“Я висвітлював 40 воєн, але ніколи не бачив такого року, як 2025”. А 2026 ще...

• • Author, Джон Сімпсон
  • Role, Редактор BBC з міжнародних питань
• 40 хвилин(и) тому

За свою кар’єру, що почалася ще в 1960-х роках, я висвітлював понад 40 воєн у різних частинах світу. Я бачив, як холодна війна досягла свого піка, а потім просто зникла. Але я ніколи не бачив року настільки тривожного, як 2025-й – не лише через те, що нині палає кілька великих конфліктів, а й тому, що стає зрозуміло: один із них має геополітичні наслідки безпрецедентної ваги.

Президент України Володимир Зеленський застеріг, що нинішній конфлікт у його країні може перерости у світову війну. Після майже 60 років спостереження за війнами в мене з’являється неприємне відчуття, що він має рацію.

Уряди країн НАТО перебувають у стані підвищеної готовності, уважно стежачи за будь-якими ознаками того, що Росія перерізає підводні кабелі, якими передається електронний трафік, що підтримує функціонування західного суспільства. Російські дрони звинувачують у перевірці оборони країн НАТО. Їхні хакери розробляють способи виведення з ладу міністерств, екстрених служб і величезних корпорацій.

Західні органи влади переконані, що російські спецслужби вбивають або намагаються вбити дисидентів, які знайшли притулок на Заході. Розслідування замаху на вбивство колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля у Солсбері в 2018 році (а також фактичного смертельного отруєння місцевої жительки Дон Стерджес) дійшло висновку, що цей напад був погоджений на найвищому рівні в Росії.

Це означає – самим президентом Путіним.

Підпис до фото, Президент України застеріг, що нинішній конфлікт в Україні може перерости у світову війну2025 рік був позначений трьома дуже різними війнами. Є, звісно, Україна, де, тільки за даними ООН, загинули 14 000 цивільних, а насправді набагато більше. І повністю знищені десятки міст. Є Газа, де прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу пообіцяв “могутню помсту” після того, як близько 1 200 людей були вбиті під час нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, а 251 людину взяли в заручники.

Відтоді внаслідок дій ізраїльських військових загинули понад 70 000 палестинців, зокрема понад 30 000 жінок і дітей, за даними підконтрольного ХАМАС міністерства охорони здоров’я в Газі – цифри, які ООН вважає надійними.

Тим часом у Судані триває жорстока громадянська війна між двома військовими угрупованнями. За останні кілька років там загинули понад 150 000 людей, а близько 12 мільйонів були змушені покинути свої домівки.

Можливо, якби це була єдина війна у 2025 році, зовнішній світ зробив би більше, щоб її зупинити. Але це було не так.

“Я добре вмію зупиняти війни”, – сказав президент США Дональд Трамп, коли його літак прямував до Ізраїлю після того, як він домовився про припинення вогню в Газі. І справді, нині в Газі гине менше людей. Але, попри режим припинення вогню, важко сказати, що війна в Газі була вирішена.

З огляду на жахливі страждання на Близькому Сході може здатися дивним стверджувати, що війна в Україні перебуває на зовсім іншому рівні. Але це так.

Підпис до фото, “Я добре вмію вирішувати війни”, – сказав президент США Дональд ТрампЯкщо не брати до уваги холодну війну, більшість конфліктів, які я висвітлював упродовж років, були відносно невеликими: безперечно жорстокими й небезпечними, але недостатньо серйозними, щоб загрожувати миру в усьому світі.

Деякі війни – такі як В’єтнам, перша війна в Перській затоці чи війна в Косові – часом виглядали так, ніби можуть перерости у щось значно гірше, але цього так і не сталося.

Великі держави надто боялися ризику, що локалізована звичайна війна може перетворитися на ядерну.

“Я не збираюся починати для вас Третю світову війну”, – нібито кричав у рацію британський генерал сер Майк Джексон у Косові в 1999 році, коли його начальник по НАТО наказав британським і французьким військам захопити аеродром у Приштині після того, як туди першими увійшли російські війська.

Однак у прийдешньому 2026 році Росія, зважаючи на очевидну незацікавленість президента Трампа Європою, схоже, готова і налаштована домагатися значно більшого домінування.

