“Витягли та підпалили” – релігійне вбивство, яке шокувало світ. До чого тут фабрики H&M і...

Підпис до фото, Діпу Чандра Дас з дружиною Меґхною та донькою Гітікою позують для сімейного фото

• • Author, Сутік Бісвас
  • Role, Кореспондент з Індії в Міменсінгху
• 38 хвилин(и) тому
• Час прочитання: 8 хв

Уранці напередодні своєї смерті Діпу Чандра Дас вийшов з дому на світанку. Він залишив свій будинок із гофрованого заліза в бангладеському місті Маймансінгх, що височіє над лабіринтом провулків неподалік від шосе з Дакки.

28-річний чоловік розбудив батька, попрощався з дружиною та заколисав 18-місячну доньку. Потім він сів на автобус, який відвіз його до швейної фабрики, де чоловік працював молодшим інспектором з якості. Він перевіряв светри для таких світових брендів, як H&M та Next.

Сім’я більше його не бачила.

Попередження: деякі деталі, наведені нижче, можуть шокувати.

Через двадцять чотири години, 18 грудня, Дас, індуїст за віросповіданням, був уже мертвий — натовп лінчував і спалив його після звинувачень у богохульстві.

Його звинуватили у нібито образі пророка Мухаммеда, витягли з робочого місця, побили, пронесли понад кілометр людними вулицями, прив’язали до дерева на жвавому шосе та підпалили на очах у сотень глядачів.

Вбивство сколихнуло світ, а особливо сусідню Індію. Це знову посилило страхи за безпеку меншин, що виникли після того, як студентські протести 2024 року скинули уряд тодішньої прем’єр-міністерки Шейх Хасіни.

Релігійні меншини (переважно індуїсти) становлять близько 9% від 174-мільйонного населення Бангладеш. Їхні стосунки з мусульманською більшістю вже давно супроводжують періодична напруженість та відчуття небезпеки.

Підпис до фото, Діпу говорив дружині, що він “щасливий на своїй роботі” на заводіМинуло п’ятдесят днів. Хвиля обурення вщухла, але у домі, який залишив Дас, досі панує горе. Це одна темна кімната з глиняною долівкою та жерстяним дахом, де родина мешкає майже 15 років.

У будинку обмаль речей: пластиковий стіл і стільці, ліжка, мішки з рисом, плюшевий ведмедик та одяг на одній вішалці. Виділяються лише холодильник і маленький телевізор — Діпу купив їх у розстрочку. Ці речі залишилися німими свідками майбутнього, яке він намагався побудувати.

Його мати, Шефалі Рані Дас, починає ридати, щойно заходять гості.

“Ох, Діпу, де мій Діпу?” — кричить вона, зриваючись на тужливе голосіння.

Діпу був старшим сином 54-річного Рабі Даса. Батько все життя працював вантажником на найближчому ринку — тягав мішки з рисом, пшеницею та овочами за 400–500 така (3–4 долари) на день. Роки важкої праці виснажили та підірвали його здоров’я. Діпу хотів, щоб батько нарешті зупинився.

“Тепер працюю я, — часто казав він батькові. — Ти відпочивай”.

Свою зарплату Діпу віддавав родині. Він постійно мріяв звести справжній будинок, щоб назавжди витягнути сім’ю з багнюки та залізних нетрів.

Діпу народився вдома і виріс у змішаному індуїстсько-мусульманському районі, де панувала скрута. За словами оточення, він був замкненою людиною і мав небагатьох друзів. Юнак покинув коледж під час пандемії, коли локдауни підірвали фінансове становище родини.

До 2024 року він уже працював на трикотажній фабриці. Діпу надсилав гроші додому, а коли повертався з гуртожитку, завжди привозив шоколадки для маленької доньки та проводив вечори за переглядом мультфільмів.

Мати каже, що її старший син понад усе прагнув “вивести в люди” своїх молодших братів — 22-річного Апу та 16-річного Рітіка.

Підпис до фото, Шефалі Рані Дас із фотографією свого сина Діпу в новому костюмі після того, як він отримав роботуДіпу був лише маленьким гвинтиком у гігантській машині бангладеського експорту одягу. Останні 14 місяців він працював на фабриці Pioneer Knitwear. Це підприємство дає роботу близько 8 500 працівникам і входить до групи з дев’яти фабрик, де загалом працюють 47 000 людей.

