Джерело: tsn.ua
Жінка розповіла про повне емоційне та фізичне виснаження через умови життя в місті під час війн
Мешканка Харкова опублікувала відверті дописи у соцмережах, у яких розповіла про повне емоційне та фізичне виснаження через умови життя в місті під час війни. За її словами, постійне просування образу «незламного» та «залізобетонного» Харкова є токсичним, адже нормалізує страждання та стигматизує втому, депресію й психологічні зриви.
Побутові тортури та рішення про від’їзд Авторка допису зазначає, що такі наративи романтизують біль мешканців прифронтового міста та перетворюють його на бренд, водночас позбавляючи людей права на слабкість і відпочинок. Вона наголошує: якщо людина не витримує — її часто сприймають як «слабку» або «непатріотичну».
Допис Корнілової
Окремо Аннет Корнілова описала побутові умови: відсутність опалення з кінця січня, перебої зі світлом до 8–10 годин на добу, повну відсутність водопостачання та температуру в квартирі близько +7°C. Через холод вона змушена спати в теплому одязі та грітися грілками. На тлі цих умов у жінки повернулася клінічна депресія після майже року ремісії — лікарі були змушені підвищити дозування антидепресантів.
Допис Корнілової
Попри фанатичну любов до Харкова й сильну локальну ідентичність, авторка зізналася, що через повну відсутність ресурсу витримувати таку реальність, вона серйозно замислюється про виїзд із міста.
«Їдь мовчки»: реакція соцмереж Допис викликав бурхливу дискусію. Частина користувачів розкритикувала авторку за публічність та небажання «терпіти мовчки»:
Світлана: «Ніхто не вивозить, але ніхто не винен, що наш Харків — прифронтове місто. Чому просто, якщо не вивозиш, мовчки не виїхати?».
Tatiana: «Навіщо повідомляти в пабліках про це?»
Проте багато хто став на захист Аннет.
Користувачка соціальних мереж Олена зауважила: «Не кажіть дурниць! Нормальна людина. Сказала, що думає. Я її дуже розумію. Людину лишили базових потреб, а ви ще й добиваєте своєю незламністю. Незламність потрібна воїнам, бо вони роблять свою справу. І їм теж дуже важко. Вона має право це писати. Кому не подобається, ковтайте мовчки. Країна вже в такій сраці, а ви і досі не навчились співчувати. Якщо кажете виїжджати, то давайте точну адресу куди і скільки на це треба грошей. В нас тільки поради безкоштовні».
Ще одна дописувачка Олена провела історичну паралель:
«Чого деяких так дратують люди, які слабкіші за них? Роблять з України Спарту, де не має місця слабким, хворим та тим, хто не може відновлюватися від стресу! Страшно жити в такому сильному суспільстві!».
Крик про допомогу замість «хайпу» Прихильники авторки зазначають, що в умовах війни соцмережі стали єдиним доступним майданчиком для психологічного розвантаження.
«Я згодна що постійний наратив на “незламність” дуже токсичний. Це був такий крик душі, я не думаю, що в Харкові зараз зручно до психолога ходити і все це розповідати/ Тому ця жінка і написала такий допис публічно. Не треба хейтити, ми усі різні і в різних умовах. Поради також давати не має сенсу, в кожного свої можливості фінансові і сімейні. Цій жінці потрібна реальна підтримка моральна і допомога, щоб виїхати, або покращити її умови в Харкові», — підсумувала Lucia.
Експерт: «Ніхто не безкінечно незламний» ТСН.ua поцікавився у Петра Чорноморця, кандидата біологічних наук, співзасновника «Змінотворців» та експерта з ментального здоров’я, освіти та системного мислення, чи допомагають українцям всі ці наративи незламності чи, навпаки, шкодять?
«Наратив про незламність цінний тим, що допомагає людям не опускати руки, коли стаються складні події. Якщо вже є стресова ситуація, то в ній зазвичай краще боротися, аніж здатися. Але ніхто не безкінечно незламний. Під час тривалої боротьби важливо мати достатньо контекстів для фізичного відновлення і для емоційної розрядки», — зазначає Петро Чорноморець.
До цього науковець додає: «Неможливо х..ово жити і добре почуватися. Якщо є причини для стресу — буде стрес».
Він пояснює чому стреси в умовах війни, це цілком нормально:
«Короткі стресові епізоди — це нормально. Вони мобілізують ресурси психіки та тіла і загалом скоріше корисні. Але тривалий стрес не призводить до адаптації. Це просто хронічне виснаження організму та накопичення хвороб».
А от щодо слів авторки посту про можливий виїзд з міста, експерт зауважив наступне:
«Стосовно виїзду — складне питання. Він знижує рівень стресу від об’єктивних причин: обстріли, холод, побутові проблеми через блекаути. З іншого — з’являється стрес через ідентичність, втрату спільноти і давно побудованого життя тощо. Це той випадок, де хорошого рішення немає», — підсумовує експерт з ментального здоров’я.
