«Файли Епштейна»: що там про Україну

Три мільйони документів опубліковані Міністерством юстиції США 31 січня 2026 року згідно з Актом прозорості щодо файлів Епштейна. Джеффрі Епштейна засудили за сексуальні злочини та звинувачували у торгівлі дівчатами.

У 2019 році він помер у вʼязниці, офіційною причиною визнали самогубство. Деякі з оприлюднених документів і переписок мають прямий стосунок до України. Йдеться принаймні про три категорії документів і переписок: обговорення української політики, намагання купити нерухомість в Україні (у Львові) та контакти з кількома українськими модельними агенціями.

Документи включають файли кримінального розслідування, вилучені при обшуках докази, записи подорожей, контактні книги, свідчення потерпілих та свідків, фінансові та банківські записи, а також електронне листування.

Можливі контакти не означають провини чи співучасті у злочинах покійного фінансиста.

ПолітикаУ «файлах Епштейна» десятки разів згадуються відомі політики з України: Володимир Зеленський, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Андрій Деркач, Віталій Кличко.

Проте, як зазначає «Дзеркало тижня», вони з’являються в опублікованих документах виключно як предмети політичних дискусій або ж у новинних розсилках: «Звинувачень або натяків на їх співучасть у злочинах Епштейна немає».

Щодо української політики, то можна звернути увагу на кілька аспектів.

По-перше, в одному з листів Джеффрі Епштейн, який був міжнародним фінансистом, в березні 2014 року, коли вже Росія провела силове незаконне захоплення Криму, пише:

«Потрясіння в Україні мають надати багато можливостей»

Також у документах присутня згадка про Олександра Вілкула, криворізького політика.

В одному зі сканів електронних листів Епштейна від 2016 року невідомий відправник (ім’я закрите у документі) просить допомогти роздобути для Вілкула запрошення на інавгурацію Дональда Трампа.

«Подруга дитинства моєї мами з України зв’язалася з нею – вона працює на Олександра Вілкула (лідера української опозиції) – і запитала, чи можу я допомогти організувати запрошення на інавгурацію Трампа за високу винагороду. Мені дізнатися деталі чи відмовитися? Чи є у вас взагалі бажання зустрітися з ними. Я особисто не знаю Тамару (подругу моєї мами), і мама не бачила її роками», – пише відправник.

Сам Вілкул у 2017 році заявляв, що відвідував заходи у США «за запрошенням партнерів» і розповідав про це на українських телеканалах.

Президенти УкраїниУ 2019 році в деяких електронних листах фігурує президентська виборча кампанія, коли тодішній президент Петро Порошенко змагався із майбутнім переможцем виборів Володимиром Зеленським.

У травні 2019 році, після перемоги Зеленського, Епштейн дає вказівку невідомій українській співрозмовниці чи співрозмовнику «почати стежити» за українською політикою, включно за президентом, парламентом та корупцією.

«Електронний лист дає зрозуміти, що це допоможе «майбутньому успіху» цієї людини. Людина відповідає, що буде цікаво стежити. Епштейн відповідає у тверезому коментарі, що «тут йдеться не про веселощі і, ймовірно, заохочує співрозмовника вдатися до корупції», – пише видання Kyiv Independent.

«Так, це весела, але складна корупція. Величезні суми грошей будуть зароблені. Величезні. Я б хотів бачити тебе як жінку-олігарха», – писав Епштейн.

Щодо виборів, то в переписці, Епштейн та тодішній міністр закордонних справ Словаччини Мірослав Лайчак, союзник приязного до Росії прем’єра Роберта Фіцо, обговорюють перемогу Зеленського над Порошенком.

І відбувається така переписка:

Епштейн: Як ти бачиш українські вибори?

Лайчак: Росіяни ненавидять Порошенка, отже, це може бути добре для допомоги у вирішенні конфлікту. Але я й гадки не маю чи (Зеленський) здатний керувати країною.

Епштейн: Виглядає ідеальним місцем для того, щоб ти втрутився.

Лайчак: Я намагаюся.

А ще Лайчак вихвалявся Епштейну, що його можуть затвердити заступником генерального секретаря НАТО. В підсумку і з НАТО нічого не вийшло, а недавно Лайчак подав у відставку з посади радника Фіцо за зв’язки і переписку з Епштейном. При цьому Лайчак заперечує причетність до зловживань.

В одному з повідомлень, надісланих зі столиці України, він писав Епштейну: «Вітаю з Києва! Я просто хочу підтвердити, що дівчата тут такі самі гарні, як і завжди».

Серед згадок в документах – колишній президент України Леонід Кучма. Його згадують як клієнта у справах, які пов’язують із «плівками Мельниченка» та розслідуванням щодо вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. «Це підкреслює масштаб і спектр контактів, пов’язаних з «плівками Епштейна», – наголошує видання «Межа».

