Мільярдер, який кинув виклик Китаю. Що з ним сталося

• • Author, Грейс Цой
  • Role, ВВС, Гонконг
• 59 хвилин(и) тому

Зимового ранку 2022 року Рафаель Вонг і Фіго Чан прийшли до гонконзької тюрми Стенлі, щоб зустрітися з Джиммі Лаєм — медіамагнатом, арештованим два роки тому. Той чекав суду за звинуваченням у злочинах проти національної безпеки.

Усі троє були учасниками протестів, що сколихнули Гонконг у 2019 році, коли сотні тисяч людей виходили на вулиці, вимагаючи демократії та розширення свобод у місті.

Вони часто зустрічалися за вечерею і часом під час розкішних трапез жартували та піддражнювали один одного за дім-самом, піцою або рисом у глиняному горщику.

“У тюрмі він любив їсти рис із маринованим імбирем, — згадує Чан. — Ніхто б і не подумав, що Джиммі Лай обере таку страву!”

Як ніхто й уявити не міг, що їхня наступна зустріч відбудеться вже в тюрмі суворого режиму, що протести будуть придушені, друзі та соратники опиняться за ґратами. Сам Гонконг, залишаючись гомінким і жвавим, докорінно змінився. А володар жартівливого прізвиська “Кругляк Лай” значно схуд.

Попри різницю у віці — Лаю вже за 70, а Вонг і Чан приблизно на 40 років молодші за нього — вони й далі мріяли про інший Гонконг. Лай був ключовою фігурою протестів. У надії перетворити Гонконг на ліберальну демократію він використовував своє найпотужніше знаряддя — надзвичайно популярну газету Apple Daily.

У 2020 році Комуністична партія Китаю ввела в Гонконгу суперечливий закон про національну безпеку.

Лай завжди казав, що він у боргу перед Гонконгом, і відмовлявся виїжджати, хоча мав громадянство Великої Британії.

“Все, що я маю, я отримав завдяки цьому місцю”, — сказав він BBC за кілька годин до арешту у 2020 році.

“Це моя спокута”, — додав Лай, ледь стримуючи сльози.

Він хотів, щоб свобода залишалася в Гонконгу. Саме це визначало його політичні переконання — гостру критику Комуністичної партії Китаю та відкриту підтримку продемократичного руху в місті. За це він заплатив своєю свободою.

Підпис до фото, Дружина Лая, Тереза, та їхній син Шун-Ян були на судовому засіданні. Зліва — кардинал Джозеф Зен, колишній єпископ Гонконгу, який хрестив Лая у 1997 роціУ понеділок Високий суд виніс вирок у справі Лая.

Постановили, що він відчував “люту ненависть” до Комуністичної партії Китаю і був “одержимий ідеєю замінити цінності партії на цінності західного світу”.

Суд також зазначив, що Лай сподівався повалити партію або усунути її лідера Сі Цзіньпіна від влади.

Лай визнаний винним за всіма пунктами обвинувачення, які він заперечував. Найсерйозніше з них — змова з іноземними силами, що передбачає довічне ув’язнення.

“Ніколи”, — відповів Лай на це обвинувачення під час свідчень. Він наполягав, що відстоював лише цінності Гонконгу: “верховенство права, свободу, прагнення до демократії, свободу слова, свободу віросповідання, свободу зібрань”.

Глава адміністрації Гонконгу Джон Лі підтримав вирок і заявив, що Лай використовував газету, щоб “створювати соціальні конфлікти” та “прославляти насильство”. Він додав, що закон не дозволяє шкодити країні “під прикриттям прав людини, демократії та свободи”.

Підпис до фото, Лай ніколи не боявся бути новатором у своїх бізнес-проєктахПід час того візиту 2022 року, вже на прощання, Лай попросив Вонга і Чана помолитися з ним, чим неабияк здивував Вонга.

Католицька віра Лая зміцнилася в одиночній камері, де, за словами влади, він перебував за власним бажанням. Він молився по шість годин на день і малював картини з образом Христа, які відправляв поштою друзям.

“Попри всі страждання, — сказав Вонг, — він не скаржився і не боявся. Він залишався спокійним”.

У своєму житті Джиммі Лай ніколи не прагнув спокою — ні в 12 років, коли він утік з Китаю в пошуках кращого життя, ні під час важкої праці на фабриках, ні після того, як став відомим гонконгським магнатом. І тим більше не тоді, коли його медіаімперія боролася з Пекіном.

