Чоловік стверджував, що смерть дівчини в машині була нещасним випадком, але криміналісти розкрили правду

Підпис до фото, Дженна Воткінс була веселою і товариською, але дуже боялася свого хлопця

• • Author, Наталі Грайс
  • Role, BBC Wales
• 11 хвилин(и) тому
• Час прочитання: 7 хв

Двоє чоловіків посеред ночі їхали віддаленою гірською дорогою, розшукуючи свого брата після того, як його автомобіль потрапив у аварію. Коли вони знайшли автівку, поруч на землі лежало тіло молодої жінки. Їхнього брата ніде не було.

Жінку — 21-річну Дженну Воткінс — очевидно, викинуло з машини, і вона загинула від удару на темній гірській дорозі Булх у долинах південного Уельсу. Це виглядало як трагічний нещасний випадок.

Але коли тіло Дженни відправили на експертизу, воно розповіло зовсім іншу історію.

Лише незадовго до того, як 21 квітня 2007 року розігралася ця фатальна сцена, мама Дженни, Полін, отримала тривожний — і останній — дзвінок від своєї доньки.

“Десь за десять перша вона подзвонила мені, кричучи та плачучи. Я запитала: “Ти пристебнута?”. Вона відповіла, що ні. Я сказала: “Пристебнися!”, бо чула, як мчить машина. А він вів як божевільний.

Я чула, як він кричав на неї. Вона ридала, розриваючи мені серце, а я кричала їй: “Просто пристебнися, щоб не вилетіти через лобове скло”.

Потім зв’язок обірвався”.

Підпис до фото, Джейсон Шеддік раніше жорстоко поводився з Дженною.“Ним” виявився Джейсон Шеддік, партнер Дженни і той самий чоловік, якого шукали його брати. Пара разом мешкала в Ніті.

Колишній судовий патологоанатом Міністерства внутрішніх справ доктор Річард Шеппард розповів у серіалі BBC One Wales The Truth About My Murder, що докази на місці події “вказували на трагічну дорожньо-транспортну пригоду”.

Пасажири на передніх сидіннях, як-от Дженна, у разі використання ременя безпеки часто отримують травми грудної клітки та ребер через величезний тиск під час удару. Однак доктор Шеппард зазначив, що у Дженни не було жодної з цих травм, “що свідчило про те, що її викинуло з машини під час зіткнення”.

Експертиза виявила серйозні синці по всьому тілу Дженни, особливо на ногах і голові, але доктор Шеппард зауважив, що на тілі не було садна (зідраної шкіри), які зазвичай з’являються, коли людина падає на дорогу.

“Початкова версія про автомобільну аварію просто не підтверджувалася”.

Підпис до фото, Поліна ВоткінсОгляд місця події вдень також викликав запитання — Дженну знайшли обличчям донизу, а навколо були розкидані її прикраси та речі.

Інспекторка Емма Вайт, офіцерка зі зв’язків із сім’єю, зазначила:

“Судячи зі стану вікон та інших деталей, не було схоже на те, що її викинуло з автомобіля”.

Коли зійшло сонце, до Полін прийшла поліція зі звісткою, яка назавжди зруйнувала її життя.

“Я не давала йому сказати. Я постійно його перебивала. Він мовив: “Будь ласка, сядьте”. Я відповіла: “Ні, не хочу. Я не хочу знати”. Бо я вже розуміла, що він збирається сказати”.

Шеддік зник, але після оголошення в розшук він з’явився до поліцейської дільниці Ніта, де відмовився відповідати на будь-які запитання.

За відсутності іншої інформації, робота команди патологоанатомів стала вирішальною.

Смертельні травми шиї поширені серед людей, яких викидає з автомобіля, який рухається. Проте дослідження шиї Дженни виявило дещо інше — її гортань була розчавлена, що свідчило про застосування надзвичайного тиску.

Доктор Шеппард пояснив, що це, у поєднанні з характером розподілу синців та відсутністю переломів кісток, означало, що “картина починала вказувати на задушення”.

Коли ці докази пред’явили Шеддіку, він надав відповідь лише в письмовій формі.

“Він стверджував, що аварія сталася через те, що Дженна напала на нього, і це був самозахист”, – розповідає Вайт.

Він заявляв, що обхопив Дженну рукою, аби заспокоїти її, і лише коли вона обм’якла, він зрозумів, що випадково вбив жінку, яку, за його словами, кохав.

