Джерело: www.bbc.com
Автор фото, Reuters
9 хвилин(и) тому
Президент Росії Володимир Путін знову дав зрозуміти, що розглядає війну проти України як частину ширшого проєкту з відновлення імперського впливу Росії, йдеться в аналітичному матеріалі Atlantic Council.
Під час виступу 17 грудня в Москві перед керівництвом міністерства оборони РФ Путін заявив, що цілі вторгнення в Україну будуть досягнуті “беззастережно”, та пригрозив продовженням бойових дій у разі відмови від переговорів.
“Якщо протилежна сторона та її іноземні покровителі відмовляться від предметних переговорів, Росія домагатиметься так званого “звільнення своїх історичних земель” воєнним шляхом”, — заявив президент РФ.
Водночас у цих словах немає нічого принципово нового, зазначає видання. Путін давно відомий своїми розлогими “історичними лекціями”, якими він намагається виправдати війну проти України, а також неодноразово напряму порівнював нинішнє вторгнення із загарбницькими війнами Петра І у XVIII столітті.
І все ж сьогодні, коли європейські лідери з дедалі більшою тривогою вдивляються у східний горизонт, Atlantic Council аналізує, що саме Кремль вкладає в поняття “історичні російські землі” — і наскільки далеко насправді сягають ці претензії.
Донбас — чи лише початок?
Найочевидніше тлумачення заяв Путіна полягає в тому, що йдеться про частину Донбасу, яка досі перебуває під контролем України.
Цей відносно невеликий, але добре укріплений і стратегічно важливий регіон справді перебуває в центрі переговорів і названий Москвою ціною можливого припинення вогню.
Водночас Кремль давно відомий суперечливими сигналами. Уже цього місяця сам Путін говорив про “неминуче звільнення Донбасу та Новоросії”.
Слово “Новоросія” пролунало не випадково — і викликало чимало занепокоєння.
“Новоросія” у кремлівському трактуванні
Цей термін з’явився ще у XVIII–XIX ст. і в Російській імперії використовувався для позначення великих територій півдня та сходу сучасної України. У радянський період він зник з ужитку, однак був реанімований Кремлем після початку війни у 2014 році.
Єдиного розуміння кордонів “Новоросії” серед російських націоналістів не існує, однак більшість з них говорять про територію, що значно перевищує вже окуповані частини Запорізької та Херсонської областей.
Сам Путін неодноразово давав зрозуміти, що в його уявленні “Новоросія” охоплює приблизно половину України, включно з усім чорноморським узбережжям і такими містами, як Одеса та Харків.
Київ як сакральна мета
Окреме питання — Київ. У російській державній міфології його вважають “матір’ю міст руських” і колискою православ’я.
Путін регулярно наголошує на цьому “сакральному статусі” столиці України у своїх промовах і текстах, у яких заперечує легітимність української державності.
Тому важко уявити, що він погодиться на мирний сценарій, за якого Київ залишиться столицею незалежної України. З його точки зору неможливо “возз’єднати історичні землі”, залишивши Київ під контролем, як він вважає, ворожої держави.
Виходячи з власних слів Путіна, логічно припустити: у його уявленні “історичні землі Росії” — це вся Україна цілком. Він цього й не приховував.
“Я багато разів говорив, що вважаю російський і український народ одним народом. У цьому сенсі вся Україна — наша”, — заявив він улітку 2025 року на Петербурзькому економічному форумі.
Залишається ключове запитання: чи обмежуються його плани лише Україною?
Імперська травма і війна
У географічному сенсі путінське уявлення про “історичну Росію” явно виходить далеко за межі України. До нього входять території колишньої Російської імперії та Радянського Союзу.
“Що таке Радянський Союз? Це і є історична Росія”, — заявив Путін у 2022 році. Роком раніше він називав розпад СРСР “розпадом історичної Росії” й нарікав, що “те, що будувалося тисячу років, значною мірою було втрачене”.
Втім, було б наївно думати, що жертви України вистачить для реалізації цих амбіцій. Ті самі псевдоісторичні аргументи можна застосувати до десятків інших держав.
“У нас є старе правило: куди ступає нога російського солдата — там наше”, — зауважив Путін цього року.
Якщо орієнтуватися на кордони Російської імперії напередодні Першої світової війни, потенційними цілями можуть стати Фінляндія, Польща, країни Балтії, Білорусь, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан та держави Центральної Азії.
А в максималістському варіанті — й колишні країни соцтабору Східної Європи.
На тлі війни в Україні багато західних експертів починають серйозніше оцінювати імперські амбіції Путіна.
Зокрема, оцінки американської розвідки підтверджують, що російський лідер не відмовився від планів захопити всю Україну та повернути частини Європи, які колись належали СРСР.
“У цьому переконані європейці. Поляки абсолютно впевнені. Країни Балтії вважають себе першими”, — йдеться у звіті розвідки.
Водночас скептики сумніваються в здатності Путіна вести війну проти Заходу й наголошують на поразках його армії в Україні як доказ обмежених можливостей Кремля.
“Це заспокоює, але може вводити в оману”, — зазначає видання. Насправді відсутність суттєвого просування Росії в Україні не свідчить про її фундаментальну слабкість — це результат неймовірного опору та величезних жертв українського народу.
“Проте стійкий опір України, попри перевагу супротивника, не може тривати вічно і не повинен сприйматися як належне. Якщо Україна впаде, Європу чекатиме виклик, до якого вона не готова. Мир можливий лише тоді, коли тиск на Кремль стане настільки сильним, що Путін почне боятися поразки — як на фронті, так і всередині власної країни”, — резюмує видання.
Підписуйтеся на нас у соцмережах
