Хто контролює Куп’янськ і хто кого оточив у місті

Підпис до фото, Про контроль над Куп’янськом одночасно заявили і Путін, і Зеленський

• • Author, Олег Черниш
  • Role, ВВС News Україна, Київ
• 23 грудня 2025, 15:34 GMT

  Оновлено: 2 хвилин(и) тому

Куп’янськ опинився в унікальній ситуації. І російська влада, і українська одночасно та наполегливо заявляють, що контролюють населений пункт – і навіть оточили сили противника всередині нього. Як таке може бути?

Великий транспортний вузол – місто Куп’янськ на Харківщині – вперше потрапило під російську окупацію ще на самому початку повномасштабного вторгнення, наприкінці лютого 2022 року.

Восени того ж року Сили оборони змогли провести контрнаступальну операцію і звільнити місто.

Відтоді Куп’янськ залишається під контролем ЗСУ і продовжує відігравати важливу роль в забезпеченні українських підрозділів на східному березі річки Оскіл. А також є загрозою для російської логістики на окупованій Луганщині, оскільки від міста до траси Бєлгород-Сватово, яку використовують російські війська, близько 40 км.

Підпис до фото, В місті Куп’янськ продовжуються бої в житловій забудові. Українська влада каже, що залишилось “зачистити” близько 100 російських військових Командування армії РФ наприкінці 2024 року почало шукати варіанти, як повернути Куп’янськ під свій контроль.

Прямі атаки на місто зі східного берега Осколу не дали результату. Однак згодом росіяни змогли з проблемами і втратами, але все ж переправити декілька десятків піхотинців на західний берег.

Станом на лютий 2025 року на цьому березі утворилося три невеликих плацдарми північніше Куп’янська, які РФ почала поступово збільшувати. Через річку росіяни перебиралися вплав, на плотах і човнах, а також використовуючи трубу магістрального газопроводу. Це не новий для Росії метод.

Таємне проникнення в тил противника через вузькі газові чи каналізаційні труби російські військові практикували ще біля Авдіївки, Торецька та Суджі.

Створивши стійкі плацдарми північніше Куп’янська влітку 2025 року, російські армійці почали поодинокими групами, поміж українськими позиціями, пробиратися в міську забудову населеного пункту і там накопичуватися в підвалах та інших сховках.

Вони декілька разів сфотографувалися з прапорами РФ в центральній частині міста, що дозволило Кремлю і російському генштабу наввипередки звітувати про “блокування”, “оточення” і “фактичне взяття” Куп’янська.

Заяви з Москви

Наприкінці серпня російський генштаб почав заявляти, що Куп’янськ “майже блоковано”.

На початку жовтня естафету підхопив вже сам очільник Кремля Володимир Путін. Він заявив, що російська армія захопила на той момент дві третини міста.

Через кілька тижнів голова генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов доповів, що “місто оточене”, а Путін публічно запросив іноземних журналістів відвідати Куп’янськ.

За його словами, російська армія заблокувала на лівому березі річки Оскіл 15 батальйонів противника, тобто близько 3,5 – 4 тисяч бійців.

Повідомлення про “котел” і “жахливе становище” українських військ на цьому напрямку інформаційні ресурси Міноборони РФ поширювали майже щодня весь листопад.

Апогеєм стало зібрання усіх командувачів російських угруповань в Україні, очільника генштабу Герасимова і президента Путіна на командному пункту угруповання “Захід”, яке власне і відповідальне за наступ на місто.

Підпис до фото, Російський генерал, командувач угруповання “Захід” Сергій Кузовлев доповідає Путіну про “остаточне взяття” Куп’янська 20 листопадаКомандувач цього формування, генерал Сергій Кузовлєв офіційно доповів президенту РФ про завершення операції зі взяття Куп’янська.

Путін ще уточнив в нього: “Так що, все, завершили цілком?” І отримав відповідь “так точно”.

“Місто перебуває під нашим контролем, знищуються дрібні розрізнені групи противника”, – уточнив Кузовлєв.

Російський президент подякував генералу і його підлеглим за цю роботу.

Заяви української сторони, міжнародних OSINT-аналітиків, а також окремих російських воєнкорів та блогерів, що “взяття Куп’янська” так і не відбулося “на землі”, в Кремлі вирішили ігнорувати.

Такий стан справ тривав аж до 12 грудня, допоки Володимир Зеленський не прибув до околиць Куп’янська. Він записав відеоселфі біля стели з назвою міста. Одночасно з тим військове командування Сил оборони вперше розкрило подробиці масштабної операції, яка, виявляється, тривала в режимі інформаційної тиші майже три місяці.

Що каже Україна

Згідно із заявою корпусу Національної гвардії “Хартія”, на початку вересня рішенням головкома ЗСУ Олександра Сирського було створене спеціальне пошуково-ударне угруповання для “стабілізації обстановки” в Купянську.

Планування та командування операцією здійснював корпус “Хартія” у взаємодії з тактичною групою “Куп’янськ”, яка вела бойові дії безпосередньо в місті.

