Важке минуле впливає на ставлення поляків до українців і спричиняє конфлікти. Результати опитування

Ці питання були головними під час експертної дискусії у Жовкві на Львівщині, організованої громадською організацією «Українсько-польська платформа майбутнього». під час дискусії. А ще презентували нове дослідження громадської думки про ставлення поляків до українців і українців до поляків за майже чотири роки повномасштабної війни в Україні.

Невелике, але багате історією колишнє королівське місто Жовква, поєднало у собі українську, польську, єврейську культури. У XVII столітті король Ян ІІІ Собеський Жовкву перетворив на свою резиденцію. Площа Ринок, замок, сакральні пам’ятки архітектури – пізньоренесансний, костел Святого Лаврентія, Василіанський монастир Української греко-католицької церкви, синагога ХVII століття, яка потребує порятунку. Дерев’яна церква Пресвятої Трійці XVIII століття, що входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Місто приваблює українців, а до повномасштабного нападу Росії на Україну тут щотижня бувало багато польських туристів. Тим паче, що Жовква розташована недалеко українсько-польського кордону.

А ще двічі на рік тут збираються українські і польські експерти, щоб обговорити питання співпраці між громадами прикордоння.

«Важливо, щоб українсько-польські відносини були найбільш добрі, бо поляки найближчі сусіди українців. Є багато подій, які об’єднують українців і поляків. Польща першою включилась у допомогу Україні, коли напала Росія у 2022 році. Ми зацікавлені покращувати відносини в економічному, культурному, спортивному планах, щоб відбувались обміни і не було такого, що шкодить добросусідським відносинам», ‒ каже Любомир Кравець, голова громадська організація «Українсько-польська платформа майбутнього».

Кілька разів на рік діє «зелений коридор», коли українці і поляки за спрощеним режимом контролю перетинають тимчасовий прикордонний пункт. Українці відвідують могили своїх рідних у прикордонних селах Польщі, а поляки ‒ в Україні.

Ульгівок в Люблінському воєводстві давнє українське село, звідки примусово виселили українські родини після Другої світової війни, згідно з угодою між СРСР і комуністичною Польщею. Дехто з українців опинився в Україні, а хтось ‒ у Польщі.

Маріуш Скорнєвскі, міський голова гміни Ульгівок, розповів, що існує співпраця між польською гміною і Белзькою громадою Львівської області вже довший час. Українці і поляки спільно прибирають кладовища по обидва боки кордону і цей проєкт триває з 2019 року, а ще проводять фестиваль «Хустки», який поєднаний з паломництвом, відбуваються концерти, події у межах Європейських днів добросусідства.

На думку Маріуша Скорнєвскі, інтеграція через культуру є ефективною.

«Прикордоння пережило складні історичні події після Другої світової війни. Зокрема, коли говоримо про Белз, який перейшов до складу СРСР в 1951 році під час обміну територіями. Цей історичний аспект вплинув на людей. Попри ці історичні труднощі будуємо співпрацю. Спільно багато років прибираємо цвинтарі, бо по обидва боки кордону спочивають наші предки. Ми впорядковуємо могили, чистимо кам’яні надгробки і це функціонує, шукаємо нові місця. Встановили інформаційні таблиці на кладовищах прикордоння. Відкриття кордону кілька разів у рік дає гарний результат для спілкування поляків і українців. Кілька гмін підписали партнерські угоди з українськими громадами. Але війна послабила ці контакти», ‒ каже Маріуш Скорнєвскі.

Історія, культура, спадщина є спільним зацікавленням українців і поляків. За словами Рафала Берила, докторанта Варшавського університету. Сьогодні українські і польські історики є носіями ідентичності, популяризації візії історії.

Згідно з дослідженням, у Польщі більше людей цікавить історія періоду ХХ століття, зокрема Другої світової війни, наголошує Рафал Берило. Тим часом, в Україні більший акцент істориків робиться на дослідженні тих сторінок історії, які були заборонені або сфальсифіковані у радянський час і ще досі невивчені.

Історична пам’ятьВласне, питання спільної історії і надалі залишається найбільш драстичним в українсько-польських відносинах і це показують результати нового дослідження Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського про ставлення українців і поляків один одного протягом майже чотирьох років російсько-української війни.

Це дослідження провели торік у листопаді, опитавши українців і поляків різних вікових категорій. Згідно з результатами, польсько-українські відносини дещо погіршилась у 2025 році у порівнянні з попередніми роками великої війни. У польському суспільстві думки стають більш поляризованими.

Сама пам’ять про історію та, власне, польсько-українські конфлікти в минулому, позначаються на ставленні поляків до українців на побутовому рівні і це спричиняє конфлікти.

Понад 40% польських респондентів, як і у попередні роки, вважають, що в історії польсько-українських відносин були події, за які українці сьогодні повинні відчувати провину перед поляками.

