Сексуальний підтекст і “дрімучі норми” Цивільного кодексу: шість суперечностей його нового проєкту

Підпис до фото, Громадянське суспільство в Україні боролося за максимальний захист жінок і дітей від насильства, а також примусових і ранніх шлюбів. Проєкт Цивільного кодексу критикують за послаблення цього захисту

• • Author, Жанна Безп’ятчук, Київ
  • Role, ВВС News Україна
• 15 лютого 2026
• Час прочитання: 10 хв

Довгоочікуваний новий проєкт Цивільного кодексу викликав гострі суперечки ще до того, як депутати взялися за нього у Верховній Раді. Дійшло до того, що в ньому дехто навіть угледів виправдання раннього сексу у дівчаток із 14 років. І хоча це було викривленим трактуванням, на фоні “файлів Епштейна” і світової хвилі викриття та засудження педофілії це призвело в Україні до публічного скандалу. Плід багаторічної роботи юристів та депутатів опинився під загрозою.

9 томів, 757 сторінок та 1949 статей – саме таким є масштаб основного проєкту нового Цивільного кодексу, що викликав резонанс у суспільстві. Це один із найбільших законопроєктів за весь час незалежності України. Депутати працювали над ним понад п’ять останніх років. До робочих груп залучили сотні людей.

А під текстом проєкту поставили підписи понад 160 нардепів із різних фракцій. У нього є водночас і противники, і прихильники як у владі, так і в опозиції.

Цей кодекс матиме величезний вплив на життя українців, якщо його ухвалять. Це немов “альфа й омега” особистих, приватних, цивільних прав людини, сімейного та спадкового права, а також права інтелектуальної власності. Він має замінити той кодекс, що діяв в Україні з 2003 року.

Адже відтоді відбулося багато глобальних змін і подій: від війни й російської окупації частини території України до євроінтеграції та повної діджиталізації життя.

Українська держава стала учасницею різних міжнародних договорів за цей час. Деякі стосуються саме прав людини. Це все потрібно врахувати в цивільному законодавстві.

Кодекс і сексуальний підтекст

Низка норм проєкту нового кодексу і їхнє трактування викликали суспільний резонанс, незгоду й навіть обурення. Насамперед ідеться про норму, що дозволяє укласти шлюб з 14-річною дівчиною за рішенням суду, якщо та вагітна чи народила дитину. Дівчина має сама звернутися в суд щодо цього.

Співавторам нового кодексу довелося пояснювати суспільству, що саме і чому вони пропонували врегулювати цією статтею. Адже, по суті, такий підхід допускає в окремих випадках шлюб з 14-річною дитиною.

А спікер Верховної Ради дав доручення змінити законопроєкт та позбутися скандальної норми.

Кілька співавторів основного проєкту кодексу зареєстрували альтернативний, з якого прибрали норму про шлюб у 14 років у разі вагітності.

“Ми повернули чинну норму про шлюбний вік – це 18 років для чоловіків і жінок. І це може бути 16 років за рішенням суду”, – запевнив ВВС News Україна автор альтернативного проєкту Володимир Ватрас, нардеп від партії “Слуга народу”. Він як фахівець із сімейного права входив до робочої групи з підготовки нового кодексу.

Втім, це ще не вирішує всіх проблем.

Коли суспільного розголосу набула норма щодо дозволу на шлюб у 14 років за рішенням суду, багато хто почав уважніше вчитуватися у решту тексту. Виявилося, що там є деякі інші суперечливі положення.

Вони, на думку критиків, можуть звузити права жінки та не гарантують усіх прав дитини. Україна також не виконає всіх своїх зобов’язань щодо попередження ранніх і примусових шлюбів. Усе це могло б стати регресом права, а не посиленням захисту інтересів та прав жінок і дітей.

“Мене недопрацювання в частині, що стосується прав жінок і сімейних відносин, хвилюють найбільше. Я стільки часу і зусиль поклала саме на посилення гендерної рівності, захист жінок, зокрема адвокувала Стамбульську конвенцію і багато інших законів. Вони стали засадничими у сфері гендерної рівності”, – наголосила в коментарі ВВС News Україна Олена Кондратюк, заступниця голови Верховної Ради, депутатка від партії “Батьківщина”.

