Джерело: www.volynnews.com
Суспільному жінка розповіла, що все дитинство провела у бібліотеці з мамою Юлією Антонюк, яка теж усе життя пропрацювала в книгозбірні.
«Я приходила туди як додому, допомагала мамі щось писати або оформляти. Також багато читала, навіть пам’ятаю улюблену книгу дитинства: Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху», – розповідає жінка.
Освіту отримала у Волинському коледжі культури і мистецтв, після чого шість років працювала у Рожищенській районній бібліотеці для дітей. З 1991 року працює у бібліотеці-філії села Любче комунального закладу «Копачівська публічна бібліотека».
Алла Антонтонюк започаткувала ляльковий театр «Котигорошко». Організовувала у бібліотеці постановки вистав «Лісова пісня» та «Вечори на хуторі біля Диканьки». Проводить майстер-класи з виготовлення мотанок та писанок. Зараз читачі, каже жінка, – це учні початкових класів та пенсіонери.
«Зараз мало людей читають, порівнюючи з кількістю минулих років. Населення зменшується, та й вибір літератури невеликий, загалом близько 4920 книг є, хотілося би більше», – пояснує Алла Антонюк.
Алла Антонюк постійно звертається до видавництв, аби отримати нові примірники книг. Також діє акція «Подаруй бібліотеці крила» – можна принести власні книги для урізноманітнення літератури.
«З громади поповнення приходить рідко, більшу допомогу отримую від видавництв. Я люблю читати волинських авторів: Володимира Лиса, Надію Гуменюк. Дуже мені подобається роман Анатолія Дімарова «І будуть люди». Я між макулатурою знайшла видання цієї книги 1961 року, воно мене вразило», – розповіла Алла Антонюк.
Читати ще: «Для мене бібліотека – це затишок»: лучанка 48 років працює у книгозбірні
Зі слів жінки, бібліотеці не вистачає ремонту та деяких меблів. Усі книжкові стелажі та дитячі куточки працівниця оформляла самотужки. Бракує дитячої літератури, журналів та ігор для дітей.
«Хочеться, щоб у бібліотеці був запах нової фарби, а не пилу. Для цього роблю все, що в моїх силах, дуже люблю це місце. Нещодавно «MAL`OPUS» подарували 50 примірників коміксів, діти швидко розібрали», – розповідає жінка.
Вся російська література, близько 900 одиниць, була списана на макулатуру разом зі старими книгами.
Алла Антонюк вивчала історію села Любче, збирала інформацію з розповідей старожилів та місцевий фольклор. Жінка написала дві краєзнавчі роботи зі світлинами : «Книга пошани» та «У серці бережемо пам’ять». Волинянка працює бібліотекаркою вже 40 років та не бачить себе на іншому місці.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
