Шокуюча правда, що стоїть за ілюстраціями в анатомічних атласах

Підпис до фото, Картина Рембрандта 1632 року “Уроки анатомії Ніколаса Тульпа” зображує розтин страченого злочинця

• • Author, Дебора Ніколс-Лі
  • Role, BBC Culture
• 10 хвилин(и) тому

Протягом століть медики, художники і науковці вивчали тіла мертвих людей. Але історії, що стоять за цими трупами – і тим, як їх отримали, – похмурі та жахливі.

Його тіло наче викарбуване з сірого мармуру, кожен м’яз бездоганно окреслений. Але світла фігура на картині Рембрандта “Урок анатомії доктора Ніколаса Тульпа” (1632) – не античний герой. Він – страчений злочинець, якого розтинають у театрі. Що ж він зробив? Вкрав зимове пальто.

Попередження: Ця стаття містить зображення та деталі, які можуть неприємно вразити

Нова виставка “Під простирадлами: анатомія, мистецтво та влада” в Музеї медицини Текрея у британському місті Лідс охоплює 500-річну історію гравюр з анатомічних театрів.

На них здебільшого анонімні фігури у найвідвертішому вигляді. Ними ілюстрували медичні атласи, до яких колись зверталися лікарі та анатоми. Їх також виставляли як трофей багаті колекціонери.

І, як Адріан Адріансзон, дрібний злодій, зображений Рембрандтом, жоден з них не погоджувався на те, щоб зображення його оголеного, понівеченого тіла надрукували в книжці або повісили на стіну.

Підпис до фото, Книга Джозефа Макліза “Хірургічна анатомія” 1851 року стала знаковою працею“Виставка “Під простирадлами” спонукає відвідувачів замислитися, чиї тіла зображені в анатомічних підручниках, хто їх малював і чому”, – розповідає BBC Джеймі Тейлор, директор музею з колекцій, навчання та програм.

“Тіла на цих ілюстраціях належать людям, яких протягом історії пригнічували, чиї права вважали другорядними, незначними та ігнорували”.

Книга з анатомії без малюнків – “все одно, що географічний атлас без мап”, казав хірург та ілюстратор анатомії XVIII століття Джон Белл.

Його складні гравюри з перехресною штриховкою поширювали детальні знання про тіло, які мало хто бачив поза анатомічним кабінетом.

Але уважніший погляд на такі ілюстрації розкриває не лише наше мінливе розуміння людського тіла, а й культурний контекст, у якому ці зображення створили.

Особливо показовою на початку виставки є складна титульна сторінка книги Андреаса Везалія De Humani Corporis Fabrica (1543), першого великого тексту, який показує анатомію людини, намальовану безпосередньо з препарованих тіл.

У переповненій анатомічній залі автор, завжди шоумен, проводить розтин страченої працівниці секс-індустрії – його скальпель показує переважно чоловічій аудиторії, чи була жінка вагітна, як вона й стверджувала у своєму проханні про помилування.

Підпис до фото, Ілюстрована титульна сторінка книги з анатомії 1543 року зображує розтин жіночого тіла як видовищеРізниця в соціальному становищі та владі між хірургом та об’єктом дослідження була разючою. А ціна цих майстерно ілюстрованих книг значно перевищувала економічний стан людей, зображених на їхніх сторінках.

Медичні книги стали особливо розкішними, коли розвиток літографії у XIX столітті наповнив їхні сторінки яскравими кольорами.

Музейним виданням розкішно ілюстрованого “Повного атласу анатомії та хірургії людини” (1866) Дж. М. Буржері майже не користувалися, розповідає BBC доктор Джек Ганн, куратор виставки.

Ті, хто міг дозволити собі такі книжки, каже він, “виставляли їх у своїх домівках разом зі своїми колекціями творів мистецтва”.

Іноді саме тіло ставало об’єктом мистецтва, яке демонстрували публіці.

Багато жінок не могли вплинути на те, що відбувалося з їхніми тілами після смерті. А зловісна роль, яку відіграли в цьому деякі шановані лікарі, яскраво ілюструє випадок Мері Білліон.

Вона померла в 1775 році, її бальзамував її чоловік, стоматолог Мартін ван Бутчелл, за допомогою шанованого лондонського хірурга Вільяма Гантера, його колишнього вчителя та автора ілюстрованої книги тіл вагітних, яку хвалили за безпрецедентний реалізм.

У надії залучити нових клієнтів, ван Бутчелл одягнув Білліон у її весільну сукню та виставив її у вітрині своєї стоматологічної практики в Мейфері (район Лондона), поки його друга дружина не наполягла на тому, щоб тіло перевезли до музею.

Мистецтво та анатомія мають давній зв’язок.

В Італії епохи Відродження Леонардо да Вінчі та Мікеланджело проводили дослідження препарованих тіл у моргах, щоб зробити фігури на своїх картинах більш реалістичними.

Ранні анатомічні атласи зображували тіла в стилізованих позах, що нагадують класичні скульптури. Наприклад, “Анатомія людського тіла” Вільяма Чеселдена (1741) містить дві фігури без шкіри, які борються, як Геркулес та Антей.

Підпис до фото, Анатомічний малюнок двох борців без шкіри 1741 року нагадує скульптуру Геракла та Антея XVI століттяЯк для вчених, так і для митців найбільшою проблемою був доступ до тіл. Особливо після ухвалення Закону про смертний вирок 1823 року, що зменшив кількість злочинів, за які карали стратою.

Так розквіт прибутковий чорний ринок тіл. Викрадачі тіл, яких прозвали “людьми, що воскресають”, діставали трупи зі свіжих могил і продавали їх медичним навчальним закладам за величезні суми.