І додає, що в кодексі з’явилися “дрімучі норми”. Про такі “середньовічні норми” заявила й депутатка від партії “Голос” Інна Совсун.

Олена Кондратюк першою відкликала свій підпис під цим законопроєктом.

ВВС News Україна також поспілкувалася з кількома співавторами кодексу. Вони обіцяють врахувати реакцію суспільства. Пояснюють, що над ним працювало дуже багато різних людей. Як наслідок, виникли деякі неузгодженості у тексті. А дехто вкладав у норми, за які відповідав, власні моральні установки.

Також переконані, що не варто перекреслювати всіх результатів п’ятирічної роботи над таким масштабним документом. Натомість кодекс потрібно суттєво доопрацювати.

ВВС News Україна детальніше розглядає топ шість суперечливих норм, щодо яких вже виникли суперечки й дискусії.

Важливо також згадати й про те, чого немає в цьому законопроєкті. Він не пропонує ніякого регулювання цивільних партнерств.

У таких партнерствах живуть як люди різних статей, так і однієї статі. Їхні майнові права, права батьківства та материнства й багато інших прав залишаються незахищеними.

Підпис до фото, Цивільний кодекс – це ключовий документ держави, що захищає права людини, а також регулює сімейні відносини1. Шлюб з 14 років у разі вагітності

Насамперед варто звернутися до оригіналу норми про шлюб у 14 років, яка викликала справжній скандал.

“За заявою особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам, а у разі вагітності жінки або народження нею дитини чотирнадцятирічного віку”, – ідеться у частині 2 статті 1478.

Відповідно, гіпотетично 14-річна дитина може подати заяву до суду й укласти шлюб із повнолітнім чоловіком, якщо завагітніє чи народить дитину від нього. Водночас, сексуальні стосунки з чотирнадцяти- чи п’ятнадцятирічною дівчинкою, а також сексуальні домагання та розбещення неповнолітніх – це кримінальні злочини.

За українським законом за це суд може позбавити волі на п’ять-вісім років. У цих злочинів є ще одна неофіційна назва – педофілія.

Це один із найтяжчих злочинів у будь-якому сучасному суспільстві.

“Стосовно повнолітніх осіб, то ми поділяємо перестороги суспільства, що таким чином доросла, дієздатна особа може уникнути кримінальної відповідальності. Але такої можливості вона насправді не матиме. Можливо, було б умовне засудження. Це (укладення шлюбу. – Ред.) могло б бути пом’якшувальною обставиною”, – зауважує Володимир Ватрас.

І пояснює: зважали на те, що в Україні 14-річна дитина вже є достатньо дієздатною. Тобто вона може сама обирати місце свого проживання, може звернутися з заявою до державного органу або до суду.

Крім того, у 2004-2012 роках в Україні вже діяла норма про шлюб у 14 років у разі вагітності й дозволу суду. Її задіювали, коли батько дитини теж був неповнолітнім.

Саме суд мав перевірити, чи немає примусу або експлуатації дівчинки, яка завагітніла або вже народила дитину в такому віці. І якщо цього не було, то офіційний шлюб врегульовував батьківство, майнові права та інші подібні питання.

Також припускалося, що ця норма зменшувала ризик переривання вагітності.

“Зараз намагаються маніпулювати, що це “середньовіччя”, що Верховна Рада намагається легалізувати шлюби з 14 років. Це брехня. Це кажуть люди, які це не читали. Про це там не йдеться. У кримінальному кодексі залишається стаття про відповідальність за статеві стосунки з особою нижче певного віку (нижче 16 років. – Ред.). Ця стаття Цивільного кодексу дає інструмент у дуже обмежених, надзвичайних випадках захистити права дитини”, – наголосив у коментарі ВВС News Україна Олександр Мережко, нардеп від “Слуги народу”, голова комітету із зовнішньої політики, співавтор законопроєкту.

