“Тріумф Трампа”. Чи стане викрадення Мадуро прецедентом для усіх авторитарних держав

Підпис до фото, Дії Трампа у Венесуелі можуть свідчити про початок глобальної турбулентності

• • Author, Джеремі Бовен
  • Role, Редактор з міжнародних питань
• 5 хвилин(и) тому

Із захопленням лідера Венесуели Ніколаса Мадуро Дональд Трамп яскравіше ніж будь-коли продемонстрував свою віру в силу власної волі, підкріплену грубою військовою силою США. За його наказом США тримають Мадуро за ґратами і тепер “керуватимуть” Венесуелою.

Президент США заявив про це у своєму клубі та резиденції Мар-а-Лаго у Флориді на визначній пресконференції, яка матиме величезні наслідки для зовнішньої політики США в усьому світі. Трамп заявив, що США будуть керувати Венесуелою “доти, доки ми не зможемо здійснити безпечний, належний та розумний перехід влади”.

Він сказав, що державний секретар США Марко Рубіо розмовляв з віцепрезиденткою Венесуели Делсі Родрігес, яка сказала йому: “Ми зробимо все, що вам потрібно… Вона, я думаю, була досить люб’язною, але в неї насправді немає вибору”.

Пані Родрігес спочатку дуже грубо відповіла Трампу, але сьогодні заявила, що налаштована на конструктивну співпрацю.

Трамп навів небагато деталей. Він сказав, що “ми не боїмося військових в полях, якщо нам доведеться це зробити”.

Але чи вірить він, що може керувати Венесуелою дистанційно? Чи буде достатньо цієї демонстрації готовності підкріпити слова військовими діями, яку щедро хвалили в Мар-а-Лаго як Марко Рубіо, так і міністр оборони США Піт Геґсет, щоб змінити Венесуелу та залякати інших латиноамериканських лідерів, щоб зробити їх покірними?

Здавалося, що він вірить у щось подібне.

Проте докази свідчать про те, що це не буде легко чи гладко.

Перспектива насильства та нестабільності

Шановний аналітичний центр “Міжнародна кризова група” попередив у жовтні, що падіння Мадуро може призвести до насильства та нестабільності у Венесуелі.

Того ж місяця газета New York Times повідомила, що представники міністерства оборони та дипломати в першій адміністрації Трампа провели “військову гру” про те, що може статися у разі падіння Мадуро. Їхній висновок полягав у перспективі насильницького хаосу, оскільки озброєні угруповання змагатимуться за владу.

Усунення та ув’язнення Ніколаса Мадуро є визначним підтвердженням американської військової могутності.

США зібрали величезну армаду та досягли своєї мети, не втративши жодного американського життя.

Мадуро проігнорував волю венесуельського народу, відкинувши власну поразку на виборах, і, безсумнівно, його відхід буде схвалений багатьма громадянами Венесуели.

Але наслідки дій США відлунюватимуть далеко за межами Венесуели.

Настрій на пресконференції в Мар-а-Лаго був тріумфальним, оскільки це було свято операції, безсумнівно, хрестоматійного зразка, проведену високопрофесійними американськими силами.

Проте військова операція – це лише перший етап.

Досвід Америки у досягненні зміни режиму силою за останні 30 років є катастрофічним. І подальші політичні дії – це те, що визначає або зриває цей процес.

Ірак занурився в криваву катастрофу після вторгнення США у 2003 році. В Афганістані два десятиліття спроб державотворення та мільярди доларів були зметені за лічені дні після виведення військ США у 2021 році.

Жодна з країн не була “на задньому дворі” Америки.

Однак привиди минулих втручань США у Латинській Америці – і загроза інших, що ще попереду – навряд чи є більш багатообіцяючими.

Доктрина Трампа

Розповідаючи про вивезення Мадуро з Венесуели, Трамп сконструював новий вислів “Доктрина Донро”. Так він осучаснив відомий постулат президента Джеймса Монро, сформульований у 1823 році. Тоді Монро попереджав інші держави про неприпустимість втручання у американську сферу впливу у Західній півкулі.

“Доктрина Монро – це важлива справа, але ми її значною мірою перевершили, – заявив Трамп у Мар-а-Лаго. – Згідно з нашою новою стратегією національної безпеки, американське домінування в Західній півкулі більше ніколи не буде поставлено під сумнів”.

При цьому він додав, що президент Колумбії Густаво Петро має “стежити за своєю дупою”.

Пізніше він заявив Fox News, що “щось доведеться робити з Мексикою”.

Куба, безсумнівно, також є на порядку денному США, і є близькою темою для Держсекретаря Рубіо, чиї батьки є втікачами з Куби Кастро.

Підпис до фото, Дональд Трамп із держсекретарем Рубіо та “міністром війни” Геґсетом. Заяви Трампа щодо інших лідерів у Латинській Америці викликали тривогуСША мають довгий досвід збройного втручання в Латинській Америці.

Я був на Гаїті в 1994 році, коли президент Білл Клінтон відправив 25 000 військовослужбовців і два авіаносці, щоб забезпечити зміну режиму. Потім гаїтянський режим розвалився без жодного пострілу.

Замість кращого майбутнього, 30 років, що минули з того часу, принесли майже безперервні страждання для гаїтянського народу. Гаїті зараз є недієздатною державою, в якій домінують озброєні банди.

