Джерело: www.bbc.com
-
- Author, Емі Вокер
- 49 хвилин(и) тому
Вона була — і залишається — однією з найвідоміших жінок ХХ століття. Стиль королеви Єлизавети II неможливо сплутати з жодним іншим: стриманий, впізнаваний й поза часом.
Як і сама монархиня, він майже не змінювався протягом десятиліть. Яскраві пальта й капелюхи для публічних появ, твідові костюми, тартани та хустки — для приватного життя.
Кожен її образ був продуманим до дрібниць. Практичним — і водночас символічним. У ньому читалися м’яка сила, дипломатія й внутрішня стійкість — без зайвих слів і гучних жестів.
Саме про це — нова виставка в Королівській галереї Букінгемського палацу. Вона охоплює десять десятиліть життя Єлизавети II й приурочена до сторіччя з дня її народження.
Через одяг, прикраси та аксесуари виставка розповідає історію країни, яка змінювалася разом зі своєю королевою.
Серед двохсот експонатів — сукні, капелюхи, взуття, прикраси. Ми обрали п’ять образів, що стали справжніми символами епохи.
Твід і тартан: стримана класика
Одним із знакових образів став ансамбль, створений її кравцем Норманом Гартнеллом, – твідовий жакет та спідниця з балморальського тартана, який королева вперше одягла ще у 1950-х роках.
Цей комплект на десятиліття став основою її повсякденного, “неофіційного” стилю. Практичний — ідеальний для прогулянок на природі — та водночас стриманий і ненав’язливий.
За словами Маріан Квей, королівської модної оглядачки й журналістки Vogue, вибір тканин мав чітке завдання: підтримувати британську моду, майстерність і національне виробництво. А жіночний крій і приглушена палітра кольорів асоціювалися зі стабільністю, надійністю та м’якою владою.
“Це образ, який промовляє: “Я тут головна”, — але без гучних жестів”, — пояснює Квей.
Королева ніколи не гналася за трендами. “Якби вона намагалася бути модною, здавалося б, що її зносить кожен порив вітру”, — додає Квей. Саме стриманість і вірність традиції створювали відчуття стабільності й тяглості.
З часом цей стиль почали сприймати як квінтесенцію британської моди. Та його вплив виявився значно потужнішим, ніж здається на перший погляд.
За словами кураторки виставки Керолайн де Гітто, цей образ і сьогодні надихає дизайнерів. Як приклад вона згадує колекцію Balmoral сезону 2024 італійського люксового бренду Miu Miu, де тартанові кілти переосмислені в сучасному ключі — з очевидним відсиланням до гардероба королеви.
Коронаційна сукня
Коронаційна сукня королеви, створена Норманом Гартнеллом, була представлена у 1953 році. Вона пошита з шовку, виробленого в графстві Кент, і щедро оздоблена вишуканою вишивкою із золотого склярусу, кристалів і перлів.
У цьому образі зійшлися всі риси британської майстерності, яку Єлизавета II послідовно підтримувала й популяризувала. Та справжньою унікальністю сукні стала символіка — з часом саме вона перетворилася на візитівку королівського стилю.
В орнаментах сукні були вишиті квіткові емблеми чотирьох країн Сполученого Королівства. Затвердивши вже восьмий варіант ескізу Гартнелла, королева попросила доповнити його символами інших держав Співдружності.
Так поруч із тюдорівською трояндою Англії, чортополохом Шотландії, валлійським пореєм та ірландським трилисником з’явилися кленовий листок Канади та квітка лотоса — символ Індії.
“Ця сукня стала своєрідним реверансом Британії у бік всієї Співдружності”, — зазначає Маріан Квей. За її словами, вибір такого образу був промовистим свідченням того, якою королевою була Єлизавета II — і яким був її стиль правління.
Сукня Ейзенхауера
У 1957 році Єлизавета II з’явилася на державному обіді на честь президента США Дуайта Ейзенхауера у зеленій сукні без рукавів, також створеній Норманом Гартнеллом. Захід проходив у британському посольстві у Вашингтоні.
“Вона була на світовій сцені 70 років і завжди вміла обрати правильний образ”, — зазначає кураторка виставки Керолайн де Гітто.
Втім, щодо символізму цієї сукні думки розходяться.
“Вона неймовірно красива, — каже де Гітто, — але, чесно кажучи, я не бачу в ній явної символіки”.
