“Війна у ту мить завмерла”. Історія Різдвяного перемир’я Першої світової

Підпис до фото, На цьому фото німецькі та британські солдати Першої світової війни стоять разом на полі бою поблизу Плоегстерта, Бельгія, у грудні 1914 року

• • Author, Майлз Берк
• 57 хвилин(и) тому

Під час похмурої зими 1914 року, серед бруду, крові та хаосу Першої світової війни, на Західному фронті спонтанно виникла серія перемир’їв.

У 1960-х роках BBC поспілкувалася з деякими з чоловіків, які протягом цього виняткового різдвяного періоду вирішили скласти зброю.

У переддень Різдва 1914 року стрілець Грем Вільямс з 5-ї Лондонської стрілецької бригади стояв на чергуванні, з тривогою дивлячись крізь пустку нічийної землі на німецькі окопи. Він уже встиг пережити місяці жорстокого насильства, кровопролиття та руйнувань, які згодом стали характерними для Першої світової війни, як раптом сталося щось надзвичайне.

“Раптом уздовж німецької траншеї з’явилися вогні. І я подумав, що це дивно. А потім німці почали співати “Stille Nacht, heilige Nacht”. І я прокинувся, і всі вартові зробили те саме, вони розбудили інших людей, щоб ті прийшли та глянули на те, що, чорт забирай, відбувається”, – згадував стрілець у радіошоу BBC Witness History.

Голоси лунали крізь пустелю нічийної землі, знайомі пісні долали мовний бар’єр, таке собі музичне нагадування про спільну людяність. “Вони закінчили свою різдвяну колядку, і ми їм зааплодували, подумавши, що повинні їм якось помститися. Тож ми відповіли, заспівавши The First Noel”.

Важко визначити, як стало можливим Різдвяне перемир’я 1914 року.

Здавалося, воно виникло спонтанно в багатьох місцях уздовж Західного фронту.

Це було не якесь одне перемир’я, а радше кілька локальних подій. Для деяких солдатів у окопах воно тривало кілька годин, в деяких районах – до 26 грудня, а в окремих осередках навіть до Нового року.

У той час, як на деяких частинах Західного фронту воно взагалі не відбулося. Близько 77 британських солдатів загинули в боях на Різдво 1914 року.

Полковник Скотт Шеперд, тоді молодший офіцер, який воював поблизу міста Армантьєр на півночі Франції, каже, що для нього це почалося майже зненацька.

На світанку різдвяного ранку нічийна земля була вкрита густим туманом. “Таким густим, що не можна було побачити своєї руки перед собою”, – згадував він у розмові в 1968 році з ВВС.

Було рішення, розповідає він, скористатися прикриттям, яке надавала негода, щоб відремонтувати свої занедбані окопи. Але поки солдати наповнювали мішки з піском і намагалися відновити бруствер окопів, туман раптом почав розсіюватися.

“Він зник напрочуд швидко. І вздовж цієї лінії ми раптом побачили, як німці роблять те саме просто на відкритому повітрі. Ми просто дивилися одне на одного деякий час, а потім один чи два солдати підійшли до них”, – розповідає Шеперд.

“Вони зустрілися, потиснули руки, обмінялися цигарками. Вони розговорилися. Війна на той момент завмерла”.

Підпис до фото, Cкотт Шеперд поділився із ВВС своїми спогадами в 1968 роціГенерал Вальтер Конгрів, який командував стрілецькою бригадою, у листі своїй дружині на Різдво описав припинення вогню як “надзвичайну ситуацію”.

Оскільки окопи були надто близько, солдати могли вигукувати вітання одне одному, ініціювати розмови.

“Один німець крикнув, що їм треба перемир’я на день, і запитав, чи вийде хто-небудь, якщо він погодиться”, – писав генерал.

“Дуже обережно один із наших солдатів піднявся над бруствером і побачив, що німець робить те саме. Вони обоє вийшли, а потім вийшли інші… вони весь день ходили разом, обмінюючись сигарами та співаючи пісні”.

Припинення вогню дозволило солдатам трохи перепочити, щоб забрати своїх загиблих з нічийної землі та належно поховати загиблих товаришів. Чоловіки, які лише кілька годин тому намагалися вбити одне одного, обмінювалися сигаретами, їжею та сувенірами з дому.

Були навіть повідомлення про імпровізований футбол, під час якого солдати копали м’яч на пустинному просторі між окопами протилежних сторін. Полковник Йоханнес Німанн, другий лейтенант 33-го саксонського полку, був одним із солдатів, який взяв у цьому участь.

“Раптом з’явився британський солдат із футбольним м’ячем… І тут почався матч. Ми помітили свої ворота кепками. Британці теж. І ми багато копали м’яч. А потім, зрештою, німці виграли матч із рахунком 3:2”.

Війна відновилася

Нічого подібного на це перемир’я більше не траплялося під час Першої світової війни.

Військові керівники, яких застало зненацька припинення вогню та несподіване спілкування між солдатами, побоювалися, що це підірве готовність їхніх військ до бойових дій і послабить воєнні зусилля.

Обидві сторони віддали накази припинити “братання з ворогом” під загрозою військових судів.

Офіцерам наказали відкривати вогонь по ворожих солдатах, які наближалися до окопу, і поступово постріли знову почали лунати вздовж лінії фронту.

Війна відновила свою жорстокість, і в міру того, як її невпинні жахи загострювалися, гіркота між ворожими народами поглиблювалася.

Наступного Різдва час кулеметних обстрілів спеціально розрахували так, щоб заглушити будь-який можливий звук співу колядок, аби запобігти повторенню спонтанного перемир’я.

Різдвяне перемир’я 1914 року, можливо, зрештою не змінило хід війни, але, як каже історик Ден Сноу в подкасті BBC Voices of the First World War, (“Голоси Першої світової війни”), сам факт того, що воно взагалі сталося, є дивом.

“Перемир’я було коротким, спокусливим спалахом індивідуальної людяності у війні бюрократії, машин і вибухових речовин”, – каже він.

Підпис до фото, Пам’ятник Різдвяному перемир’ю і футбольному матчу під час нього в Бельгії. Це один із кількох таких пам’ятників, присвячений цим подіям. У 2005 році про цю коротку мить також вийшов фільм “Щасливого Різдва”І це справило враження на таких чоловіків, як полковник Скотт Шеперд, що пережили це.

На мить солдати з різних боків побачили одне в одному батьків, братів і синів, які прагнули повернутися додому та до близьких, а не безликих ворогів, яких треба вбити.

“Дехто з них розмовляв англійською. Вони радше висловлювали свою неприязнь… до всієї війни, власне. Вони зовсім не були агресивні. Деякі з них казали, що були в Лондоні, були в Англії, вони показували, що раді познайомитися з нами”, – згадував солдат.