Захищати чи перепоховати? Що буде із військовим кладовищем під Києвом

Підпис до фото, Могила українського захисника Микити Охріменка на Національному військовому меморіальному кладовищі

• • Author, Наталія Патрікєєва
  • Role, ВВС News Україна
• 23 хвилин(и) тому
• Час прочитання: 11 хв

Молодшого сержанта Микиту Охріменка поховали на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК) поблизу Мархалівки на Київщині у вересні. Хлопцю було 25 років. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії він повернувся з Польщі, щоб долучитися до війська. Впродовж 3,5 років Микита брав участь у боях в найгарячіших точках: Бахмут, Серебрянський ліс, Токмацький напрямок, Часів Яр.

Його сестра Катерина Охріменко розповідає, що місце для поховання вибрали саме тут, бо родина — переселенці з Донеччини. Хоронити Микиту у рідному місті побоялися через ризик окупації Краматорська.

“Ми вирішили, що меморіал під Києвом — це дійсно гідний варіант, тому що це місце для вшанування героїв загальнонаціонального значення”, — каже Катерина.

Підпис до фото, На Національному військовому меморіальному кладовищі вже поховані понад 200 українських військових. Наприкінці січня Верховний Суд визнав незаконним передавання та зміну цільового призначення земельної ділянки цього меморіального кладовища.

Наразі там вже поховані понад 200 українських військових.

Що буде з кладовищем далі та що означає це рішення суду найвищої інстанції?

Мархалівка — четверта спроба

Створення Національного військового кладовища пройшло шлях від гострих суспільних дискусій до початку масштабного будівництва. Яке також супроводжувалося протестами і сутичками.

Процес стартував у жовтні 2022 року. Спочатку Київрада вирішила робити військове кладовище біля Бабиного Яру.

Потім рада обрала для меморіалу урочище “Лиса Гора”. Однак і цей вибір спровокував опір екологів та активістів, а згодом уряд доручив знайти нову локацію.

Наступний варіант із виділенням 8 гектарів лісу в Биківні також виявився неможливим для швидкої реалізації: у заповіднику “Биківнянські могили” заявили, що територія потребує тривалих археологічних досліджень через імовірні ще не виявлені поховання жертв репресій.

Остаточне рішення Кабмін ухвалив у серпні 2023 року, перенісши будівництво до селища Гатне Фастівського району.

Уряд затвердив порядок використання коштів, передбачивши 515 мільйонів гривень на 2024 рік.

Відкриття кладовища відбулося у серпні 2025-го. Тоді ж був перший церемоніал поховання солдатів, імена яких наразі не встановлені.

Паралельно із відкриттям місцеві мешканці вийшли на протест.

З того часу тут поховали понад 200 військових і процес триває. Будівництво відбувається у шість черг і загалом, за планом, місце розраховане на понад сто тисяч поховань.

Чи порушила Київська ОВА закон

Наприкінці січня громадськість та медіа вкотре звернули увагу на будівництво НВМК, адже Верховний Суд визнав незаконною передачу лісу біля Мархалівки під кладовище.

Справу розглянули за позовом ГО “Мархалівка. Підтримка” проти Київської обласної військової адміністрації. Суть спору — скасування розпорядження про передачу землі для НВМК.

Це рішення не перше. Попередні суди (окружний та апеляційний) раніше підтримали позицію громадськості. Верховний Суд переглянув справу за касаційними скаргами влади та адміністрації кладовища.

У постанові ВС наголошує, що вшанування пам’яті повинно здійснюватися в межах правового поля. Натомість Київська облвійськадміністрація, передаючи землю під кладовище, не врахувала спеціальний природоохоронний статус ділянки.

Суди обох нижчих інстанцій дійшли висновку, що змінювати призначення цієї ділянки не можна. Земля під Мархалівкою має особливий статус і охороняється як частина “Смарагдової мережі” (Emerald Network).

Згідно з Угодою про асоціацію з ЄС, Україна зобов’язалася впровадити європейські стандарти захисту довкілля та розвивати “Смарагдову мережу”.

