Мовчання Путіна у відповідь на дії Трампа. Уже не партнер?

Події перших робочих днів 2026 року демонструють різку зміну ставлення президента США Дональда Трампа до Росії та російського керманича Володимира Путіна. Сподівань переконати кремлівського господаря змінити стратегічного партнера та перейти від Сі Цзіньпіна до Трампа, схоже, не залишилося. З потенційного партнера у грандіозних взаємовигідних проєктах Росія перетворилася на «ворога Америки», з яким можна не церемонитися, проаналізувала Російська служба Радіо Свобода.

Головною дійовою особою початку 2026 року, що ухвалювала рішення та віддавала накази, був американський президент Дональд Трамп. А ось Володимир Путін, якщо чимось і відзначився, то своєю відсутністю. Не те щоб новин про нього після Нового року зовсім не надходило. Вже 3 січня адміністрація повідомила, що Путін підписав 58 доручень уряду, Банку Росії та главам регіонів. Щоправда, ці доручення були сформульовані ще 8 грудня, під час засідання Ради з національних проєктів. Тож новина – минулорічна.

Або ось минулої п’ятниці, 9 січня – день масованої комбінованої російської атаки по Україні, наступного дня після захоплення танкера «Марінера» (Marinera), що йшов під російським прапором, і в день захоплення ще одного танкера російського «тіньового флоту» Olina – Путін вніс до Державної думи на ратифікацію угоду з Республікою Джибуті про видачу злочинців та угоду з Республікою Білорусь про заходи щодо взаємного захисту громадян від необґрунтованого переслідування іноземними державами. А ще отримав листа від лідера Північної Кореї Кім Чен Ина, в якому той запевняє Путіна у підтримці.

Позаяк, крім Кім Чен Ина, у стратегічних партнерах Росії значився і президент Венесуели Ніколас Мадуро, якого, якщо вірити російським військовим експертам та депутатам Державної думи з оборонного комітету, захищали «найкращі у світі» російські комплекси протиповітряної оборони і не тільки вони. Можна було б хоч якось відреагувати на захоплення президента дружньої країни, якого разом із дружиною з мішками на голові доправили до США і вже навіть почали судити. Перед іншим, ще більш «стратегічним» партнером Путіна, духовним лідером Ірану аятолою Хаменеї, постає перспектива втратити владу, причому теж не без участі США. Ще на початку іранських протестів Трамп попереджав: якщо режим почне вбивати людей, втрутяться американські війська, які перебувають у повній бойовій готовності. Відтоді кількість жертв в Ірані сягнула понад 500 осіб, і, за інформацією CNN, адміністрація США вже планує операцію.

Але Путін мовчить. Розмови про те, що Кремль «обміняв Венесуелу на Україну», які якось почалися, виглядають непереконливо. Змін у ставленні американської адміністрації до Росії та Путіна вже неможливо не помітити. 11 грудня 2025 року ми обговорювали ідеї Трампа замінити «Групу семи», що вичерпала себе, на «ключову п’ятірку», яка вирішувала б долі світу і в якій було б відведене місце і Путіну. Тоді пропонувалися й інші можливі «пряники»: багатомільярдні спільні проєкти в Арктиці, відновлення роботи «Північного потоку» та повернення Росії на європейський ринок газу. Тільки припини вбивати людей в Україні та задовольнися тим, що вже встиг окупувати. В ідеалі, звісно, треба було б ще перейти з клубу васалів Китаю до клубу друзів Америки, хоча з цим ніхто особливо й не квапив.є

Але Путін не виявив достатньої гнучкості, і тепер путінська Росія поставлена на одну дошку з Іраном, щодо якого діють санкції і з яким можна особливо не церемонитися. І замість тунелю під Берінговою протокою – полювання на танкери «тіньового флоту», похвали Індії, яка різко скоротила закупівлі російської нафти, та «зелене світло» законопроєкту Грема-Блюменталя про «пекельні санкції» для покупців російської нафти.

Остаточно всі крапки над «і» розставило захоплення танкера «Марінера», який намагався втекти під російським прапором. Через кілька годин після цієї операції президент США Дональд Трамп в інтерв’ю телеканалу Fox News підтвердив, що танкер супроводжували російський підводний човен та есмінець, які «дуже швидко пішли, коли ми прибули». З партнерами по переговорах про поділ світу на «сфери впливу» так не чинять. Очевидно, що наказ відкрити вогонь у разі потреби мав віддати особисто Путін – навіть міністр оборони не міг узяти на себе таку відповідальність. Але наказу – також очевидно – не було. Замість цього російське МЗС в особі Марії Захарової дякує американській владі, яка погодилася відпустити російських членів екіпажу, не висуваючи їм кримінальних звинувачень.

Президент України Володимир Зеленський заявив 13 січня про «дуже продуктивну роботу» зі Сполучними Штатами Америки. Глава держави також зазначив, що продовжується підготовка документів з США щодо гарантій безпеки, щодо відновлення.

6 січня в Парижі завершилися переговори «Коаліції охочих» щодо плану завершення російської-української війни і гарантій для України. До зустрічі долучились спеціальний представник президента США Стів Віткофф і зять Дональда Трампа Джаред Кушнер.

За підсумками зустрічі була оприлюднена Паризька декларація про «надійні гарантії безпеки для міцного й тривалого миру в Україні», яка, зокрема, передбачає розміщення багатонаціональних сил в Україні після припинення воєнних дій «із запропонованою підтримкою США».

Москва ще не висловила готовності піти на поступки і погодитися на мирну угоду з гарантіями безпеки, передбаченими союзниками України.