Спецоперація США у Венесуелі. Чому у них вийшло так добре

Підпис до фото, Американський універсальний десантний корабель “Іводзіма” був дислокований біля берегів Венесуели. Він може нести гелікоптери для спеціальних операцій

• • Author, Павло Аксьонов
  • Role, військовий оглядач ВВС
• 16 хвилин(и) тому

Операція американських військ із захоплення президента Венесуели звелася в результаті до дій невеликої групи спецпризначення, але в ній були задіяні великі сили, включно із понад 150 літаками і дронами, авіаносцем та універсальним десантним кораблем. Хоча вона й була успішною, все могло піти інакше.

Операцію “Абсолютна рішучість” провели настільки добре, що багато коментаторів вважають, що її успіх став результатом змови з командуванням Боліваріанських збройних сил або урядом Венесуели.

Однак її задум (наскільки це можна побачити з боку) та організація показують, що навіть якщо змова і мала місце, все одно американці ставилися до армії Венесуели серйозно.

У США є досвід провальних операцій такого роду — 1993 року в Могадішо спецпризначенці, які висадились з вертольотів, спробували схопити двох функціонерів “Сомалійського національного альянсу”, але в результаті спецоперація переросла в міський бій, в якому загинули 18 американських солдатів.

Подібні операції завжди є ризикованими і потребують ретельної підготовки та координації зусиль розвідки, сил спеціальних операцій та потужної авіаційної підтримки. Якщо цього не вистачає, виходить провал.

24 лютого 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення в Україну, російська армія спробувала висадити вертолітний десант на аеродромі Гостомель, щоб захопити його.

Висадка переросла у бій, у якому загинули десятки російських десантників, гелікоптери збили. Аеродром не був захоплений.

Це стало результатом поганого планування та відсутності точних розвідданих, а також незадовільної координації дій авіації, яка не змогла на початку вторгнення придушити ППО України.

Американці, ймовірно, вивчають досвід своїх та чужих невдач, коригуючи тактику повітряних операцій.

У 2026 році, як і у випадку з 12-денною війною Ізраїлю та Ірану влітку 2025 року, в якій також брали участь США, операція у Венесуелі продемонструвала можливості сучасної авіації щодо придушення ППО, захоплення повітряного простору, забезпечення та підтримки дій спецназу.

Сильний противник

По-перше, США протистояв досить серйозний супротивник. Боліваріанські збройні сили (так називається армія Венесуели) налічують 123 тисяч людей.

У їхньому складі є військово-повітряні сили. Винищувальна авіація складається з 21 винищувача F-16 A/B американського виробництва та 21 більш сучасного російського Су-30МКВ.

Вони поступаються американським винищувачам F-22 або F-35, але все одно – російські “сушки” – це бойові літаки пізнього четвертого покоління.

Підпис до фото, На озброєнні ВПС Венесуели стоять застарілі американські винищувачі F-16 (на знімку) та сучасніші російські Су-30На озброєнні сил ППО стоять два дивізіони мобільних зенітно-ракетних комплексів С-300ВМ (загалом 12 пускових установок). Вони виконані на гусеничному шасі, що дозволяє таким комплексам швидко змінювати позицію, уникаючи ударів із повітря.

Крім них, у складі ППО дев’ять мобільних установок Бук-М2Е та 44 застарілі і ще радянські ЗРК С-125 “Печора”. Останні не варто недооцінювати — з такої установки 1999 року над Югославією було збито літак-невидимку F-117.

Нарешті, в армії є безліч переносних та мобільних комплексів ближнього радіуса, ракетних та артилерійських. Усі вони смертельно небезпечні для гелікоптерів спецназу.

Коли наприкінці жовтня США направили до берегів Венесуели авіаносець “Джеральд Форд”, там уже було розміщено американські повітряні сили — 10 винищувачів F-35 було дислоковано у сусідній Пуерто-Ріко, вздовж берега над морем літали бомбардувальники.

Керівництво Венесуели мало здогадуватися, що це може скінчитися як мінімум повітряною операцією. І логічно було підготувати до неї сили ППО.

Щоб операція закінчилася провалом, достатньо було розмістити навколо резиденції солдатів із гранатометами та ПЗРК, важкими кулеметами та зенітними гарматами.

