“Допомога вже близько”, – каже Трамп іранцям. Що це означає

• • Author, Пол Адамс
  • Role, Дипломатичний кореспондент ВВС
  • Reporting from, Вашингтон
• 21 хвилин(и) тому

Для президента Трампа настав час ухвалювати рішення.

Десять днів тому він заявив, що США готові прийти на “порятунок” іранських протестувальників, якщо їхній уряд застосує проти них насильство.

Президент сказав, що США “повністю озброєні та готові діяти”.

Це було до того, як у Ірані справді почалися жорстокі репресії. Тепер, коли їхній масштаб став зрозумілим, світ чекає, як відреагує Трамп.

“Ніхто не знає, що зробить президент Трамп, окрім самого президента Трампа, – заявила прессекретарка Білого дому Каролайн Левітт. – Світ може й далі чекати та гадати”.

Але як довго?

У вівторок високопосадовці мають поінформувати президента про можливі варіанти дій. Розмовляючи з журналістами на борту Air Force One у неділю, Трамп сказав, що розглядає “дуже рішучі варіанти”.

Пізніше він написав на платформі Truth Social:

“Іранські патріоти, ПРОДОВЖУЙТЕ ПРОТЕСТИ – ЗАХОПЛЮЙТЕ СВОЇ ІНСТИТУЦІЇ!!! Зберігайте імена вбивць і катів. Вони заплатять високу ціну. Я скасував усі зустрічі з іранськими посадовцями, доки безглузде вбивство протестувальників не ПРИПИНИТЬСЯ. ДОПОМОГА ВЖЕ В ДОРОЗІ”.

Сповнений успіху у Венесуелі президент назвав захоплення Ніколаса Мадуро однією з найуспішніших операцій в історії США – тож спокуса застосувати військову силу в нього має бути значною.

Як показали події минулого літа, США цілком здатні завдавати ударів на відстані. Бомбардувальники B-2 виконували 30-годинні місії з авіабази Вайтмен у Міссурі, щоб скинути бомби на два з найважливіших ядерних об’єктів Ірану.

Незалежно від того, чи оберуть США повторення таких дій, чи точкові удари по обʼєктах режиму, відповідальних за сьогоднішні репресії – можна припустити, що у Вашингтона є довгий список потенційних цілей.

Представники Пентагону, на яких посилається CBS News, американський партнер BBC, кажуть, що відповідь може включати й інші, більш приховані методи. Зокрема – кібероперації та таємні психологічні кампанії, спрямовані на дезорганізацію та заплутування командних структур Ірану.

Однак один сценарій майже напевно можна виключити – будь-що, що хоча б віддалено нагадувало б події в Каракасі 3 січня.

Підпис до фото, На кадрі з відеозапису з мобільного телефону видно гелікоптери над Каракасом – ймовірно, американського спецпідрозділуНавіть у своєму ослабленому стані, після нещодавніх ударів США та Ізраїлю, Іран – це не Венесуела. Ісламська Республіка – режим, загартований у боях. Усунення однієї фігури навряд чи змусить всю країну підкоритися волі Вашингтона.

Недавнє посилання Трампа на катастрофічну спробу Джиммі Картера 1980 року врятувати американських заручників в Ірані також показує, що він усвідомлює ризики, які можуть супроводжувати будь-яку спробу поставити американських військових на іранську землю.

Підпис до фото, Уламки американського вертольота, що розбився в пустелі неподалік Тегерана у 1980 роціВісім американських військових загинули, коли вертоліт і транспортний літак EC-130 зіткнулися на землі в пустелі на сході Ірану.

Ця провалена операція, разом із приниженням від видовища американських заручників у капюшонах, яких демонстрували перед камерами в Тегерані, стала важливим чинником поразки Картера на виборах того року.

“Не впевнений, що він узагалі мав шанс виграти вибори, – сказав Трамп журналістам The New York Times минулого тижня. – Але після тієї катастрофи шансів у нього не було взагалі”.

Але через 46 років виникає більш масштабне питання, яке визначає військові розрахунки Вашингтона: чого насправді прагне адміністрація Трампа в Ірані?