Згадано й Даґа Шена, якого, за словами юриста, наймали для підтримки родини президента Кучми у юридичних питаннях на початку 2000-х.

«Такі згадки демонструють широку мережу зв’язків, які розглядають у контексті матеріалів про Епштейна», – пише «Межа».

Львів і пілатесУ скандальних «файлах Епштейна» понад 100 разів згадується місто Львів (у контексті міста чи однойменної фірми).

За даними документів, які оприлюднив Мінюст США, Епштейн був зацікавлений інвестувати у нерухомість Львова. І, зокрема, мовиться, про будинок на вулиці Бориса Романицького, 24.

У листуванні за 2017 рік є інформація про купівлю будинку за цією адресою і там фігурують імена Епштейна, українки, арт-дилерки Анастасії Сірооченко, яка є головним керівником компанії «Lviv Enterprises LLC» (зареєстрована у Нью-Йорку за адресою 302 West 12th Street), а також бухгалтера Майкла Стейна і Джона Томлінсона, який може бути агентом з нерухомості.

За інформацією із оприлюднених файлів, у лютому 2015 року Ольга Кравчук продала будинок матері Анастасії Сірооченко ‒ Тетяні Сірооченко за 128 500 доларів. Цю суму надала компанія «Lviv Enterprises LLC».

«Анастасія та її мати обговорювали кілька ідей щодо використання будівлі, одна з яких «Студія пілатесу», якою керуватиме Тетяна», ‒ писав Майкл Стайн. Оскільки Анастасія «рідко буває в Україні, закінчує університетське навчання і керує Sublime Art».

В іншому листі мовиться про те, що у 2015 році Епштейн переказав Сірооченко 400 тисяч доларів США. Частина з яких і пішла за оплату будинку на Романицького. Його придбала Тетяна Сірооченко і оформила на своє ім’я, оскільки згідно з українським законодавством на той час юридична особа США не могла володіти нерухомістю в Україні.

Згодом Тетяна Сірооченко подарувала будинок доньці Анастасії.

І це нібито спричнило конфлікт між бухгалтером Майклом Стейном і Анастасією Сірооченко, як це відомо з оприлюднених файлів. Стейн не підписував податкову звітність за 2015 рік через розбіжності щодо власника будинку у Львові.

Анастасія Сірооченко наголошувала, що вона купила його і є його власником. А бухгалтер стверджував, що ця будівля належить її матері, яка його їй подарувала. Відтак за це потрібно сплатити податок за дарчу і від цього бухгалтер категорично відмовився.

Який будинок купили?Радіо Свобода побувало за адресою Романицького, 24. Це давня вілла ХІХ століття, яка була збудована однією з перших у цьому нині елітному районі Львова.

Вона вражає масивною шестигранною вежею з шатровим завершенням.

«Я не знайшов даних про його будівничого та час побудови. Можливо, був архітектор Іван Левинський. Але це найстаріший будинок цього району. На картах другої половини ХІХ століття він уже був. Будинок тоді був розташований поруч ставка Собка. Нині там уже стадіон. Мешканці розповідали, що там великі підвали, могли бути човни, ресторанчик. Потім цю віллу заселили і це багатоквартирний будинок», ‒ говорить Віктор Гальчинський, автор проєкту «Нетуристичний Львів».

Однак, як з’ясувало Радіо Свобода, цей будинок не продавали ні у 2015 році, ані згодом. Там у кількох квартирах проживають люди і вони є їхніми власниками. Вілла занедбана, а поруч з нею, за адресою Романицького, 24а, під сходами, є надбудова.

«Ця будівля розташована на прилеглій території цієї вілли і постала у 90-ті роки ХХ століття, коли все легко і просто можна було перебудувати. Тоді сходи старі перемістили у бік, а на вільному місці з’явились гаражі і власне ця надбудова, яка не прилягає до вілли і до неї вхід з вулиці Котляревського. Не знаю, для чого її будували. Десь, наскільки я пригадую, у 2012-2014 роках її виставили на продаж і навіть було оголошення в газеті за ціною 70 тисяч доларів. Позиціонували будинок як житло, але він не був житловим», ‒ каже Віктор Гальчинський.

Саме цей будинок під номером 24а купила в лютому 2015 року Тетяна Сірооченко. Вона є незмінним керівником студії «Пілатес». Торік закладу виповнилось 10 років і, як зазначає Тетяна Сірооченко в одному з рекламних відео, що саме вона перша відкрила у Львові студію з пілатесу.

Студія активно рекламується у соціальних мережах. Сюжет про неї наприкінці минулого року був на одному з місцевих телекалів у Львові. На заняття з пілатесу, йоги, танців запрошують жінок і чоловіків.

На Порталі відкритих даних власницею «Студії пілатесу» зазначено ФОП Анастасію Сірооченко.

Тобто, купувався будинок, створювався бізнес на законних підставах, зауважує Віктор Гальчинський.