Під час операції один із гелікоптерів отримав пошкодження, але зміг повернутися. Подробиці невідомі, але, зважаючи на все, хтось із військових намагався дати відсіч.

Наліт

Операція мала пройти з мінімальною кількістю жертв серед цивільного населення. ВПС США під силу було б накрити Каракас килимовим бомбардуванням, але політичні наслідки операції для адміністрації Дональда Трампа, і так непрості, стали б ще складнішими.

Як написала газета New York Times, уникнути загибелі мирних жителів не вдалося — загинули 40 венесуельців, військових та цивільних.

Перед заходом групи вертольотів зі спецпідроздами у повітряний простір Венесуели авіація завдала ударів по різних військових базах, включно із позиціями ППО та аеродромами.

Серед них головна авіабаза в Ла-Карлоті та комунікаційний об’єкт на Серро-Ель-Волькан, повідомляє Financial Times.

Підпис до фото, Транспортно-зарядна машина ЗРК Бук-М2Е російського виробництва, знищена ударом з повітря у ВенесуеліУдару зазнала і головна військова база Fuerte Tiuna в Каракасі, на якій, за інформацією CBS, ховався Мадуро. Супутникові знімки показують, що комплекс був дуже зруйнований.

Під час операції у місті зникла електрика. Ймовірно, був порушений зв’язок.

Крім пошкодження засобів ППО та місць дислокації наземних сил та авіації, які могли перешкодити захопленню президента Венесуели, завданням цих ударів було порушити координацію дій штабів та командних центрів. Зважаючи на те, що Боліваріанська армія не чинила жодного опору, зробити це вдалося.

Підпис до фото, Супутникові знімки показують, що головна військова база Fuerte Tiuna у Каракасі була сильно зруйнованаОскільки в операції були задіяні літаки F-22 та F-35, їм, ймовірно, відводилася роль групи підтримки, яка увійшла до повітряного простору країни. Маючи дуже низьку помітність радіолокації, вони могли контролювати небо, припиняючи спроби винищувачів піднятися на перехоплення.

Крім них, в операції брали участь бомбардувальники B-1B, які, ймовірно, завдавали удару ракетами.

В операції також брали участь літаки радіоелектронної боротьби EA-18G Growler, безпілотні розвідники-невидимки RQ-170 Sentinel, літаючі радари E-2 Hawkeye.

Простий розподіл цих сил у повітрі вже вимагає високого рівня координації, але вони були готові діяти в різних сценаріях.

Серед них, напевно, були й такі, в яких треба було б евакуювати невдало висаджений десант або екіпаж збитого літака.

Захоплення

Ще однією складністю було саме захоплення. Потрібно було не просто долетіти до резиденції президента, а й схопити його. Він не повинен був втекти, загинути під час штурму чи евакуації.

Спецпідрозділ відпрацьовував свої дії впродовж кількох тижнів на копії резиденції Мадуро, побудованої у США.

Наскільки глибоко американська розвідка проникла до керівних структур країни, невідомо. Кореспондент ВВС Гарет Еванс передає із Вашингтона, що американські шпигуни стежили за кожним кроком Ніколаса Мадуро впродовж кількох місяців.

Підпис до фото, На кадрі з відеозапису з мобільного телефону видно гелікоптери над Каракасом. Можливо, це американський спецназНевелика група, до якої входило джерело у венесуельському уряді, спостерігала за тим, де спить президент, що він їсть, у що одягнений.

Залучили всі можливі засоби електронної розвідки, включно із супутниками, а також літаки-шпигуни. Напевно, широко використовувалися кібернетичні можливості.

План тримали у найсуворішій таємниці. Конгрес не був проінформований, певне, щоб уникнути витоків. Після того, як визначили всі деталі, вищим військовим чиновникам залишалося лише дочекатися оптимальних умов його здійснення.

Такими умовами могли бути погода, вітер, освітлення або інформація про розташування сил на місці.

Група гелікоптерів, включно з ударними AH-64E Apache, транспортними UH-60M Black Hawk та CH-47 Chinook рухалася до мети на низькій висоті, щоб уникнути вогню ППО.

Уся операція завершилася за дві години двадцять хвилин, але підготовка тривала впродовж місяців.