Детектив, який документував «Карлсона»: Руслан Магамедрасулов розповів про «Міндічгейт», дії СБУ і тиск на НАБУ

Руслан Магамедрасулов, детектив НАБУ, був дотичним до реалізації операції «Мідас», у межах якої НАБУ та САП оголосили про викриття злочинної організації, до складу якої входили чинні та колишні посадовці, а також наближені до них люди: серед них Тимур Міндіч – ексбізнеспартнер президента.

Магамедрасулова затримали співробітники СБУ 21 липня, за день до того, як парламент проголосував, а президент підписав законопроєкт, яким, фактично, хотіли ліквідувати незалежність САП і НАБУ. До початку грудня Магамедрасулов і його батько перебували в СІЗО: їх підозрюють у тому, що вони мали намір продати технічні коноплі до Росії.

Раніше Магамедрасулов хоч і заявляв, що справа проти нього є політичною і відкрита з метою тиску на все НАБУ, однак уникав прямих коментарів щодо своєї ролі в операції «Мідас». Тепер, після того, як низка деталей і фігурантів «Міндічгейту» стали відомі, а Магамедрасулову пом’якшили запобіжний захід і відпустили з СІЗО, він озвучує більше деталей: в розмові з Радіо Свобода детектив повідомив, що він займався організацією документування «Карлсона» і «Шугермена», яких слідство називає співорганізаторами корупційної схеми на «Енергоатомі». За словами Магамедрасулова, ця його діяльність, «у тому числі», стала причиною затримання і оголошення йому підозри.

Попри пом’якшення запобіжного заходу, справа про намір продажу конопель до РФ щодо детектива та його батька не закрита. По ній триває слідство, а крім того, підозру у наданні неправдивих свідчень отримав головний свідок Юсуф Мамешев. Його заяви, які він дав у суді під присягою, спростовують версію обвинувачення.

В розмові з Радіо Свобода Магамедрасулов розповів про деталі справи щодо себе та свого батька, умови утримання в СІЗО, та «Міндічгейт», а також розмірковує про роль президента в атаках на САП і НАБУ.

Радіо Свобода публікує текстову версію розмови у скороченому вигляді, а інтерв’ю повністю можна подивитися на каналі Радіо Свобода в YouTube.

Власта Лазур: Наша аудиторія вас точно знає, тому що ми зробили дуже багато програм про «Міндічгейт» і прямо чи опосередковано, вся ця історія повязана також з вами. І ми про неї також будемо сьогодні детально говорити.

Отже, ви вийшли із СІЗО 4 грудня і останній тиждень для вас був дуже медійним. Ми не перший майданчик і не перше медіа, куди ви приходите з інтерв’ю. Це якась шана і данина тим медіа, які прискіпливо стежили за вашою справою? Чи це в тому числі спроба якось убезпечити себе в майбутньому, можливо? Тому що публічність – це теж спроба захистити себе.

Руслан Магамедрасулов: По-перше, я хочу розпочати з того, щоб висловити слава подяки. І в тому числі Радіо Свобода, й іншими ЗМІ незалежним, які брали активну участь, і Центру протидії корупції, і громадянам, які відвідували суди, які підіймали за мене гасла на суді та на вулиці. Тому що без вашої участі, їхньої участі, я думаю, що ми не переламали б цей весь процес. І ступив би на шлях, аналогічний до сусідньої країни-агресора.

Тому, по-перше, звісно, це данина. Данина в гарному сенсі цього слова. Оскільки треба підіймати ці питання, їх не треба забувати. Тому що нічого ще не змінилося. Поки що в країні те, що відбувалося 21.07, ще має свої наслідки. Вони продовжуються, тому ці проблеми треба обговорювати і їх не треба забувати.

Ну і в тому числі я казав це ще в суді, тому що я піддався такому тиску, який зовсім не повязаний з конституційними правами, із законністю. Я судді це казав нераз, що комунікація зі ЗМІ – це один зі способів здійснення мого захисту.

– Щодо вашої справи. Вам закидають спробу продати технічні коноплі до Росії. І цей епізод мав стати епізодом, у якійсь великій справі про російські сліди в НАБУ. Її продовжують розслідувати?

– Я хочу звернути увагу, що справа побудована на абсолютно вигаданих доказах. І первинних щодо мене, і навіть створених штучно щодо батька, і потім ще підтверджених штучними експертизами, які робились за 1, за 2, за 3, за 5 днів. Тому я розумію, враховуючи ці всі обставини, що це суто політична атака.

