“Рубікон”: становлення, злет і “постріл в коліно” російського секретного підрозділу

• • Author, Олег Черниш
  • Role, ВВС News Україна, Київ
• 36 хвилин(и) тому
• Час прочитання: 9 хв

“Потужні тіпи, в них дійсно розумні принципи роботи. Вони можуть дозволити собі працювати над однією пріоритетною ціллю, бо для цього є великі ресурси: люди, техніка і час”, – так для ВВС News Україна описує принцип роботи “Рубікону” український оператор БПЛА на ім’я Максим, що воює на Сумському напрямку. Він перетинався з ним на полі бою.

За приблизно рік активної роботи на фронті російський підрозділ операторів БПЛА під назвою “Рубікон” зажив собі неабиякої слави.

Українські військові, а також західні аналітики визнають, що цей “дослідницький центр” став головним болем для ЗСУ, а окремі коментатори називають його “геймченджером” війни.

Міноборони РФ заявляє, що “Випробувальний центр перспективних безпілотних технологій (ВЦПБТ) “Рубікон” створений рішенням міністра Андрія Бєлоусова в серпні 2024 року. Його основою став один з підрозділів БПЛА російських сил.

Перші відео з бойовою роботою операторів Центру з’явились вже в жовтні того ж року.

Що таке “Рубікон”

Особливістю цією структури стало те, що “Рубікон” поєднав в собі як бойову роботу, так і наукові, аналітичні дослідження та навчання нових операторів.

Він отримав велике державне фінансування, першочергове право поповнення новими бійцями, доступ до нових технологій, їх розробки і тестування. Все це привело до того, що новації “Рубікону” масштабувалися по всьому фронту.

Мова йде як про тактику роботи по логістиці, так і про використання оптоволоконних, морських, зенітних і наземних дронів.

Тобто на практиці цей підрозділ має унікальну роль, принаймні для російської армії. Він одночасно діє як бойовий елемент, корегує удари артилерії, працює як протиповітряна оборона, збиваючи українські розвідувальні крила, бомбери і FPV, а також функціонує як окремий інноваційний, науковий і інструкторський центр.

Крім того, з літа 2025 року підрозділ почав використання і розробку морських безекіпажних катерів (БЕК).

Підпис до фото, Російський міністр оборони Андрій Бєлоусов інспектує роботу новоствореного центру “Рубікон”, жовтень 2024 рокуОчолює “Рубікон” 37-річний полковник Сергій Будніков, який в листопаді 2025 року потрапив під санкції Канади в переліку громадян РФ, які є “представниками промислового комплексу, який підтримує повномасштабне вторгнення Росії в Україну, включаючи учасників, пов’язаних з безпілотниками та кібербезпекою”.

Куратором роботи підрозділу є міністр оборони Бєлоусов. Це може пояснювати, чому “Рубікон” став об’єктом піару міністерства в останні роки: його робота висвітлюється майже щоденно на сайті МО РФ, про нього знімають пропагандистські відео і телепередачі.

Однак і на полі бою він насправді діє ефективно.

Планомірна робота операторів “Рубікону” щодо знищення української логістики на кордоні Сумської та Курської областей в лютому-березні 2025 року призвела до того, що в підсумку ЗСУ були змушені відступити зі свого плацдарму на Курщині.

Надалі екіпажі цього підрозділу почали фіксуватися на Покровському, Куп’янському, Лиманському, Запорізькому напрямках.

Кількість співробітників центру не розкривається. Відомо, що в його складі щонайменше 7 окремих підрозділів, які працюють в зоні відповідальності усіх армій ЗС РФ (“Південь”, “Північ”, “Центр”, “Схід”, “Захід”). Загальна чисельність “Рубікону” не менше 1 тис. співробітників.

В чому особливість “Рубікона”

Парадокс в тому, що російський спеціалізований підрозділ БПЛА – не новація, а переосмислення українського досвіду.