Участь в операції взяли бійці “Хартії”, 475-й штурмового полку “CODE 9.2” ( на той момент – батальйон), підрозділи Іноземного легіону ГУР та 144-ї механізованої бригади.

Керівником цього угруповання став полковник Сергій Сідорін, який раніше командував бригадою Нацгвардії “Рубіж”.

За його словами, операцію українські бійці почали у вересні, а її перший етап завершили вже наприкінці жовтня. Це саме тоді, коли Путін і Герасимов публічно оголошували про “взяття” і “оточення” Куп’янська.

Щоправда, начальник штабу полку “CODE 9.2” Андрій Міщенко (позивний “Дід”) каже ВВС News Україна, що його підрозділ перекинули на Куп’янський напрямок ще раніше – 24 серпня, коли ситуація в місті “стала критичною”.

Завданням штурмовиків було зупинити просочування російських бійців в місто з боку північних околиць – сіл Кіндрашівка та Радьківка.

За словами Міщенка, на кінець серпня в кожному з цих населених пунктів вже накопичилось близько сотні росіян, а в самому Куп’янську – понад дві сотні.

Як так сталося? Начштабу каже, що як такого “провалу” ЗСУ на цій ділянці не було.

Просто Україна мала північніше Куп’янська лише поодинокі позиції слабко підготовлених бійців Тероборони. Між ними був завеликий міжпозиційний простір і не було стійкого контролю за територією.

Росіяни, переправшись через річку, непомітно обходили ці позиції, намагаючись не вступати в бій і рухаючись далі до житлової забудови. Як приклад, Міщенко повідомив, що на одній позиції в лісі біля Осколу вдалося знайти підрозділ з шести українських бійців, які провели в повному оточенні пів року.

“Ситуація в Куп’янську на той час була вже дуже критична, тому що в самому місті було вже таке величеньке угруповання (росіян, – Ред.) і спроби Сил оборони України зачистити Куп’янськ не вдавались, саме тому що весь час з півночі надходило поповнення противника”, – пояснює “Дід”.

Таємна операція

Щоб перекрити інфільтрацію бійців РФ в Куп’янськ, необхідно було перерізати шлях, який вони використовували. Для цього українцям треба було зачистити села Мирне (до 2024 року називалось Московка), Радьківка і Кіндрашівка, а також лісовий масив північніше Куп’янська.

Умови для бою тут дуже складні.

“Ліс, який ми будемо штурмувати, він дуже-дуже складний по рельєфу. Він весь зрізаний балками, там перепади до 50 м, противник накопав там собі так звані “ластівчині гнізда”, тобто в балці він зробив собі відгалуження нір і знищити їх всі в лісі FPV… доволі складно, а бомберами бомбити ще складніше”, – пояснював командир полку Code 9.2 Олександр Настенко (позивний “Флінт”).

А проте українські бійці змогли все ж вибити противника з цієї ділянки фронту і перерізати логістику. Елемент успіху – робота штурмових підрозділів та застосування великої кількості розвідувальних і ударних БПЛА, які атакували позиції росіян як на західному, так і на східному березі Осколу.

Проте співбесідники ВВС в Силах оборони кажуть про ще один ключовий елемент – секретність. Російські війська до останнього не могли повірити, що проґавили перекидання додаткових сил противника і створення ударного угруповання на цій ділянці.

Підпис до фото, Полковник Сергій Сідорін каже, що один з чинників успіху операції в Куп’янську – це її секретність та продуманістьНасамперед непомітно треба було провести контрнаступальну операцію північніше Куп’янська.

У всіх бійців та командирів забрали телефони і обмежили спілкування. Це дозволило запобігти витоку інформації.

За словами полковника Сідоріна, армійці РФ тривалий час думали, що на околицях міста і в сусідніх селах ведуться бої лише з тими силами, які там і так раніше перебували.

Він додав, що командування РФ також не виявило збільшення артилерійського вогню з боку ЗСУ, оскільки українці намагалися застосовувати такий вогневий вплив “точково”, надаючи перевагу іншим засобам ураження.

Робота піхоти та БПЛА дозволила українцям звільнити північно-західне передмістя Куп’янська, прорватись до річки Оскіл і заблокувати росіян в середмісті.

Таким чином, на початок листопада російське угруповання, яке вже зайшло в Куп’янськ, опинилося без наземного сполучення з основою частиною сил РФ як на східному так і на західному березі Осколу.

Після цього українські бійці зайшли безпосередньо в міську забудову і почали поступову зачистку житлових будівель одна за одною. За оцінками військового командування, в забудові в різних частинах міста на початок операції перебувало близько 200 російських штурмовиків.

Наприкінці грудня їх там може залишатися близько 80-100 людей, каже українська влада.

“Хартія” заявляє, що в ході Куп’янської операції в період від 22 вересня до 12 грудня знищено 1 027 росіян, 291 – поранено, а 13 – взято у полон.