Майже половина опитаних поляків, переважно 25-34 років, не сформулювала думки щодо питання українсько-польських відносин. Або ж цією темою не цікавляться, або ж не мають достатньо знань, або ж складно з емоційно. Ба більше, дослідження показали, що знання поляків про польсько-українські відносини є поверхневими.

Події на Волині у роки Другої світової війни, про які так активно говорять польські політики та історики, для багатьох поляків і асоціюються з польсько-українськими відносинами. Для багатьох респондентів Волинь – це не сухий факт з підручника, а емоційна спадщина, яка впливає на сучасне сприйняття українців та оцінку відносин між державами. Тверду позицію у цьому спільному історичному минулому мають поляки переважно віком 45-65 років, що свідчить про живу або успадковану історичну травму.

Респонденти наголосили, що в Польщі провідник ОУН Степан Бандера подається виключно як символ злочину, тоді як в Україні він має інший статус, що породжує непорозуміння та відчуття відсутності спільного наративу.

Незнання України спричинило те, що багато поляків сприймають українську державу крізь призму її совєцького минулого, травми Волині, сучасної війни з Росією, досвіду міграції та присутності українських робітників у Польщі. А українська політична культура, національні рухи, важка історія XX століття та польсько-українські відносини в різні періоди ‒ невідомі теми для поляків.

Питання ексгумації та поховання жертв Волинської трагедії залишаються для поляків важливими, на їхню думку, ще невирішеними питаннями, які Україна повинна вирішити якомога швидше. Бо, в іншому разі, польсько-українські відносини завжди будуть обтяжені «неозвученою правдою».

• 57% респондентів вважають, що Україна має швидше надавати дозволити на проведення ексгумації та належне поховання останків жертв.
• 27% підтримують відкладення ексгумації на більш сприятливий момент, наприклад, після закінчення бойових дій
• 7% вважають, що до цього питання не слід повертатися та що ексгумацію не треба проводити
• 9% не мають власної думки у цьому питанні.

Тим часом опитані українські респонденти зазначили, що на прикордонних територіях і Польщі, і України зберігається історична пам’ять про конфлікти і взаємну ворожнечу поляків та українців, про боротьбу українського народу проти польських культурних та соціально-економічних утисків, які призводили до взаємного насильства у різних масштабах. Про це розповідали в сім’ях дітям батьки, діди, бабусі. Конфлікти минулого накладаються на сьогодення і загострюють суперечності.

Під час опитування українці зазначали, що пересічний поляк може запитати українця, що він думає про події на Волині. І обговорення таких тем на побутовому рівні часто спричиняє гострі конфлікти і суперечки.

Близько 30% українців зауважують, що поляки повинні відчувати провину перед українцями. При цьому серед мешканців західних областей України таких 45%, що значно більше, аніж в інших українських регіонах.

Більшість українців ‒ 54% ‒ підтримують ідею взаємного вибачення поляків і українців за події минулого заради покращення відносин і вирішення історичних суперечок.

• 40% не бачить сенсу у вибаченнях з боку жодної зі сторін
• Третина українців не бачать суттєвих суперечок у польсько-українських відносинах
• 14% вагаються з відповіддю

У 2024 році 19% українців, які називали події на Волині головними у непорозумінні між поляками та українцями, то торік таких було 23%.

Результат дослідження показав, що більшість українців переконані, що Росія використовує свої методи, щоб розсварити українців і поляків, погіршити українсько-польські відносини.

Погляди з України та ПольщіЯкщо у 2022 році у 75% українців змінилась думка про поляків на краще, у 23% не змінилась, то у 2025 році думка покращилась у 27%, у 53% не змінилась.

На початку повномасштабної війни думка про поляків змінилась на гірше в 1% українців, а у 2025 – у 17%.

Негативне ставлення поляків до українців і блокування пунктів пропуску на українсько-польському кордоні фермерами вплинули на те, що в українців погіршилась думка про поляків.

У 2022 році позитивно ставились до українців 39% поляків, сьогодні ‒ 43%. Негативно у 2022 році ‒ 22%, сьогодні ‒ 35%

Найбільш позитивно щодо українців, які проживають у Польщі, висловлюються прихильники «Нової лівиці» (60%) та «Громадянської коаліції» (56%), особи з вищою освітою (49%), респонденти віком 45-65 років та чоловіки (по 45%). Негативно ставляться до українців виборці «Конфедерації» (18%), особи з базовою середньою/професійно-технічною освітою (30%), респонденти віком 25-44 років (32- 33%) та жінки (33%).

• 64% поляків бачать в українцях сусідів
• 62% – жертв російської агресії
• 33% вважають українців конкурентами.
• 31% називають українців економічними партнерами
• 31% – союзникам

Найвищий рівень прихильності до українців є, коли поляки і українці проживають в одному населеному пункті (70%), разом працюють (67%), живуть по сусідству (66%).

