ВАКС і НАБУ: за що Орлову просять 10 років без доказів хабаря

Наприкінці минулого тижня, 9 січня, у Вищому антикорупційному суді (ВАКС) відбулося чергове засідання у справі колишнього першого заступника голови Дніпропетровської ОВА, адвоката Володимира Орлова. Процес  вийшов на фінішну пряму — суд офіційно перейшов до дебатів. Позиція обвинувачення виявилася максимально жорсткою: прокурорка попросила визнати Орлова винним і призначити йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.  

Як повідомляли раніше, Володимира Орлова звинувачують у нібито проханні надати $200 тис. за сприяння в оренді 19 гектарів лісової ділянки (частина 4 статті 368 ККУ). Проте у справі немає факту передачі грошей, немає встановлених збитків, а головним свідком виступає так званий «агент-провокатор» — громадянин РФ із кількома судимостями, який одночасно фігурує як заявник у низці інших справ НАБУ Олексій Гончар. Сам Орлов запевняє, що став жертвою політичного замовлення, а застава у 22 млн грн, яку йому призначили раніше, є нічим іншим, як спробою системи «призначити винного».

Як саме прокурори обґрунтовують 10 років тюрми без доказів отримання коштів, чому заявник досі залишається «надійним свідком» для НАБУ та хто насправді був ініціатором цієї провокації — про все це журналісти  UA.News поговорили з Володимиром Орловим. Далі — пряма мова колишнього першого заступника голови Дніпропетровської ОВА.

Про засідання у ВАКС

Судовий розгляд моєї справи фактично закінчився — ми перейшли до дебатів. Хочу підкреслити: зі свого боку ми процес жодним чином не затягували. Від моменту повідомлення про підозру до фіналу судового розгляду минув рік і два місяці. Це досить швидко, і саме ми наполягали на тому, щоб якнайшвидше потрапити до суду й закінчити цей, будемо казати відверто, фарс. Адже я не вчиняв жодних кримінальних правопорушень.

Вчора прокурор заявила, що досліджувати більше нічого. Дебати з боку державного обвинувачення тривали близько 45 хвилин. Як на мене, це була повна юридична нісенітниця — просто передруківка того, що було написано в підозрі Клименка та обвинувальному акті Гребенюк. Ми всі ці «доводи» розбили ще під час досудового слідства, але наразі маємо те, що маємо.

Про участь екс очільника Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака

Цікавий момент: ще на підготовчому засіданні суддя ставила питання прокурору Гребенюк щодо того, що в обвинувальному акті фігурує Сергій Лисак. Там написано, нібито я просив неправомірну вигоду «для себе та голови ОВА Лисака». Прокурор обіцяла змінити обвинувальний акт після допиту їхнього провокатора Гончара. Проте розгляд завершився, але акт так і не змінили. У дебатах ми знову чуємо прохання «для Орлова-Лисака». Хоча Лисак, виступаючи у суді як свідок, підтвердив, я не міг підписати те розпорядження про оренду ділянки, позаяк, це не входило до моїх посадових обов’язків, і документ на мене навіть не розписувався. У мене просто не було повноважень!

Про спроби «підсунути» документ на підпис

Прокурор намагається мотивувати позицію тим, що раніше, коли я виконував обов’язки голови, то дійсно підписував схожі розпорядження. Але всі представники департаментів та керівник апарату в суді підтвердили: конкретно цей документ до мене не надходив.

Більше того, я розповів у суді, що цей проект розпорядження мені приносили двічі: радник Лисака Андрій Афанасьєв у травні та заступниця голови Лілія Мягка у червні. Вони намагалися підсунути мені його на підпис саме в ті моменти, коли Лисак нібито кудись «відлучався». Я запитував прямо: як ви приносите це мені, якщо голова ще в місті? І нікому жодних вказівок щодо цього не давав, мене це розпорядження взагалі не цікавило.

Про відмови Гончару та приховані записи 

У підозрі та дебатах прокурор повністю ігнорує мою останню розмову з Гончарем від 31 липня. Він тоді приїхав до мене в Київ, «напрягав» підписати документ, питав, як це зробити. Я тричі йому конкретно відмовив. Це є в матеріалах справи, але ці записи вони розсекретили лише через п’ять місяців, коли ми вже почали ознайомлюватися з матеріалами. Докази просто сховали, бо вони невигідні та повністю руйнують версію обвинувачення.