Для Лая Гонконг був усім тим, чим не був Китай — глибоко капіталістичним місцем можливостей, свободи і безмежного багатства. Коли він прибув до Гонконгу у 1959 році, місто ще було британською колонією, але саме тут він здобув успіх і голос.

Майже відразу після свого запуску у 1995 році Apple Daily стала однією з найпопулярніших газет. Створена за зразком USA Today, вона змінила зовнішній вигляд видань, переглянула уявлення про дизайн і розпочала жорстку цінову конкуренцію.

За словами професора журналістики Китайського університету Гонконгу Френсіса Лі, газета пропонувала справжній “шведський стіл” для найрізноманітніших читачів — від довідника з найму повій у розділі для дорослих до розслідувальних репортажів та колонок економістів і письменників.

Колишні редактори та працівники згадують, як Лай заохочував ініціативу: “Якщо ти наважувався на щось, він не боявся дозволити тобі діяти”, а також його вибуховий характер. Один з них розповів, що Лай часто лаявся.

Вони описують його як нестандартну людину і новатора, який не боявся експериментувати.

“Ще до виходу iPhone він постійно говорив, що майбутнє за мобільними телефонами, — згадує один з редакторів, додаючи, що Лай кипів ідеями. — Інколи здавалося, що він хоче, щоб ми щодня запускали новий сайт”.

Так само він ставився і до свого бренду одягу.

“Він не боявся ламати правила індустрії і наживати ворогів”, — каже Герберт Чоу, колишній директор з маркетингу конкурентної компанії.

За словами Чоу, саме це одночасно принесло йому успіх, і стало причиною краху.

“Без цього не було б Apple Daily, але, звісно, і до такого фіналу справа б не дійшла”, — додає Чоу.

У ранній рекламі Apple Daily Лай, якому тоді було 48, відкусував заборонений плід, поки на нього націлювали десятки стріл. Це стало своєрідним пророчим образом, який згодом справдився.

Втеча з Китаю

У Гонконг Лай потрапив ще дитиною — все почалося з шоколаду.

Він носив багаж пасажирів на вокзалі в Китаї, і одного разу один із них дав йому чайові та шоколадку. Лай відразу її вкусив.

“Я запитав, звідки він. “З Гонконгу”, — відповів той. Тоді я сказав: “Гонконг має бути раєм”, бо такого досі не куштував”, — згадував Лай у документальному фільмі 2007 року “Поклик підприємця” (The Call of the Entrepreneur).

За часів Мао Цзедуна життя в Китаї супроводжувалося хвилями репресій — від блискавичної індустріалізації до переслідування “капіталістичних класових ворогів”. Родина Лая, яка колись займалася бізнесом, потрапила до чорного списку. Батько залишив сім’ю й утік до Гонконгу, а матір відправили до трудового табору.

Багато років потому Лай писав, як його і сестер витягували з дому, змушуючи дивитися, як натовп б’є і принижує їхню матір, ставлячи її на коліна — жорстоке публічне приниження, що згодом стало буденністю.

Побачене вперше шокувало: “Сльози текли рікою і промочили сорочку. Я не наважувався навіть рухатися. Моє тіло горіло від приниження”, — згадував Лай.

Попри це, його бабуся закінчувала кожну історію однаковим повчанням: “Ти повинен стати бізнесменом, навіть якщо продаватимеш тільки гострий арахіс!”

У 12 років Лай вирушив до Гонконгу — серед мільйонів тих, хто роками тікав з материкового Китаю від потрясінь, що супроводжували правління Мао.

Він прибув на дні рибацького човна разом із 80 пасажирами, які страждали від морської хвороби, і влаштувався на фабрику, де шили рукавиці. Працював по багато годин на день, але пізніше казав, що це був “дуже щасливий час, коли я точно знав, що у мене є майбутнє”.

Саме там один з його колег допоміг йому вивчити англійську. Багато років потому Лай уже давав інтерв’ю й навіть виступав у суді вільною англійською.

До 20 років він уже керував текстильною фабрикою, а після того, як заробив гроші на фондовому ринку, заснував власну компанію Comitex Knitters. Йому тоді було 27 років.

Підпис до фото, Джиммі Лай — мільярдер, який досяг усього сам і заснував свій перший бізнес у 27 роківДілові поїздки часто приводили Лая до Нью-Йорка, і під час одного з таких відряджень йому позичили книгу “Дорога до рабства” лауреата Нобелівської премії з економіки, прихильника вільного ринку Фрідріха Гаєка. Саме ця книга визначила його світогляд.

