Радянський агент, який завдав найбільшої шкоди США в історії. Яскрава історія життя і смерті

• • Author, Кріс Грем
  • Role, ВВС
• 45 хвилин(и) тому

Олдріч Еймс, офіцер ЦРУ, який став одним із найзгубніших подвійних агентів в історії США, помер у віці 84 років.

Колишній співробітник контррозвідки, який відбував довічне ув’язнення без права на умовно-дострокове звільнення, помер у понеділок у Федеральній виправній установі в Камберленді, штат Мериленд, повідомляє CBS News, медіапартнер BBC у США.

Еймса ув’язнили 28 квітня 1994 року після того, як він визнав, що продавав секретну інформацію Радянському Союзу, а згодом Росії.

Він скомпрометував понад 100 таємних операцій і розкрив особи більш ніж 30 агентів, які шпигували на користь Заходу, – що призвело до загибелі щонайменше 10 агентів розвідки ЦРУ.

Еймс познайомився зі світом шпигунства ще в ранньому віці. Його батько був аналітиком ЦРУ і допоміг синові влаштуватися на роботу в управління після того, як той покинув коледж.

Але пізніше рішення Еймса зрадити розвідувальну службу було зумовлене не стільки ідеологічними сумнівами, скільки потребою в грошах.

Підпис до фото, Олдріч Еймс кинув коледж, але його батько був аналітиком ЦРУ, який допоміг йому влаштуватися на роботу в управлінняГроші і алкоголь

Спочатку Еймс подавав надії як офіцер контррозвідки. Наприкінці 1960-х років його разом із дружиною Ненсі Сігебарт, також співробітницею ЦРУ, вперше відрядили до Туреччини, де він мав вербувати іноземних агентів.

Але вже у 1972 році керівництво відкликало Еймса до штаб-квартири ЦРУ, дійшовши висновку, що він не придатний для польової роботи. Повернувшись до США, він вивчав російську мову та отримав завдання з планування операцій проти радянських посадовців.

Кар’єру його батька в ЦРУ загальмували проблеми з алкоголем, і так само зловживання алкоголем Еймса почало підривати його власне просування. У 1972 році інший агент застав його у нетверезому стані та в компрометуючій ситуації з працівницею ЦРУ. Ситуацію ускладнювало й недбале ставлення Еймса до роботи – у 1976 році він залишив у метро портфель, повний секретних документів.

У спробі повернути кар’єру на правильний шлях Еймс погодився на друге закордонне відрядження до Мехіко у 1981 році, тоді як його дружина залишилася в Нью-Йорку.

Але через свою поведінку та постійне надмірне вживання алкоголю він так і не зумів проявити себе як офіцер ЦРУ. У 1981 році він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в Мехіко і був настільки п’яний, що не міг відповісти на запитання поліції або навіть упізнати співробітника посольства США, якого надіслали йому на допомогу.

Потім він влаштував особливо гучну, пересипану лайкою сварку з кубинським чиновником під час дипломатичного прийому в посольстві. І його керівник рекомендував після повернення до США направити Еймса на обстеження щодо алкогольної залежності.

Еймс також продовжував позашлюбні стосунки, і одні з них стали для нього переломними. Наприкінці 1982 року він почав роман із колумбійською культурною аташе Марією дель Росаріо Касас Дюпюї, яку ЦРУ завербувало як агентку. Їхні стосунки ставали дедалі серйознішими, аж поки Еймс не вирішив розлучитися з першою дружиною, одружитися з Росаріо і повернутися з нею до США.

Попри далеко не блискучі результати роботи в ЦРУ, Еймс продовжував “провалюватися вгору”. Після повернення до штаб-квартири управління у 1983 році його призначили керівником контррозвідувального підрозділу з радянського напрямку, що дало йому широкий доступ до інформації про таємні операції ЦРУ.

У межах угоди про розлучення Еймс погодився виплатити борги, накопичені ним і Ненсі спільно, а також щомісячні аліменти. У поєднанні з дорогими уподобаннями нової дружини Росаріо, її любов’ю до шопінгу та частими телефонними дзвінками родині в Колумбії, фінансові проблеми Еймса вийшли з-під контролю.

Підпис до фото, Другу дружину Еймса, Марію дель Росаріо Касас Дюпюї, звинуватили як його спільницюЗнищив майже усю агентуру в СРСР

Пізніше він розповів сенатору від Аризони Деннісу Декончіні, що саме зростання боргів підштовхнуло його до думки продати секрети, до яких він мав доступ.