Але атака була не на мене особисто, а на Бюро в цілому. Було проведено 70 обшуків і в ході цих обшуків по будь-яких провадженнях, незалежно від суті провадження вилучалася комп’ютерна техніка, ноутбуки, носії інформації: флешки, SD-карти. Тобто намагались представники СБУ отримати повну інформацію щодо наших заходів: що ми проводимо, що ми здійснюємо. Щоб отримати інформацію, в тому числі, можливо, щодо «Мідаса». Тому я розумію, що ситуація не закінчилась, вона продовжується, хоча в нормальній правовій державі воно підлягало б закриттю.

– Нагадаю для нашої аудиторії, що вас і вашого батька звинувачують в тому, що ви робили спробу продати до Росії коноплі. Ви кажете: доказів немає ніяких. Але ж і справу не закрили.

– Додам, що не спроби, а навіть готування. Готування – менший рівень. Є готування, є спроба, є вчинений злочин. Тобто ми, по версії слідства СБУ, готувалися. В мене ж перше питання було – а чому не дочекалась, поки я її реалізую? Якщо готувався? На що мені відповіді ніхто не надав.

Це базується повністю на створенні штучних доказів, там немає жодної правди щодо мене в підозрі. Тому в нормальній системі координат, у правовій державі справа підлягала б закриттю і притягненні до відповідальності тих осіб, хто це створив незаконно. Але, на жаль, в Україні, я думаю, в даний час цього не відбудеться.

– Хто не знає, я нагадаю, що доказом є нібито телефонна розмова з вашим товаришем, де ви обговорюєте перспективу продажі коноплі до російської республіки Дагестан. Так, принаймні стверджує слідство. А сторона захисту стверджує, що йдеться про Узбекистан. І свідок Юсуф Мамешев саме про це свідчив у суді. Ми про нього ще поговоримо.

– По-перше, я не пропонував. Я прямо в телефонній розмові і кажу, що прошу допомогти батькові. В батька були вже проблеми зі здоров’ям, вони погіршувалися в СІЗО. Він вже осліпнув на одне око, в нього був сильний тиск. Йому потрібно було робити операцію ще до його затримання, і ми це робили. Там декілька операцій, думаю, зробили. І тому я хотів, щоб він пришвидшив цю реалізацію і вже закінчив з цим. Тому що в 2025 році він вже цим вже не займався, оскільки там вже проблеми з’явились зі здоров’ям. І тому ми ухвалили таке рішення. Я включився допомогти, але це був єдиний дзвінок, який нічим не закінчився.

Більше того, Мамешев, коли дав ці покази, йому до цього ще погрожували неодноразово. Він це каже у свідченнях. Працівники СБУ вражали. Він одразу опинився в розшуку ТЦК, намагались одразу вивезти його з міста. Там було багато історій, і він це пройшов і дав покази в суді. І після цього вони зробили взагалі смішну експертизу, яка каже, що він казав неправду. Тобто будь-яка людина, в принципі, давши покази.., можуть зробити якусь штучну експертизу і експерт скаже: «Він казав неправду». Такої практики, взагалі ніколи не було. Йому вже, наскільки я памятаю, зняли браслети.

Він досі був у браслеті, так там просто щодо нас є максимальне політичне переслідування. І він зараз чекає підготовчого засідання, яке заплановано на лютий чи на січень.

– Отже, я підсумую, прийшов свідок, який мав своїми свідченнями спростувати версію сторони обвинувачення і сказати, що: «Так, це я говорив з Магамедрасуловим про коноплі, але взагалі то він у мене питав про можливість продажу технічних конопель до Узбекистану, а не до Дагестану». І коли він це під присягою сказав у суді, йому одразу оголосили підозру і звинуватили в неправдивих свідченнях. І свідок у цій справі до останнього ходив з електронним браслетом.

21 липня рано вранці до вас прийшли 10-15 співробітників СБУ. Ми бачили це відео, де зі зброєю, зі щитами, в масках до вас прийшли люди чинити обшуки в цій справі, по коноплі.

– Так, стробоскопи, щити, автомати, пістолети. Тобто вони були озброєні до зубів, повністю в захисті. На що я запитав: «Ну я ж не терорист № 1». І застосовували до мене усі можливі заходи щодо тиску на мене. Навіть під час обшуків: били, ламали мені суглоби, намагався викручувати… Будь-які можливості, щоб я відчув, що я зламаний і все інше.