Підпис до фото, Зеленський відвідав пункт управління тактичної групи “Куп’янськ” 12 грудня. Він нагородив бійців за операції зі звільнення містаЩо стосується “оточення” українських сил, про яке постійно заявляє Кремль, то воно дійсно планувалося, але командуванню Сил оборони вдалося йому запобігти, каже Сергій Сідорін.

“Одна з бригад, яка нам протистоїть, мала завдання оточити місто, зробити кільце оборони, це було дійсно справжньою проблемою. Тобто, якщо просочилось в місто від 30 до 150 людей, це ще не є загрозою вважати, що місто втрачене…а от коли противник вже вибудував лінію оборони по зовнішньому кільцю міста, то це вже проблема для наших підрозділів, які ведуть бойові дії з противником на лівому березі річки Оскіл і безпосередньо в місті”, – сказав він.

Ймовірно, оптимістичні заяви нагору з боку росіян спровокувало на початку осені те, як легко штурмовикам вдалося просочитись крізь українську оборону в населеному пункті.

Труднощів ЗСУ також додавало і те, що для прихованого переміщення і накопичення росіяни використовували дві газові труби – діаметром 1 м та 1,2 м, каже командир першого батальйону “Хартії” з позивним “Абат”.

В цих трубах вони тривалий час розміщували свої позиції і ховалися від українських дронів. За словами “Абата”, в них російські бійці могли сидіти і “місяць-два”.

Українські підрозділи, зокрема полк “Ахіллес”, раніше заявляли, що підірвали газогони на ділянці, яка проходить по річці Оскіл.

Що буде далі

На цей час українські підрозділи, що ведуть зачистку, діють поступово і повільно, переходячи від одного кварталу Куп’янську до іншого.

Бійці Сил оборони ведуть наступ відразу із південного заходу, півдня і півночі, затискаючи противника в центрі і видавлюючи його в сторону річки.

Осередки спротиву росіян фіксують в районі багатоповерхівок, в центрі міста і на південній околиці. Російські війська намагаються завадити операції ЗСУ в Куп’янську, застосовуючи ударні безпілотники зі східного берега.

Командир першого батальйону “Хартії” з позивним “Абат” каже, що армійці РФ можуть тримати позиції в певному оточенні ще тривалий час. Боєприпаси їм постачають за допомогою дронів, а знайти їжу у великому місті – не проблема.

Ситуація ускладнюється тим, що в Куп’янську ще залишається багато цивільних (за оцінкою влади, близько 500). Тобто українські військові не можуть знищити будинок, в підвалі якого ховаються росіяни, якщо в ньому досі проживають цивільні. Доводиться зачищати цей об’єкт “вручну”.

“Це велике місто, щоб повністю його зачистити, потрібен час. Вони зараз перекриті повністю логістично, повністю перекриті їхні заходи, але особовий склад противника залишається в самому населеному пункті, вони займають там декілька багатоповерхівок і намагаються тримати оборону”, – каже “Абат”.

Здаються в полон росіяни неохоче, констатує командир. Це пов’язано, вважає він, з тим, що командування РФ обіцяє оточеним бійцям, що “їх скоро врятують”.

Підпис до фото, Селфі президента Володимира Зеленського біля стели на в’їзді в Куп’янськ, яке в російських ЗМІ назвали фейкомІ певні підстави на це сподіватися в них є.

За словами начштаба полку CODE 9.2 Андрія Міщенка, зафіксовано перекидання резервів росіян на цей напрямок, зокрема ще одного мотопіхотного полку.

“Підкинули вони резервів, намагаються щось робити. Це відбулось нещодавно. Але на сьогоднішній день не видно, щоб вони досягли цим результату. Якщо вони перекинуть, наприклад, з Покровська, Костянтинівки, Запорізького напрямку більше сил і засобів на Куп’янськ, то, можливо, їм і вдасться (розблокувати оточення, – Ред.). Все залежатиме від того, які сили і засоби будуть в них і які їм протистоятимуть з нашого боку”, – розмірковує офіцер.

Президент Зеленський повідомив 22 грудня, що Сили оборони “просунулися в Куп’янську на пів кілометра, зачищення йде”.

“Там правильна йде операція. Ми контролюємо сьогодні Куп’янськ. Там є “русскіє”. Вважають наші війська, що їх до ста людей. Тобто вже їх там небагато. Може, 80–100 людей, але вони всі – це тимчасово”, – заявив він.

Російська влада продовжує наполягати на свої версії подій. Путін 19 грудня під час “прямої лінії” знову заявив, що українці оточені, а місто захоплене “ще пару тижнів тому”.

На фото Зеленського біля стели Куп’янська російський президент відреагував дивно.

Він наче і не заперечив сам факт, але сказав, що український президент раніше був “талановитим артистом”.

“Стела від самого міста десь на відстані приблизно кілометра. Ну чого ж стояти на порозі? Заходь в дім!” – заявив голова Кремля.

Щоправда, регулярні публікації на ресурсах міноборони РФ відеозвернень російських штурмовиків про “успіхи” в Куп’янську з грудня раптово припинились.