“28 січня православні християни вшановують пам’ять преподобного Єфрема Сирійця — одного з найвпливовіших духовних учителів раннього християнства. Саме його молитву читають у храмах і вдома під час Великого посту. Цей день пов’язаний із тишею, роздумами і щирим поглядом усередину себе. 28 січня в церковному календарі — День пам’яті преподобного Єфрема Сирійця. Його ім’я добре”, — повідомляє: ua.news
28 січня православні християни вшановують пам’ять преподобного Єфрема Сирійця — одного з найвпливовіших духовних учителів раннього християнства. Саме його молитву читають у храмах і вдома під час Великого посту. Цей день пов’язаний із тишею, роздумами і щирим поглядом усередину себе.
28 січня в церковному календарі — День пам’яті преподобного Єфрема Сирійця. Його ім’я добре знайоме навіть тим, хто рідко відкриває богословські книги, адже слова цього святого вже багато століть звучать у храмах і вдома під час найважливішого періоду церковного року — Великого посту.
Єфрем Сирієць народився на початку IV століття в Месопотамії. Його молодість не була прикладом святості: за переказами, він мав запальний характер і навіть потрапив до в’язниці через неправдиве звинувачення. Саме там, у повній самотності, він пережив глибоке духовне потрясіння, почув заклик змінити своє життя і після звільнення обрав шлях служіння Богові.
Він став аскетом, пустельником, учителем і поетом. Єфрем не прагнув високих посад у церкві й до кінця життя залишався дияконом, але його слово мало величезну силу. Його проповіді, гімни та тлумачення Святого Письма швидко поширилися серед християн, а згодом їх почали читати в храмах нарівні з біблійними текстами.
За глибину своїх молитов Єфрема називали «вчителем покаяння» та «арфою Святого Духа». Він умів говорити про складні речі просто, торкаючись найболючіших тем людської душі — гордості, осуду, лінощів, страху і надії. Його тексти не лякають, а м’яко ведуть людину до усвідомлення власних помилок.
У народній традиції день Єфрема Сирійця вважався часом тиші й внутрішнього порядку. Цього дня намагалися не сваритися, не засуджувати інших, не братися за порожні розмови. Люди більше молилися, прибирали оселю, наводили лад не лише вдома, а й у думках. 28 січня не пов’язаний із гучними обрядами чи заборонами. Це день, який більше про внутрішній стан людини, ніж про зовнішні дії. Церква нагадує: справжні зміни починаються не з гучних слів, а з чесного погляду на себе і готовності виправляти власні помилки.