Мене декілька разів били об підлогу під час застосування до мене кайданок, хоча не було для цього жодної підстави. Насправді в мене не було ні зброї, не перешкоджав жодним чином. Двері одразу почали ламати. Я відкрив двері спокійно. Але побачив, що до законності слідчих дій не то що питання… Вони взагалі відсутні в законності.

– А ви ще тоді не знали, що це через коноплі прийшли?

– Звісно ні.

– Поясню, хто не знає – ваш батько підприємець і він займався вирощуванням або технічним наглядом за цими коноплями.

– Так, батько, справді, перебував довгий період в Житомирській області. Я зрозумів про те, чому вони до мене прийшли вже перебуваючи в СБУ на Аскольдово (мова про управління СБУ у Києві та Київській області на вулиці Аскольдів провулок – ред.), коли вони мені вручили навіть не підозру, а клопотання про запобіжний захід – тримання під вартою, і з нього я вже побачив документи, що вони вважають, що я готувався (готувався!) до продажу коноплі в Дагестан. Я довго сміявся. Ну вони мені пояснили акуратно, що «це ж не ми, це ж розумієш».

– У цей момент вас вже повезли в СБУ і ви вже дізналися, що вам «шиють» спробу продажі конопель. А ваш батько: як у нього відбувався процес затримання? Так само, чи якось інакше?

– Ну, наскільки я знаю, на нього не застосовували фізичний вплив. На нього зайшли більш демократично. Я його побачив вже затриманим на Аскольдовому полі, що мене дуже здивувало. Викликало сильну емоційну реакцію. Тому що, добре я, я розумію – чому. Я працюю стільки років у бюро (НАБУ – ред.), і стільки років я перебуваю під певним тиском з боку правоохоронних органів. Різного роду тиск: переслідування, намагання притягання до відповідальності або комунікація якась нестандартна.

Тобто я звик до того, що оскільки ми займаємося високопосадовцями, постійно вони перебувають під чиїмось захистом, на жаль. І для мене це історія більш-менш зрозуміла. А для батька, якому 65 років, який хворий. Затримати його, а потім в СІЗО. Звісно, це для нього була дуже сильна проблема емоційна. Я бачив це, і мені дуже було це боляче.

– А як до нього прийшли? Теж рано вранці, з автоматами, зброєю?

– Так само, як і до мене. Просто його не били, тому що він похилого віку. Там, я так розумію, що не клали його в підлогу. Я так розумію, що це ж стандартно СБУ так робить.

– Отже, з батьком ви вже зустрілися в слідчому ізоляторі?

– Ну я побачив його ще на Аскольдовому, так. А надалі в слідчому ізоляторі я його вже побачив.

– 21 липня вас заарештували. І вже 22 липня в парламенті зранку з’являється законопроєкт, яким пропонується ліквідувати, фактично, незалежність САП і НАБУ, і в той же день президент його підписує. Коли до вас прийшло усвідомлення, що справа, можливо, не в коноплях?

– Для мене було ще в п’ятницю напередодні… Ми знали, і я, в тому числі, мені повідомляли. Я працював у підрозділі щодо народних депутатів України. І мені в п’ятницю декілька повідомили, що на вівторок плануються якісь заходи проти НАБУ. Ми не знаємо, які саме, але політичні.

Я розумів, що буде політична якась реакція, але я не міг усвідомити, що настільки перетне всі можливі межі. Законодавчі, законні, конституційні і почнуть по нас «прям» працювати, працювати таким чином. Тобто ми усвідомлювали, що буде атака.

Ми вже розуміли, що вона через Верховну Раду в якийсь спосіб буде реалізована. Але я не міг навіть припустити, що в умовах війни в такий важливий, тяжкий момент для країни хтось спробує робити те, що йому забажається. Всупереч і закону, і навіть інтересах самої влади, в тому числі.

– І за картонковими протестами принаймні в прямому ефірі ви не спостерігали?

– Я це дізнавався тільки від адвокатів.

– Ви в одному зі своїх інтерв’ю сказали: «Я на собі відчув, що ми рухаємося туди, кудись назад до методів НКВД» і що це, м’яко кажучи, суперечить тій системі, яка має бути в країні, яка рухається до Євросоюзу.

– 100%! Я ще раз хочу нагадати, що до 21.07. я жив у певній антикорупційній бульбашці, я ж займався тільки роботою. Я вважав, що як ми працюємо, тобто в рамках закону, ми дотримуємося конституційних прав, дотримуємось Закону України. І вважав, що так діють й інші органи.

