«За все вдячний, та найбільше за авто, які на фронті дуже потрібні»: історія воїна з...

Головний сержант одного з механізованих батальйонів 156 ОМБр сержант Владислав Іщик переконаний, що якісний сержантський склад – це основа успішного виконання завдань і на фронті, і в тилу. Родом він із Волині, яку він називає “прекрасною і мальовничою”. У військо прийшов, підписавши контракт ще в далекому 2018 році. До цього навчався в медичному коледжі, зрозумів, що не його покликання, забрав документи і став військовим.

Про це повідомили у відділі зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

“Люблю зброю, техніку, тому й пішов у військо!”, – каже військовослужбовець із позивним “COLT”.

На той час молодий боєць пройшов базову загальновійськову підготовку у Старичах, від рівня якої досі в захваті. А потім вибув у визначену військову частину. Служив добре, тому виріс від солдата до головного сержанта підрозділу.

А на початку повномасштабного вторгнення рашистів уже був головним сержантом взводу на Житомирщині. За якийсь період військової служби разом із головним сержантом з’єднання перейшли у новостворену 156 Окрему механізовану бригаду Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

На початках Владиславу Іщику дуже допомогли друзі-волонтери з рідного селища Маневичі. За все вдячний, та найбільше за автомобілі, які доставили аж із Великої Британії. Вони на фронті дуже потрібні.

Бойових епізодів запам’яталося багато. Наприклад, під Юнаківкою згадує важку евакуацію пораненого побратимами. Як важко не було, таки вибралися до своїх. А врятований і досі вдячний.

На війні сержант має звичку їздити з причиненими дверима водія. І це врятувало! Саме прислухався до звуку працюючого двигуна, як прилетів справа ворожий FPV-дрон… Удар, вибух… Саме через відкриті двері “Хаммера” він і вилетів назовні. На щастя, всі тоді залишилися живими. А згодом тією ж ушкодженою машиною дісталися до своїх.

Чим займається 26-річний головний сержант батальйону? На це запитання Владислав Іщик відповів вичерпно:

“Якщо чесно, то всім! Головне, що всі в мене мають бути повністю забезпечені та навчені”. “COLT” знає, що дуже важливо постійно говорити з людьми. Бо особовий склад – це, насамперед, люди. Їм це потрібно: “Особливо важливо спілкуватися з хлопцями, які виходять із позицій. Бо їм тоді важко і фізично, і морально…”.

Владислав Іщик переконаний, що найкращих солдатів потрібно заохочувати, і в 156 ОМБр цей процес постійно відбувається. Тому лідери стають сержантами, і кар’єрне зростання продовжується.

А до тих, хто ще не долучився до Сил оборони України, сержант із тонким гумором в інтонації каже: “Давай, брате, вставай, приходь до нас! Усе буде добре! У нас є і хліб, і сіль”.

Війна триває. Такі, як сержант Владислав Іщик і хлопці з його батальйону, за будь-яких умов тримають фронт української оборони та наближають Перемогу над російськими окупантами.

Рекрутингова група для звернень щодо проходження військової служби у складі 156 ОМБр: 077-156-0-156.

Фото відділення комунікацій 156 ОМБр та з особистого архіву Владислава Іщика.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.