Светри, які тут шиють на довгих виробничих лініях, згодом потрапляють на полиці магазинів у США та Європі. Діпу заробляв 13 500 така (близько 110 доларів) на місяць. Він перевіряв шви та стібки на одній зі ста конвеєрних ліній фабрики. Серед персоналу він був одним із 868 працівників-індуїстів.

Це було звичайне, сповнене обережності життя — молодий чоловік просто намагався витягнути свою родину зі злиднів.

Аж ось настав фатальний грудневий вечір. На роботі та за її межами миттєво поширилися чутки, ніби він висловив “катукті” (бенгальською — образливе зауваження) на адресу пророка Мухаммеда.

Події наступних годин — від моменту звинувачення до самої смерті — це зараз з’ясовує поліція.

Того вечора, незадовго до кінця зміни, три колеги обговорювали плани на вихідні. Коли до розмови долучився Діпу, бесіда набула неприємного забарвлення.

За словами Мохаммеда Абдулли Аль-Мамуна, заступника начальника поліції Маймансінгха, який посилається на свідчення принаймні трьох очевидців, Діпу нібито зробив репліку, яку згодом розцінили як образу пророка.

Підпис до фото, Натовп “витягнув” Діпу з бічної брами праворуч від швейної фабрикиКамери спостереження на фабриці зафіксували, як Діпу відмітився на вихід приблизно через 30 хвилин після тієї розмови. Проте згодом він повернувся до цеху — за словами старшого менеджера Удая Хоссейна, кадри двома годинами пізніше показують, як він ходить територією.

Чому Діпу повернувся після завершення зміни — досі невідомо.

На вулиці тим часом почав збиратися натовп: новина про те, що працівник фабрики нібито вчинив богохульство, швидко ширилася містом.

(У Бангладеш немає офіційного закону про богохульство, проте країна криміналізує дії, “спрямовані на образу релігійних почуттів”).

Коли наприкінці дня робітники масово виходили з будівлі, чутки в людному районі розлетілися миттєво. Близько 18:00 напруга зросла як всередині фабрики, так і на вулиці.

“Те, що сталося далі, вийшло далеко за межі закону”, — зазначив Аль-Мамун.

Біля воріт спочатку зібралося кілька сотень людей, які вимагали видати Діпу. Та натовп швидко розрісся до понад тисячі осіб людьми з навколишніх кварталів. Камери зафіксували, як чоловіки намагалися виламати ворота та закидали через них мотузки, щоб пробратися всередину.

Близько 20:42 за місцевим часом, каже Хоссейн, натовп за допомогою лопат відчинив бічну хвіртку, увірвався на територію фабрики і “забрав Діпу з собою, наче хвилею”.

За словами Хоссейна, адміністрація повідомила поліцію про небезпеку щонайменше за 45 хвилин до цього. Та навіть коли на місце прибула поліція та оперативники в цивільному, вони не змогли вирвати чоловіка з рук розлюченого натовпу.

Підпис до фото, Дерево на жвавій автомагістралі, де повісили та підпалили тіло ДіпуОднак поліція описує дещо іншу версію того, як Діпу потрапив до рук натовпу.

За словами Аль-Мамуна, люди погрожували виламати ворота, якщо їм не видадуть чоловіка. Перед цим ультиматумом працівники фабрики не встояли — вони відчинили ворота та випустили його.

Слідчі вважають, що натовп забив Діпу до смерті ще під стінами фабрики. Потім тіло відтягнули до найближчого шосе, прив’язали мотузкою до дерева та підпалили.

“Коли я прибув на місце, він уже був мертвий”, — сказав Аль-Мамун.

Наразі у цій справі затримали 22 особи. Половина з них — колеги Діпу по фабриці, зокрема двоє менеджерів цеху, де він працював. Також поліція заарештувала імама місцевої мечеті.

Більшості підозрюваних від 22 до 30 років. За оцінками поліції, безпосередню участь у нападі брали близько 150 осіб, ще більше людей просто спостерігали за розправою. Інших причетних досі розшукують.

За спостереженнями Аль-Мамуна, мало хто із затриманих справляв враження “особливо релігійної людини”.

“Серед них є студенти, перехожі, місцеві жителі. Усі били Діпу, тож і вони били. Проте ми розцінюємо це як злочин на ґрунті ненависті”.

Підпис до фото, Рітік, наймолодший брат Діпу, тримає на руках 18-місячну Мегну біля їхнього будинку в Міменсінгху.Після студентського повстання 2024 року масштаби та характер нападів на меншини (переважно на індуїстів) стали предметом гострих суперечок у Бангладеш.