– Чекайте. От ви кажете: «Обшуки. Ми так ніколи не робимо, щоб напівроздягнену людину класти лицем до підлоги», але ж ви бачили, що і до вас так робили з іншими людьми і після вас будуть робити.

– Я про це знав, але навіть коли в нас були спільні операції з СБУ, мені казали: «давай, клади в підлогу». Я кажу: «Стоп, тут я старший. Я визначаю. Тому людина буде сидіти.

– Ми зараз переходимо до основного. Це «плівки Міндіча», операція «Мідас» і так далі. Бо все це, що відбувається, очевидно, мало свою мету, ідею не просто так. До вас прийшли, саме до вас, а не до іншого детектива, і до вашого батька. І виникла вся ця справа про коноплі. В одному з інтерв’ю ви сказали, що ви не були глибоко занурені у слідчі дії по «Мідасу». Що ви реалізували певні заходи щодо конкретних людей. Давайте будемо максимально зрозумілими для нашої аудиторії, бо сказати пересічній людині: «Я організував певні заходи щодо певних людей» – звучить мало зрозуміло. Поясніть буквально те, що ви можете сказати, для широкої аудиторії.

– Я займався організацією документування «Карлсона» (кодове ім’я Тимура Міндіча на плівках НАБУ – ред.) і «Цукермана» (Олександр Цукерман, кодове ім’я на плівках НАБУ «Шугармен» – ред.)

– Тобто ви організовували прослуховування Тимура Міндіча і Олександра Цукермана.

– Я не можу сказати ці прізвища, тому що слідство, ще триває, але я здійснював заходи щодо осіб, яких я проговорив до цього.

– Ви впевнені зараз на 100%, що вся ця історія з вами трапилася саме через це?

– В тому числі. Там було багато історій, в тому числі ця. Розумієте, те, що відбувається, виходить назовні у вигляді підозр – це дуже малий відсоток роботи. Насправді дуже багато, на жаль, матеріалів, які закінчуються. Іноді особа отримує інформацію, що ми по них працюємо. Наприклад, в нас автономного прослуховування досі немає. Ми все робимо через Службу безпеки України. За нами постійно спостерігають інші правоохоронні органи, різними методами. Тому, на жаль, багато наших розробок відбувається без належного фіналу. Ну не можемо ми довести до кінця, тому що є різниця між тим, що ми знаємо, і тим, що можемо довести.

– Отже, ви дотичні до прослуховування «Карлсона» і «Шугармена». Якщо це можна сказати, то коли ви почали по них працювати?

– Питання «почали працювати» – воно доволі таке широке. Ну в моє поле зору вони потрапили десь у 24-му році.

– Ви одразу розуміли, що це люди, наближені до президента, чи згодом?

– Я взагалі це не розумів. Тому що ми такими площинами не комунікуємо. Ми розуміли, що вони причетні до діяльності. Вони самі з Дніпра, тому і звідси моя зацікавленість ними. Бо я керівник підрозділу, який розташований у місті Дніпро, який займається Дніпропетровською областю, Запорізькою областю.

– І ви отримали від свого керівництва план дій щодо конкретних людей, не знаючи, хто вони і як вони пов’язані з політичним керівництвом?

– Ми повідомили про певні наші можливості. А потім вже керівництво нас комунікувало з іншими підрозділами, де ми об’єднали наші зусилля і продовжили вже спільну діяльність. Я в своїй частині, вони в своїй частині.

– А коли почалися проблеми і ви зрозуміли, що це не рядова якась історія і що в ній можуть бути замішані дуже «високі» люди і що вони будуть вставляти палки в колеса?

– Багато матеріалів, якими ми займалися, на жаль, які не закінчились або ще триває досі документування – нічим не відрізняються від тих, що зараз є і по масштабу своєї діяльності, і по розмірах якихось там можливих збитків. Тому для мене це не був якийсь новий, надважкий або матеріал, через який я хвилювався або боявся розробляти. Тобто в нас всі такі матеріали майже.

– Я не ставлю під сумнів, що ви не боялися розробляти, але коли ви розробляли цю справу, то коли відчули, що тут можуть початися серйозні проблеми?

– Я так не відчував. Я взагалі кажу, що 10 років ми працюємо постійно під контролем правоохоронців. Нас завжди і обшукували, і погрожували за 10 років, і намагалися впливати. І виходила комунікацію, і по-доброму, і по-злому.