Підпис до фото, Інспектор Емма Вайт була офіцером зв’язку з родиною під час розслідування вбивстваОскільки Шеддік відмовлявся відповідати на запитання, поліція звернулася до інших людей, щоб дізнатися більше про Дженну та стосунки цієї пари.

Полін розповіла, що в дитинстві Дженна ледь не померла від менінгіту, і це змусило матір з особливою турботою оберігати свою наймолодшу дитину. Дженна часто приносила мамі подарунки та смаколики, прагнучи “балувати” її.

28-річного Шеддіка та Дженну знали в окрузі як життєрадісну пару, яка полюбляла компанії — він працював на заводі автозапчастин, а вона — у кол-центрі, обидва у Свонсі. Полін згадувала, що їх називали “голлівудською парою”, бо вони завжди одягалися дуже вишукано.

Але у їхніх стосунках був і темний бік.

“У них бували бурхливі сварки, під час яких вони кричали одне на одного. Часом Дженні, можливо, доводилося відштовхувати його від себе”, – каже Вайт.

Підпис до фото, Дженна була наймолодшою ​​з трьох дітей ПоліниПолін розповіла Вайт, що раніше вже знаходила одне з розірваних намист Дженни на землі біля свого будинку.

“У мене, як у офіцера поліції, одразу задзвонили тривожні дзвоники, адже він і раніше зривав із неї прикраси — а це, очевидно, дуже схоже на картину, яку ми побачили на місці події”.

Мати Дженни також описувала контролюючу поведінку Шеддіка: Дженна могла переодягнутися, якщо йому не подобалося її вбрання, боячись його реакції.

“Він був жахливим”, — сказала Полін. “Мерзенним. Він був огидним, власником”.

Потреба Шеддіка в контролі раніше вже переростала в насильство. Поспілкувавшись із його колишніми дівчатами, Вайт з’ясувала, що Шеддік мав дві попередні судимості за напад на одну з них.

Одного разу Полін запитала Дженну про синці на її тілі:

“Я сказала: “Повертайся додому, будь ласка. Він справді завдасть тобі болю або взагалі вб’є”.

Під час розтину доктор Шеппард виявив на тілі Дженни старі синці, “найімовірніше спричинені сильними ударами стиснутим кулаком”.

Сліди на щоках і підборідді Дженни довели, що Шеддік брехав, коли стверджував, ніби став жертвою її агресії.

“Там були сліди укусів, які виглядали так, ніби їх нанесли з особливою жорстокістю”, — зазначив доктор Шеппард.

“Ці рани набагато більше відповідали стану людини, на яку напали, аніж того, хто нападає”.

Підпис до фото, Поліна зберегла спальню Дженни точно такою, якою вона була на момент її смертіУвечері, що передував її смерті, Дженна та Шеддік посварилися на вечірці в Порт-Талботі; Дженна пішла, а він поїхав за нею на машині.

Він стверджував, що вони продовжували сваритися в авто, бо Дженна нібито вживала кокаїн, а він цього не схвалював. Він також заявляв, що вкусив її лише тому, що вона схопила його за геніталії, і це був єдиний спосіб змусити її відпустити його.

Токсикологічна експертиза Дженни не лише показала відсутність кокаїну в її організмі, а й підтвердила, що вона вжила зовсім мало алкоголю. Натомість аналізи Шеддіка виявили в його крові кокаїн та високий рівень алкоголю.

“Її тіло свідчить про те, як відчайдушно вона намагалася захиститися. Але її били та кусали, а потім задушили захватом за шию, що обірвало її життя за лічені секунди”, – зазначив Доктор Шеппард.

Шеддіку висунули звинувачення у вбивстві, і справа пішла до суду.

28 листопада 2007 року його визнали винним у вбивстві Дженни та засудили до довічного ув’язнення з мінімальним терміном відбуття покарання 13 років. Він вийшов на волю в лютому 2021 року.

Цього терміну для Полін було замало.

“Це просто несправедливо. Тринадцять років — це ніщо. Думка про те, що він на волі й живе своїм життям… щоразу, коли я йду до могили, я відчуваю гнів”.

Полін зберегла дитячу спальню Дженни точно такою, якою вона була в день її смерті.

“У цій кімнаті я завжди відчуваю її поруч. Вона для мене дорогоцінна. Мені подобається, щоб її фотографії були всюди, куди б я не йшла, щоб я могла бачити її обличчя”.

“Вісімнадцять років для мене — як одна мить. Як і всі інші матері, що тужать за дітьми, ти просто не можеш жити далі”.