Джерело: www.bbc.com
-
- Author, Сем Піранті
- Role, BBC Eye Investigations
- 55 хвилин(и) тому
- Час прочитання: 7 хв
Попередження: ця стаття містить подробиці сексуального насильства
Розслідувач онлайн-злочинів Грег Сквайр зайшов у глухий кут у своїх спробах врятувати дівчинку, яка роками зазнавала сексуального насильства.
Тривожні зображення з дитиною, яку його команда назвала Люсі, поширювали в даркнеті – зашифрованій частині інтернету, доступ до якої можливий лише за допомогою спеціального програмного забезпечення, створеного для того, щоб користувачів було неможливо відстежити.
Але навіть за такого рівня маскування кривдник дбав про “замітання слідів”, обрізаючи або змінюючи будь-які ознаки, за якими можна було б його впізнати, каже Сквайр. Було неможливо з’ясувати, хто така Люсі і де вона перебуває.
Однак невдовзі він з’ясував, що підказка про місцеперебування 12-річної дівчинки була буквально на видноті.
Сквайр працює в Міністерстві внутрішньої безпеки США у спеціальному підрозділі, який намагається встановити особи дітей, що з’являються у матеріалах із сексуальним насильством.
Команда BBC World Service протягом п’яти років знімала роботу Сквайра та інших слідчих підрозділів у Португалії, Бразилії та інших країнах – показуючи, як вони розкривають справи, зокрема арешт бразильця, відповідального за п’ять найбільших форумів у даркнеті, присвячених сексуальному насильству над дітьми.
Завдяки цьому безпрецедентному доступу ми змогли побачити, що такі справи часто розкривають не завдяки найсучаснішим технологіям, а через виявлення крихітних, але показових деталей на зображеннях або у чатах на форумах.
Підпис до фото, Сквайр та його команда цілодобово моніторять чати даркнету, щоб знайти будь-які підказки, які могли б ідентифікувати та знайти дітей, які зазнали жорстокого поводженняСквайр називає справу Люсі, якою він займався на початку своєї кар’єри, джерелом натхнення для своєї багаторічної відданості цій роботі.
Його особливо вразило те, що Люсі була приблизно того ж віку, що й його власна донька, і постійно з’являлися нові фотографії, на яких над нею знущалися, як виглядало, у її власній спальні.
Сквайр і його команда могли визначити за типом світлових патронів та електричних розеток, які було видно на зображеннях, що Люсі перебуває у Північній Америці. Але на цьому все.
Вони звернулися до Facebook, який на той час домінував у сфері соціальних мереж, із проханням допомогти перевірити завантажені на платформу сімейні фотографії – чи є на них Люсі. Але Facebook, попри наявність технології розпізнавання облич, відповів, що “не має інструментів”, щоб допомогти.
Тож Сквайр і його колеги проаналізували все, що могли побачити в кімнаті Люсі: покривало на ліжку, її одяг, м’які іграшки. Вони шукали будь-яку деталь, яка могла б допомогти.
І тоді стався невеликий прорив. Команда з’ясувала, що диван, який видно на деяких зображеннях, продавався лише в окремих регіонах, а не по всій країні, і тому мав обмежену кількість покупців.
Але це все одно означало близько 40 тисяч людей.
“На тому етапі розслідування ми [все ще] розглядали 29 штатів у США. Тобто йшлося про десятки тисяч адрес, і це дуже, дуже складне завдання”, – каже Сквайр.
Команда продовжила шукати додаткові підказки. І саме тоді вони зрозуміли, що зачіпку їм може дати така буденна річ, як цегляна стіна у спальні Люсі.
“Тож я просто почав гуглити цеглу, і після не надто великої кількості пошуків натрапив на Brick Industry Association”, – розповідає Сквайр.
“І на іншому кінці слухавки була чудова жінка. Вона сказала: ‘Як цегляна галузь може допомогти?'”
Вона запропонувала розіслати фото експертам із цегли по всій країні. Відповідь, за його словами, була майже миттєвою.
Одним із тих, хто вийшов на звʼязок, був Джон Гарп, який працював у продажах цегли з 1981 року.
“Я помітив, що це була цегла з виразним рожевим відтінком, із легким вугільним напиленням. Це була модульна восьмидюймова цегла з рівними краями”, – каже він.
“Коли я це побачив, я одразу зрозумів, що це за цегла”, – додає Гарп.
Він повідомив Сквайру, що це була цегла Flaming Alamo.
“Наша компанія виробляла цю цеглу з кінця 60-х приблизно до середини 80-х років, і я продав мільйони цеглин із того заводу”, – розповів він.
Підпис до фото, Джону Гарпу вдалося визначити тип цегли в стіні, зображеній позаду Люсі на фотоСпочатку Сквайр був у захваті, очікуючи, що вони зможуть отримати доступ до оцифрованого списку клієнтів. Але Гарп повідомив неприємну новину: записи про продажі були лише “купою нотаток”, які накопичувалися десятиліттями.
Втім, за словами Сквайра, він розповів одну ключову деталь про цеглу:
“Він сказав: ‘Цегла важка’. І додав: ‘А тому важку цеглу не перевозять на далекі відстані'”.
Це змінило все. Команда повернулася до списку покупців дивана і звузила його лише до тих клієнтів, які жили в радіусі 100 миль від цегельного заводу Гарпа на південному заході США.