Київ на пів року раніше почав створення власних Сил безпілотних систем (СБС) – на початку 2024. Щоправда, окреслені задачі і необхідні бойові спроможності угруповання змогло отримати лише з червня 2025 року.

Тоді ж і сформувалась структура СБС з 13 бойових підрозділів (полків та бригад) і окремого 1-го центру безпілотних систем (колишній 14 полк безпілотних авіаційних комплексів).

До їх функцій увійшло як “глибинне” ураження, тобто застосування deep-strike БПЛА по цілях в РФ на глибину до 1,5 тис. км, так і бойова робота безпосередньо біля фронту для захисту українських позицій. Остання, власне, і стала пріоритетною для СБС.

Командувач цього роду військ Роберт Бровді (“Мадяр”) вказує, що середня глибина уражених цілей в останні місяці складає близько 1,8 км від лінії бойового зіткнення. Така ситуація пояснює і пріоритети роботи СБС – знищення особового складу противника, а не його техніки, яка на таку близьку відстань до фронту не доїжджає.

Підпис до фото, Дрон “Рубікона” на оптоволокні атакує українську військову машину на Донеччині, січень 2026 року. Удари по логістиці – пріорітет підрозділу“Рубікон” має іншу задачу.

В першу чергу він працює по автомобільній і броньованій техніці Сил оборони, а також полює за артилерією, обладнанням і екіпажами БПЛА.

Таким чином знищується “кров війни” – логістика, пояснює ВВС News Україна командир 429-ї бригади СБС Юрій Федоренко (“Ахіллес”).

Російський підрозділ і виник як спеціалізоване рішення для підтримки штурмових і наступальних дій армії РФ. Логіка була така: оператори БПЛА підрозділів на передньому краю зайняті розвідуванням поля бою, супроводженням з повітря штурмовиків і ураженням позицій.

Але, щоб ізолювати весь район бойових дій, необхідно було додатково залучити окремий загін, який би планомірно знищував логістику, артилерію, позиції дронарів, склади і споруди ЗСУ.

Цим загоном і став “Рубікон”. Оскільки він має конкретні специфічні задачі, то для їх вирішення отримав фактично “безліміт” сил і засобів.

Комбриг Федоренко каже, що не рідкістю є випадки, коли на один український автомобіль росіяни можуть використати відразу декілька оптоволоконних дронів, які вилітають один за одним. Це дозволяє їм тримати під вогняним контролем шляхи постачання українців.

А от особовий склад ЗСУ наразі для них не є пріоритетом.

“Вузька спеціалізація в задачі дала свою ефективність…”Рубікон” не розмінюється на сьогоднішній день на українського піхотинця. Для них це неважлива ціль, вони вважають, що цю ціль має “підібрати” піхотний підрозділ”, – зауважує офіцер ЗСУ.

Що важливіше?

Це радикально контрастує з філософією СБС.

Командувач “Мадяр”, головком Олександр Сирський і міністр оборони Михайло Федоров публічно заявляють, що наразі головна мета ЗСУ – знищити якомога більше російських піхотинців. В січні, вказує генштаб, вдалося знищити 31,7 тис. росіян. Ціль – довести до 50 тисяч.

При чому третину – близько 9,4 тис. – уразили саме підрозділи СБС.

Водночас російської автомобільної, бронетехніки і мотоциклів Сили безпілотних систем уразили суттєво менше – близько 1,8 тис. одиниць.

Всього за місяць оператори всіх підрозділів СБС здійснили 140,6 тис. бойових вильотів.

Для порівняння: оператори центру “Рубікон” в січні здійснили 48,5 тис. бойових вильотів. Їм вдалося вразити 1,3 тисячі українських бійців і майже 1 тис. одиниць автомобільної та бронетехніки техніки.

Це показує пріоритети сторін.

Російський OSINT-проєкт LostArmour підрахував, що жива сила складає лише 6,4% від усіх уражень російського підрозділу, а автомобільна і бронетехніка – майже 25%.

Який з підходів є правильним – дискусійне питання.