Водночас, варто зважати, що в цьому випадку йдеться про долі двох дітей. Юна матір залишається дитиною і є вразливою в усіх сенсах: і правовому, і психологічному. У такому віці дівчина зазвичай не має ще власних грошей, освіти, досвіду із захисту своїх прав.

Володимир Ватрас опублікував позицію робочої групи, що працювала над цією нормою. У ній нардепи вказали на досвід інших країн Європи. Більшість із них передбачає можливість одружитися до повноліття за згодою батьків та/або судового чи адміністративного органу.

У більшості держав-членів ЄС мінімальний шлюбний вік за згодою батьків або державного органу – 16 років. Лише в Естонії – це 15 років. У деяких країнах, як-от: Бельгія, Фінляндія, Франція, Греція та ще кількох інших – мінімальний вік для шлюбу не визначений у законі.

У цього питання є й інші аспекти.

Так, Олена Кондратюк звертає увагу на те, що протягом п’яти останніх років парламент ухвалив нове законодавство в царині прав жінок і гендерної рівності. До прикладу, в червні 2022 року Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію Ради Європи. Цей міжнародний договір протидіє насильству проти жінок та домашньому насильству.

Відповідно, Цивільний кодекс мав би врахувати нові норми закону.

У конвенції не йдеться окремо про ранні шлюби або ж повний перелік умов, коли шлюб можна чи, навпаки, не можна укладати або розривати. Але, до прикладу, вона закликає протидіяти примусовим шлюбам.

Саме у випадку юних дівчат є ризик тиску на них і примусу до ранніх шлюбів, якщо закон їх легалізує за певних умов. Навіть якщо це винятки за рішенням суду й загальний шлюбний вік, як і раніше, настає з 18 років.

Підпис до фото, Українки вийшли, щоб підтримати ухвалення Стамбульської конвенції, 30 листопада 2021 року, Київ2. Заборона розірвати шлюб під час вагітності

Так само примусом жінки до шлюбу можна вважати заборону його розірвати під час вагітності та першого року життя дитини, наголошують критики основного проєкту Цивільного кодексу.

А така заборона в його тексті міститься. Вона раніше вже існувала в українському сімейному законодавстві. Тоді вважалося, що вона сприяла захисту прав новонародженої дитини. Але її вилучили в листопаді 2024 року, щоб гармонізувати сімейне право України зі Стамбульською конвенцією Ради Європи.

Нині українки можуть ініціювати розірвання шлюбу в будь-який момент. Якби парламент схвалив стару-нову норму, то вона б обмежила це право. Гіпотетично це могло б втримувати жінку у шлюбі, де щодо неї чинять насильство.

І загалом може йтися про шлюб, де вона більше не хоче й не може залишатися з різних особистих причин.

3. Шанс не платити аліменти

Основний проєкт нового Цивільного кодексу змінює деякі правила сплати аліментів. Так, їхній платник може звернутися до суду із заявою, щоб його звільнили від цього обов’язку.

Для цього потрібно довести: одержувач аліментів, який виховує дитину, має вищий дохід, ніж їхній платник.

І якщо суд визнає, що цей дохід повністю забезпечує потреби одержувача, то аліментів можна буде не платити.

Це зменшує фінансову підтримку й ресурси для виховання дитини.

4. Розрив шлюбу через нездатність мати дитину

За новим кодексом шлюб можна буде розірвати за позовом одного з подружжя, якщо чоловік не зможе зачати дитину.

Те саме можна буде зробити, якщо жінка не здатна народити дитину.

Або ж якщо один із подружжя не бажатиме мати дітей.

У цих випадках один із подружжя може звернутися до суду щодо розірвання їхнього шлюбу.

Така норма властива деяким мусульманським країнам, де безпліддя дружини може бути юридичною причиною для розлучення (талаку).

А ось у країнах ЄС, як і наразі в Україні проблеми з репродуктивним здоров’ям не є юридичною підставою для розірвання шлюбу. Натомість діє принцип свободи розлучення, що, взагалі, не вимагає подібних підстав.

