Джерело: www.volynnews.com
Суспільному актор розповів про свій творчий шлях та роботу.
«Отак 50 років тому, 12 січня 1976 року я підійшов до того казкового будинку. Як зараз пам’ятаю, сама природа благословила: такий був сніжок, чисте повітря спонукало до того, щоб я впевнено переступив поріг цього будинку», – пригадує Петро Савош.
Однією з найдорожчих для нього вистав є «Лускунчик» за твором Ернста Гофмана, яку 42 роки тому поставив режисер, заслужений артист України Анатолій Поляк.
«Цю роботу розпочинав з прекрасними, талановитими людьми: Валерієм Романенком, Віктором Шевчуком, Сергієм Чикарем, Миколою Перцовим. На превеликий жаль, вони пішли в далекі світи, а я продовжую грати Лускунчика», – додає він.
Спробував себе і на великій сцені Волинського облмуздрамтеатру, розповідає актор. Так зіграв у виставі «Століття Якова».
«Я пішов туди з певних поривів. Пішли з життя мої друзі, народні артисти Анатолій Романюк та Олександр Якимчук, а вони грали центральну роль Якова. Знову ж таки – трепет, серце вискакує, це нові люди, взаємини, нова сцена, чи зможу?» – згадує він.
Петро Савош вважає, що працювати у театрі ляльок складніше, бо окрім сценічної дії, актор на додаток має володіти своїм інструментом – лялькою, яку треба оживити та дати ходу у виставі.
Читати ще: «Ми проживаємо дитячі мрії»: Волинський театр ляльок святкує 50-річний ювілей
У мистецтві помічає зменшення потягу до класичних творів, каже Петро Савош. Припускає, що через сучасні обставини життя, війну, психологічні травми дітей та способи їх подолання змінюються драматургія і постановки.
«Дітям треба говорити чесно. Вони дуже відчувають фальш. Вони вдячні, їм важливо вибігти на сцену й обійняти актора. Що найбільше діти люблять? Якісь солодощі, сувеніри, тому найкращий подарунок від дитини, коли вона несе шоколадку. Бо дарує те, що їй дороге», – наголошує артист.
Актор переконаний, що велику роль у житті людини відіграє сім’я як середовище, в якому людина живе, надихається, набирається хороших почуттів, з якими йде на роботу.
Його донька Людмила Натанчук також акторка, грає у трупі Волинського драмтеатру. Петро Савош зізнається, що спершу був категорично проти, коли дочка хотіла пройти на прослуховування театральної студії.
«Порозмовляли, не спали, й потім Валя (дружина) каже: треба, щоб вона йшла на прослуховування. На сьогодні вона вже титулована акторка, і там надибала свого чоловіка, як я свого часу свою дружину. Стало дві театральні родини, а це дуже приємно, бо є предметна розмова, є про що поговорити», – каже він.
Його колега, акторка Світлана Пилипчук відгукується про Петра Савоша як про глибокого і різнопланового актора, який любить імпровізувати.
«Він дуже непосидюча людина, він і завтрупи, і помреж, і замдиректора, і координує всі служби нашого театру. Він людина, яка думає, актор з режисерською освітою. З ним дуже легко працювати, він відчуває плече, чує. Його не можна вибити», – додає актор Олег Даниленко.
Петро Савош зауважує, що якби міг ще раз почати своє життя у 22 роки, то знову обрав би такий шлях.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
