Китайський тил Путіна. Чому Європі досі складно обмежити зв’язки Москви й Пекіна

Однак через чотири роки після вторгнення підтримка Росії з боку Китаю лише поглибилася. Пекін забезпечує Росії життєво важливу економічну «подушку» шляхом закупівлі енергоносіїв, постачання критичних мінералів для виробництва дронів, а також стабільний потік товарів подвійного призначення – зокрема мікроелектроніки та промислового обладнання, повідомили Радіо Свобода високопосадовці ЄС.

«Саме тому ми ведемо постійний діалог із китайською стороною, щоб вказати їй на цей беззаперечний факт», – сказав дипломат ЄС на умовах анонімності.

Посадовці та аналітики, які спілкувалися з Радіо Свобода, зазначають, що Китай утримується від прямої військової допомоги, однак послідовно розширює економічну, технологічну та дипломатичну співпрацю з Москвою. За їхніми словами, ця співпраця, ймовірно, цьогоріч лише посилиться, що дедалі більше ускладнює спроби європейських урядів вплинути на Пекін.

Аналітики зазначають, що спочатку китайські посадовці побоювалися економічних наслідків війни, однак згодом дійшли висновку, що конфлікт вигідний Пекіну, оскільки тримає Європу зосередженою на Україні, а не на Азії. Прогнозований економічний вплив на Китай поки що виявився мінімальним і обмежився невеликими незалежними нафтопереробними заводами та приватними компаніями без значного зв’язку з ширшою економікою.

«Китай не очікує серйозних наслідків, тому що їх фактично й не було», – сказала Радіо Свобода Єва Зайверт, старша аналітикиня берлінського аналітичного центру MERICS. – Китай розуміє, що Європа навряд чи запровадить проти нього повноцінні санкції, і намагається не підіймати свою підтримку над порогом, який міг би спровокувати жорсткішу реакцію».

Обмежена реакція ЗаходуВід лютого 2022 року Брюссель додає китайські компанії до санкційних списків, вважаючи їх частиною ланцюгів постачання або фінансових потоків, пов’язаних із російськими воєнними зусиллями. Очікується, що цей перелік розшириться в межах 20-го пакета санкцій ЄС, який готують до четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

У проєкті документа, з яким ознайомилося Радіо Свобода, є кілька нових китайських компаній.

Втім, ці заходи не змогли обмежити китайську підтримку. Поки Індія – один із найбільших покупців російської нафти – нещодавно почала скорочувати закупівлі, Пекін заповнив цю нішу. За даними аналітичної компанії Kpler, імпорт російської нафти до Китаю в лютому досяг рекордного рівня після зростання впродовж останніх трьох місяців.

Бенджамін Шмітт, старший науковий співробітник Центру енергетичної політики Кляйнмана та Perry World House при Університеті Пенсильванії, сказав Радіо Свобода, що «просто не було достатнього рівня застосування санкцій і контролю за експортом технологій, щоб це відповідало задекларованій меті – обмежити підтримку Москви з боку Пекіна».

За його словами, ця прогалина відображає ширшу проблему: санкції розширювалися швидше, ніж здатність західних урядів забезпечити їх ефективне виконання.

«Це означає, що реальний ефект санкцій і експортного контролю часто суттєво відстає від масштабів санкційної політики, яку ухвалюють законодавці по обидва боки Атлантики», – сказав Шмітт, колишній посадовець Державного департаменту США.

Нині на Китай припадає понад 40 відсотків російського нафтового експорту, і він став головним постачальником товарів подвійного призначення, які мають пріоритетне значення. Крім того, лідер Китаю Сі Цзіньпін допоміг послабити дипломатичний тиск на президента Росії Володимира Путіна, провівши з ним 19 зустрічей або телефонних розмов від початку повномасштабного вторгнення.

Президент «Ліберально-демократичної ліги України» Артур Харитонов сказав Радіо Свобода, що через потік товарів і технологій із Китаю «Росія може продовжувати цю війну стільки, скільки буде потрібно».

Дві країни також намагаються обходити західні санкції, торгуючи в рублях і юанях, зауважують фахівці. Російські посадовці стверджують, що 99 відсотків двосторонньої торгівлі у 2025 році здійснювалося в цих двох валютах.

ЄС також утримується від запровадження масштабних секторальних санкцій проти Пекіна через тісні економічні зв’язки між блоком і Китаєм.

Обсяг торгівлі між ЄС і Китаєм у 2024 році сягнув приблизно 785 мільярдів доларів, що пояснює обережність європейських лідерів щодо радикальних санкцій проти Пекіна.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна сказав Радіо Свобода, що в такій ситуації Європа певною мірою залежить від Китаю і змушена обирати між захистом своєї економіки та ризиком «вистрілити собі в ногу», якщо завдати Китаю сильнішого удару санкціями та експортними обмеженнями.

Цахкна відвідав Пекін у листопаді у складі естонської делегації та зазначив, що Таллінн і інші європейські столиці продовжують закликати китайських посадовців вплинути на Путіна та його дії щодо України.

Дилема Європи щодо КитаюЄвропейські посадовці стверджують, що лише через діалог із Сі Цзіньпіном можна спробувати вплинути на його позицію з питань безпеки.

«В усіх моїх діалогах із Ваном Ї, у розмовах нашого прем’єр-міністра із Сі Цзіньпіном, а також публічно ми завжди наголошували, що очікуємо від Пекіна використання свого впливу», – сказав Радіо Свобода міністр закордонних справ Португалії Паулу Ранжел.

На тлі торговельної напруженості з Вашингтоном європейські лідери останнім часом активізували контакти з Пекіном: наприкінці 2025 року Китай відвідав президент Франції Емманюель Макрон, цьогоріч – прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц планує візит цього місяця.

Очікується також, що президент США Дональд Трамп зустрінеться із Сі в Китаї у квітні.

Ван Ї намагався скористатися дипломатичними можливостями під час виступу на Мюнхенській конференції з безпеки 14 лютого, заявивши, що Китай не є стороною, безпосередньо залученою до конфлікту, і «не має вирішального слова» щодо будь-якого політичного врегулювання в Україні, однак Пекін «у свій спосіб надасть повну підтримку мирному процесу».

У Мюнхені Ван Ї зустрівся з низкою європейських посадовців, зокрема з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою, який сказав Радіо Свобода, що Київ «зацікавлений у подальшому розвитку цього напрямку взаємовигідної співпраці» з Пекіном. Китай є найбільшим окремим торговельним партнером України, обсяг торгівлі між країнами торік становив 21 мільярд доларів.

«Китай не хоче бачити Росію переможеною, але й не хоче мати поряд із собою тріумфальну Росію, – сказав Радіо Свобода Гуннар Віганд, колишній високопосадовець ЄС і науковий співробітник Німецького фонду Маршалла. – Тому вони не розривають зв’язки з Україною й водночас підкреслюють, що підтримують її територіальну цілісність».

Відносини Китаю та Росії за останні десятиліття еволюціонували – від суперництва часів Холодної війни до тіснішого зближення за правління Сі та Путіна.

Західні посадовці зазначають, що недовіра між Пекіном і Москвою зберігається, однак їхня спільна опозиція до західного тиску переважає ці розбіжності.

«Китай не рятує Росію, але водночас не рятує й Україну, – сказала Радіо Свобода членкиня правління Української асоціації китаєзнавства Віта Голод. – Це своєрідний стратегічний китайський нейтралітет».