На початку цього місяця Путін заявив, що Росія не планує воювати з Європою, але готова “прямо зараз”, якщо європейці цього захочуть.

Пізніше, під час телевізійного заходу, він сказав: “Жодних операцій не буде, якщо ви ставитиметеся до нас з повагою, якщо поважатимете наші інтереси так само, як ми завжди намагалися поважати ваші”.

Підпис до фото, Путін заявив, що Росія не планує воювати з Європою, але готова “прямо зараз”, якщо європейці цього захочутьАле Росія, яка є великою світовою державою, вже вторглася в незалежну європейську країну, що призвело до величезної кількості жертв серед цивільного населення і військових. Україна звинувачує Росію у викраденні щонайменше 20 000 дітей.

Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна у зв’язку з його причетністю до цього – що Росія завжди заперечувала.

Росія стверджує, що вторглася, аби захистити себе від розширення НАТО, але президент Путін дав зрозуміти, що існує й інший мотив – прагнення відновити регіональну сферу впливу Росії.

Дедалі інша Америка

Він із вдячністю усвідомлює, що минулий рік, 2025-й, приніс те, що більшість західних країн вважали немислимим: можливість того, що американський президент може відвернутися від стратегічної системи, яка діяла з часів Другої світової війни.

Вашингтон не лише сумнівається, чи хоче він захищати Європу, а й не схвалює напрям, у якому, на його думку, Європа рухається. У новому звіті адміністрації Трампа з національної безпеки йдеться про те, що Європа нині стикається з “різкою перспективою цивілізаційного зникнення”.

Кремль привітав цей звіт, заявивши, що він відповідає власному баченню Росії. Ще б пак.

Усередині Росії Путін, за даними спеціального доповідача ООН з прав людини в Росії, змусив замовкнути більшість внутрішньої опозиції – як до себе, так і до війни в Україні. Водночас у нього є й власні проблеми: можливість нового зростання інфляції після недавнього сповільнення, падіння нафтових доходів і необхідність підвищення ПДВ для фінансування війни.

Підпис до фото, Президент США Дональд Трамп та президент України Володимир Зеленський посварилися під час зустрічі в Білому домі в лютому 2025 рокуЕкономіки Європейського Союзу у десять разів більші за російську – і ще більше, якщо додати Велику Британію. Сукупне населення Європи у 450 мільйонів людей більш ніж утричі перевищує населення Росії, яке становить 145 мільйонів.

І все ж Західна Європа виглядала наляканою перспективою втрати свого звичного комфорту і до недавнього часу неохоче платила за власну оборону, доки можна було переконати Америку її захищати.

Америка теж нині інша: менш впливова, більш замкнена в собі й дедалі відмінніша від тієї Америки, про яку я писав упродовж усієї своєї кар’єри. Тепер, багато в чому як у 1920-х і 1930-х роках, вона хоче зосередитися на власних національних інтересах.

Навіть якщо президент Трамп втратить значну частину своєї політичної сили на проміжних виборах наступного року, він може настільки сильно зсунути маятник у бік ізоляціонізму, що навіть більш прихильному до НАТО американському президентові у 2028 році буде складно прийти Європі на допомогу.

Не думайте, що Володимир Путін цього не помітив.

Ризик ескалації

Прийдешній 2026 рік справді виглядає важливим. Зеленський цілком може відчути себе змушеним погодитися на мирну угоду, відрізавши значну частину української території.

Чи буде достатньо надійних гарантій, щоб зупинити президента Путіна від спроб повернутися за новими здобутками через кілька років?

Для України та її європейських союзників, які вже відчувають, що перебувають у стані війни з Росією, це ключове питання. Європі доведеться взяти на себе значно більшу частку відповідальності за підтримку України, але якщо Сполучені Штати відвернуться від неї, як іноді погрожують, це стане колосальним тягарем.

Підпис до фото, Якщо Сполучені Штати відвернуться від України, це стане колосальним тягарем для ЄвропиАле чи може війна перерости у ядерне протистояння?

Ми знаємо, що президент Путін – азартний гравець. Більш обережний лідер не наважився б на вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Його поплічники роблять моторошні погрози стерти Велику Британію та інші європейські країни з лиця землі за допомогою новітньої російської зброї, але сам він зазвичай значно стриманіший.