Тимчасовий уряд, що йде у відставку, зазначає: згідно з поліцейськими звітами, за період із січня по грудень 2025 року сталося 645 інцидентів за участю меншин. Проте посадовці наполягають, що майже 90% цих випадків не мали релігійного підґрунтя.

За словами офіційних осіб, більшість справ стосувалася звичайної злочинності — земельних суперечок, крадіжок, вимагання або особистої ворожнечі, — які згодом подавали як релігійне насильство. За їхніми підрахунками, лише 71 випадок мав чітку міжрелігійну складову: сюди ввійшли 38 випадків вандалізму в храмах, вісім нападів на храми та одне вбивство.

Правозахисні групи малюють похмурішу картину.

Організація “Ain o Salish Kendra” (ASK) зафіксувала 42 випадки насильства проти індуїстів у 2025 році, зокрема десятки нападів на будинки та підпали. Унаслідок цих подій одна людина загинула, а 15 отримали поранення. Ці цифри загалом збігаються з урядовими даними, хоча і дещо вужчі.

Найбільші розбіжності демонструє Рада єдності індуїстів, буддистів та християн Бангладеш. Там стверджують, що рівень насильства різко зріс після серпня 2024 року.

Спираючись переважно на повідомлення ЗМІ, організація задокументувала 2 711 нападів на меншини з серпня 2024 року. Ця статистика включає щонайменше 92 вбивства, 133 напади на храми та 47 випадків захоплення земель — ці показники значно перевищують офіційні оцінки.

“Меншини в Бангладеш потерпають від атак релігійних екстремістів уже понад пів століття. Відповідальність за це несуть уряди всіх політичних спрямувань. Наша чисельність неухильно скорочується, оскільки багато хто тікає з країни або мігрує”, — повідомив BBC Маніндра Кумар Нат, представник Ради.

Тим часом Індія заявляє, що незалежні джерела зафіксували понад 2 900 випадків насильства проти меншин — включно з вбивствами, підпалами та захопленнями земель — за час роботи тимчасового уряду.

Підпис до фото, У грудні в Дакці відбулися протести проти вбивства Діпу Даса.Лауреат Нобелівської премії та голова тимчасового уряду, що йде у відставку, Мухаммад Юнус заявив, що “ніякого насильства проти індуїстів немає”, і назвав такі повідомлення “фейковими новинами” індійських медіа. В іншій заяві він зазначив, що напади мали “політичний, а не релігійний характер”.

Вбивство Діпу спровокувало протести у столиці Дацці; його роботодавці виплатили всі заборгованості та пообіцяли звести будинок, про який він мріяв. Уряд, що завершує роботу, виділив 35 000 доларів на нове житло та додаткову компенсацію для родини.

“Те, що сталося — варварство, це жахливо і ганебно. Ми вимагаємо найсуворішого покарання для винних”, — сказав Бадшах Міан, керуючий директор Pioneer Knitwear.

“Якщо таке може статися під стінами фабрики, то ніхто з нас не в безпеці”.

Ця нота солідарності зберігається попри загальну напруженість.

Після того, як Хасіна втекла з країни у 2024 році, релігійні опоненти почали нападати на індуїстську меншину, яку в ісламській державі часто вважають прихильницею її світської партії “Авамі Ліг”. Водночас деякі групи мусульманської молоді стали на захист індуїстських домівок та святинь.

А напередодні виборів, що нещодавно завершилися, Тарік Рахман із Націоналістичної партії Бангладеш (BNP) пообіцяв:

“Ми хочемо побудувати Бангладеш разом — таку країну, про яку мріє кожна мати”.

Підпис до фото, Лінчування Діпу Даса викликало обурення у всьому світі, зокрема протести по той бік кордону в Індії.У домі Діпу ніч убивства згадують уривками.

Телефонний дзвінок близько восьмої вечора. Візит до поліцейської дільниці. Батько, що ледь тримаючись на ногах, повертається додому, щоб принести звістку, яка вщент зруйнувала сім’ю.

Його батьки знепритомніли. Сусіди згодом розповідали, що вони годинами були без тями — їх приводили до тями водою, а потім ін’єкціями фізрозчину, поки будинок наповнювався людьми та криками.

Минуло майже два місяці, а мати Діпу досі щодня зривається на плач. Батько так і не повернувся до роботи. Сон зник. Разом із ним зникли апетит, звичний ритм життя та спокій.

“Наше життя зупинилося. Більше нічого не рухається вперед”, — каже Рабі Дас.