Це покладає на державу міжнародний обов’язок охороняти рідкісні види флори, фауни та їхні середовища.

Для будівництва НВМК парламент ухвалив спеціальний закон, який дозволяє будувати військове кладовище за спрощеною процедурою, але з одним важливим “але”: заборонено чіпати заповідні землі, ліси, водойми та житлові зони.

Попри цю заборону, Київська ОВА все одно змінила статус ділянки, що охороняється законом, і віддала її під будівництво. Суди всіх рівнів, включно з Верховним Судом, визнали такі дії незаконними.

“Невідповідність цих дій закону та незаконність прийнятих адміністративних рішень підтвердили в цій справі суди, зокрема й Верховний Суд”, — зазначено у заяві суду.

Поховання продовжать?

Попри незаконні дії київської влади, визнані судом, кладовище буде працювати надалі.

Принаймні так кажуть в адміністрації установи.

Директор НВМК Ярослав Пронюткін заявив, що рішення суду не містить приписів щодо припинення поховань, закриття чи перенесення кладовища.

“Поховання захисників та захисниць України на Національному меморіалі продовжуватиметься. Державна установа й надалі виконуватиме свою місію зі збереження національної пам’яті та відстоюватиме право кожної родини на гідне прощання”, — йдеться у повідомленні адмністрації установи.

В інтерв’ю Ярослав Старущенко, заступник директора НВМК зазначав, що “Cмарагдова мережа” забезпечує перелітним і рідкісним птахам місця, де вони відпочивали.

“Проєктом визначено, що вирубуватиметься не більше, ніж 8%, максимум 10% всіх насаджень. Тобто місця птахам вистачить. Нам хотілося, щоб це було кладовище в лісі. І ми проаналізували: жодних змін функціональності “Смарагдової мережі” не буде”, — сказав Старущенко.

Рішення Верховного суду поставило питання розбудови НВМК у складну ситуацію — ділянку віддали під кладовище незаконно, водночас постанова прямо не забороняє подальших поховань.

Під час виступу у Верховній Раді міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова прокоментувала рішення. Вона назвала місця поховання полеглих воїнів недоторканними, а рішення ВС таким, що “ставить природоохоронні обмеження вище за право на гідне вшанування загиблих захисників і захисниць”.

“Мінвет опрацьовує юридичний механізм реагування, механізми пріоритизації вшанування під час ухвалення рішень щодо природоохоронних зон”, – зазначила урядовиця.

Фактично міністерка не сказала, як надалі буде виконуватися рішення Верховного Суду.

Ветеран та активіст Олег Симороз розкритикував виступ Калмикової, зазначивши, що вона читала промову з листочка, а присутні депутати не зреагували на тему.

“Парламент такий виступ міністра влаштував, ніхто навіть питань не задавав. Подивіться на відео, як же нардепам в цілому насрати на це питання. Всього лиш скандал національного масштабу щодо гідного вшанування полеглих воїнів, ну буває, це ще не привід міністру питання ставити”, — написав ветеран.

Поховання у болоті?

Рішення Верховного Суду підтримують Київський еколого-культурний центр, позивачем є ГО “Мархалівка. Підтримка”.

Одна із засновниць ГО “Мархалівка. Підтримка” Вікторія Чеченкова, яка народилася і живе у Мархалівці, каже, що місцеві мешканці дізналися про будівництво, вже коли рішення було прийняте.

У Мархалівці, каже вона, не підтримують зведення НМВК через високі грунтові води, можливі підтоплення могил та забруднення грунтових вод. Також екологічний статус цих територій та захист лісу.

“Громада одразу підняла питання стосовно високих грунтових вод, коли перші представники міністерства і державної установи приїхали до лісу. І вони сказали таку річ, що дослідили ретельно ділянку і будуть ховати там, де невисокі грунтові води. І що немає необхідності в дренажній системі, оскільки це дорого”, — розповідає Чеченкова.