– Я інакше запитаю, коли ви зрозуміли, що ви ведете людину, яка є другом президента?

– Я про це не знав.

– Як це не знали? Ви, очевидно, бували там на вулиці Грушевського і у ваше поле зору потрапляв цей будинок і ця квартира, де колись святкував день народження президент?

– Ну квартира, там же ж декілька приміщень. Я не знаю, в якому саме святкували. Там три приміщення. Які ми там супроводжували.

– Тобто ви хочете сказати що ви вже в СІЗО дізналися, що «вели» друга президента?

– Взагалі питання друга президента для мене не стояло. В мене інші були цілі і завдання, і такими критеріями ми ніколи не працюємо.

Друг, не друг президента – це не має значення жодного. Важливо те, яку протиправну діяльність здійснює ця особа. Якщо підтверджується в ході документування, то ми це відкриваємо. Якщо ні, то ні. А в такому форматі казати – друг чи не друг, я не можу стверджувати це, і я про це не знав.

– До останнього не знали?

– Ні.

– А коли дізналися?

– Від вас зараз.

– Ви до цього не знали, що Тимур Міндіч друг президента?

– Ні, я розумів, що є певна комунікація. Тому що ти розумієш, що там всі з одного регіону. Але про те, що він друг – я не знав і не можу це стверджувати.

– «Карлсон» і «Шугерман», якраз ті, кого ви документували – втекли.

– Наскільки я знаю, так.

– Прикро вам було про це дізнатися?

– Так. Я зараз вже не перебуваю в слідчій групі, але, звісно, прикро. На жаль, тут дуже прикра історія. І я завжди кажу: класно привезли Христенка. Дуже багато клієнтів у нас у Відні. Я був би дуже радий, якби так само привезли наших клієнтів.

– Це Федір Христенко, депутат від забороненої ОПЗЖ, якого в Україні підозрювали в державній зраді. А потім, як комунікували в СБУ і Офісі генпрокурора, він добровільно повернувся до України, щоби свідчити про те, що в НАБУ були російські сліди. І, за твердженням деяких медіа і журналістів, він уже дав свідчення і, можливо, їх долучать до вашої справи. Так?

– Я чув про це. Добровільність – там велике питання по добровільності. Тому що ми там вже отримуємо певну інформацію, як привезли, яким чином і все інше?

– Поділіться, що ви отримуєте.

– Наскільки я знаю, цілий місяць його там шукали. Якось домовлялись з ним, чи шукали. Наскільки я знаю (це особиста моя інформація) що вивезли його умовно добровільно-примусово. І хто там брав участь, там без політичної волі не обійшлося. Але питання більше в тому, що він 4 місяці під контролем давав якісь свідчення.

– Ви в попередніх інтерв’ю казали, що ви з ним не знайомі, ви з ним не друзі, ви з ним ніколи не перетиналися. Або дуже-дуже поверхнево.

– Я казав, що ми знайомі.

– Але не близько, перетинались дуже поверхнево.

– Просто я казав, що вони скажуть, що я його знав ще на території Донецької області, що ми разом вчилися. Взагалі неправда. Тобто знову неправда. Я з ним познайомився, вже побачив у Києві. І вчились ми в різних закладах навчальних насправді. Я інженер за освітою. Я не вчився в тому ВНЗ, який він закінчив.

– Можливо, вам відомо, які свідчення він дав проти вас чи проти НАБУ?

– Які точно свідчення дав, я не знаю, але якісь там вигадані негативні – точно. Тому що, наскільки я чув, оцей масштаб, що нам намагаються інкримінувати СБУ та прокуратура – ну це смішно. Ну дуже смішно.

– А що вам намагаються інкримінувати?

– Я не знаю факти. Я просто знаю, що це декілька епізодів, централізовано, що ми отримували системно якісь хабарі. Ну абсолютно неправдива історія.

– Тобто ви ще очікуєте якоїсь хвилі нових справ або однієї великої, яка може ґрунтуватися на показах Христенка?

– Думаю так, тому що ж кажу, історія незакінчена.

– Є персона Андрія Єрмака. І низка опозиційних депутатів відкрито заявляли, що «Карлсон» і «Шугерман», звісно, їх назвало слідство організаторами схеми, але, мовляв, подібні схеми і подібні оборудки не могли відбутися без згоди найвпливовішої людини після президента в країні – Андрія Єрмака. Але по факту ми що маємо? Ми маємо лише обшуки, які відбулися в Андрія Єрмака. Невдовзі його звільнили, і ми не маємо інформації, що далі. Підозри, наприклад, немає. Чи розумієте ви, чому не було для нього підозри? Чи це нормальна історія, бо очікувалося, що після обшуків буде підозра.

