Міф про “чутливих жінок” і “холодних чоловіків”: що насправді каже наука

• • Author, Мелісса Гогенбом
  • Role, ВВС
• 45 хвилин(и) тому
• Час прочитання: 4 хв

Ми звикли вважати, що жінки від природи більш емпатійні, а чоловіки — стримані й прагматичні. Але реальність значно складніша.

Дослідження показують: емпатія — це не “суперсила” жінок. Це складна комбінація біології, виховання та соціальних очікувань. Вона не статична, а росте й змінюється протягом усього життя.

Стереотипи про те, хто “повинен” бути турботливим, мають реальні наслідки: вони впливають на кар’єру, стосунки і навіть психічне здоров’я.

Вплив гормонів

Емпатія – здатність розуміти думки й почуття інших, реагувати на них і підтримувати гармонію у спілкуванні.

Її поділяють на когнітивну — вміння розпізнавати емоції та бачити ситуацію з чужої точки зору, та афективну, коли ми буквально відгукуємося на почуття іншого.

Вчені вимірюють емпатію за допомогою тестів і практичних завдань. У середньому жінки демонструють вищі результати, ніж чоловіки.

Саймон Барон-Коен, клінічний психолог із Кембриджського університету, стверджує, що “жіночий мозок переважно налаштований на емпатію”, що робить жінок придатними для турботливих ролей, а чоловічий мозок — “налаштованим на розуміння та створення систем”.

І хоча соціальні фактори безумовно впливають на емпатію, гормони, які дитина отримує ще під час вагітності, теж важливі для її соціального розвитку.

У дослідженні 2006 року понад 200 дітей віком 6–9 років проходили тести на здатність аналізувати правила й закономірності. Виявилося, що рівень тестостерону в навколоплідних водах зазвичай вищий у хлопчиків. Цей гормональний фактор був навіть важливішим за стать дитини.

Подібне дослідження 2007 року показало зворотний ефект: чим сильніший вплив тестостерону на плід, тим нижчими були показники емпатії у дітей.

“Очевидно, що емпатія й системність формуються під впливом і біології, і середовища”, — підсумовує Барон-Коен.

Підпис до фото, Жінки завжди ніжні й турботливі? Дослідження показують складнішу правдуАле багато вчених, наприклад нейронауковиця Джина Ріппон, сумніваються в суто гормональній теорії.

“Ідея, що всі жінки від природи більш емпатійні — це як міф про “жіночий і чоловічий мозок””, — каже вона.

Мозок дитини надзвичайно чутливий до зовнішніх впливів.

В одному дослідженні гендерні відмінності були незначними: жінки проявляли трохи більше емпатії у 36 з 57 країн, а в інших країнах результати майже не відрізнялися.

Індивідуальні відмінності всередині кожної групи були значно більші, ніж різниця між чоловіками та жінками.

Навіть немовлята, за останнім мета-аналізом 2025 року, не показують гендерної різниці у спостереженні за обличчями чи реакції на чужі сльози.

Генетичне дослідження 2018 року з понад 46 000 учасників виявило, що гени справді впливають на емпатію, але жоден з них не пов’язаний зі статтю.

“Лише десята частина відмінностей в емпатії пояснюється генетикою, решта — вплив середовища”, — пояснює Варун Варрієр із Кембриджа.

Соціальні фактори

Жінки частіше проявляють емпатію зовсім не тому, що це їхня вроджена риса, переконані багато вчених.

Дівчаток з дитинства вчать піклуватися про інших, виражати емоції та ставити потреби інших вище за власні. Їм дають м’які іграшки, що розвивають турботливі навички, а хлопчикам — машинки та інструменти, формуючи більш “практичні” вміння.

“Дівчаток вчать бути добрими, а не грубими, і з часом це стає частиною їхньої особистості”, — пояснює Джина Ріппон.

Вплив влади теж важливий: люди з меншою соціальною чи фінансовою владою частіше краще розуміють емоції інших.

Жінки, які історично мали менше влади, могли розвивати особливу уважність до емоцій тих, хто сильніший.

Емпатія як навичка

Емпатію можна розвивати, наголошує нейролог Натаніель Спренг із університету Макгілла.

“Емоційний досвід — це спектр, який можна вивчати, розуміти і вдосконалювати протягом усього життя”, — пояснює він.

Дослідження показують: мозок чоловіків і жінок однаково реагує на біль чи нейтральні вирази обличчя, але чоловіки часто оцінюють себе як менш емпатійних. Проте коли їм нагадують, що вони теж здатні на турботу, різниця між статями зникає.

Підпис до фото, Емпатія — не дар від природи, а навичка, яку ми опановуємо в суспільствіЕксперименти підтверджують: мотивація та соціальні очікування відіграють величезну роль.

Жінки частіше проявляють емпатію, коли знають, що за це їх хвалять або оцінюють, а чоловіки можуть “увімкнути” емпатію, якщо є стимул або розуміння її важливості.

Навіть невелика винагорода може підвищити здатність до емпатії у обох статей.

Іншими словами, здатність до співчуття легко тренувати, якщо є стимул.

Небезпека упередженості

Емпатія не завжди “добра”. Її можна використати для маніпуляцій або власної вигоди. А стереотипи та упередженість впливають на кар’єру, лідерство і підтримують соціальну нерівність.

Жінок частіше вважають менш здатними до управління, бо лідерство асоціюється з домінуванням.

Чоловіки рідше шукають підтримку у самотності, що підвищує ризик самогубства, особливо серед них.

Підпис до фото, Чоловіки можуть бути такими ж чуйними, як жінки — варто лише дати їм стимулНа щастя, суспільство поступово змінює ставлення до емоційних навичок.

Чоловіки проводять більше часу з дітьми, визнають важливість турботи і відкриваються до нових форм мужності, заснованої на емпатії та взаємній підтримці.

За словами соціолога Ніалла Ханлона з Технологічного університету Дубліна: “Це на користь і чоловікам, і жінкам, і дітям”.

Варто подивитисяСтатті на цю ж тему

Докладно