З однієї точки зору, російська концепція передбачає “контроль глибини”, тобто поступове і планомірне вибиття логістики на відстані 20-40 км від фронту. Це призводить до того, що в якийсь момент ізольовані і виснажені українські позиції в цій зоні можуть колапсувати і території перейдуть до рук противника.

Український підхід полягає в тому, щоб знищити живу силу противника в тактичній зоні, тобто в безпосередній близькості від ЛБЗ. Розрахунок на те, щоб, по-перше, зупинити штурмові дії РФ, які тепер зав’язані не на техніці, а на діях особового складу.

Підпис до фото, Для українського угруповання Сил безпілотних систем пріоритет – знищення живої сили противника. На фото – атака квадрокоптера ЗСУ на російського війського біля лінії фронту, 9 лютого 2026 року.По-друге, для генштабу ЗСУ важливо, щоб кількість знищених російських бійців перевищувала поповнення армії РФ. В січні 2026 року це вдалося зробити.

Кремль уникає оголошення відкритої і масштабної мобілізації, тому стабільне щомісячне зниження чисельності російського угруповання на окупованих територіях України може привести до провалу фронту на окремих ділянках.

Хоча і ця тактика є ризикованою, оскільки мобілізаційний ресурс РФ все ще неспівставно більший.

Комбриг Юрій Федоренко називає ще одну причину, чому СБС не можуть зосередитись лише на логістиці і “контролі глибини”.

За його словами, угруповання Сил безпілотних систем наразі просто змушене допомагати українським піхотинцям утримувати передній край і зупиняти штурми противника, який переважає чисельно. Самостійно впоратись з цим більша частина загальновійськових частин ЗСУ все ще не в змозі.

“Треба відбивати атаки цих штурмових груп, які просочуються в тил. Тому підрозділи СБС і зокрема “Ахіллес” орієнтовані на знищення живої сили противника, яка штурмує нас. Але це не відміняє інших завдань по блокуванню ворожої логістики. Які виконувались і продовжують виконуватись. На жаль, не так щільно, як працює група “Рубікон”. Це пов’язано також з чисельністю, бо їх більше, ніж нас”, – каже офіцер.

Підпис до фото, Президент Володимир Зеленський нагороджує комбрига Юрія Федоренка званням Герой України, січень 2026 року. Його бригада є однією з найефективніших серед українських підрозділів БПЛАГоворячи про плани на 2026 рік, російський міністр оборони Андрій Бєлоусов окремо відзначив “Рубікон”, назвавши його “авангардом військ”, і заявив про необхідність нарощення чисельності військ безпілотних систем. За оцінками українського генштабу, вона у Росії зросте вдвічі – до 165 тис. людей.

Чисельність українських Сил безпілотних систем наразі складає близько 2% від чисельності Сил оборони, тобто близько 16-17 тис.

Однак слід зауважити, що крім 13 полків і бригад СБС в Силах оборони ще є майже 500 підрозділів БПЛА, зазвичай це батальйони і роти, які воюють в складі регулярних військових частин.

Командувач СБС “Мадяр” каже, що його угруповання складає лише 8% від загальної чисельності цих підрозділів. Таким чином, виходить, що загальна кількість пілотів БПЛА в Силах оборони може складати 210-215 тисяч.

Відповідно, в поточному році Москва має план суттєво скоротити різницю в кількості дронарів з противником, і основою для масштабування нового роду військ має стати саме “Рубікон”.

“Постріл в коліно”

Але навіть “ідеальний” підрозділ припустився стратегічної помилки.

Наприкінці минулого і на початку нинішнього року на ресурсах центру “Рубікон” поряд з щоденними відеозаписами ураження автомобілів, танків та іншої техніки з’явилась нова категорія “дальні удари”.

Оператори “Рубікону” почали показувати, як атакують українські військові та інфраструктурні об’єкти на відстані 100-240 км від лінії фронту.

