“Був розрахунок на максимальні жертви”. Свідок російського обстрілу пасажирського потяга біля Барвінкового

Підпис до фото, Уражений російськими дронами потяг, 27 січня 2026 року

• • Author, Відділ новин
  • Role, BBC, Київ
• 26 хвилин(и) тому

27 січня поблизу села Язикове Ізюмського району російські війська атакували безпілотниками “Герань-2” пасажирський потяг “Чоп – Харків – Барвінкове”.

Унаслідок удару виникла пожежа, щонайменше п’ятеро людей загинули.

Пізніше “Укрзалізниця” подякувала рятувальникам, лікарям, поліції та усім небайдужим, які допомагали поїзній бригаді та пасажирам на місці.

Одним із них був командир взводу ударних дронів 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Омар.

У розмові із кореспондентом BBC Абдуджалілом Абдурасуловим він розповів про перші миті після атаки, реакцію пасажирів та їхню евакуацію.

“Оператор бачив, по кому працює”

Серед пасажирів, які у момент атаки були у потязі, опинився і командир взводу ударних дронів 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Омар.

“У нас були два автомобілі, які передали волонтери, і ми мали їхати ними на фронт. Але сталася технічна несправність, тож я вирішив їх залишити на станції техобслуговування і доїхати до Барвінкового потягом”, – розповів кореспонденту BBC військовий.

За його словами, удар першого російського дрона прийшовся на інший потяг, який перебував на станції у самому Барвінковому, і лише другий безпілотник поцілив у поїзд, де був Омар.

“Перший удар досить потужний. Досвід підказав мені, що може бути повтор, тож тим, хто був поруч зі мною у вагоні, я сказав лягати. І вже невдовзі ми почули спершу гул, а потім і ще один вибух. Люди запитали: “Що будемо робити?”, – а я сказав виходити з вагона, бо якщо вже було два влучання, значить це – масована атака. І може бути третє”, – пригадує Омар.

Підпис до фото, Командир взводу ударних дронів 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” ОмарЗа словами військового, вийти виявилось завданням “із зірочкою”, адже він ніколи не відчиняв дверей вагонів.

“Я інтуїтивно повернув кран, розташований поруч із ними, відкрилися сходинки, і так я почав виводити людей. Намагався відвести їх максимально подалі, у ліс, та розосередити, бо розумів: якщо потяг є ціллю атаки, значить дрони керовані, тобто їх оператор бачить, по кому працює”, – розповідає Омар.

Військовий додає: попередній досвід пересування цією місцевістю допоміг йому зорієнтуватись, куди саме іти.

“Я пам’ятав, що десь поруч проходить траса, тож наказав всім рухатись туди. Це було логічно, бо люди не могли залишатися поруч із потягом чи просто скупчуватись в одному місці. Була висока ймовірність, що дрон може прийняти їх за ціль і відпрацювати по них”, – пояснює свої дії Омар.

Підпис до фото, Уражений російськими дронами потяг, 27 січня 2026 рокуПорятунок немовляти

Омар наголошує: серед пасажирів потягу майже не було військових.

“Це не був службовий рейс. Ті нечисленні військові у вагонах або повертались із госпіталів, де відновлювались після поранень, або, як я, опинились у потязі випадково, через збіг обставин”, – каже Омар.

За його словами, більшість пасажирів були жінки, які їхали або самі, або зі своїми дітьми, щоб побачитись із чоловіками, які воюють і не мають змоги приїхати до них.

Одна із таких пасажирок, як пригадує Омар, взагалі їхала з немовлям.

“Вона нещодавно народила і їхала до чоловіка показати новонароджену дитинку”, – розповідає військовий.

Цю пасажирку він знайшов випадково: уже після того, як евакуював основну масу людей із враженого російським дроном потяга.

Підпис до фото, Рятувальники ліквідовують наслідки влучання у потяг, 27 січня 2026 року“У крайньому купе, яке було поруч із постраждалими вагонами, я побачив цю дівчину. Вона сиділа в темряві, без світла, тримала на руках малюка та була дуже налякана. Здавалось, вона не володіла інформацією, що саме сталось”, – розповідає Омар.

Як і решті пасажирів, він допоміг їй вибратись із потяга та особисто ніс немовля на руках усю дорогу від потяга до найближчої траси, бо пересуватись засніженою посадкою та у стресі із дитиною самій жінці було б важко.

“Ми зупинили автомобіль, що проїжджав повз. У ньому їхало три військових. Я попросив, щоб цю жінку та дитинку доправили, пояснив, що їх має очікувати чоловік”, – каже Омар.

“Це було ретельно і максимально продумано”

Омар переконаний: росіяни прицільно атакували пасажирський потяг і завчасно спланували місце його ураження.

“Вони обрали таке місце, де не могла бути проведена нормальна евакуація. Тобто туди не було швидких під’їздів, бо ліворуч і праворуч – посадки. Тож я не вірю у випадковість, це було ретельно і максимально продумано, щоб були втрати, щоб постраждало максимально багато людей, щоб були жертви. По координатах вирішувати, де потяг буде в той чи інший час, це нереально. Тому якийсь хворий дав вказівку зробити це і такий самий хворий керував дронами”, – наголошує Омар.

Водночас він радіє, що завдяки його діям та інших небайдужих чоловіків у потязі багатьох вдалося врятувати, хоч погодні умови ускладнювали процес.

“Був сніг, слизько, мороз. Але людей максимально швидко треба було доправити у безпечне місце, щоб вони зігрілися. Я був в формі, давав чіткі вказівки і, мабуть, вони в моєму голосі бачили спокій. Ну і швидкість дій дала їм таку впевненість, що все буде добре”, – розповідає Омар.

Підпис до фото, Командир взводу ударних дронів 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” ОмарВін каже, що росіяни намагались завдавати ударів по потягу навіть тоді, коли він вже горів.

“Коли ми вже добиралися з людьми транспортом до Барвінкового, ще близько 10 дронів летіло у бік потяга. Це був реально масований обстріл”, – впевнений військовий.

Того дня унаслідок цієї атаки, за даними прокуратури, загинули щонайменше п’ятеро людей. Одна особа вважається зниклою безвісти. Ідентифікація загиблих буде можливою після ДНК-експертиз.

Загалом у потязі на момент влучання перебували 155 людей.