“Важко точно сказати, який курс дій обере Трамп, – зазначив Вілл Тодман, старший науковий співробітник програми Близького Сходу в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. – Адже ми не знаємо, якою є його остаточна мета”.

Президент Трамп, ймовірно, намагається вплинути на поведінку іранського режиму, сказав Тодман, а не повалити його.

“Я думаю, ризики зміни режиму настільки великі, що не вірю, що це його головна мета. Це може бути прагнення отримати більше поступок у ядерних переговорах. Може бути бажання зупинити репресії. Або спроба впровадити реформи, які приведуть до… певного пом’якшення санкцій”, – сказав він.

Трамп заявив, що деякі члени іранського режиму звернулися з бажанням вести переговори, ймовірно, щоб зберегти діалог щодо ядерної програми країни.

“Те, що ви чуєте публічно від іранського режиму, дуже відрізняється від повідомлень, які адміністрація отримує приватно”, – сказала Левітт у понеділок, додавши, що дипломатія “завжди є першим варіантом”.

Підпис до фото, Чотири американські винищувачі летять поруч із літаком-заправником KC-135. Фото зроблено у червні 2025 року у небі над графством Саффолк, АнгліяТим часом неназвані посадовці повідомили Wall Street Journal, що віцепрезидент Джей Ді Ванс – один із небагатьох високопоставлених радників, які закликають Трампа спершу зробити ставку на дипломатію.

“Найрозумніше, що вони могли б зробити, це справді провести реальні переговори зі Сполученими Штатами про те, що ми хочемо бачити щодо їхньої ядерної програми”, – сказав Ванс журналістам минулого четверга.

Проте якщо криваві репресії в Ірані триватимуть, дипломатія може виглядати як слабкість.

“Якщо цього буде недостатньо, це деморалізує протестувальників”, – зазначив Тодман.

Можливо, з огляду на це, а також на жахливі повідомлення, що надходять з Ірану попри блокування інтернету, президент США заявив, що може почуватися змушеним діяти ще до того, як будуть задіяні дипломатичні канали.

Обмежений удар, на думку деяких експертів, міг би підбадьорити протестувальників і водночас дати режиму зрозуміти, що далі може бути гірше.

“Усе, що має зробити Трамп, – це завдати удару, щоб викликати паніку всередині режиму”, – сказав Білал Сааб, асоційований науковий співробітник програми Близького Сходу та Північної Африки в Chatham House.

“Удар США міг би надати протестувальникам сміливості та відволікти режим”, – додав він.

Але Сааб зазначив, що військові дії можуть мати зворотний ефект.

“Це може зміцнити рішучість режиму та його все ще значну базу підтримки по країні. Об’єднання навколо прапора не стане шоком, – сказав він. – Це більш ймовірно… якщо удар буде символічним або одноразовим”.

Для президента це складний набір розрахунків, ускладнений ще й тим, що Іран пригрозив відповісти на будь-яку атаку США.

І попри шкоду, завдану ударами Ізраїлю та США, Іран усе ще має значний арсенал балістичних ракет.

По всьому Близькому Сходу союзники та проксі Ірану або зникли – як колишній президент Сирії Башар Асад, – або ослаблені, як “Хезболла” в Лівані. Але “Вісь опору” ще не вичерпала сили.

Хусити в Ємені та шиїтські повстанці в Іраку все ще здатні діяти.

Серед тих, хто закликає президента Трампа діяти рішуче, є людина, яка пропонує очолити відхід Ірану від влади духовенства.

“Президент має ухвалити рішення досить скоро”, – сказав Реза Пехлеві, син останнього шаха Ірану у вигнанні, в інтерв’ю CBS News.

“Найкращий спосіб гарантувати, що в Ірані загине менше людей, – це втрутитися раніше, – сказав він. – Щоб цей режим нарешті впав і поклав край усім проблемам, з якими ми стикаємося”.

Це звучало просто. У Білому домі посадовці знають, що все зовсім не так.

За участі Кайла Епштейн