За її словами, коли викопали перший котлован для будівництва, він за декілька днів почав набиратися воду. Лише після того у проєкті з’явився дренаж. Ця інформація підтверджується у експертних звітах щодо розгляду документації на будівництво.

Чеченкова каже, що систему дренажу потрібно буде замінювати через десять років, відтак ніхто не може пояснити, що буде з кладовищем у майбутньому, бо довгострокових оцінок немає.

Чеченкова в коментарі BBC News Україна наголошує, що на момент офіційного відкриття меморіалу 29 серпня 2025 року, вже були рішення суду про незаконність ділянки для зведення.

Підпис до фото, Місцеві мешканці говорять про те, що вода затоплює місця поховань на території НВМКПраво користування ділянкою скасовано 5 серпня 2025 року на підставі рішень судів — Київського окружного адміністративного та Шостого апеляційного. Припинення реєстрації права також внесене до Державного реєстру речових прав.

“За три тижні до відкриття вони мали на руках вже два рішення адміністративного суду і апеляційного стосовно того, що розміщення НВМК наразі на цій ділянці не є законним. Не дивлячись на це, через три тижні вони відкривають військове меморіальне кладовище і починають ховати загиблих захисників України”, — каже Чеченкова.

Затвердження місця біля Мархалівки відбулося зокрема тому, що згаданий раніше закон дозволив будівництво НВМК без процедури оцінки впливу на довкілля, яка була обов’язковою раніше для будь-яких подібних процесів.

Не було також громадських слухань та відкритого архітектурного конкурсу.

“Ніхто не оцінював, яка там територія, який вона має статус. Ніхто не оцінював, є там болото чи нема. Вони тупо почали будувати”, — каже директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.

Директор НВМК Ярослав Пронюткін у коментарі “Українській правді” натомість сказав, що сектори традиційних поховань розміщені на непідтоплених ділянках.

“Відповідно до науково-технічного звіту ФОП Пархоменко, на непідтоплених та потенційно підтоплених ділянках гранична глибина залягання ґрунтових вод від поверхні землі є не менше 2 м. Це відповідає гігієнічним вимогам облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах”, – сказав Пронюткін.

Активістка і мешканка Мархалівки Надія Коваленко наголошує, що рішення ВС не раптове — мархалівці почали протестувати ще в квітні 2024 року. Однак посадовці тоді до мешканців не дослухалися, а порадили звертатися до суду.

“Я хочу наголосити, що ми ніколи не виступали проти військових, ми не воювали і воюємо з військовими. Ми не воюємо з державою. Ми воюємо з беззаконням”, — каже Коваленко.

Колишній голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Антон Дробович каже, що основний мотив позивача і Верховного Суду екологічний і жодних інших приписів що робити далі із ділянкою і кладовищем суд не постановив. Дробович нагадав, що кладовище вже працює, там поховані військові.

“Скасування рішення про передачу землі НВМК назад цього всього не поверне”, — написав Дробович.

Він зазначив, що відбувалася забудова та ліси вирубувалися поблизу Мархалівки ще з кінця 1980-х років, цей процес припинився саме після початку зведення НВМК.

“І в попередні роки ні судів від їх ГО, ні пікетів, ні жодної публічної стурбованості не було”.

Вікторія Чеченкова на це відповіла, що ліси біля Мархалівки стали “Смарагдовою мережею” лише в 2019 році, відтак раніше вони не мали статусу захищених.

Комунікація з родичами загиблих

Про рішення Верховного Суду Катерина Охріменко, сестра похованого на НВМК захисника Микити Охріменка, дізналася із соцмереж.

Родина одразу зв’язалася з адміністрацією кладовища, щоб отримати пояснення такого рішення суду та дізнатися про його наслідки.

Підпис до фото, Катерина з братом Микитою“Нам повідомили, що ця постанова не означає зупинення поховань. Представники НВМК наголосили: поховання триватимуть і надалі, а меморіал продовжить роботу”, — зазначає Катерина.