– Я не можу прокоментувати цю історію взагалі, тому що не бачив і не знаю матеріалів цього кейсу, і не можу припускати, чому це відбулось. Я впевнений тільки в одному, що якщо такого рішення немає, то я думаю, що у детективів є для цього певні підстави. Або немає доказів, або ще вони не підготовлені належним чином.

– А можуть бути просто обшуки, і на цьому все?

– Звісно, можуть бути, звісно. Ми проводимо багато обшуків, дуже багато по своїй роботі, але це не значить, що якщо обшуки в особи – це є підозра. Обшук – це спосіб отримання речових доказів, інформації, документів. Тому ми проводимо обшуки в різних місцях. Це не значить, що людина, яка володіє обєктом, буде підозрюваною особою.

– Ви утримуєтесь, я вас розумію від озвучування конкретних прізвищ. Але чи фігурував на плівках, які ви документували, персонаж на псевдо «Алі-Баба»?

– Хочу звернути вашу увагу, що перебував в СІЗО з 21 липня і я записи не обробляв. Я реалізовував тільки ті заходи, які реалізовував, і в мене такої інформації немає.

– А ви коли організовували заходи з прослуховування, ви самі не чули?

– Ні. Це дуже важка історія. Я, чесно кажучи, навіть і не люблю. Тобто це такий тривалий процес. Не дуже люблю це. Я цього не робив. Наш підрозділ цим не займався.

– Ваша задача полягає в тому, щоб потрапити в якесь приміщення, локацію. І ви сам, або з групою ваших колег маєте встановити там якусь апаратуру, яка дозволить слухати що і хто говорить у цьому приміщенні?

– Є технічна функція. Той, хто реалізує це технічно. Це теж не ми. Наша задача загальноорганізаційна. Ми організовуємо всі ці процеси, але технічно ми її не виконуємо. З технікою працюють спеціальні вповноважені підрозділи.

– А що значить «загальноорганізаційна»?

– Ну залежить від ситуації, по-різному буває. Буває, необхідне вербування агентів на обєкті, буває спосіб заходу різний. Це вже трохи таємниця. Тому я думаю, що не варто обговорювати, тому що ми вже надто багато цієї інформації поширюємо у ЗМІ, а потім зустрічаємо це як протидію нам.

– Але очевидно, що ви вже більше не зможете цією роботою займатися. Конкретно цією, мабуть. Бо ви вже стали дуже публічним.

– Конкретно цією – може і так, може і ні, не знаю. Я, чесно кажучи, так ще не думав. Тому що я зараз більш зайнятий родинними питаннями, плюс комунікацією зі ЗМІ. І ще не мав можливості нормально сісти і обміркувати подальші свої дії і свій шлях.

– Я зараз оприлюдню думки, які циркулювали в інформаційному просторі стосовно обшуків у Єрмака. І коли йому не вручили підозру, то були припущення, що це була якась угода. Ви не можете це знати, просто поділіться думками. Звучить для вас це правдоподібно чи ні? Була інформація, що керівництво НАБУ і САП перед обшуками зустрічалися з президентом і під час цієї зустрічі могла бути проговорена певна угода, що «ми не вручаємо підозру Єрмаку, але ви його звільняєте». І звільнивши його, автоматично послабився весь той тиск, який існував на НАБУ, САП і на вас, зокрема. Тому що впала, грубо виражаючись, вертикаль: судді перестали чекати дзвінка чи вказівок, слідчі теж перестали чекати вказівок. Це для вас звучить правдоподібно?

– Чесно кажучи, такої інформації в мене немає, мені це не відомо. Але я впевнено кажу, що мені були такі пропозиції. Будучи в СІЗО, але ми від них відмовились. Я думаю, що навряд чи керівництво домовлялось би по цих питаннях з кимось. Будь з ким. Тому що тиск по мені не сильно то і зменшився, насправді..

– Менш ніж через тиждень після звільнення Єрмака вам і вашому батькові пом’якшили запобіжний захід і випустили з СІЗО. Й іншому детективу Гусарову Віктору теж.