Про «золоту ручку» та маніпуляції з датами

Прокурор стверджує, що я нібито скоїв злочин 2 травня. Якщо я «попросив» гроші 2 травня, то чому їх не привезли одразу? Навіщо чекали до 24 жовтня (у цей день співробітники НАБУ прийшли до Орлова з обшуками — прим.ред.)? Тепер у дебатах вони вигадують, що я нібито сказав принести гроші «через три дні після підписання». Але на жодному записі негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), зробленому НАБУ, таких слів немає. Немає ні термінів, ні завдань — повна нісенітниця.

Так само обвинувачення постійно згадує якусь «золоту ручку», якою я нібито мав щось підписати. Це чиста вигадка Гончара, яку він озвучував Бігусу та детективам. Щодо суми: Гончар на суді плутався — то 150 тис., а то, наче я йому сказав «взяти для себе» ще 50 тис. зверху. Так у них і склалася цифра у $200 тис.

Про особу «агента» 

Цей заявник — Гончар-Тороп — фігура дуже суперечлива. Він обвинувачується у шахрайстві за двома справами в Україні, перебуває в розшуку в РФ. Навіть голова ВАКС у справі Сальникова поставила його покази під сумнів саме через його репутацію провокатора.

Не може людина, яка все життя заробляла корупцією і вважала це нормальним, у 50 років раптом стати «ярим борцем»-антикорупціонером. Проте наше державне обвинувачення й таке влаштовує. Директор підприємства, від імені якого нібито діяв Гончар, домагаючись оренди земельної ділянки, у суді сказала: «Я бачу цю довіреність, але не можу сказати, чи вона справжня, я не пам’ятаю, щоб таке підписувала».

Оригіналу цього документа у справі немає взагалі. Та більше того: усупереч прокурору, яка наполягає, що заявник, себто Гончар, діяв в інтересах підприємства, свідчення маємо геть протилежні. Директор, власник, юрист і навіть референт підприємства ТОВ «АльфаВеаХаус» під присягою підтвердили — вони не знають цього чоловіка (Гончара-Торопа), не уповноважували його ні на що, і дізналися про справу вже зі ЗМІ. Власник бізнесу каже: «Я його не знаю, я його ні про що не просив». Тобто заявника від підприємства насправді не існує.

На які «докази» опирається прокуратура 

У дебатах прокурорка заявила, що знайшла в моєму телефоні переписку з інвестором, де я цікавився житлом на Лівому березі Києва (ЖК «Грейт»). Її логіка: він цікавився квартирою, значить планував узяти хабар, щоб купити цю квартиру. При цьому сама ж прокуратура раніше, коли просила величезну заставу, у розмірі 30 млн грн, заявляла, що у мене та дружини є заощадження у 17 млн. Тобто купити квартиру я міг і без жодних хабарів, але для них сам факт того, що людина цікавиться нерухомістю — це вже доказ злочинних намірів. 

Щодо записів розмови, які негласно проводив Гончар. Ми із стороною захисту, замовили лінгвістичну експертизу в Інституті Бакаріуса. Експерт, ознайомившись з усіма записами НСРД, чітко підтвердив: у моїх словах немає жодного прохання про хабар. Гончар на суді також визнав, що під час жодної зустрічі, коли він проводив таємний запис, я нічого в нього не просив. Прокурор тепер каже, що експертиза «неналежна», бо їй не подобається висновок. Вона обіцяла викликати експерта до суду для допиту, але в останній момент передумала. Напевно зрозуміла: якщо експерт прийде, це буде останній цвях у труну обвинувачення .

Про інтереси Сергія Лисака та прогнози на вирок

22 січня відбудуться дебати вже з нашої сторони. Затягувати не будемо, хочемо того ж дня закінчити й чекати на вирок. Прогнозувати щось важко, бо в нашій країні може бути що завгодно. Я знаю, що справа замовна. Над нею дуже постарався очільник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак, у якого є певні знайомства в НАБУ. Можна відверто сказати : у цій справі два агенти — Гончар і Лисак. Останній зробив усе, щоб збити мене з політичної арени та нормального життя.

Читай нас у Telegram та Sends