Ладан: звідки походять та чому зникають ці дорогоцінні пахощі

• • Author, Лорен Хадід
  • Role, BBC Future
• 32 хвилин(и) тому

Ладан – дорогоцінна, запашна смола, найбільше відома як церковний аромат. Водночас вона набуває дедалі більшої популярності в індустрії краси – але її природні запаси стрімко знищуються.

Салабан Салад Мусе вибудував усе своє життя навколо ладану.

Він мешкає в невеликому місті Даяха в регіоні Санаг у Сомаліленді – відокремленому регіоні Сомалі, – та є досвідченим збирачем цієї знаменитої ароматної смоли, яку отримують виключно з дерев босвелії.

Щороку Салад Мусе проводить від трьох до шести місяців у печері поблизу своєї ділянки, на якій ростуть ці дерева. Щодня він іде на землю, яка належить його родині та яку вона обробляє протягом багатьох поколінь. Він переходить від дерева до дерева, оглядає кору, шукаючи шкідників, відгрібає пісок і доглядає за саджанцями, які посадив раніше.

Але доля цих гаїв – і загалом усього способу життя збирачів ладану – висить на волосині. Мірою занепаду гаїв місцеві й глобальні індустрії, побудовані навколо ладану, змушені змінювати те, як цю дорогоцінну речовину виробляють, відстежують і продають у всьому світі.

Підпис до фото, Ладан – це смола, яку виділяють різні види дерев босвелія, такі як B. sacra у Сомаліленді та які перебувають під загрозою зникненняЛадан широко відомий як біблійний священний дар, піднесений немовляті Ісусу разом із золотом і миррою трьома волхвами. Його також протягом тисячоліть використовували в індійській і китайській медицині, і він є одним із найдавніших товарів у світовій торгівлі.

Сьогодні ладан став невіддільною частиною індустрії здоровʼя та краси обсягом 5,6 трлн доларів – його використовують для створення запашних хмар диму під час медитацій і лікувальних практик, а також у ритуалах, вплетених у століття християнського богослужіння.

Для Салада Мусе, утім, ладан має значно більш приземлене значення. Він і багато інших збирачів у Сомаліленді та сусідніх країнах залежать від ладану, адже це – основне джерело їхнього доходу.

Африканський Ріг є одним із головних регіонів виробництва ладана у світі, включно з Сомалілендом, Сомалі, Ефіопією та Суданом. Однак сьогодні місцеві конфлікти, мізерні виплати фермерам, нечітке регулювання й дедалі більший світовий попит тиснуть на збирачів у цих країнах, змушуючи їх робити надрізи на деревах, які йдуть у розріз з екологічними нормами.

Природним джерелом ладану є кілька підвидів дерев босвелії – витривалих пустельних дерев із папероподібною корою та не густим листям, які часто ростуть, чіпляючись за скелі в сухих гірських районах Сомаліленду.

Збирачі в Сомаліленді зішкрібають смолу з кори диких дерев босвелії, часто працюючи багато годин поспіль. Їхня оплата залежить від обсягу зібраної смоли, і працюють вони в умовах нестабільних цін і неформальних ланцюгів постачання.

За словами експертів, вони також можуть ставати жертвами посередників, які наживаються на конфліктах у регіоні та відсутності державного нагляду.

Як і березовий сік чи кленовий сироп, ладан добувають шляхом “підсочки” – коли надрізи в корі дерева дозволяють смолі витікати назовні. За кілька тижнів сік твердне у вигляді “сліз”, які збирачі потім зішкрібають із дерева.

Підпис до фото, Ладан – запашна й ароматна смола з деревним, пряним запахом, її використовують протягом тисяч років для кадіння в церковних ритуалах та у традиційних лікувальних засобахТрадиційний збір смоли здійснюють обережно, з мінімальною кількістю надрізів. Але сьогодні дерева босвелії часто підсікають значно інтенсивніше, ніж вони здатні витримати, що завдає їм довготривалої шкоди. Згідно зі звітом 2022 року, відновлення дерева після такої шкоди може тривати понад 10 років.