Вона розповіла, що родина не мала сумнівів у тому, чи варто ховати Микиту саме там. Адже на момент рішення проєкт розвивався, у вересні НВМК урочисто відкривали представники влади.

“У нас не виникало сумнівів щодо законності функціонування НВМК. Від початку ми розуміли, що якщо проєкт вже активно реалізується, якщо ми своїми ногами тут стоїмо та наочно бачимо, як це все відбувається, — саме цей меморіал є гідним місцем для вічного спочинку нашого героя. Ми б й подумати не могли, що потім хтось захоче паплюжити пам’ять загиблих та знущатися над сім’ями полеглих”, — каже Охріменко.

Вона вважає, що “комусь вигідно, аби меморіалу не було взагалі”.

“Виникає питання: чому як кістка в горлі комусь саме цей меморіал, який розташований в дійсно гідному місці, до якого можна дістатися постійним безоплатним шатлом або своєю автівкою за 20-30 хвилин від Києва? В той час, коли нікому немає діла до дійсно занедбаних кладовищ по всій країні”, — каже Катерина.

Підпис до фото, Церемонія прощання з Микитою ОхріменкомВона запевняє, що працівники меморіалу перебувають із родинами полеглих на зв’язку — відповідають на питання, доглядають за могилами та територією, надають необхідну інформацію.

“Єдине, через що ми зараз хвилюємося — що можуть поставати питання з приводу консервації чи перенесення кладовища. І якщо так відбудеться — це нонсенс. Ми будемо докладати всіх зусиль, звісно, щоб цьому завадити”, — зазначає сестра загиблого.

“Ніякої води ми не бачили”

Сестра Микити Охріменка каже, що за останні 4,5 місяці, скільки вона відвідує меморіал, не бачила там води.

Також води не було під час поховання її брата. Тимчасовий пам’ятник, каже дівчина, також не порушився.

“Ми ховали Микиту в кінці вересня, тобто це була вже осінь і сезон дощів. І коли відбувалася церемонія поховання, то ніякої води ми не бачили. Щоразу, коли там буваємо, бачимо підготовку могил для майбутніх поховань. І жодного разу ніхто з нас не бачив, що там стоїть вода, чи є якісь інші недоліки”, — зазначає Катерина.

Вона розповідає, що при виборі місця поховання родині сподобалася концепція меморіалу — однакові пам’ятники незалежно від звання, велика зелена територія, наявність колумбарію, догляд за могилами та щоденна почесна варта.

“Ми жодного разу ні за що не платили. Коли Микиту ховали — була дуже гідна та зворушлива церемонія прощання з усіма військовими почестями. Мого брата дійсно проводжали як героя: з повагою до його подвигу” — розповідає дівчина.

Катерина переконує, що якби бачила якісь порушення щодо діяльності меморіалу — сама би про це голосно говорила, однак наразі претензій до установи рідні Микити не мають. Водночас зазначає, що родини похованих на НВМК військових чекають комунікації від посадовців найвищого державного рівня:

Підпис до фото, “Це після великих опадів. Як бачимо, на всіх знімках в різні пори роки ніде вода не стоїть”, – каже сестра загиблого воїна.“Ми хочемо, щоб до нас вийшли і сказали, що пам’ять ваших полеглих рідних не буде ніким заплямована, що тіла залишаться недоторканими”.

Катерина наголошує — місце є кому захистити. Попри наратив, що на території НВМК поховані здебільшого невідомі захисники, — відвідавши територію меморіалу, можна переконатися, що велика кількість родин героїв свідомо обрала саме цей комплекс як місце вічного спочинку їхніх полеглих на війні.

“Будемо відстоювати пам’ять наших рідних, а також пам’ять невідомих захисників, які пройшли надзвичайно складний шлях війни й віддали життя за Україну. Вони вже заплатили найвищу ціну. Тому неприпустимо, щоб після їхньої загибелі хтось наважувався на заклики до ексгумації чи будь‑яких дій, які є наругою” — каже Охріменко.

