Джерело: www.volynnews.com
Про це розповіло видання The Luxembourg Times, передає ТСН.
Це особливо знайомо матерям, які годують грудьми. Їхнє тіло майже безперервно «у користуванні»: годування, заспокоєння, заколисування, обійми вдень і вночі. До цього додаються недосипання, постійна відповідальність та відсутність особистого простору. У певний момент близькість перестає наповнювати та починає тиснути.
Термін overtouched syndrome (синдром перенасичення дотиками) не є медичним діагнозом, але дуже точно описує стан, у якому будь-який фізичний контакт починає відчуватися як надмірний чи навіть неприємний.
Найчастіше з цим стикаються батьки маленьких дітей, які перебувають у постійному контакті 24/7. Важливо памʼятати, що це не ознака холодності, байдужості чи браку любові. Психологи пояснюють це простіше: нервова система не отримує відпочинку та переходить у режим захисту.
Тонка межа між любов’ю та перевантаженням
Фізична автономія – можливість самостійно визначати дистанцію та близькість – одна з базових людських потреб. Коли вона тривалий час порушена, з’являються дратівливість, хронічна втома, внутрішній опір навіть до бажаних контактів.
Проте говорити про це складно. У суспільстві все ще домінує образ «ідеального» батьківства: завжди терпеливого, усміхненого та жертовного. Соцмережі лише підсилюють це відчуття, там майже немає місця для втоми чи бажання побути наодинці.
Читати ще: Коли любов стає небезпечною: що таке синдром струшеної дитини і як йому запобігти
У результаті батьки починають сумніватися у собі, «Чи нормально хотіти дистанції?» або «Може, зі мною щось не так?». Такі внутрішні конфлікти лише посилюють емоційне виснаження.
Чому тіло каже «досить»
Людська психіка має обмежений ресурс оброблення стимулів. Якщо межа постійно перевищується, організм реагує захистом, навіть безпечний дотик може сприйматися як подразник.
Настрій може змінюватися, з’являється різкість, інколи навіть спалахи злості. Це сигнал перевантаження, а не показник поганих почуттів до дитини чи партнера.
Що може допомогти
Найважливіше – визнати власні межі. Батьки мають право на втому та на паузу. Корисні кроки:
– просити допомоги у партнера, родичів або друзів;
– дозволяти собі короткі перерви, наприклад, прогулянку наодинці, каву поза домом;
– відкрито говорити про свій стан і не пояснювати його «виправданнями».
Чесна комунікація особливо важлива у стосунках: бажання дистанції не означає відторгнення та часто це знімає напругу з обох боків.
Якщо ж виснаження не минає, з’являється відчуття порожнечі чи пригніченості, варто звернутися по професійну підтримку. Лікарі, психологи та акушерки добре знайомі з подібними станами та можуть допомогти знайти вихід.
Почуття провини
Багато батьків зізнаються, що найважче – не сама втома, а почуття провини за бажання дистанції. Але турбота про себе – це не егоїзм. Це спосіб зберегти здатність бути уважним і якомога довше дарувати тепло. Ті, хто дозволяє собі відновлення, фактично захищають і дитину.
Коли близькість знову стає легкою
Синдром перенасичення дотиками – тимчасовий стан. У більшості випадків він минає, коли діти стають самостійнішими чи завершується період грудного вигодовування. Згодом багато батьків згадують цей етап із більшою ніжністю та знову можуть насолоджуватися близькістю без напруги.
Близькість і дистанція – не протилежності, а дві рівноцінні потреби. У здоровому сімейному житті вони мають співіснувати.
Уміння прислухатися до себе, поважати власні межі та відмовитися від образу «ідеальних батьків» дає не лише спокій, а й глибшу, справжню близькість. Ту, яка ґрунтується не на виснаженні, а на балансі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