Дональд Трамп говорив про те, щоб знову зробити Венесуелу великою, але це не про демократію. Він відкинув ідею про те, що лідерка венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо, яка отримала Нобелівську премію миру 2025 року, повинна очолити країну.

“Гадаю, їй буде дуже важко бути лідером, у неї немає підтримки… У неї немає поваги”, – заявив президент США.

Він взагалі не згадав Едмундо Гонсалеса, якого багато венесуельців вважають законним переможцем виборів 2024 року.

Натомість США, принаймні поки що, підтримують віцепрезидентку Мадуро Делсі Родріґес.

Підпис до фото, США, принаймні поки що, підтримують віцепрезидентку Мадуро Делсі РодріґесХоча мала бути якась внутрішня змова, яка дала американським військовим інформацію зсередини, необхідну для усунення Мадуро, режим, створений його попередником Уго Чавесом, здається неушкодженим.

Малоймовірно, що збройні сили Венесуели, попри приниження, яке їхні генерали можуть відчувати через свою нездатність протистояти нападу США, погодяться з планами США.

Військові та цивільні прихильники режиму збагатилися завдяки корупційним мережам, які вони не хочуть втрачати.

Режим озброїв цивільні ополчення, але у Венесуелі є й інші збройні групи.

До них належать злочинні мережі, а також колумбійські партизани, які підтримували режим Мадуро в обмін на притулок.

Доступ до земних багатств

Втручання США у Венесуелі також підсвітило основи світогляду Трампа.

Він не приховує, що прагне мінеральних багатств інших країн. Він уже намагався отримати прибуток з природних ресурсів України в обмін на військову допомогу.

Тепер Трамп не приховує свого бажання контролювати величезні мінеральні запаси Венесуели та переконаний, що американські нафтові компанії були пограбовані, коли венесуельську нафтову промисловість націоналізували.

Підпис до фото, Венесуельська нафтова промисловість у руїні, але поклади нафти в цій латиноамериканській країні є величезними“Ми збираємося дістати з-під землі величезну кількість багатства, і це багатство піде народу Венесуели та людям з-за меж Венесуели, які раніше були у Венесуелі, а також воно надійде до Сполучених Штатів Америки у вигляді відшкодування”, – заявив Трамп.

Це посилить побоювання Гренландії та Данії, що президент США дивитиметься на північ так само як і на південь.

США не відмовилися від свого бажання поглинути Гренландію через її стратегічне розташування в Арктиці, а також природні ресурси, які стають доступнішими через глобальне потепління і танення криги.

Право сили

Операція Мадуро також є ще одним серйозним ударом по ідеї, що найкращий спосіб керувати світом — це дотримуватися узгодженого набору правил, викладених у міжнародному праві.

Ця ідея була розбита ще до того, як Дональд Трамп обійняв посаду, але він уже неодноразово демонстрував як у США, так і на міжнародному рівні, що вважає, що може ігнорувати закони, які йому не подобаються.

Європейські союзники, які відчайдушно намагаються не розгнівати його, включаючно із британським прем’єром Кіром Стармером, шукають способи заявити про свою підтримку ідеї міжнародного права, не засуджуючи при цьому той факт, що операція із захоплення Мадуро є явним порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй.

Виправдання США, що їхні військові просто допомагали виконувати ордер на арешт наркобарона, який видавав себе за президента Венесуели, є слабкими, особливо враховуючи заяви Трампа про те, що США тепер контролюватимуть країну та її нафтову промисловість.

Підпис до фото, Пекін нагадує, що Тайвань має бути частиною КНР. Методи Трампа можуть наблизити момент силової операції з повернення островаЗа кілька годин до захоплення Мадуро та його дружини він зустрівся з китайськими дипломатами у своєму палаці в Каракасі.

Китай засудив дії США. Він заявив, що “гегемоністські дії США серйозно порушують міжнародне право та суверенітет Венесуели і загрожують миру та безпеці в Латинській Америці та Карибському регіоні”. І загалом, США повинні “припинити порушувати суверенітет і безпеку інших країн”.

Але попри це, Китай може побачити прецедент, створений діями США. Він розглядає Тайвань як сепаратистську провінцію та заявив, що повернення його під контроль Пекіна є національним пріоритетом.

У Вашингтоні цього, безумовно, боїться віцеголова Комітету Сенату з розвідки, демократ, сенатор Марк Ворнер. Він оприлюднив заяву, в якій сказав, що лідери Китаю та інші будуть уважно стежити за подіями.

“Якщо Сполучені Штати твердять про право використовувати військову силу для вторгнення та захоплення іноземних лідерів, яких вони звинувачують у злочинній поведінці, що заважає Китаю претендувати на таку ж владу над керівництвом Тайваню? Що заважає [президенту Росії] Володимиру Путіну казати про подібне виправдання викрадення президента України? Як тільки ця межа буде перетнута, правила, що стримують глобальний хаос, почнуть руйнуватися, і авторитарні режими першими цим скористаються”.

Дональд Трамп, здається, вважає, що він встановлює правила, і те, що дозволено США під його керівництвом, не означає, що так само можуть чинити й інші лідери.

Але світ влади влаштований не так.

Його дії на початку 2026 року вказують на ще 12 місяців глобальної турбулентності.