Позиції військових

Багато офіційних сторінок структур ЗСУ засудили позицію Верховного Суду.

Частина журналістів та активістів заговорили, що дописи на сторінках бригад і підрозділів з’явилися за наказом керівництва держави.

До прикладу, журналіст Віталій Гайдукевич зазначив, що після судового рішення “у відповідь Зеленський примусив військові органи управління писати свої обурення”. Колишній нардеп Борислав Береза має таку ж думку.

“Цинічно і зухвало кинувши на захист своїх інтересів авторитет військових. Порушували закон без військових, а для захисту себе вирішили використати військових”, — написав Береза.

Підпис до фото, 29 серпня 2025 – офіційне вікдриття НВМК Ось як деякі військові структури говорять про те, що не згодні із рішенням суду і стають на захист НВМК.

“Юридичне рішення про повернення землі до державного лісового фонду ставить під загрозу існування вже створених могил. Атака на проєкт НВМК – це історія про відсутність емпатії до героїв та їхніх близьких. Мови про перенесення решток героїв не може бути”, — написали у корпусі “Хартія”.

225 Окремий штурмовий полк вийшов з комунікацією про скасування судової постанови.

Підпис до фото, Могили невідомих солдатів на Національному військовому меморіальному кладовищі. 17 листопада 2025 року“Воїни, які загинули, захищаючи Україну, не можуть ставати заручниками бюрократії, судових колізій, політичних ігор чи чиїхось амбіцій”, — йдеться у повідомленні.

Асоціація підприємців-ветеранів написала про те, що наполягає на “безумовній недоторканності” вже здійснених поховань та державному рішенні, яке “захистить пам’ять полеглих і гідність їхніх родин”.

Колишній начальник штабу 12-ої бригади Нацгвардії “Азов” Богдан Кротевич вважає, що Верховна Рада повинна проголосувати за зміну статусу землі під НВМК.

“Це базове рішення, без якого київська влада не може законно передати ділянку і закрити питання поховань”, — написав Кротевич.

Чи є вихід із кризи

Вікторія Чеченкова каже, що коли почула про ідею меморіалу, вона її підтримувала.

“Але на перших слуханнях мене почало хвилювати те, що на всі питання стосовно екологічних ризиків ми почули, що нема відповідних оцінок через закон 3505, проводити вони їх не будуть”, — каже Вікторія.

Вона живе неподалік НВМК і каже, що там продовжуються поховання вже після постанови.

Архітекторка і заступниця голови Архітектурної палати НСАУ Анна Кирій каже, що рішення ВС не стало несподіванкою для професійної спільноти, адже архітектори, реставратори, екологи, юристи, громадські організації публічно попереджали про правові, екологічні та етичні ризики зведення меморіалу в Мархалівці.

“Можна було зробити центральне водопостачання в Мархалівці, вислухати людей, провести архітектурний конкурс з обговоренням результатів, дослухатися до стратегії, яку написала спілка архітекторів – НСАУ – безліч гарних рішень могло бути, або принаймні таких, які б збалансували погане рішення”.

“Але ж ні, треба було протискати, ламаючи закон через коліно”, — зазначає архітекторка.

Дизайнерка і волонтерка Дарця Веретюк разом із молодшим сержантом, бренд-дизайнером ЗСУ Тарасом Іщиком вважають, що наразі для вирішення цієї кризи потрібно визнати помилки, провести незалежний аудит всього процесу створення НВМК та провести міжнародну гідрологічну експертизу ділянки.

“Якщо процес вимагатиме нової ділянки,— запустити всі процедури у відповідності із законодавством і враховуючи рівень важливості. В тому числі якісно провести відкритий всеукраїнський або міжнародний архітектурний конкурс”, — каже Веретюк.

На її думку, подальші поховання на суперечливій ділянці слід зупинити, а родинам уже похованих надати вибір — залишити все як є (з модернізацією дренажу) або здійснити гідне перепоховання на новому місці.