– Але я, як слідчий, просто розповім вам, що перебування в СІЗО це не є… Я просто як правник розумію, що найстрашніше та історія, вона трохи інакша. І в цьому напрямку нічого не змінилося. Я до чого це кажу, що не було б жодного сенсу в цій домовленості, тому що нам вона нічого майже не дала. Це моя думка.

– Чи ви взагалі якось пояснюєте для себе той факт, що Єрмака – звільняють, і менш ніж через тиждень детективів НАБУ випускають із СІЗО.

– Я пов’язав би це більше з активністю ЗМІ і з активністю суспільства. Тому що люди почали вже і в суд приходити, і біля суду дуже багато було людей. Я думаю, більш з цим повязано, тому що це вже почало впливати на рейтинги взагалі вертикалі влади. І може тому, скоріш за все, змінили мені захід запобіжний. Але знову ж таки, як правник я вам кажу, що це не змінило ситуацію докорінно взагалі.

– Коли ви кажете що «це не змінило ситуацію докорінно», що маєте на увазі? Що справу не закрили?

– Так, і продовжують розслідувати. Це саме проблема, а не те, що я був у СІЗО. Так, СІЗО – це морально і фізично погана дуже історія. Це дуже негативно. Але в сухому залишку провадження і перспективи провадження – це набагато гірше.

– Ви у своїх інтерв’ю постійно вказуєте на те, що методи правоохоронців жахливі, що правоохоронні органи діють не так, як мають діяти незалежні правоохоронні органи. Суди – так само. І всі вони виконують чиюсь вказівку. Чию?

– Я казав, що є очевидна політична залежність. Є очевидна політична воля на атаку не тільки на мене, а на все Бюро в цілому.

– Воля, вона має бути чиясь і не якоїсь ефемерної влади.

– 100%. Я просто кажу про те, що і суди, і слідство були, очевидно, політично заангажовані. Але хто був волевою точкою цих подій – мені невідомо.

– У вас є здогадки?

– На жаль, я не можу свої здогадки трактувати в інтерв’ю, тому що я є представником державного органу, і я не можу казати свої здогадки в такий спосіб.

– Але у вас є здогадка?

– Певні є, звісно.

– Чи міг це бути президент?

– Я не думаю.

– Чому?

– Тому що були ще інші особи, які були зацікавлені в тих подіях.

– Але зрештою президент підписував законопроєкт про ліквідацію САП і НАБУ. Він розповідав про російські впливи в НАБУ.

– Я цього не чув, можливо. Але насправді щодо нього в мене інформації і поки підозр немає.

– Можливо, вам відомо, чи є президент на плівках?

– Невідомо. З плівками я не працював.

– В наших ефірах керівник НАБУ Семен Кривонос уже говорив про те, що стосовно президента є імунітет – в разі, якщо він засвітиться на плівках. Я вас попрошу ще раз пояснити, як широко діє цей імунітет? Ну, грубо кажучи, щодо самого президента, якщо він засвітиться на плівках, його не будуть ні притягувати до відповідальності, ні викликати на допити. Але якщо його свідчення, наприклад, дали би хід іншій справі? Це означає, що інші справи теж можна поставити на гальма, тому що в них фігурує президент?

– Імунітети тільки у президента. У діючого. У нас навіть в 216-й статті прописано, що наш субєкт – колишній президент. Діючий президент – не субєкт. Йому тільки може винести імпічмент Верховна Рада України.

– Але якщо виникне потреба викликати його на допит, це може бути реалізовано чи ні? Чи імунітет буде діяти?

– Ні, я думаю, що можна на допит, чому ні? Теоретично, наскільки я знаю, так. Від допиту немає ні у кого імунітету.

– Але ви зараз не готові ділитися про роль президента?

– Не те щоб не готовий ділитися. Немає такої інформації. Я не хочу казати свої припущення і версії різні. Тому що вони не ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування, оскільки я з 21 липня перебував в СІЗО і не мав можливості ні обробляти ці заходи, ні працювати з процесуальними документами. Тому я насправді не так сильно поглиблений в цю історію, щоб розуміти і давати оцінку більш-менш обґрунтовано.

– Отже ви сказали, що справа щодо вас не закінчена. І в суді, коли ми до вас приходили, то ви просили пом’якшити запобіжний захід, оскільки, як ви казали, не можете працювати і забезпечувати родину. Як ви весь цей час існували? Вас хтось підтримував, хтось допомагав?

– Ці події дуже сильно вплинули на нашу родину. Я дуже здивований і дуже вдячний долі, що вона знову нас об’єднала. Сестри з’явилися. Ми з однією із сестер зовсім не спілкувалися.