І для цього також не потрібно доводити провину іншого з подружжя.

5. Недійсний шлюб у разі зміни статі

Якщо один із подружжя змінив би стать, то його чи її шлюб мав би стати недійсним з дня реєстрації цієї зміни. У проєкті Цивільного кодексу є така норма.

Для цього не потрібно звертатися до суду. Шлюб стане недійсним на основі самого факту зміни статі. Для підтвердження цього один із подружжя має звернутися до органу РАЦС.

Якщо, уявімо, люди хотіли б зберегти свій шлюб, укладений між чоловіком та жінкою, цієї можливості в них не буде.

Якщо в них і далі будуть близькі стосунки та спільне життя, їхні приватні та цивільні права фактично залишаться не гарантовані. Тобто закон їх не враховує.

Співавтори нового кодексу, зокрема, спираються на статтю 51 Конституції, яка визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Підпис до фото, Напис на плакаті “Права жінок – це права людини” нагадує про те, що саме права жінок обмежені, зокрема, деякими застарілими нормами сімейного права6. Зміна прізвища за “негідну поведінку”

Проєкт Цивільного кодексу запроваджує норму, за якою дружина чи чоловік мають право вимагати зміни прізвища іншого з подружжя після розриву шлюбу. Підставою для цього може стати “негідна поведінка”.

Тоді “винуватець” примусово отримує своє дошлюбне прізвище.

Негідною поведінкою вважатиметься домашнє насильство, кримінальне правопорушення, аморальний вчинок, зрада. Але не лише це.

Автори цієї норми залишили перелік невичерпним. Отже, по суті, його можна буде доповнювати на власний розсуд, щоб “покарати” колишніх чоловіка чи дружину зміною прізвища.

В статті не вказано, чи треба звертатися для цього до суду.

Що далі?

Співавтори цього варіанту Цивільного кодексу не консультувалися з громадськістю, наголошує віцеспікерка Олена Кондратюк.

Але самі вони запевняють: громадські організації мали змогу заздалегідь ознайомитися з його текстом на сайті парламенту. До роботи над кодексом залучали науковців-правників.

“Проблема, як на мене, глибша ніж кілька статей. Вона – в низькій якості підготовки тексту, без урахування думок експертної громадськості, у недостатньому аналізі на відповідність міжнародним правовим нормам, євроінтеграційним зобов’язанням”, – наголошує заступниця голови парламенту.

Вона запропонувала співавторам проєкту та профільному комітету відкликати його та віддати експертам, щоб ті його додатково оцінили. “Бо альтернативні проєкти, наскільки я знаю, знімають одну чи декілька “гучних” статей, а не усувають усі можливі ризики кодексу”, – каже Олена Кондратюк.

Інший можливий сценарій – це на основі основного та альтернативних проєктів кодексу зробити єдиний новий.

За це міг би відповідати профільний комітет з правової політики. Про таке можливе рішення в коментарі ВВС News Україна згадав і депутат Володимир Ватрас.

Один із співавторів проєкту кодексу Микола Княжицький із фракції ЄС вказує, що зменшення шлюбного віку, автоматичне розірвання шлюбу у разі зміни статі одним із подружжя чи подібні питання – це тільки 0,1% обсягу документа.

“Їхня наявність лише свідчить про необхідність доопрацювання документа перед остаточним голосуванням, але аж ніяк не про потребу викидати весь проєкт”, – твердить Княжицький.

Він нагадує, що чинний Цивільний кодекс ухвалили у 2003 році, задовго до появи Facebook і YouTube, онлайн-торгівлі та швидкого інтернету, євроінтеграції та анексії Криму.

“Всі ці події докорінно змінили наш світ, але майже ніяк не відобразилися в кодексі. Його потрібно оновлювати, і очевидно, що оновлення документа обсягом близько тисячі сторінок потребує колосальної роботи”, – вважає опозиціонер.

У будь-якому випадку, українське громадянське суспільство демонструє, що у нього є чіткі “червоні лінії”. Зокрема й у захисті прав дітей та жінок. І парламентарі мають на це зважати.