Із цього списку – приблизно 40 або 50 людей – було вже легко знайти їх у соціальних мережах і переглянути їхні профілі. Саме тоді вони натрапили у Facebook на фотографію Люсі з дорослою жінкою, яка, схоже, була близькою до дівчинки – можливо, родичкою.
Вони встановили адресу цієї жінки, а потім використали цю інформацію, щоб з’ясувати всі інші адреси, пов’язані з нею, а також усіх людей, з якими вона коли-небудь жила.
Це ще більше звузило можливе місцеперебування Люсі – але вони не хотіли обходити будинки й розпитувати мешканців. Якщо помилитися з адресою, існував ризик, що підозрюваний дізнається, що перебуває у полі зору правоохоронців.
Тож Сквайр і його колеги почали надсилати фотографії цих будинків Джону Гарпу, експерту з цегли.
Підпис до фото, Сквайр у своєму будинку в Нью-Гемпширі Цегла Flaming Alamo не була видна зовні жодного з будинків, бо будівлі були облицьовані іншими матеріалами. Але команда попросила Гарпа оцінити – за стилем і зовнішнім виглядом – чи ймовірно, що ці будинки були збудовані у період, коли продавалася цегла Flaming Alamo.
“Ми, по суті, робили скріншот того будинку чи житла і надсилали його Джону, запитуючи: ‘Чи могла в цьому будинку бути така цегла всередині?'” – розповідає Сквайр.
Нарешті стався прорив. Вони знайшли адресу, де, на думку Гарпа, ймовірно, могла бути стіна з цегли Flaming Alamo – і власник входив до списку покупців дивана.
“Тож ми звели все до [цієї] однієї адреси… і почали процес підтвердження, хто там живе, через державні записи, водійські посвідчення… інформацію зі шкіл”, – каже Сквайр.
Команда з’ясувала, що в будинку разом із Люсі перебував бойфренд її матері – засуджений сексуальний злочинець.
Протягом кількох годин місцеві агенти Міністерства внутрішньої безпеки затримали злочинця, який ґвалтував Люсі протягом шести років. Пізніше його засудили до понад 70 років ув’язнення.
Експерт із цегли Гарп був у захваті, дізнавшись, що Люсі в безпеці, особливо враховуючи, що він сам протягом багатьох років був опікуном.
“У нашому домі було понад 150 різних дітей. Ми усиновили трьох. Тож протягом тих років у нас було багато дітей, які раніше зазнавали насильства”, – сказав він.
“Те, що команда Сквайра робить щодня і що вони бачать, – це в сотні разів масштабніше, ніж те, з чим мені доводилося мати справу чи що бачив я”, – каже він.
Підпис до фото, Через свою роботу Сквайр мав проблеми з психічним здоров’ямКілька років тому цей тиск почав серйозно впливати на психічне здоров’я Сквайра, і він зізнається, що коли не працював, “алкоголь займав у його житті більше місця, ніж мав би”.
“На той момент мої діти були вже трохи старші… і, знаєте, це ніби дозволяє працювати ще більше. Мовляв… А що, якщо я прокинуся о третій ранку, то зможу застати [злочинця] онлайн зненацька”, – каже він.
Невдовзі після цього його шлюб розпався, і він каже, що почав думати про самогубство.
Його колега Піт Меннінг порадив звернутися по допомогу, помітивши, що друг переживає складний період.
Підпис до фото, “Для мене велика честь бути частиною команди, яка може змінити ситуацію на краще”, – каже Сквайр, зображений на фото разом із другом і колегою Пітом Меннінгом“Важко, коли те, що дає тобі стільки енергії та мотивації, одночасно повільно тебе руйнує”, – каже Меннінг.
Сквайр зазначає, що першим кроком до покращення було відкрито показати свої вразливі місця і продовжувати роботу, якою він пишається.
“Для мене велика честь бути частиною команди, яка може змінити ситуацію, замість того щоб лише спостерігати по телевізору або чути про це… Я краще буду прямо там, у боротьбі, намагаючись це зупинити”, – каже він.
Минулого літа Грег уперше зустрів Люсі, якій тепер уже за 20.
Підпис до фото, Люсі розповіла Сквайру, що молилася про допомогуВона розповіла, що її здатність тепер говорити про пережите є доказом тієї підтримки, яка її оточує.
“У мене тепер більше стабільності. Я можу знайти сили, щоб говорити з людьми про насильство, чого раніше не могла… навіть, скажімо, кілька років тому”, – сказала дівчина.
Вона додала, що в момент, коли Міністерство внутрішньої безпеки припинило її страждання, вона “активно молилася, щоб це закінчилося”.
“Не хочу звучати банально, але мою молитву почули”, – каже Люсі.
Сквайр сказав їй, що хотів би мати змогу повідомити, що допомога вже поспішає.
“Хотілося б мати здатність до телепатії, щоб можна було сказати: ‘слухай, ми йдемо'”, – каже він.
BBC запитала Facebook, чому компанія не могла використати технологію розпізнавання облич, щоб допомогти в пошуках Люсі.
У відповідь компанія зазначила: “Для захисту конфіденційності користувачів важливо дотримуватися відповідного правового процесу, але ми намагаємося підтримувати правоохоронні органи настільки, наскільки можемо”.
