Джерело: www.bbc.com
Підпис до фото, Вагони незламності зігрівають і підтримують киян у морози
-
- Author, Вайр Девіс
- Role, з Києва
- 51 хвилин(и) тому
На околиці Києва стоять два вагони “Укрзалізниці”. Дизельні двигуни тихо гудуть, а за вікном повільно падає сніг. Вони нікуди не їдуть і все ж виконують життєво важливу місію для десятків людей, які лишилися без світла, води та опалення.
Їх називають “вагонами незламності”. Вони підтримують моральний дух і дарують краплину тепла й комфорту в холодну зиму, яка цього року збіглася з посиленням ударів Росії.
В одному з вагонів Аліна дивиться, як її молодший син Тарас грається з іграшками від міжнародних благодійних організацій, які допомагають утримувати вагони.
“На вулиці зима, і доволі холодно”, – каже Аліна, явно применшуючи суворість морозів. Цього тижня стовпчики термометрів у Києві спускалися до −19 °C. Мороз пронизує до кісток.
“Я живу на 17-му поверсі новобудови. Ліфт не працює, немає ні світла, ні води”, – додає вона.
Для доньки Аліни вагон стає відносно безпечним і комфортним місцем для зустрічей із друзями, а для самої жінки – невеликою віддушиною від побутових турбот.
Та коли мова заходить про її 54-річного батька, який загинув два роки тому під час літнього наступу під Бахмутом, слова губляться, і вона не може стримати сліз.
Аліна каже, що обов’язково повернеться у вагон знову і дякує за полегшення, яке він приносить у холодну погоду та під час нічних обстрілів.
Підпис до фото, Для Аліни і Тараса це невелика пауза серед труднощівПрезидент України Володимир Зеленський звинувачує Росію в тому, що вона свідомо використовує холодну зиму для атак на електростанції, енергосховища та іншу критично важливу інфраструктуру.
Мер Києва Віталій Кличко цього тижня закликав тих, хто може, тимчасово залишити місто, щоб зменшити навантаження на енергетику. Російські ЗМІ підхопили цю заяву й назвали ознакою капітуляції.
Життя без світла і тепла
Та попри всі труднощі, кияни тримаються мужньо.
Юлія Михайлюк, Ігор Гончарук та їхній однорічний син Маркіян мешкають у старому радянському будинку після того, як їхнє житло частково пошкодив російський удар у серпні минулого року.
Подружжя гріє цеглини на газовій плиті, щоб хоч трохи зігріти маленьку квартиру.
“Сьогодні світло дали всього на хвилини чотири, — розповідає Ігор. — Всі зарядки та павербанки розряджені”.
“Вперше за довгий час у нас справжня зима, — іронічно зауважує Юлія. — При −12…−16 °C без опалення квартира швидко охолоджується”.
Підпис до фото, Ігор та Юлія змушені шукати тепло за містомСтанції, які кияни купують для запасу електрики, практично не допомагають для обігріву: вони швидко розряджаються. Поки що єдиний спосіб зігріти дитину – багатошаровий одяг.
На вихідні сім’я планує дослухатися до поради Кличка і тимчасово переїхати до батьків за місто, хоча, як наголошує Юлія, це їхнє власне рішення, а не результат тиску міської влади.
Енергетична криза – не єдина причина переїзду: у будинок поруч із їхнім тимчасовим житлом нещодавно влучив російський дрон, зруйнувавши кілька квартир.
Проблеми Києва посилюються через те, що місто вже пережило численні російські авіаудари по будинках та критично важливій інфраструктурі. А оскільки в столиці мешкає понад три мільйони людей, перебої зі світлом відчутні для величезної кількості мешканців.
Останні удари Росії по енергетиці у Києві та інших великих містах мали кумулятивний ефект, який виявився значно сильнішим, ніж раніше.
За словами Кличка, атака в понеділок спричинила найбільший у історії міста збій електропостачання, а у вівторок понад 500 житлових будинків залишалися без світла.
“Росіяни намагаються вимкнути місто і змусити людей виїхати за межі Києва”, – заявив генеральний директор “Укренерго” Віталій Зайченко в інтерв’ю Kyiv Independent.
“Порівняно з усіма попередніми зимами зараз ситуація найважча”, – додає Олена Павленко, президентка аналітичного центру DiXi Group.
“Щоразу відновлення стає дедалі складнішим. Все вкрите льодом, а ремонт кабелів і мереж тепер у два–чотири рази складніший”.
Підпис до фото, Київські електрики працюють нон-стоп, відновлюючи пошкоджені кабеліЦілодобово по всьому Києву електрики ремонтують мережі та об’єкти, що постраждали від російських атак.
Одного морозного ранку ми зустріли таких загартованих фахівців: за допомогою екскаваторів і власних рук вони шукали й лагодили пошкоджені кабелі, що живлять величезні багатоповерхівки на лівому березі Дніпра.
Місто неодноразово просило людей і підприємства менше користуватися потужними електроприладами: різкий стрибок споживання під час відновлення електрики перевантажує систему. Саме тому ремонти кабелів ведуть майже нон-стоп.
“Це тимчасовий ремонт, – визнає Андрій Собко, працівник ремонтних бригад ДТЕК Мережі. – Обладнання працює на межі можливостей, щоб у людей хоча б було світло. Потрібні роки, щоб усе відновити”.
Війна залишає слід у кожного: все важче знайти того, кого вона не зачепила б.
Підпис до фото, Київ. Четверта зима під ударамиСтійкість і надія
Станіслав, або просто Стас, теж прийшов у “вагон незламності”, щоб зігрітися, зустрітися з друзями та підзарядити телефон.
11-річний хлопець розповідає, що вдома дуже холодно: світла не було 36 годин поспіль.
Він чітко пам’ятає перший день великої війни майже чотири роки тому, коли бачив яскраві спалахи в небі від перших російських атак.
Зараз же його лякають дрони.
“Коли щось летить, страшно, бо не знаєш, чи вибухне, чи пролетить повз, і ти залишишся живим”.
Сидячи на верхній полиці вагона з другом, Стас щиро говорить про вплив війни на своє покоління.
“Я забуваю часи, коли війни не було. Не пам’ятаю ці моменти. Життя – складне”, – визнає він, при цьому його усмішка широка, а настрій на диво життєрадісний.
У поїзді збираються найрізноманітніші люди – шукають тепло, компанію і трохи комфорту.
Розмова з літньою жінкою, яка вважає свої незручності незначними порівняно з фронтовими випробуваннями, переривається сигналом повітряної тривоги. Провідник наказує всім залишити вагон і йти в укриття за кілометр від станції. Більшість повертається додому – в холод і темряву, але всі, включно зі Стасом і Аліною, обіцяють повернутися завтра.
Київ тримається спокійно і мужньо. Ця надзвичайно холодна зима, навіть за українськими мірками, триватиме лише кілька місяців, а енергетична криза поступово мине.
Але головне, чого бояться люди, – що, попри скромний оптимізм наприкінці минулого року, кінця війни та неминучих людських втрат поки що не видно.