“Я відчував сильний фінансовий тиск, на який, озираючись назад, я явно реагував надмірно”, – сказав Еймс.

“Йшлося про гроші, і я не думаю, що він колись намагався переконати когось, ніби це було щось більше”, – сказав агент ФБР Леслі Джі Вайзер, який брав участь у розслідуванні, що призвело до арешту Еймса, в інтерв’ю програмі BBC Witness History у 2015 році.

16 квітня 1985 року, випивши для хоробрості, Еймс просто зайшов до російського посольства у Вашингтоні. Усередині він передав секретарці конверт із іменами кількох подвійних агентів, документами, що підтверджували його доступ як співробітника ЦРУ, і запискою з вимогою 50 000 доларів.

У звіті для Сенату він стверджував, що спочатку вважав це разовою угодою, яка допоможе вибратися з фінансової ями, але швидко зрозумів, що “перейшов межу, і назад дороги вже не було”.

Протягом наступних дев’яти років Еймс, відомий КДБ під кодовим ім’ям “Колокол”, за гроші передавав КДБ величезні обсяги цілком таємної інформації. Він забирав засекречені документи – від даних про підслуховувальні пристрої, пов’язані з космічним об’єктом у Москві, до новітніх технологій, здатних підраховувати ядерні боєголовки радянських ракет, – загортав їх у пластикові пакети й просто виносив із ЦРУ.

Оскільки його посада передбачала офіційні зустрічі з російськими дипломатами, він часто міг бачитися зі своїми кураторами особисто, не викликаючи підозр. Він також залишав пакети із секретними документами у заздалегідь обумовлених схованках, відомих як “мертві схованки”.

“Якщо він збирався зробити закладку, то заздалегідь, наприклад, ставив крейдяний знак на поштовій скриньці, і росіяни, побачивши його, знали, що у схованку завантажені документи, – пояснив Вайзер. – Пізніше, коли вони забирали документи, то стирали крейдяний знак. Тоді він знав, що передача відбулася безпечно”.

Саме завдяки витокам секретної розвідувальної інформації від Еймса КДБ змогло ідентифікувати практично всіх шпигунів ЦРУ в Радянському Союзі, фактично паралізувавши американські таємні операції там.

“Я не знаю жодного іншого шпигуна або крота у США, який спричинив би такі втрати людських життів у сенсі агентурних ресурсів”, – сказав Вайзер.

Раптове зникнення такої кількості агентів ЦРУ справді викликало тривогу і призвело до початку полювання на “крота” в управлінні у 1986 році, але Еймс ще майже десятиліття залишався поза підозрою.

Підпис до фото, Еймса ув’язнили у квітні 1994 року після того, як він зізнався у продажу секретної інформації Радянському Союзу, а пізніше РосіїЗа свою зраду він отримав щедру винагороду – загалом близько 2,5 мільйона доларів від Радянського Союзу. Еймс майже не намагався приховувати своє нове багатство. Попри те, що його річна зарплата ніколи не перевищувала 70 000 доларів, він готівкою купив будинок за 540 000 доларів, витратив десятки тисяч на ремонт і придбав автомобіль Jaguar.

Саме цей розкішний спосіб життя та витрати привернули до нього увагу і зрештою призвели до арешту командою ФБР під керівництвом Вайзера у 1994 році.

Після затримання ФБР Еймс співпрацював зі слідством. Він докладно описав масштаби своєї шпигунської діяльності в обмін на угоду про визнання провини, яка забезпечила м’якший вирок для Росаріо.

Вона визнала, що знала про гроші та його зустрічі з радянською стороною, і була звільнена після п’яти років ув’язнення. Еймс, найвищий за рангом співробітник ЦРУ, викритий як подвійний агент, продовжував відбувати довічне ув’язнення до своєї смерті.

“Він мав надзвичайно високу думку про себе, – сказав Вайзер про Еймса. – Він шкодує, що його спіймали. Він не шкодує, що був шпигуном”.

Тодішній директор ЦРУ Р. Джеймс Вулсі назвав Еймса “злісним зрадником своєї країни”.

За словами Вулсі, агенти, яких зрадив Еймс, загинули тому, що “вбивця-зрадник хотів більший будинок і Jaguar”.