Джерело: www.volynnews.com
Він віддав життя за Україну 11 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок удару ворожого безпілотника, повідомили у громаді.
На захист України Володимир Лавренюк став у жовтні 2024 року. Воїн служив старшим водієм відділення інженерних конструкцій маскувального взводу інженерної саперної роти 155-ї окремої механізованої бригади.
«Зі сльозами на очах та навколішки зустрічали земляки Героя у Рожищі. Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. У словах і молитвах звучав спільний біль і безмежна вдячність воїну – щирому патріоту, сміливому захиснику, вірному побратиму.
Біля домовини Героя, вкритої національним стягом, у смутку та сльозах – велика родина. У військових строях – брат та племінник загиблого Героя, вони теж захищають Україну.
Міський голова Вячеслав Поліщук від імені усієї громади висловив співчуття родині загиблого та закликав жителів громади гідно провести Героя в останню дорогу.
Після прощання траурний кортеж вирушив до рідного села загиблого – у Мильськ. У селах, через які пролягав маршрут траурного кортежу, Героя зустрічали навколішки та з національними стягами, віддаючи останню земну шану воїну уже Небесного війська.
Рідне село Мильськ. Велелюдно біля обійстя, де проживав Володимир Лавренюк. Тут він виріс у багатодітній родині, тут його знали як добру та працьовиту людину. Як справжнього чоловіка, котрий взяв до рук зброю, став на захист рідної землі і до останнього боровся з ворогом.
Коли Володимир Лавренюк повернувся у відпустку, яка виявилася останньою, він завітав у школу, спілкувався з вчителями, зустрічався з однокласниками, друзями, ніби хотів наговоритися. А як тішився маленьким онуком! За мирну та вільну Україну для своєї родини й боровся загиблий.
На останнє прощання з Героєм зійшлися рідні, друзі, сусіди, однокласники, знайомі, з якими зводили воїна мирні стежки його життя.
Відспівали загиблого захисника України 54-річного Володимира Лавренюка у місцевому храмі. Під час спільної молитви небо пронизали звуки сирени, ніби сповіщаючи, що війна не завершилася, що лише завдяки таким Героям, як Володимир Лавренюк, ми бачимо нові світанки і живемо у відносному спокої.
Під тужливі мелодії військового оркестру та церковні піснеспіви Героя провадили до місця останнього спочинку – на сільське кладовище.
Залпи почесної варти – і тіло Героя навіки приймає холодна та сира земля. Життя Володимира Лавренюка обірвалося, але у наших серцях він назавжди залишиться Героєм світла, який з честю виконав свій громадянський і військовий обов’язок», – йдеться у дописі громади.
Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття родині. Вічна пам’ять і слава Герою!
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