Щоб перешкодити їм, ті, хто міг собі це дозволити, ховали своїх близьких у клітках, відомих як “мортсейфи”, або клали важке каміння на місце поховання.

Для засуджених злочинців і бідняків спокій після смерті був менш гарантованим.

Родичі розбійника Джона Вортінгтона, страченого в 1815 році, зробили надзвичайний крок, обливши його тіло кислотою, щоб воно стало непридатним для розтину.

Серійні вбивці

Вільям Гейр і Вільям Берк стали найвідомішими серійними вбивцями Шотландії.

Протягом 10 місяців у 1827-28 роках вони постачали трупи Единбурзькій школі анатомії доктора Роберта Нокса. Тільки вони не викопували їх із могил, а вбивали живих людей.

Мертве тіло Мері Патерсон, колишньої мешканки притулку для жінок “легкої поведінки”, було підозріло теплим, коли його доставили в школу анатомії.

Вбивці напоїли жінку віскі, а пізніше сам Нокс протримав її у діжці з віскі три місяці.

Зрештою закон наздогнав убивць. Хоча Гейра звільнили в обмін на докази, його спільнику пощастило менше. Лорд-суддя-клерк Девід Бойл засудив його до смертної кари через повішення та постановив, що Берк, як і його жертви, має бути “публічно розчленований та анатомований”.

Його скелет зараз висить в Анатомічному музеї Единбурзького університету.

Підпис до фото, Мері Патерсон, намальована після вбивстваУ Медичному музеї Текрея тіло Патерсон також виставлено, але як малюнок, етичність якого жваво обговорювали куратори виставки.

Ганн зазначає, що вона зображена в позі “Венери з дзеркалом” Веласкеса. “Це дуже чуттєвий образ”, але це також “мертве тіло жертви вбивства, яке продовжують експлуатувати”.

У медичних книгах домінують ідеалізовані статури, розмиваючи межі між наукою, мистецтвом та еротикою. Вони також розповідають про вподобання та захоплення їхніх творців.

В одній з найбільш чуттєвих ілюстрацій Ніколя Анрі Жакоба для лікаря Буржері наукова відстороненість, здається, відходить на другий план.

На зображенні дві пари чоловічих рук торкаються розсічених грудей молодої жінки, волосся якої укладено як у давньогрецької красуні.

“Анатомічні ілюстрації випромінювали тепло, вони приносили задоволення чоловікам, які їх створювали, розглядали та вивчали”, – стверджує Майкл Саппол у своєму дослідженні Queer Anatomies (2024).

Хірург та художник Джозеф Макліз мав нетрадиційний погляд, стверджує Саппол.

У знаковій роботі Макліза “Хірургічна анатомія” (1851) домінують чоловіки в неоднозначних позах: їхні м’язисті руки покірно закинуті за голову а роти розкриті наче від задоволення.

Можливо, припускає Саппол у есе 2021 року, “ілюстрації стали для нього простором, у якому він розкривав свої спалахи гомоеротичного бажання, навіть не усвідомлюючи цього”.

“Люди вважають, що анатомічна ілюстрація – це зображення людського тіла таке реалістичне, на яке тільки здатен художник”, – каже Ганн.

Але це далеко не так, і виставка намагається це показати.

“Ці ілюстрації так само, як і будь-яке мистецтво, зазнають впливу культури, смаку та художніх течій”.

Безіменна фігура в книзі Макліза, яку вважають єдиним зображенням темношкірого в анатомічних роботах того періоду, є яскравим прикладом цього. Зображення видалили з видання, створеного для Америки до скасування рабства.

Його зображення, зазначає Керен Роза Хаммершлаг у своєму есе 2021 року “Чорний Аполлон: естетика, розтин і раса в хірургічній анатомії Джозефа Макліза”, “помітно естетизоване. Воно створює діалог із класичними статуями, як-от Аполлон Бельведерський, або творами “високого” мистецтва брата Джозефа, Деніела Макліза, зображеннями чорношкірих боксерів та аболіціоністськими образами того періоду”.

Підпис до фото, Детальні роботи Макліза представлені на виставці в Музеї медицини ТекреяЧерез 10 років після Макліза, знаменита “Анатомія Грея” Генрі Грея, проілюстрована Генрі Вандайком Картером, нарешті стала доступним ресурсом для студентів-медиків. Проте її також створили завдяки тілам з робітничих будинків та лікарень, які не забрали родичі.

“Анатомія Грея”, як і всі книги з анатомії, замовчує головне”, – пише Рут Річардсон у книзі “Створення анатомії містера Грея”.

“Тіла цих людей увійшли в свідомість поколінь живих… Але про них не залишилось жодної памʼяті крім сторінок підручника”.

Використання безголосих жертв для розвитку медичної науки тривало до XX століття.

Наприклад, “Атлас топографічної та прикладної анатомії людини” Едуарда Пернкопфа (1937), який досі використовують деякі хірурги, зображує військовополонених, яких розтинали нацистські лікарі.

Шістдесят років потому, напередодні міленіума, цифровий архів усього людського тіла, створений проєктом “Видима людина”, був опублікований у книзі “Новий атлас анатомії людини” Томаса Маккракена.

3D-зображення в ньому сформовані з сотень міліметрових зрізів тіла Джозефа Пола Джернігана, техаського вбивці, страченого шляхом смертельної ін’єкції в 1993 році.

Хоча він погодився пожертвувати своє тіло медичній науці, він звісно не міг і передбачити, що його тіло стане настільки видимим.

“Це величезний набір даних, який досі доступний людям”, – каже куратор Ганн.

Він завершує виставку питанням: “Як далеко ми насправді зайшли?”

Виставка “Під простирадлами: анатомія, мистецтво та влада” проходить у Медичному музеї Текрея, Лідс, Велика Британія, з 7 лютого по 21 червня