“Спонтанна реакція людей і обмін інформацією створили все найкраще у світі”, — зробив він висновок. На його думку, саме в цьому і полягає сила Гонконгу.

Ця книга зробила читання для нього справжньою потребою. Лай міг повертатися до однієї й тієї самої книжки знову і знову й читав усе, що писали автори, яким довіряв.

“Я хочу перетворити думки автора на свій сад. Я хочу мати сад, а не букет зрізаних квітів”, — казав він у інтерв’ю 2009 року.

Після десяти років роботи на фабриці йому набридла рутина, і в 1981 році він заснував мережу магазинів одягу Giordano — одну з перших у сегменті швидкої моди. Бізнес виявився настільки успішним, що Тадасі Янаї звернувся до Лая по пораду, готуючись запускати магазини Uniqlo.

Лай почав відкривати магазини в Китаї, який після смерті Мао поступово відкривався світові. Його це захоплювало.

“Китай мав змінитися й стати схожим на країни Заходу”, — згадував він у документальному фільмі 2007 року.

Але в 1989 році Пекін жорстко придушив продемократичні протести на площі Тяньаньмень. Для Лая і Гонконгу, який відповідно до угоди між Китаєм і Британією мав повернутися під владу Китаю у 1997 році, це стало різким пробудженням від солодких мрій.

Giordano продавала футболки з фотографіями лідерів протестів на Тяньаньмень і антипекінськими гаслами, а також розміщувала продемократичні банери у магазинах по всьому Гонконгу.

Мільйон людей вийшли на вулиці Гонконгу на знак солідарності зі студентськими протестами в Пекіні. До 2020 року у Гонконгу проходили найбільш масові акції пам’яті жертв трагедії на Тяньаньмень.

Пізніше Лай зізнавався, що до того часу не відчував жодного зв’язку з Китаєм. Він намагався витіснити цю частину свого життя з пам’яті, але “раптом з’явилося відчуття, ніби моя мати кличе мене в нічній темряві”.

Підпис до фото, Лай регулярно брав участь в акціях пам’яті жертв репресій на площі Тяньаньмень 1989 року. У Гонконгу ці заходи, які колись збирали найбільше людей, із 2020 року під забороною“Вибір — це свобода”

Роком пізніше Лай запустив журнал Next, а в 1994-му опублікував відкритого листа Лі Пену — “пекінському м’ясникові”, який відіграв ключову роль у масових убивствах на площі Тяньаньмень. У листі Лай назвав його “сином черепашачого яйця з нульовим інтелектом”.

Пекін вибухнув люттю. У період із 1994 по 1996 рік влада закрила флагманський магазин Giordano в Пекіні та ще 11 франшиз у Шанхаї. Після цього Лай продав свою частку й залишив посаду керівника компанії.

“Якщо я просто й далі зароблятиму гроші, це не матиме для мене жодного сенсу. А от медіабізнес дає змогу доносити інформацію до людей. Інформація — це вибір, а вибір — це свобода”, — говорив Лай у документальному фільмі 2007 року.

За словами Лі Він-тата, колишнього депутата від Демократичної партії, Лай швидко став одним з найактивніших учасників продемократичного руху в Гонконгу: він зустрічався з його лідерами та брав участь в обговоренні стратегій.

Він перетворився на запеклого критика Комуністичної партії Китаю і у 1994 році писав: “Я категорично проти Комуністичної партії, бо ненавиджу все, що обмежує особисту свободу”. Тоді ж він почав відкрито говорити про свою тривогу через майбутнє повернення Гонконга під юрисдикцію Китаю у 1997 році.

“Після більш ніж століття колоніального правління гонконгці пишаються поверненням до батьківщини, — писав він. — Але чи можна любити країну, в якій немає свободи?”

Втім, під час передачі влади Цзян Цземінь пообіцяв, що Гонконгом керуватимуть самі гонконгці, а місто протягом наступних п’ятдесяти років збережеться з широкою автономією.

Підпис до фото, Giordano — піонер у сфері швидкої моди“Революція парасольок” 2014 року, що почалася після відмови Пекіна дозволити вільні вибори в Гонконгу, стала для Лая ще одним поворотним моментом.

Протестувальники утримували головні комерційні райони міста 79 днів. Лай був там щодня з 9 ранку до 5 вечора і не злякався навіть тоді, коли на нього кидали нутрощі тварин.