Серед уражених цілей, якими похвалився підрозділ, були українські потяги і локомотиви, торгівельні судна біля портів Одеси та Чорноморська, зенітно-ракетний комплекс Patriot (з високою долею вірогідності це був макет) біля Харкова, радіолокаційні станції біля Одеси та Миколаєва, макет літака F-16 біля Кропивницького та навіть маслозавод на околиці Дніпра.

Звичайний інструментарій “Рубікона” – дрони “Молнія”, БМ-35 і “Ланцет” – не мають такої дальності.

Згодом стало зрозуміло, що оператори БПЛА використали так звані “старлінкольоти”, тобто безпілотники, на які встановлено термінали супутникового зв’язку Starlink. Це суттєво подовжує їх політ, покращує відеосигнал і робить невразливим для РЕБ і РЕР (радіоелектронної боротьби і радіоелектронної розвідки).

Підпис до фото, Російський безпілотник під керуванням оператора “Рубікона” атакує макет винищувача F-16 на аеродромі Канатове в Кіровоградській області, 26 січня 2026 рокуДекілька відео таких ударів від “старлінкольотів”, зокрема по цивільних об’єктах в тилу, і українська влада забила на сполох.

Рішення не забарилось – американська компанія Ілона Маска SpaceX заблокувала термінали на території України, які не внесені в “білий список”.

Зрозуміло, що в цей список російські термінали не потрапили.

Російська армія опинилась перед колосальною проблемою – ліг основний зручний, стабільний і доступний канал комунікації серед її військових на фронті.

“Так “Рубікон” впіймав сам себе за хвіст”, – каже ВВС військовослужбовець Олександр Карпюк (“Serg Marco”), командир підрозділу БПЛА 59-ї окремої штурмової бригади СБС.

“Всі знали що армія РФ сидить на старлінках. Але це завжди була така “сіра інформація”, мовляв, докажіть це ще… І тут “Рубікон” бере і ставить старлінки на “шахеди” і “молнії” та викладає відео, як вони б’ють, по-перше, по логістиці, а, по-друге, атакують українські потяги. Тобто вони настільки ах..ли (знахабніли, – Ред.), настільки втратили грань, що почали це викладати самі”.

Фахівець вважає, що російська армія могла б ще довго використовувати “сірі” старлінки, але саме кадри використання цього обладнання для атак на цивільні об’єкти переконали керівництво американської компанії вжиті термінові і кардинальні заходи для їх відключення.

Підпис до фото, На фото – російський безпілотник “Молнія” з вбудованим терміналом супутникового зв’язку Starlink. “Блокування всіх старлінків ВС РФ на території України – це таке погіршення загального ККД (коєфіцієнту корисної дії, – Ред.) по армії, що просто капець! І виною цьому став саме “Рубікон”.. Тобто тут він реально взяв і зробив постріл у коліно ВС РФ”, – каже Карпюк.

Українське військове командування також заявляє, що відключення американського супутникового зв’язку кардинально відобразилось на російській армії. Це призвело до втрати керованості, хаосу і навіть зупинення штурмових дій на окремих ділянках фронту.

Москва вже шукає варіант, чим замінити Старлінк. Радник міністра оборони Сергій Бескрестнов (“Флеш”) зазначає, що росіяни намагаються налагодити комунікації через власні супутники, мобільний зв’язок, Wi-Fi мости, а також підкупом чи погрозами змушують цивільних українців реєструвати термінали для потреб ВС РФ.

Однак ці рішення далекі від ідеалу.

То ж українська армія має час, щоб скористатися проблемами суперника і покращити своє становище на полі бою.

Командир бригади “Ахіллес” Юрій Федоренко вважає, що армія РФ витратить близько 6 місяців для того, щоб “стабілізувати ситуацію і знайти робоче рішення”.

Після того, як на початку лютого рішенням SpaceX “сірі” термінали Старлінк стали деактивованими, центр “Рубікон” не виклав жодного відео з далекобійними ударами по українських тилах.

Матеріал підготовлено за участі Вікторії Калімбет.