Зав’язані очі та повна секретність. Репортаж з українського ракетного заводу, де виробляють “Фламінго”

Підпис до фото, Ракета “Фламінго” — нова українська крилата ракета, призначена для глибоких ударів по території Росії з дальністю до 3000 км

• • Author, Джонатан Біл
  • Role, Кореспондент з питань оборони, Київ
• 18 грудня 2025

Із зав’язаними очима нас везуть до секретного місця, де Україна виробляє один зі своїх новітніх видів зброї. Нам кажуть вимкнути телефони – це вимога секретності щодо виробництва української крилатої ракети “Фламінго”.

Для України розпорошення та приховування виробництва такої зброї є ключем до виживання. Два заводи, що належать компанії, яка її виробляє – Fire Point, – вже потрапляли під удари.

Усередині одного з таких заводів, який ми відвідуємо, нам кажуть не знімати жодних деталей, таких як колони, вікна чи стелі. Нас також просять не показувати обличчя робітників на конвеєрі, де ракети “Фламінго” перебувають на різних стадіях завершення.

Навіть під обстрілами Україна нарощує своє виробництво зброї. Президент Володимир Зеленський твердить, що зараз країна виробляє понад 50% зброї, яку використовує на передовій. Майже весь український арсенал далекобійної зброї виробляється вітчизняними зброярами.

На початку війни Україна здебільшого покладалася на свій старий арсенал радянських часів. Західна військова підтримка допомогла модернізувати Збройні сили країни, але зараз Україна лідирує у світі в розробці безпілотних систем, таких як роботи та дрони.

Тепер українські крилаті ракети доповнюють можливості України щодо далекобійних ударів.

Підпис до фото, Україна будує ракети на секретних заводах – команді BBC зав’язали очі, перш ніж доставити на такий заводІрина Терех — головна технічна директорка компанії Fire Point — одного з найбільших українських виробників безпілотників та ракет, чий девіз латинською мовою перекладається як “якщо не ми, то хто”.

33-річна жінка колись вивчала архітектуру, але зараз намагається допомогти зруйнувати російську військову машину.

Вона зображує крихітну фігурку на гігантській ракеті “Фламінго”, яка, за її словами, пофарбована в чорний, а не рожевий колір (на відміну від ранніх прототипів), “бо вона харчується російською нафтою”.

Кінцевий продукт схожий на німецьку ракету V1 часів Другої світової війни.

Вона складається з великого реактивного двигуна, розміщеного на трубі завдовжки з лондонський автобус. Ці ракети вже використовувалися в бойових діях, хоча компанія не підтверджує конкретні цілі.

Підпис до фото, Ірина Терех з Fire Point каже, що ракета “Фламінго” чорна, бо вона “їсть російську нафту”“Фламінго” – це той тип зброї глибокого удару, який західні країни постачають неохоче. Кажуть, що ця крилата ракета має дальність польоту 3000 км. Це схоже на американський “Томагавк” – складнішу та дорожчу зброю, яку президент США Дональд Трамп відмовився надати Україні.

Але глибокі удари розглядаються як критична частина війни, для якої Україна переважно використовує далекобійні безпілотники.

Вона все ще поступається Росії на лінії фронту, який простягається на понад тисячу кілометрів. Тому Україна дедалі частіше намагається атакувати військову економіку Росії, щоб уповільнити цей прогрес.

Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський каже, що удари України далекого радіусу вже коштували російській економіці понад 21,5 млрд доларів цього року.

Підпис до фото, Назва “Фламінго” є посиланням на ранні прототипи ракет, які були пофарбовані в рожевий колірРуслан, офіцер Сил спеціальних операцій України, каже, що стратегія є простою: “Зменшити військові спроможності агрессора, а також зменшення економічного потенціалу противника.”

Він каже, що Сили спеціальних операцій України завдали сотні ударів по нафтопереробних заводах, заводах з виробництва зброї та складах боєприпасів – глибоко всередині ворожої території. Звичайно, Росія робить те саме, і в більших масштабах. У середньому вона запускає близько 200 “шахедів” на день. Відповідь України є приблизно вдвічі меншою.

Росія також не обмежує свої удари військовими цілями. Її ракетні атаки далекого радіусу дії та атаки дронів призвели до масових відключень електроенергії по всій країні, що ускладнило життя мільйонам мирних жителів.

“Я хотів би, щоб невдовзі Україна могла запускати так само, як Російська Федерація. Проте ми масштабуємося дуже активно й швидко”, – каже Руслан.

Ірина Терех каже, що Україна, можливо, не зможе зрівнятися з Росією за ресурсами, але, за її словами, “ми намагаємося боротися розумом і тактикою”.

Денис Штілерман, головний конструктор і співзасновник компанії, визнає, що “геймчейнджеру” або диво-зброї не існує.

“Єдиний геймчейнджер, який ми маємо, — це наша воля”, – каже він.

Підпис до фото, Руслан, який працює в Силах спеціальних операцій України, каже, що вони швидко нарощують вітчизняне виробництво зброїКомпанія Fire Point навіть не існувала до повномасштабного вторгнення Росії. Але зараз стартап виробляє 200 дронів на день. Його дрони FP1 та FP2, кожен розміром з невеликий літак, здійснили 60% українських ударів дальньої дії по Росії. Кожен дрон коштує близько 50 000 доларів – утричі дешевше, ніж “шахеди” російського виробництва. Росія досі виробляє майже 3000 таких на місяць.

Україні все ще потрібна зовнішня допомога, не в останню чергу з розвідкою, цілевказанням та грошима. Але вона намагається стати більш самодостатньою. Терех каже, що вони свідомо вирішили закуповувати якомога більше своїх компонентів в Україні.

“Ми дотримуємося принципу, що ніхто не може впливати на зброю, яку ми створюємо”, – каже вона. У компанії уникають компонентів з двох конкретних країн – Китаю та Сполучених Штатів.

На запитання, чому не повинно бути американських компонентів, вона відповідає: “Ми переживаємо емоційні американські гірки [зі США]. Завтра хтось може захотіти це прикрити, і ми не зможемо використовувати власну зброю”.

До кінця минулого року, за часів президента Байдена, Сполучені Штати надали Україні військову підтримку на суму майже 70 мільярдів доларів. За часів президента Трампа це припинили, – натомість він створив схему, яка дозволить європейським членам НАТО купувати американську зброю.

США більше не є найбільшим військовим спонсором України, і Європа намагається заповнити прогалину, залишену Америкою, або зрівнятися з підтримкою, що була раніше.

Занепокоєння щодо підтримки США переходить у розмови про майбутні гарантії безпеки США – ключове питання поточних мирних переговорів.

Ірина Терех називає поточні переговори “переговорами про капітуляцію” та каже, що виробництво власної зброї Україною “є єдиним способом дійсно забезпечити гарантії безпеки”.

Колишня студентка-архітекторка також сподівається, що решта Європи спостерігатиме за цим і вивчить урок.

“Ми є кривавим прикладом, – каже вона, – що стосується готовності до війни”.

Терех каже, що хоче шокувати їх, спонукати до дій, і вважає, що якби будь-яка інша країна зіткнулася з таким самим натиском, як Україна, “то вона б уже була завойована”.

У підготовці матеріалу брали участь Володимир Ложко та Кайла Геррмансен.