“Коли поліція почала стріляти сльозогінним газом, я був разом із Лаєм”, — згадує колишній депутат Лі Він-тат.

Протести завершилися за рішенням суду, який наказав розібрати табори, але влада залишалася непохитною. Через п’ять років, у 2019-му, Гонконг знову вийшов на вулиці — приводом став скандальний законопроєкт, що дозволяв екстрадицію на материковий Китай.

Мирні демонстрації поступово переросли в жорсткі зіткнення, і місто на пів року перетворилося на поле бою. Протестувальники в чорному кидали цеглу та коктейлі Молотова, штурмували парламент і підпалювали будівлі. Поліція застосовувала сльозогінний газ, гумові кулі, водомети та бойові патрони.

Лай був на передовій цих протестів і провів 20 місяців у в’язниці за участь у чотирьох несанкціонованих мітингах.

Один із учасників протесту розповів ВВС, що здивувався, побачивши Лая: “Для мене він — успішний підприємець, але він прийшов”.

Підпис до фото, Джиммі Лай часто з’являвся на публіці під час багатомісячних протестів 2019 рокуApple Daily забезпечувала всебічне висвітлення подій або, як стверджували критики, була рупором антиурядового руху.

За словами урядового радника Ронні Тона, Лай відіграв “вирішальну роль” у протестах, бо Apple Daily опублікувала “повністю хибне” гасло проти екстрадиції до Китаю, яке “зачарувало людей, охочих посіяти хаос у Гонконгу”.

Саме питання того, чи була Apple Daily рупором протесту та яку роль у її позиції відігравав Лай, стало ключовим під час його 156-денного судового процесу щодо національної безпеки.

Чан Кім-хун, колишній виконавчий директор Next Digital, компанії-засновниці Apple Daily, який раніше був підсудним, а потім став свідком обвинувачення, розповів, що Лай доручав редакції “закликати людей виходити на вулиці”.

Після набрання чинності Закону про національну безпеку поліція двічі обшукувала газету, а в 2021 році її остаточно закрили.

У розпал протестів Лай вирушив до США, де зустрівся з віцепрезидентом Майком Пенсом, щоб обговорити ситуацію в Гонконгу.

За місяць до набрання чинності Закону про національну безпеку Лай, попри заперечення колег у редакції, розпочав суперечливу кампанію, закликаючи читачів Apple Daily писати листи президентові США Дональду Трампу з проханням “врятувати Гонконг”.

Суд постановив, що це прирівнюється до відкритого звернення до іноземної держави з проханням втрутитися у справи Гонконгу.

“Ніхто при здоровому глузді не може вважати, що Гонконг здатен провести політичні реформи без хоча б мовчазної згоди Пекіна”, — сказав Тон. За його словами, протести 2014 та 2019 років “повністю суперечать здоровому глузду”.

Підпис до фото, Прихильники Пекіна називають Лая зрадником і слугою ЗаходуПекін заявляє, що завдяки Закону про національну безпеку та парламенту, сформованому виключно з “патріотів”, Гонконг пройшов шлях “від хаосу до керованості” й рухається до процвітання.

Водночас критики — серед них сотні тисяч гонконгців, які виїхали з міста після ухвалення закону, — кажуть, що інакодумство придушене, а свободи суттєво обмежені.

Серед них — колишній депутат Лі.

“У перші дні у Великій Британії мене переслідували нічні кошмари. Я відчував глибоку провину: чому ми можемо жити вільно в інших країнах, а наші близькі друзі сидять у в’язниці?” — каже він.

Родина Лая вже багато років закликає звільнити його, посилаючись на проблеми зі здоров’ям — він хворіє на діабет. Утім, ці звернення досі залишаються без відповіді.

Влада та юридична команда Лая в Гонконгу заявляють, що його медичні потреби задовольняються.

Невістка Лая, Кармен Цзанг, живе в Гонконгу разом із родиною. Вона розповідає, що діти сумують за дідусем і за великими сімейними вечерями, які він влаштовував кожні два тижні. Вона розповідає, що гучний голос Лая лякав її доньку, коли та була маленькою, але “вони любили ходити до дідуся… Вони вважали його веселою та цікавою людиною”.

Водночас Цзанг не впевнена, що для Лая ще є місце в нинішньому Гонконгу:

“Коли тобі в око потрапляє порошинка, ти ж просто прибираєш її, правда?”