У поляків запитували, а з чим їм асоціюється Україна. Війна, її драма і наслідки – такою була відповідь у більшості респондентів. Війна триває довго і допомога Україні та українцям вже не тимчасовий захід, а постійна частина державної політики Польщі, таким уже є розуміння польського суспільства ситуації.

Війна в Україні сприяла тому, що поляки пізнали українців ближче, як біженців, сусідів, колег по роботі та членів місцевої громади.

Втім ставлення до українців у Польщі не є однозначним. За оцінкою поляків, українці є працьовитими та амбітними, але й претензійними, вимогливими. Найсильніша позитивна риса українців ‒ рішучість у боротьбі за свою державу. Поляки бачать в українцях силу, яка не завжди є у громадян Польщі.

Українців поляки бачать жертвами війни. Більшість поляків в опитуванні зауважили, що українські біженці працьовиті, чесні та скромні і без них не багато галузей польської економіки не виживуть.

Поляки та українці стають дедалі ближчими у повсякденному житті у Польщі.

• 69% опитаних заявляють, що особисто знають когось з українців
• 22%, працюють або навчається в тому ж закладі, що й вихідці з України
• 3% опитаних поляків відвідали Україну за роки російсько-української війни

Якщо у 2022 році допомога була елементом національної гордості у поляків, то нині вона дедалі більше стає джерелом соціальної напруги. Поляки готові допомогти українцям у разі нової хвилі біженців, але не на такому активному рівні, як на початку російсько-української війни. 26% поляків зазначають, що взагалі не допомагатимуть, 18% кажуть, що робитимуть це обмежено. Водночас 26% опитаних готові допомагати стримано.14% допомагатимуть активно.

На запитання, чи повинна Польща продовжувати надавати підтримку біженцям з України 35% опитаних відповіли «так», а це значно менше, аніж у попередні роки. Водночас зростає відсоток тих, хто вважає, що допомагати не потрібно і таких 39%. Загалом ставлення до українських біженців стало гіршим за роки повномасштабної війни Росії.

Телебачення залишається найважливішим джерелом інформації про Україну та українців для 64% опитаних. З Facebook беруть повідомлення 33% поляків і стільки ж з радіо. Інформацію від знайомих отримують 30% респондентів. 24% ‒ з YouTube, 13% ‒ з Instagram, 12% ‒ з TikTok, 2% ‒ з Telegram.

Тим часом, важливим джерелом інформації про Польщу та поляків для українців є:

• родина ‒ 44%
• Telegram ‒ 29%
• YouTube ‒ 25%
• українські ЗМІ ‒ 23%
• Facebook ‒ 22%
• телебачення ‒ 22%

Як показує дослідження поляки хочуть політики, яка базується на аналізі та наслідках. Хочуть чесності: допомоги тим, хто в потребі, але без надмірних привілеїв та системного хаосу. Респонденти не хочуть, щоб відносини з Україною були інструментом партійної боротьби.

Поляки надалі залишаються на боці Україні, але настрої щодо українців та України погіршились. З’явилось більше скептичних висловлювань, більше побоювань, стриманості, втоми та виснаження темою війни.

Незрозумілий перебіг мирного процесу послабив переконання громадської думки в Польщі у тому, що війна завершиться на умовах, вигідних для України та всього регіону.

Польща і поляки очима українцівЧерез те, що українці вимушено через війну покинули Україну і стали біженцями у Польщі, вони отримали досвід спілкування з громадянами сусідньої країни, як позитивний, так і негативний. На думку українців, які взяли участь в опитуванні, польські політики провокують негативне ставлення громадян Польщі до українців.

• 88% опитаних українців сподіваються на підтримку Польщі у час війни
• 59% респондентів не довіряють окремим повідомленням в інтернеті про начебто агресивні плани Польщі щодо України та її бажання захопити західні регіони України

На думку респондентів, конфлікти та напруження щодо українців у сусідній державі загострюються через те, що у Польщі проживає багато громадян України. І, природно, що виникає конкуренція за соціальні пільги, виплати для українських біженців, фінансові ресурси, житло, робочі місця, місця у школах, садках. А ще не всі українці вивчили польську мову, російськомовні громадяни України спілкуються у Польщі російською і це викликає негативне ставлення загалом до всіх українців.

Ще один чинник, який спричинює напругу, це відкритий на час війни ринок Європейського Союзу для української продукції, у тому числі сільськогосподарської.

Але, незважаючи на різні непорозуміння, загроза з боку Росії, на думку респондентів, переважає усі негативи, про які говорили в опитуванні українців, і тому Україна та Польща мають шукати порозуміння та зміцнювати співпрацю.

У польсько-українських відносинах поляки думають, що знають українців, а українці ‒ поляків, але так не є. Про це наголошували учасники зустрічі у Жовкві. А тому важливо співпрацювати, спілкуватись, реалізувати корисні проєкти для обох народів. А культура і релігія є тими чинниками, які об’єднують два народи.