– З сестрами?

– З однією спілкувався, з іншою – майже ні. І з мамою майже не спілкувався. Тому в цих подіях всі об’єдналися. Друзі допомагали мені, їжу доставляли. Тобто максимально всі підтримували, і дитину підтримували. Дякую всім! Є люди, які перебувають в СІЗО, і в них є фінансова можливість там перебувати, а в мене не було. Я був вимушений постійно про це казати в суді: дайте хоч заставу якусь.

Тому що взагалі не було підстав для застосування альтернативного заходу. І дякую всім, хто мене підтримував, тому що це дуже було важливо.

– І зараз ви відновлюєтеся, здоров’я поправляєте? І ваш батько, ви говорили, що він теж втратив зір в СІЗО?

– Одне око в нього осліпло. Він робив операцію на оці, зараз відходить, вже начебто все добре. Далі плануємо ще одну операцію. Там буде декілька цих операцій. І по собі теж після нового року. З головою треба там теж перевірки робити.

– А я так розумію техніку, яку у вас вилучили: телефони, комп’ютери, воно все вилучене і вам не повернули?

– Вилучили все, що могли.

– У вас там була інформація, на цих носіях, робоча інформація? Давайте спробуємо оцінити, скільки справ тепер будуть або не розкриті або взагалі закопані назавжди, після того, що у вас вилучили техніку, і фактично, мабуть, таким чином загальмували розслідування?

– Вже є певні наслідки цих дій. Люди міняють роботу, звільняються або переводяться кудись. Вже розуміють вони певні наші напрямки діяльності, тому що в мене були жорсткі диски, які по моїй роботі. І в телефоні листування.

Воно, звісно, не таємне, але там можна зрозуміти відносно кого, або де стоять наші засоби. Тобто техніка наша спеціальна, тому це велика проблема. Я думаю, що пів року-рік дуже багато наших заходів буде викрито, і ми далі не знаємо, що з цим робити. Я думаю, що це і була головна мета, щоб зрозуміти, де і по кому працюємо.

– Яке майбутнє у НАБУ? Буквально ще в липні НАБУ було на волосині від ліквідації. Від того, щоб знищити цей орган, підпорядкувати генеральному прокурору, а відтак президенту і так далі, і це стало переломним моментом. Що зараз?

– Це справді було фактичне знищення, і якщо би цей закон встояв, то, я думаю, що бюро як орган, який здійснює функції, вже б не існував.

Є два варіанти – поганий і гарний. Якщо ми залишимось і держава України залишиться незалежною і правовою державою, то в нас гарні перспективи. А якщо ми продовжуватимемо діяти в такому ж дусі, як 21 липня цього року (спроба Верховної Ради ліквідувати незалежність САП і НАБУ – ред.), то ми просто станемо як інші країни, де панує диктатура і немає жодних дотримань прав людини та законів. Будуть сідати ті, хто погано виглядає або щось робить не так.

– Тобто ви думаєте, що подібні атаки повторяться, як ті, що були в липні?

– В липні просто був найжахливіший спосіб атаки, але насправді спроби були всі ці 10 років. Наших працівників викрадали, намагалися впливати фізично, погрожували. Тобто такі історії були завжди. Просто 21.07. атака стала глобальною, вона була найганебнішою і найзухвалішою.

– А ваш прогноз по справі «Мідас»: є якесь розуміння, коли може бути поставлена фінальна крапка і може бути вирок суду? Хтось втік, по комусь лише підозри, по комусь немає й підозр. І цей пазл ще треба складати і складати.

– Я не можу сказати, що там відбувається зараз, але завжди казав, що НАБУ, на жаль, швидко не робить дій, тому що процесуально в нас все дуже загальмовано, тому що в нас складна правова конструкція. До речі, навіть складніша, ніж у деяких європейських державах, тобто складно направити в суди матеріали, зробити це належним чином, щоб в суді потім не було виправдання на підставі того, що є порушення. Тому це не швидко. В мене є навіть провадження, які направленні до суду ще в 2018, 2019, 2020 роках. Вони досі розглядаються.

– Може і 10 років минути, перш ніж крапку поставлять?

Ми не впливаємо на суд, а в суді різний досвід розгляду таких проваджень, тому можуть бути і п’ять років, на жаль. Це обумовлено і складністю КПК, навантаженістю суддів. Тобто в цьому теж велика проблема.