Відомо, що сукня була обрана для візиту в США у часи Холодної війни, коли основною метою було зміцнення трансатлантичних зв’язків.
За словами Маріан Квей, королева хотіла зробити знак на адресу Америки: її “яблучно-зелений” відтінок може натякати на США.
“Від прізвиська Нью-Йорка “Велике Яблуко” до традиційного американського яблучного пирога — яблуко стало символом усього класично американського”, — пояснює Квей.
Сукня ніби промовляє: “Я — суверен Британії, але я висловлюю вам свою повагу”.
Королівська модна оглядачка Елізабет Холмс додає, що ще на початку правління Єлизавета II використовувала одяг, щоб “утвердити себе по-новому — як чарівну молоду жінку на світовій сцені, де домінували чоловіки”.
Вбрання Гартнелла, часто з приталеним корсетом і пишною спідницею, “підкреслювали її жіночність, а не намагалися її приховати чи замаскувати”, — додає Холмс.
Синя сукня з болеро
Королева з’явилася на весіллі своєї сестри, принцеси Маргарет, у синій сукні з криноліновою спідницею та жакеті-болеро у 1960 році.
“Це символ вічної елегантності”, — зазначає Керолайн де Гітто.
Сукня з гіпюровим мереживом повторювала силует вбрання нареченої і доповнювалася синім капелюшкою з трьома шовковими трояндами — ймовірно, на честь повного імені молодшої сестри, Маргарет Роуз.
Окрім досконалості виконання, сукня натякає на історичний момент країни, що стояла на порозі змін. Це був останній випадок, коли членкиня королівської родини, яка не була нареченою, з’являлася на весіллі в довгій сукні.
“Королева прожила довге життя, і її життя — це хроніка тієї епохи, коли британська мода справді почала розвиватися”, — додає де Гітто.
“Це було ще до “буремних шістдесятих”, коли довжину спідниць почали скорочувати завдяки Мері Квант. Це був справді особливий момент”, — наголошує Маріан Квей.
Якщо раніше Єлизавета віддавала перевагу темним відтінкам, то саме з цього часу почала проявляти любов до синього — одного з багатьох яскравих кольорів, які вона носила протягом життя.
“У синьому є щось заспокійливе: він вселяє довіру, але не виглядає нав’язливо. Це — дипломатія моди”, — пояснює Маріан Квей.
Прозорий дощовик
Автор фото, BBC/Jon Stokes
Особливо серед багатьох експонатів виділяється прозорий пластиковий дощовик 1960-х років. Його створив ще один королівський кутюр’є, Харді Ейміс, який пізніше працював над футуристичними костюмами для фільму Стенлі Кубрика1968 року “2001 рік: Космічна одіссея”.
Як і прозорі пластикові парасолі, що згодом стали її візитівкою на офіційних заходах, цей дощовик дозволяв усім бачити яскраві сукні королеви за будь-якої погоди.
“Колір мав значення, — підкреслює Керолайн де Гітто, — важливо, щоб люди, які прийшли її побачити, дійсно могли це зробити. Навіть якщо ви стоїте в десятому ряду, ви бачите фігуру в яскраво-жовтому пальті чи будь-якому іншому кольорі… І ви бачите королеву”.
Футуристичний плащ — модний у 1960-х — також показує, що королева йшла в ногу з часом. Квей зазначає, що “вона не хотіла, щоб її вважали іконою моди”.
Однак де Гітто підкреслює, що окрім прихованої символіки, тренди грали важливу роль у багатьох образах королеви у молоді роки.
У 1940-х на її одязі відчувався вплив New Look Крістіана Діора з приталеними силуетами, а у 1950-х — більш об’ємні форми, натхненні іспанським Домом моди Balenciaga.
“У 60-ті вона носила досить короткі спідниці, маленькі приталені костюми, яскраві кольори — усе це відображало епоху”, — додає де Гітто.
У 1970-х королева почала обирати більш вільні вечірні сукні з драпованими рукавами та витонченими візерунками.
Хоча її образи відповідали модним тенденціям, впізнаваний стиль королеви залишався “дуже елегантним, по-британськи стриманим і класичним”, відзначає де Гітто.
“Королева завжди робила правильний вибір — доречно й бездоганно для будь-якої ситуації. Для людини, яка перебувала на світовій сцені 70 років, це справді вражає”.
Ілюстрації: Джез Фрейзер/BBC
