Південь-Ахмат», «Схід-Ахмат» та полку «Північ-Ахмат». До кінця 2023 року до них додалися формування «Ахмат-Росія», «Ахмат-Чечня», батальйон імені шейха Мансура, а також підрозділ Росгвардії, названий на честь ще одного чеченського національного героя – Байсангура Беноєвського. Куратором батальйонів імені відомих лідерів горян призначили сина глави республіки Адама Кадирова.