Джерело: www.volynnews.com
Нині чоловік судиться за право приватизувати житло, де мешкає десятиліттями. За його словами, ще в 1980 році він отримав ордер на вселення від цукроварні. Після того як завод продали, у приватній власності дивним чином опинилися ціла вулиця й будинок, де живуть люди. Тепер їх хочуть виселити. Активи цукрового заводу зараз належать ТзОВ «Радехівський цукор», ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».
Гнідавський цукровий завод наполягає, що двоповерхівка з квартирами – це не житловий будинок, а пожежний пост і тепер уже приватний. Але ж інший мешканець будинку значно раніше приватизував житло й має всі дозвільні документи, зауважує Володимир Магденко.
«Підробили документи, незаконно приватизували вулицю. Підробили документи, що це не будинок №5, а пожежний пост. Фонд держмайна вказав, що будинок №5, десятиквартирний, двоповерховий, не увійшов у приватизацію. Це не їхній об’єкт. Дійшло до Верховного суду. Місцеві суди відмовляли. А чому відмовляли? Бо я не можу довести, що це житловий державний будинок. Верховний суд відмінив рішення першої інстанції, апеляційного суду й направив справу на новий розгляд», – розповідає Володимир Магденко.
Читати ще: Розтоплюють сніг, щоб помитися: пенсіонери біля Луцька другий рік живуть без світла, тепла і води
Місцеві жителі кажуть, що пожежний пост – поруч із двоповерхівкою. Але Гнідавський цукровий завод наполягає: мовляв, люди проживають саме в приміщенні пожежного посту.
«Тобто це одне і те саме приміщення. Ми маємо документи на цей пожежний пост. Він переданий відповідно до переліку Фонду держмайна. Приватизація відбувалася згідно з наказами Фонду держмайна. Ці документи підтверджують право власності підприємства на це приміщення», – говорить представниця ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» Ірина Масич.
Відкрито кримінальну справу щодо ймовірної підробки документів і приватизації заводом двоповерхівки.
Читати ще: Гнідавський цукровий завод хоче вижити мешканців із квартир? Людям вимкнули світло та воду
«Життя розділилися на «до приватизації» і «після приватизації». Я не можу прокоментувати дії й документи, на які посилається Володимир Магденко, апелюючи до 1985 року», – наголошує представниця ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» Ірина Масич.
Кажуть, що вулиці Агрономічної взагалі не існує, хоч на карті вона таки вказана, як і в паспорті чоловіка.
«Ймовірно, ця адреса була просто придумана для того, щоб забезпечити для осіб можливість реалізації їхніх громадянських прав, зокрема брати участь у виборах, мати можливість відвідувати медичні заклади. У свій час людям пішли назустріч, і було дозволено тимчасове перебування в нежитловій приватній будівлі цукрового заводу», – зазначає представниця ТзОВ «Радехівський цукор» Олена Крук.
Читати ще: Без світла і води: лучани скаржаться, що цукровий завод виживає їх із квартир
Коли місцеві суди стали на сторону бізнес-гіганта й відмовили Володимиру Магденку в задоволенні позову, у Верховному суді, за словами чоловіка, суддів неабияк здивували рішення волинської Феміди.
«Вони не можуть розібратися, як могли люди прожили понад 40 років у нежитловому приміщенні? Це абсурд. Люди там не знають цієї ситуації. Їм це просто в голову не вкладається. Як можна 40 років людей тримати в нежитловому приміщенні? Це ж не собака, кішка, свиня чи корова. Це люди, а не худоба», – нарікає Володимир Магденко.
«Судовим рішенням констатовано, що виданням ордера на приміщення «Гнідавський цукровий завод» фактично визнав, що приміщення має статус житлового, оскільки ордер може видаватися лише на вільне житлове приміщення», – вказано в матеріалах справи.
Земельна ділянка, на якій розташована будівля, належить до Боратинської громади, а спірне приміщення зараз не належить до житлового фонду Луцької громади, зауважує представниця Луцької міськради.
Цукроварня пропонує людям переїхати в гуртожиток, але там фактично голі стіни.
Читати ще: Тижнями без світла і води: жителька луцької двоповерхівки судиться з Гнідавським цукровим заводомУ суді дослідили письмові докази, відбулися дебати, але після виступів представниць цукроварні право репліки позивач не отримав.
«Не дали мені слово після них, – наголошує Володимир Магденко. – Доказову базу, яка йде на нашу користь, приховують і в БТІ, і в кадастрі, і в архівах. Документи вилучені. І нема крайнього».
Як додає чоловік, цукроварня відрізала людям майже всі комунікації: світло, воду, опалення. І в люті морози люди залишилися замерзати. Володимир Магденко разом з дружиною гріє цеглу, щоб хоч трохи зігрітися в квартирі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