На дерева впливають і багато інших чинників. Зміна клімату вже позначається на деяких регіонах. Набіги жуків-точильників також завдають нищівної шкоди.

Популяції Boswellia papyrifera, основного джерела ладану в Ефіопії та Судані, нині скорочуються у всьому ареалі, йдеться в дослідженні Nature 2019 року.

Понад 75% досліджених популяцій не мають молодих дерев, а природне відновлення “відсутнє вже десятиліттями” через поєднання “випасу худоби, частих випалювань і безрозсудної підсочки”.

У дослідженні також зазначають, що подібні загрози нависли й над іншими видами босвелії – при тому, що торгівля ладаном і далі переважно залежить від диких дерев, а не від культивування. За прогнозом дослідників, протягом 20 років виробництво ладану скоротиться вдвічі.

Водночас науковці зазначають, що оцінювати стан дерев у Сомаліленді складно через місцеві конфлікти.

Ладан “безумовно перебуває під загрозою”, хоча повні й доступні дані є лише для кількох видів, каже Анджанетт ДеКарло, засновниця проєкту Save The Frankincense і співавторка звіту 2022 року про шкоду деревам босвелії внаслідок надмірного збору.

Водночас у кількох видів, за її словами, ще є багато окремих дерев.

“Усе залежить від основних загроз у кожній конкретній місцевості, таких як випас верблюдів, надмірна підсочка, екстремальні погодні явища – наприклад, раптові повені – та видобуток корисних копалин”, – каже вона.

Висаджування дерев ладану в більших масштабах – від Західної Африки до Ефіопії – також могло б зарадити, додає вона.

“Це могло б стати хорошим поштовхом. Це значно підвищило б імовірність виживання видів і самого ладану в довгостроковій перспективі”, – вважає ДеКарло.

Однак інші зазначають, що зростання культивування цих дерев також може нести ризики, зокрема провокувати конфлікти за землю або водні ресурси.

Підпис до фото, Фермер у Босасо, Сомалі, збирає “сльози” ладану з дерева босвелії Політичні потрясіння в Сомалі та Сомаліленді можуть робити збирачів залежними від спотових контрактів – торгівлі за принципом “купуй зараз – плати зараз”, що включає кілька ланок посередників, – каже Енді Торнтон, експерт ринку ладану та керівний партнер Silvan Ingredient Ecosystem, консалтингової компанії зі створення стійких ланцюгів постачання.

До того моменту, коли смола доходить до західних постачальників кадильних сумішей, вона може продаватися по 60-100 доларів за кілограм, додає він, тоді як збирачі в Сомаліленді зазвичай отримують лише 2-5 доларів за кілограм – усього близько 3% від кінцевої вартості.

“Люди, які формують експортну ціну, – це ті, хто має достатньо грошей, щоб агрегувати ланцюги постачання і взяти на себе ризик транспортування”, – каже Торнтон.

Світовий ринок ладану у 2023 році оцінювали в 363 млн доларів, щороку на ньому торгують приблизно 6 000-7 000 тоннами, і, за прогнозами, до 2032 року його вартість майже подвоїться – до понад 700 млн доларів.

З 24 видів дерев босвелії, поширених у світі, два ключові місцеві види Сомаліленду мають особливо цінні властивості й аромат. Попит на Boswellia frereana, яка росте на півночі Сомалі та Сомаліленду, настільки високий, що міжнародні покупці охрестили її “королем ладану”.

Це зробило торгівлю ладаном у Сомаліленді однією з найбільших у світі – з орієнтовним експортом щонайменше 1 000 тонн на рік.

Економічний тиск призводить до надмірного збору з дерев босвелії, каже Торнтон, але він також вказує на екологічні навантаження.

“Чим сильніший кліматичний і водний стрес, тим менш життєздатним стає пасторалізм (розведення худоби), – пояснює він. – Тож коли ціни падають, а ладан залишається останнім джерелом доходу, у збирачів майже немає вибору, окрім як робити більше надрізів на деревах”.