Поки американці залишаються активними членами НАТО, ризик того, що вони можуть відповісти власним нищівним ядерним ударом, усе ще занадто великий. Принаймні поки що.

Глобальна роль Китаю

Що ж до Китаю, то президент Сі Цзіньпін останнім часом майже не робив прямих погроз на адресу самоврядного острова Тайвань. Але два роки тому тодішній директор ЦРУ Вільям Бернс заявив, що Сі Цзіньпін наказав Народно-визвольній армії бути готовою до вторгнення на Тайвань до 2027 року.

Якщо Китай не зробить якогось рішучого кроку для встановлення контролю над Тайванем, Сі Цзіньпін може виглядати досить слабким. А цього він не захоче.

Можна подумати, що Китай нині занадто сильний і заможний, щоб зважати на внутрішню громадську думку. Це не так.

Відтоді як повстання проти Ден Сяопіна у 1989 році закінчилося різаниною на площі Тяньаньмень, китайські лідери з нав’язливою уважністю стежать за реакцією суспільства.

Я сам спостерігав за подіями на Тяньаньмень, висвітлюючи їх і навіть інколи живучи на самій площі.

Підпис до фото, Президент Сі Цзіньпін (у центрі) останнім часом майже не робив прямих погроз на адресу ТайванюІсторія 4 червня 1989 року була не такою простою, як ми тоді думали: озброєні солдати стріляють у беззбройних студентів. Це, безумовно, відбувалося, але паралельно в Пекіні й багатьох інших китайських містах точилася ще одна боротьба.

Тисячі звичайних робітників вийшли на вулиці, сповнені рішучості використати напад на студентів як шанс повністю повалити владу Комуністичної партії Китаю.

Коли я проїжджав вулицями два дні потому, я побачив щонайменше п’ять спалених поліцейських дільниць і три знищені штаби місцевої служби безпеки. В одному з передмість розлючений натовп підпалив поліцейського і приставив його обвуглене тіло до стіни.

На його голову одягли формений кашкет, а між почорнілими губами встромили сигарету.

Виявилося, що армія не просто розганяла тривалу студентську демонстрацію – вона придушувала масове повстання звичайних китайців.

Політичне керівництво Китаю, досі не здатне поховати спогади про те, що сталося 36 років тому, постійно вишукує ознаки опозиції – чи то з боку організованих рухів на кшталт Фалуньгун, незалежної християнської церкви або продемократичного руху в Гонконзі, чи просто людей, які протестують проти місцевої корупції. Усі їх жорстко придушують.

З 1989 року я багато часу присвятив репортажам про Китай, спостерігаючи за його піднесенням до економічного й політичного домінування. Я навіть був знайомий з одним високопоставленим політиком, який був суперником і конкурентом Сі Цзіньпіна. Його звали Бо Сілай, і він був англофілом, який напрочуд відверто говорив про китайську політику.

Якось він сказав мені: “Ти ніколи не зрозумієш, наскільки невпевнено почувається уряд, коли знає, що його не обирали”.

Що ж до Бо Сілая, то у 2013 році його засудили до довічного ув’язнення, визнавши винним у хабарництві, розтраті та зловживанні владою.

Підпис до фото, Джон Сімпсон багато разів протягом багатьох років робив репортажі про Китай – фото на площі Тяньаньмень, 2016 рікЗагалом, 2026 рік виглядає надзвичайно важливим. Потуга Китаю зростатиме, а його стратегія захоплення Тайваню – великої амбіції Сі Цзіньпіна – ставатиме чіткішою. Можливо, війна в Україні буде врегульована, але на умовах, вигідних президентові Путіну.

Він може отримати свободу повернутися по нові українські території, коли буде готовий. А президент Трамп, навіть якщо його політичні крила підріжуть на проміжних виборах у листопаді, ще більше дистанціюватиме США від Європи.

З європейської точки зору, перспективи виглядають майже безнадійними.

Якщо ви думали, що Третя світова війна буде перестрілкою з використанням ядерної зброї, подумайте ще раз. Набагато ймовірніше, що це буде сукупність дипломатичних і військових маневрів, у результаті яких розквітне автократія. Це може навіть поставити під загрозу сам західний альянс.

І цей процес уже розпочався.