Утім дехто зі співрозмовників Радіо Свобода у Львові припускає, що умисел з придбанням будинку міг бути інший. І на сьогодні питання, чому Епштейн був зацікавлений Львовом, залишається відкритим.

Українські моделіЩе одна лінія, яка проглядається у «файлах Епштейна», стосується українського модельного бізнесу.

Отже, згадано два модельних агентства Linea 12 Models та L-Models. Обидва вони були засновані в 1990-х роках та працюють і зараз у Києві.

У матеріалах згадується, як вже зазначили, модельне агентство Linea 12, очолюване Машею Манюк.

У переписках згадують її листування з агентом Жаном-Люком Брунелем, якого пізніше звинуватили у зґвалтуваннях та сексуальних домаганнях; Брунель помер у 2022 році у французькій в’язниці, зазначає видання «Межа».

Манюк заявила, що не відправляла Брюнелю жодну свою модель.

Маша Манюк – українська ексмодель, телеведуча та засновниця агенції Linea 12 Models. Вона здобула популярність як ведуча реаліті-шоу «Маша і моделі» на телеканалі «ТЕТ».

У коментарі «ТаблоID» Манюк заявила, що листування з Брюнелем є професійним, і сказала, що не відправила йому жодну з українських моделей.

«Система взаємодії української агенції із закордонними агенціями така: якщо ми розуміємо, що хтось професійно готовий, то я пишу листа керівнику агенції чи скаутинг-відділу (фахівці, які займаються пошуком та підготовкою моделей для агенції – ред.), щоб домовитися й показати їм модель. Потім для того, щоб дівчина кудись виїхала, треба, щоб її підтвердив так званий букінг-тейбл (комісія, яка ухвалює остаточне рішення про підтвердження моделі для роботи – ред.). Це і є зміст листа. Таких листів я за життя написала 50 тисяч. Це абсолютно професійне листування», – запевнила Манюк.

«Усі розповіді про те, що якщо я з ним комунікувала та постачала йому дівчат, не відповідають дійсності. Тому що повії – це повії, а моделі – це моделі. Ви ніколи не примусите дівчину працювати повією, якщо вона не хоче. Агенції, які працюють в Україні довго й стабільно, не мають жодного стосунку до ескорт-бізнесу. Ніхто ніколи офіційно не буде вести листування з приводу ескорт-сервісу. Тому я хочу закрити рота всім цим розумникам і сказати, що жодної моєї моделі там не було», – заявила власниця Linea 12 Models.

Модельна агенція L-Models теж оприлюднила заяву, в якій говориться:

«Наша професійна репутація добре відома в Україні – серед українських дизайнерів, модних подій, організаторів Українського тижня моди та представників індустрії загалом. Вона будувалася роками на довірі, професіоналізмі та дотриманні етичних і правових стандартів.

В оприлюдненому публічному листуванні ми побачили одну згадку агенції L-Models як «одного із найкращих модельних агентств в Україні». Жодних інших згадувань, переписок, контактів чи контекстів, у яких фігурує наше агентство, не існує. L-Models не має жодних ділових, професійних або інших відносин із особами, які згадують наше агентство у відповідній переписці, і ніколи не контактувало з ними та не співпрацювало у будь-якій формі».

У документах (переписках) також обговорюються плани поїздок дівчат-моделей з Києва та Одеси. Також, як виглядає, моделей шукали й у Львові.

Як зазначає українська служба Міжнародного Французького радіо, «як випливає з файлів, пошук українок для Епштейна тривав десятиліттями».

У 2010 один з його контактів (судячи з усього жінка) написала Епштейну:

«Я надішлю тобі свій український номер або скористаюся своїм міжнародним, якщо він там працює… Я думаю, в Україні легше (знайти дівчат, – ред.), ніж у Росії, московські дівчата дуже розпещені… у будь-якому разі, добре перевірити Київ».

Росія очорнює Україну?За даними моніторингу українського державного Центру стратегічних комунікацій, російська пропаганда намагається інтегрувати резонансну тему «файлів Епштейна» «у вже знайомі антиукраїнські наративи».

Російські ресурси вишукують будь-які згадки про Україну і подають їх як «докази» того, що:

• «західні еліти є вигодонабувачами української корупції»;
• «Майдан 2014 року був держпереворотом, організованим Заходом».

«Контент активно розганяється через мережу російських сайтів, Telegram-канали іноземними мовами, TikTok та інші платформи. Першоджерелами часто виступають державні пропагандистські майданчики на кшталт Украина.ру (входить до холдингу Россия сегодня).

Водночас російський слід у справах сексуальної експлуатації, можливого збору компромату та зв’язків із російськими структурами системно ігнорується. Фокус – виключно на дискредитації України та легітимізації старих кремлівських міфів про 2014 рік», – пише Центр стратегічних комунікацій.