Стівен Джонсон є директором FairSource Botanicals – американської консалтингової компанії з етичного постачання, а також компанії Dayaxa Frankincense Export Company (DFEC), експортера ладану з Сомаліленду. За його словами, проблема полягає в тому, що ринок майже не має нагляду і не існує визнаної глобальної сертифікації ладану.

“Бракує бізнес-стимулу сказати: якщо ринок дбає про простежуваність і сталість, ми хочемо впроваджувати ці програми, щоб ефективніше взаємодіяти з ринком”, – каже він.

“Тоді ви мали б значно більше грошей на одиницю продукції, які можна було б спрямувати на програми простежуваності”, – додає Джонсон.

Він зараз намагається вибудувати таку систему. З 2023 року його команда в DFEC використовує прості мобільні інструменти збору даних у Сомалі та Омані, щоб створювати карти ланцюгів постачання, прив’язуючи кожну партію смоли до фотографій із GPS-мітками та екологічних даних.

Підпис до фото, Застосунок DFEC має на меті допомогти фермерам збирати ладан з дерев босвелії екологічним способом, підвищуючи вартість їхнього ладану на ринкуСервіси DFEC містять три основні компоненти: застосунок простежуваності, застосунок для оцінки здоров’я дерев і модуль розвитку спроможностей.

Збирачі реєструються в DFEC через застосунок простежуваності, після чого приносять смолу до пункту збору. Компанія фіксує, коли й де смолу зібрали, перевіряє якість і відстежує її рух – від села до складу, далі до відправлення й зрештою до кінцевого покупця.

“Навіть найвіддаленіші збирачі можуть отримувати оплату через Zad”, – каже Джонсон, маючи на увазі мобільну систему гаманців, широко поширену в регіоні.

Окремий застосунок також пропонують для відстеження й моніторингу стану дерев. Агенти DFEC проводять виїзні перевірки, роблять знімки дерев, а також заміри – вік, висоту й кількість надрізів. Вони вносять ці дані в застосунок здоров’я дерев, де ті отримають геоприв’язку, і надалі відстежують їхній стан під час перевірок кожні шість місяців.

Результати початкових пілотних проєктів застосунку, проведених із січня 2023 року до червня 2024 року, показали, що програма охопила понад 8 000 збирачів.

DFEC також повідомляє, що допомогла приблизно 1 400 збирачам адаптуватися до зміни клімату через семінари й навчання з догляду за деревами. Через застосунок у місцевих громад уже закупили сім тонн смоли, а також зареєстрували понад 3 000 окремих дерев ладану на десятках ферм.

ДеКарло, залучена до цієї ініціативи, каже, що вона є критично важливою для зниження ризиків у ланцюгах постачання й створення більш етичних партнерств.

Система відстеження в застосунку “здається, працює дуже добре й уможливлює тісний супровід у поєднанні з довірою”, – каже Франс Бонгерс, професор лісової екології Вагенінгенського університету в Нідерландах, який працює з темою ладану вже десятиліттями, але не був залучений до цього проєкту.

За його словами, користувачам смоли також спокійніше знати, що за продуктом так ретельно стежать, а довгостроковий моніторинг стану дерев стає можливим.

“Звісно, це має свою ціну”, – додає він.

Попри потенціал застосунків, деякі дослідники вважають, що потрібно зробити ще більше, аби стимулювати попит на більш сталий ладан серед тих, хто його купує.

Зокрема, ДеКарло каже, що Католицька церква могла б використати свою непропорційно велику м’яку силу, щоб позитивно вплинути на ринок. Хоча на неї припадає лише 5% світової торгівлі ладаном, вона, за її словами, має величезний символічний і моральний вплив.

“Мене це навіть трохи зворушує – уявляти, як папа робить заяву або ініціативу, зважаючи на те, який це могло б мати вплив, – каже вона. – Це спричинило б ланцюгову реакцію”.

“Ці дерева мають значення, і люди, які виконують цю роботу, – жінки, що надривають спини, сидячи по 12 годин на день і сортують цю смолу, – усі вони мають значення”, – каже ДеКарло.

Підписуйтеся на нас у соцмережах